Постанова № 76000175, 21.08.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018р. справа № 905/2836/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5, адвокат, свідоцтво №4191 від 16.11.2011р.від відповідача: від третьої особи: від третьої особи: не з»явився не з»явився не з»явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Покровськ Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від13.03.2018 року (повний текст складено та підписано 19.03.2018 року у м. Харкові)по справі№905/2836/17 (суддя Левшина Я.О.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м.Васильків, Київська областьдо відповідача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Покровськ Донецька область ОСОБА_6 автомобільних доріг в Донецькій області, м.Краматорськ, Донецька область; Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька областьпро стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт у розмірі 1 857 185,00 грн., пені у розмірі 1 865 939,10 грн., 3% річних у розмірі 326432,88 грн., інфляційних у розмірі 1 496 547,99 грн. В С Т А Н О В И В:

07.12.2017р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м. Васильків, Київська область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “ Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ, Донецька область про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт у розмірі 1 857 185,00грн., пені у розмірі 1 865 939,10грн., 3% річних у розмірі 326 432,88 грн., інфляційних у розмірі 1 496 547,99 грн. (а.с.3-5).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2017р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 автомобільних доріг в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область (а.с. 1).

Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 17.01.2018р. справа №905/2836/17 розглянута за правилами загального позовного провадження, також зазначеною ухвалою суду залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_7 управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м. Маріуполь, Донецька область (а.с.63).

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі №905/2836/17 позовні вимоги задоволені частково (а.с.149-152).

Стягнуто з Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ Донецька область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія”, м.Васильків, Київська область заборгованість у розмірі 1 857 185,00 грн., пеню в розмірі 1 826 691,33 грн., 3% річних в розмірі 324 185,45 грн., інфляційні в розмірі 1 462 365,11 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 82 056,41 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем зобов’язань по ремонту автомобільної дороги (Н-21) – Мануйлівка – Дмитрівка за договором субпідряду, що підтверджується актами виконаних робіт.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зробивши власний перерахунок, встановив, що позивачем було допущено помилки при розрахунку та відповідно до стягнення підлягають частково 3% річних в розмірі 326432,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1462365,11 грн.

Відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності щодо вимог в частині стягнення пені, яку суд задовольнив частково, оскільки строк позовної давності сплинув за період з 01.02.2014 по 31.08.2016р., та відповідно до стягнення підлягає сума пені, з урахуванням перерахунку суду, в розмірі 1826691,33 грн.

Відповідач, Дочірнє підприємство “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ Донецька область звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій вважає судове рішення незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у даній справі скасувати в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 857 185, 00 грн., пені в розмірі 1 826 691,33 грн., 3% річних в розмірі 324 185,45 грн та інфляційних втрат 1 462 365,11 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах (а.с.179-184).

Так, зокрема, скаржник зазначає, що акти виконаних робіт та довідки про їх вартість підписані неуповноваженою особою, оскільки ОСОБА_8 на час підписання зазначених первинних документів перебував на посаді заступника директора і за своїми посадовими обов’язками не має права ставити підпис від імені підприємства. Відповідачем було заявлено клопотання в суді першої інстанції щодо витребування доказів на підтвердження повноважень на підпис первинних документів, проте вказане клопотання було відхилено без обґрунтувань.

Апелянт звертався із заявою про застосування позовної давності, яку суд необґрунтовано не застосував, до того ж суд посилається на акт звіряння розрахунків, який на думку скаржника, не може бути належним доказом переривання позовної давності.

Скаржник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 26.07.2017р. по справі №926/1908-б/14, в якій, на думку апелянта, акт взаємних розрахунків не є належним доказом та не підтверджує факту здійснення господарської операції.

Стосовно нарахування 3% річних на інфляційних втрат, скаржник зазначає що нарахування здійснені позивачем є невірними, та в апеляційній скарзі наводить свій контррозрахунок.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. у справі №905/2836/17 (головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Покровськ Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі №905/2836/17, зобов’язано позивача та третіх осіб до 13.07.2018р. включно надати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику (а.с.177-178).

13.07.2018р. позивач надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018 року по справі №905/2936/17 залишити без змін. (а.с. 217-220).

Позивач звертає увагу суду на постанову ВГСУ від 26.07.2017р. по справі №926/1908-б/14, на яку посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі, в якості обґрунтування доводу щодо того, що акт звірки взаємних розрахунків не є належним доказом, та як зазначає позивач, це лише в конкретному випадку, оскільки по вказаній справі акт звіряння не мав реквізитів, встановлених законом, та відповідно не відповідав вимогам чинного законодавства.

Щодо підписання неуповноваженою особою актів та довідки про вартість виконаних робіт ОСОБА_8 позивач зазначає, що в матеріалах справи вказані документи підписані директором ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_9, до того ж зазначений акт скріплений печаткою підприємства, що свідчить про додержання всіх вимог законодавства.

Позивач у відзиві не погоджується з твердженням апелянта про встановлення останнім строку для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відсутність коштів на рахунках не є законною підставою для звільнення від виконання грошового зобов’язання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. призначено апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м.Покровськ Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. по справі №905/2836/17 до розгляду на 21.08.2018р. о 10-15 год. ( а.с.231-232).

У зв’язку з перебуванням у відпустці на день розгляду справи судді Чернота Л.Ф., склад суду згідно протоколу повторного автоматичного розподілу справи визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Мартюхіна Н.О.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся із клопотанням про відкладання розгляду справи на іншу дату з посиланням на поважність причини неявки у судове засідання.

Позивач в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Треті особи у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину неявки суд не повідомили, відзив на апеляційну скаргу не надали.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання відповідача, вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб, керуючись ч.12 ст. 270 ГПК України, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника позивача, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

12.06.2013р. між третьою особою 1 (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду №2-56, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого, підрядник зобов’язався за завданням генпідрядника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги (Н-21) – Мануйлівка –Дмитрівка, км 0+000-км 7+100 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов’язався прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг. Склад та обсяги послуг з поточного середнього ремонту (далі – роботи), визначаються на підставі кошторисної документації.

Відповідно до п. 8.1 договору підрядник залучає субпідрядників в разі наявності у них необхідних для виконання робіт потужностей, ресурсів (матеріальних, технічних, фінансових). Підрядник погоджує із замовником залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з обґрунтуванням свого рішення.

Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з порушенням (невиконанням, або неналежним виконанням) зобов’язань за договорами, укладеними кожним з них з підрядником. Укладення субпідрядних договорів не створює будь-яких правових відносин між замовником і субпідрядниками (п. 8.3 договору).

06.09.2013р. між Дочірнім підприємством “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (за договором - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія” (за договором - субпідрядник) був укладений договір субпідряду №2-56/1 (а.с.15-21).

У відповідності до п.1.1 договору, субпідрядник зобов’язується виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) Мануйлівка – Дмитрівка, 0+000-км 7+100 (об’єкт) відповідно затвердженої документації,

Ціна договору становить 19 088 770,80 грн., у тому числі ПДВ – 3 261 962,60 грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до пп. 3.1, 3.2 договору субпідрядник розпочинає виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору і забезпечує їх завершення до 31.12.2013р. Генпідрядник у будь-який час може дати вказівку субпідряднику зменшити темпи виконання усіх або частини робіт чи тимчасово припинити їх виконання.

Генпідрядник зобов’язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконані роботи (п. 4.1.1 договору).

Згідно п.12.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника – ОСОБА_6 автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок генпідрядника.

При затримці термінів перерахування платежів за виконані роботи з вини генпідрядника, він сплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,1% від договірної ціни робіт за кожний день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період за який сплачується пеня (п.14.7 договору).

Цей договір діє до 31.12.2013р. (п. 17.1 договору).

Даний договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств (а.с.12-20).

Позивач виконав у 2013р. послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) - Мануйлівка – Дмитрівка, км 0+000-км 7+100, що підтверджується актами виконаних робіт на суму 10 255 438,80 грн. (а.с. 22-39).

Довідка і акти приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами без будь-яких зауважень (а.с.22-28).

30.12.2013р. та 31.12.2013р. було проведено залік зустрічних однорідних вимог у розмірах 1960,00 грн. та 100 594,39 грн. відповідно. Відповідач також здійснив часткову оплату виконаних робіт у сумі 8 295 698,81 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою. (а.с. 50-54).

Таким чином, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог та часткових проплат до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 1 857 185,00 грн.

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати виконаних робіт на підставі договору №2-56/1 від 06.09.2013р. у розмірі 1 857 185,60 грн., пені розмірі 1 865 939,10 грн., 3% річних у розмірі 326 432,88 грн., та інфляційних втрат в сумі 1 496 547,99 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Договір субпідряду № 2/56/1 від 06.09.2013р., що укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, долучити до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником – як замовник (ч. 1 ст. 838 ЦК України).

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов»язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов»язку (ч. 2 ст. 838 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною ( ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов”язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково (ч.1 ст. 854 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (субпідрядник) були виконані обумовлені договором роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги від (Н-21) - Мануйлівка – Дмитрівка, км 0+000-км 7+100, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2013 та грудень 2015р. року на суму 10 255 438,00 грн. з ПДВ і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3).

Довідка і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 30.12.2013р. та 31.12.2015р. відповідно, без будь-яких зауважень (а.с.22-39).

Посилання в апеляційній скарзі скаржника на те, що акти виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт підписані неповноважною особою ОСОБА_8, спростовуються матеріалами справи, оскільки зазначені документи підписані директором ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» ОСОБА_10 та директором ДП «Донецький облавтодор» «ВАТ «Автомобільні дороги України» ОСОБА_9.

Враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог та часткову проплату, до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 1 857 185,00 грн., яку останній просить стягнути з відповідача.

Доказів щодо сплати зазначеної суми боргу відповідачем надано не було.

Між тим, згідно ОСОБА_8 звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2016р. – 31.10.2016р. між сторонами за договором субпідряду № 2-56/1 від 06.09.2016р., вбачається, що на 01.11.2016р. заборгованість на користь ТОВ “Перша дорожньо-будівельна компанія” складає 10 152 884,41 грн. Вказаний акт підписаний ДП «Донецький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги» - заступником головного бухгалтера ОСОБА_11 та від ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» стоїть підпис особи без зазначення посади підписанта, також вказані підписи скраплені печатками підприємств. (а.с.40).

Відповідач заперечує підписання актів звіряння уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За приписами ч. 7 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” головний бухгалтер або особа, на яку покладено введення бухгалтерського обліку підприємства (далі – бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях на інших відокремлених підрозділах підприємства.

Підпис заступника головного бухгалтера на акті звірки взаємних розрахунків засвідчено печаткою підприємства, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі.

Згідно актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.10.2016р. – 31.10.2016р. та від 30.12.2013р., підписаних сторонами, а також відповідно банківської виписки на суму 8 295 698,81 грн., вбачається наявність у відповідача заборгованості за договором № 2-56/1 від 06.09.2013р. у сумі 1 857 185,60 грн.(а.с.34-35).

Таким чином, відповідачем визнана заборгованість за договором субпідряду №2-51/1 від 06.09.2013р. у розмірі 1 857 185,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення пені, зазначивши про це письмово у відзиві на позовну заяву (а.с.109-110).

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, посилаючись на п.14.7 договору, який передбачав, що за необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 п.1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач звернувся з позовом, в тому числі з вимогами щодо стягнення пені, до суду 07.12.2017р. (згідно штампу на позовній заяві).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Як було встановлено судом, сторонами був підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р., відповідно до якого відповідачем була визнана заборгованість за актом виконаних робіт за грудень 2013р. на користь позивача станом на 08.06.2015р. у розмірі 194039,60грн. (з урахуванням взаємозаліку на суму 1960,00грн.). Вказаний акт був підписаний уповноваженими представниками сторін, а саме з боку позивача – директором, з боку відповідача – головним бухгалтером.

Як наслідок, враховуючи факт визнання відповідачем боргу (підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір), перебіг позовної давності за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. перервався 08.06.2015р.

Отже, за вимогами про стягнення пені за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з 01.02.2014р. по 07.06.2014р. строк позовної давності сплинув, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, відповідно за вимогами про стягнення пені за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013р. за період з 08.06.2014р. по 31.07.2014р. та за актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015р. за період з 02.02.2016р. по 31.07.2016р. строк позовної давності не сплинув.

Таким чином, за висновком суду, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 1 826 691,33грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 326432,88 грн. за період з 01.02.2014р. по 31.07.2017р. та інфляційні витрати у сумі 1 496 547,99 грн. за період з 01.02.2014р. по 31.10.2017р.

За приписами ст.625 ЦК України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-аналітичної програми “Ліга-Закон”, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 02.02.2014р. по 31.07.2017р. у сумі 324 185,45 грн. таким, що відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат за допомогою інформаційно-аналітичної програми “Ліга-Закон”, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з 01.02.2014р. по 31.07.2017р. у сумі 1 462 365,11 грн. таким, що відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції, а рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі № 905/2836/17 є таким, що ухвалено з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Покровськ Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі № 905/2836/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі № 905/2836/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22 серпня 2018р.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді Н.О.Мартюхіна

ОСОБА_3