Рішення № 75997506, 21.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 Справа № 904/2812/18За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця», м. Дніпро

До: Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 3 877, 31 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ :

ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (відповідач) заборгованості у сумі 3 877, 31 грн. ( з яких: 80, 30 грн. - плата за користування вагонами, 2 323, 50 грн. - збір за маневрову роботу локомотива, 140, 30 грн. - збір за телеграфні повідомлення; 199, 10 грн. - збір за зважування вантажу ; 392, 91 грн. - витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності та 742, 29 грн. - збір за зберігання вантажу ). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : взаємовідносини позивача з відповідачем щодо подачі та забирання вагонів регулюються як Статутом залізниць України, так і укладеним між ними договором № ПР/ДН-2-061-555/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. 25.12.17р. відповідач на підставі міжнародної залізничної накладної №47185715 за станції ОСОБА_1 залізниці здійснив відправку вагону №55332316 з вантажем «руда залізна агломераційна» на станцію Ганіска при Кошицах. Але на шляху прямування вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці під час комісійного зважування вагону №55332316 працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним ; у зв'язку з чим відбулась затримка вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці та відповідачу було нараховано плату за користування вагоном та додаткові збори, пов'язані з усуненням течі вантажу; про що відображено в акті загальної форми №789 від 28.12.17р.

Ухвалою від 21.06.18р. було відкрите провадження у справі №904/2812/18 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ПрАТ «Північний ГЗК» (відповідач) у відзиві на позов проти позову заперечував, посилаючись на наступне: жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин працівниками Залізниці зроблено не було. Даний факт свідчить лише про те, що відповідач підготував вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування та здійснював навантаження з виконанням Технічних умов. Крім того, після завантаження руди залізорудної агломераційної та виставляння завантаженого вагону для відправлення, вагон, зазначений у міжнародній залізничній накладній № 47185715, було перевірено працівниками залізниці і в комерційному, і в технічному відношенні. Залізниця, оглянувши поданий до перевезення вагон за міжнародною залізничною накладною №47185715, прийняла його до перевезення, проставивши календарний штемпель станції ОСОБА_1 в оформленій накладній. Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційної або технічної несправностей залізницею складено не було, жодних зауважень з приводу, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного і технічного стану вагону; тобто, залізниця після проставлення відповідної відмітки у міжнародній залізничній накладній №47185715 підтвердила, що вагон за вказаною накладною придатний до перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу і в комерційному, і в технічному стані, та взяла на себе відповідальність за збереження вантажу під часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Також зазначає, що пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфа 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця. Отже, перед прийняттям завантажених вагонів до відправлення працівниками залізниці було перевірено і правильність розміщення, і правильність закріплення вантажів. Таким чином, наявність виїмок у вагонах, засвідчених комерційним актом №350002/167 від 27.12.2017 р. є ознакою втрати вантажу в дорозі проходження. Необхідно відзначити, що зауважень до технічного та комерційного стану вагону не виникало і на попутних станціях на шляху слідування поїзду. Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Таким чином, саме на залізницю покладається відповідальність за незбереження (втрату, нестачу) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди. Відповідач зазначає, що вищенаведені обставини, а також характер несправностей, що були виявлені на станції Здолбунів Львівської залізниці 27.12.2017р. свідчать про пошкодження стану вагону до стану, що виключає можливість його перевезення саме під час перевезення, адже спірний вагон було прийнято ПАТ «Укрзалізниця» до перевезення без зауважень, протягом перевезення на території України не було виявлено будь-яких зауважень до технічного стану вагону, що виключає можливість притягнення ПРАТ «ПІВНГЗК» до відповідальності, оскільки на це відсутні законні підстави.

З урахуванням вищенаведених обставин відповідач зазначає, що затримка спірного вагону на коліях станцій Здолбунів Львівської залізниці виникла з вини залізниці (позивача), що є наслідком відсутності належним чином обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збору за користування вагонами у розмірі 209, 40 грн., збору за маневрову роботу локомотива у розмірі 2323,50 грн., збору за зважування вантажу у розмірі 199,10 грн., збору за зберігання вантажу у розмірі 741,20 грн., збору за телеграфні повідомлення у розмірі 140,30 грн., збору за роботу механізованої частини (МЧ) у розмірі 392,21 грн. (всього - 3877,31 грн.). Оскільки позивач не довів належним чином вину відповідача у затримці вагонів, відсутні підстави для нарахування та плати за користування вагонами та додаткових зборів.

ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (позивач) у відповіді на відзив зазначає, що вагон був цілком справний, але таким що не забезпечив збереження якості певного вантажу. Саме в такому випаду йдеться про непридатність вагона у комерційному відношенні. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається останнім. Таким чином, саме відправник є тією особою, яка відповідає за стан вагону в комерційному відношенні. Проте, при завантаженні вантажу у вагон відповідачем не було вжито заходів щодо недопущення просипання вантажу на шляху прямування через конструктивні зазори у вагоні.

ПрАТ «Північний ГЗК» (відповідач) у заперечення на відзив , заперечував проти обставин викладених позивачем у відповіді на відзив , зазначаючи про відсутність правових підстав покладення на відповідача відповідальності та стягнення плати за користування вагонами та додаткових зборів.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття», 21.10.2015 проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815). ПАТ «Українська залізниця» розпочала свою фінансово-господарську діяльність з 01.12.2015. Згідно зі ст.2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” та ч.2 загальних положень Статуту ПАТ «Українська залізниця», усі права та обов’язки ДП «ОСОБА_1 залізниця» переходять до правонаступника - ПАТ «Українська залізниця».

22.12.2006 року між ДП «ОСОБА_1 залізниця» ( позивача) та ПрАТ «Північний ГЗК» (відповідач ) було укладено договір №ПР/ДН-2-061-555/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

25.12.2017 року ПрАТ «Північний ГЗК» на підставі міжнародної залізничної накладної № 47185715 зі станції ОСОБА_1 залізниці здійснив відправку вагону № 55332316 з вантажем «руда залізна агломераційна» на станцію Ганіска при Кошицах.

Відповідно до накладної, вантажопідйомність вагону № 55332316 становить 70т, а маса нетто 69500 кг.

Як зазначено у графі 20 накладної, навантаження здійснено відправником. Відповідно до графи 21 спосіб визначення маси - на 150-тонних вагонних вагах вантажовідправником. (а.с.14)

Але, на шляху прямування вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці під час комісійного зважування вагону № 55332316 працівниками станції було виявлено невідповідність даних про масу вантажу, зазначених у перевізних документах, фактичним даним.

Так, у процесі зважування було виявлено масу брутто 81 000 кг, тара вагону становить 22 900 кг, відповідно маса нетто вантажу 57 600 кг, що на 11 900 кг менше, ніж зазначено у накладній.

При огляді вантажу встановлено: навантаження гіркоподібне, над 2, 3 люками - воронка розміром 2000х2000х1500 мм. В 2 та 3 люках зазори розміром 25-30 мм. Теча через зазори в люках. Заходи щодо запобігання втрати вантажу відправником не вжиті.

Про виявлений факт було складено комерційний акт № 350002/167 від 27.12.2017р., Одночасно було проведено обстеження технічного стану вагону та встановлено, що вагон № 55332316 технічно справний. (а.с.18)

Про затримку вагону та контрольне зважування на станцію відправлення ОСОБА_1 залізниці було направлене відповідне телеграфне повідомлення. (а.с.19)

За час знаходження вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці було нараховано плату за користування вагоном та додаткові збори, пов'язані з усуненням течі вантажу, та відображено їх в акті загальної форми № 789 від 28.12.2017р. (а.с.16)

Перевезення вантажів залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Правилами перевезення вантажів, що на підставі цього Статуту затверджені наказом Міністерства транспорту України. Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 , до якої Україна долучилась 05.06.1992 року. Відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні (§ 1 ст. З СМГС).

За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 СМГС).

Порядок застосування умов цієї Угоди, а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§1 ст. 8 СМГС).

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).

Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС).

Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 СМГС).

У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його вод; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 СМГС).

У накладній крім відомостей, зазначених у § 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститися такі відомості: найменування наступних перевізників; заяви відправника, що стосуються вантажу; припортові залізничні станції і порти передачі на водний транспорт; інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів (§ 2 ст. 15 СМГС).

Навантаження вантажу повинно проводитися в технічно справні, придатні для перевезення даного вантажу і очищені вагони (§ 1 ст. 19 СМГС).

Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 СМГС).

Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 СМГС).

Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 СМГС).

Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» і статтею 32 «Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу» цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).

Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 СМГС).

Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 ст. 30 СМГС).

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: 1) відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; 2)одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.

Відносно неустойок діє такий же порядок (§ 1 ст. 31 СМГС).

Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 31 СМГС).

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст. 32 СМГС).

Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» (§ 2 ст. 32 СМГС).

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під навантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність рухомого складу для перевезення вантажів в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею,

якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених иаказом Мінтрансу України від 20.08.2001 р. № 542, положення якого кореспондуються зі ст. 32 Статуту передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Вищий господарський суд України у п. З свого інформаційного листа від 02.02.2010 р. № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту», зазначає наступне:

«Чи передбачено Статутом залізниць України обов'язок відправника перевіряти технічний стан поданого залізницею під завантаження вагону?

Відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Виходячи із наведеного, відправник зобов'язаний визначити не технічний стан вагону, а його придатність у комерційному відношенні для перевезення конкретного вантажу у комер ційному відношенні.

Необхідно врахувати, що статтею 32 Статуту передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж; з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.

Уразі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Детальніше це питання висвітлено у пункті 3.9 Рекомендацій президії Вищого госпо дарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225».

Таким чином, оскільки вантаж у вагон був завантажений саме відповідачем, як відправником, саме він був зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні. І той факт, що на шляху прямування вагону відбулася теча вантажу, свідчить про те, що відповідач перед навантаженням не вжив необхідних заходів щодо запобігання просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Оскільки незбереження вантажу є наслідком комерційної несправності вагона, відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, то відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника.

Отже, затримка вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці, а також всі витрати що були понесені залізницею у зв'язку із вжиттям заходів до збереження вантажу, сталися з вини відповідача і повинні бути ним відшкодовані.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу було нараховано: 80, 30 грн. - плату за користування вагонами, 2 323, 50 грн. - збір за маневрову роботу локомотива, 140, 30 грн. - збір за телеграфні повідомлення; 199, 10 грн. - збір за зважування вантажу ; 392, 91 грн. - витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності та 742, 29 грн. - збір за зберігання вантажу (а.с.7-8)

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та правомірними, що є підставою для їх задоволення у повному обсязі.

Одночасно заперечення відповідача, суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1 статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту вагони. В даному випадку, вагон № 55332316 при подаванні під навантаження було визнано працівниками вагонного господарства в технічному відношенні справним; на станцію Здолбунів спірний вагон також прибув технічно справним, що підтверджено актом про технічний стан вагону № 79 від 27.12.2017р. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то слід розмежовувати відповідні поняття.

Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно із зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер) (Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 905/96/17).

Згідно п. 3.9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. № 04-5/255 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні.

Виходячи з положень абз. 5 ст. 31 Статуту залізниць України, якщо завантаження вагонів, здійснюється засобами відправника, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається останнім. Як зазначено в графі 20 накладної № 47185715, навантаження здійснено відправником.

Статтею 32 Статуту залізниць України передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з урахуванням Технічних умов.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.08.2001 р. № 542, положення якого кореспондуються зі ст. 32 Статуту передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України в п. З Інформаційного листа від 02.02.2010 р. № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту».

Таким чином, саме відправник є тією особою, яка відповідає за стан вагону в комерційному відношенні. Проте, при завантаженні вантажу у вагон № 55332316 відповідачем не було вжито заходів щодо недопущення просипання вантажу на шляху прямування через конструктивні зазори у вагоні.

Відповідно до §6 ст. 50 УМЗВС перевізнику відповідно до умов статей 31 та 32 УМЗВС повинні бути відшкодовані всі пов'язані з несправністю вагону додаткові провізні платежі та інші витрати, встановлені на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджені відповідними документами, якщо несправність вагону сталася з причин, не залежних від перевізника.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.Відповідно до ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул.Тверська, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «ОСОБА_1 залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, 108; код ЄДРПОУ 40081237): 80, 30 грн. - плати за користування вагонами, 2 323, 50 грн. - збору за маневрову роботу локомотива, 140, 30 грн. - збору за телеграфні повідомлення; 199, 10 грн. - збору за зважування вантажу ; 392, 91 грн. - витрати за роботу МЧ по усуненню комерційної несправності ; 742, 29 грн. - збору за зберігання вантажу та 1 762, 00 грн. – витрат на сплату судового збору .

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 22.08.2018

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.