Постанова № 75994955, 16.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Суми

Справа №585/2748/15-ц

Номер провадження 22-ц/788/1457/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

у присутності:

представника ПАТ «УкрСиббанк» - Павленка А.А.

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Євлах О.О. у м.Ромни Сумської області (повне судове рішення виготовлене 13 червня 2018 року)

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

4 вересня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду із вказаним позовом і свої вимоги мотивував тим, що між позивачем та ОСОБА_3 15 листопада 2007 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11250352000, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 21500,00 доларів США з терміном повернення не пізніше 14.11.2017 року зі сплатою процентної ставки в розмірі 13,90% річних. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором, 15 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 157195. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_3 зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, позивач звернувся до суду із вказаним позовом і просив ухвалити рішення яким стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11250352000 від 15.11.2007 року в сумі 43414,08 дол. США 08 цент., пеню в сумі 338219,02 грн., а також судові витрати в дольовому порядку по 1827 грн. з кожного.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено .

В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» посилаючись на необгрунтованість, на порушення норм матеріального та процессуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У доводах апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом було помилково відмовлено в задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності про застосування якої заявлено відповідачами у справі. Також зазначає про те, що у листопаді 2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_6, 3-тя особа ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки. За результатами перегляду рішення місцевого суду Апеляційним судом Сумської області 14 березня 2013 року було задоволено позов банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки житловий будинок загальною площею 59 кв.м. житловою площею 35,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. З позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банк звернувся 28.08.2015 року, тобто в межах строку позовної давності. Також вважають, що оскільки за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, в рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - ОСОБА_2 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а рішення місцевого суду залишити без змін. Зазначає, що за умовами укладного кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення. Повідомленням-вимогою № 30-61-1269/1 від 31.10.11 року позивач повідомив відповідача ОСОБА_3 про необхідність достроковго повернення кредиту та сплати плати за кредит протягом 31 календарного дня з дати відправлення повідомлення, тобто зобов'язання відповідача ОСОБА_3 щодо дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит мало бути виконане останнім не пізніше 02.12.2011 року, а тому саме з цієї дати слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності. В той же час, позивач звернувся з позовом 28.08.2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається,що 15.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (нова назва Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», що є правонаступником АКБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11250352000 (а. с. 5-13, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 21500,00 дол. США з терміном повернення не пізніше 14.11.2017 року зі сплатою процентної ставки в розмірі 13, 90% річних.

Згідно п.п.4.1, 4.3 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та/або сплаті процентів за кредит, та/або комісій ОСОБА_3 повинен сплатити банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені. Також , відповідно до вимог законодавства України, зокрема ст. 611 Цивільного кодексу України відповідач, у випадку порушення будь-якого із своїх зобов'язань, що передбачені п.3.4.2 цього договору, зобов'язаний сплатити Банку неустойку за таке порушення у розмірі 500 гривень.

Згідно п. 6.2 кредитного договору в разі застосування Банком права, передбаченого п. 6.1.2 Договору, порядок дострокового повернення всієї суми кредиту та дострокової сплати за кредит є наступним, а саме: - Банк повідомляє Позичальника про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за користування таким кредитом за Договором шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою Позичальника; терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважається такими, що настали, а кредит і плата за кредит - обов'язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 32 календарного дня, рахуючи з дати одержання Позичальником повідомлення (вимогу) Банку про дострокове повернення кредиту за умови, що : а) Банк направив за адресою Позичальника повідомлення (вимогу) про порушення зобов»язань Позичальника за Договором та про дострокове повернення кредиту і плати за кредит, а б) Позичальник не усунув зазначених Банком зобов»язань Позичальника за Договором протягом 31 календарного дня з дати одержання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку: - терміни дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються таким, що настали, а кредит і плата за кредит - обов»язковим до повернення і сплати в повному обсязі Банку з 41 календарного дня, рахуючи з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) Банку про дострокове повернення кредиту та плати за кредит, у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку внаслідок зміни Позичальником адреси (без попереднього про це письмового повідомлення Банку) або з інших підстав протягом 40 календарних днів, рахуючи з дати направлення Позичальнику повідомлення (вимоги) Банку; - не пізніше дати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит Позичальник зобов»язується виконати в повному обсязі й інші власні грошові зобов»язання, передбачені Договором; - в разі порушення Позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/ або сплати плати за кредит за Договором, вважається, що такий Позичальник користується кредитом понад строк, встановлений Договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами та/ або простроченими комісіями (т.1 а. с. 5-13).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором № 11250352000 від 15.11.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 15.11.2007 року було укладено договір поруки № 157195 відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань, що виникли за кредитним договором. Відповідно до п.1.3 поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, а відповідно до п.1.4. договору поруки відповідальність поручителя і боржника є солідарною (т.1 а. с. 24-25).

Також, з метою забезпечення виконання за кредитним договором, 15.11.2007 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № 69714 (нерухомого майна) відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю будинок з господарчими будівлями, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.78).

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 14 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_3 було скасовано рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 7 грудня 2012 року та ухвалене нове рішення про задоволення позовних вимог та звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку розташовані по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.181-182). Рішення набрало законної сили, але за повідомленням представників сторін на даний час не виконано.

Місцевий суд, ухвалюючи оскаржуване рішення прийшов до висновку, що станом на 20 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11250352000 від 15.11.2007 року становить 43414,08 дол. США 08 цент., а саме: заборгованість за кредитом 19169,99 дол. США, з яких: прострочена заборгованість 14240,46 дол. США; заборгованість за відсотками 24244,09 дол. США, з яких - прострочена заборгованість 23384, 23 дол. США. Також нарахована пеня на загальну суму 337719,02 грн., з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 126307,65 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками 211411, 37 грн. (а.с. 27-39), а також згідно п.4.3 кредитного договору неустойка в сумі 500 грн., тобто всього на загальну суму - 338219,02 грн. Даний розмір заборгованості підтверджується письмовим розрахунком , який у встановленому законом порядку не спростований відповідачами у справі (т.2 а. с. 27 - 39).

Таким чином встановлено, що ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконав і у нього виникла заборгованість перед ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму - 338219,02 грн.

В той же час, відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачем, при звернення з позовом до суду до боржника ОСОБА_3 пропущений трирічний строк позовної давності, а вимоги до поручителя ОСОБА_4 також задоволенню не підлягають у зв'язку із припиненням поруки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту ст. ст. 1046, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України вбачається, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів; банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно ч.2 ст.553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

В силу ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Місцевий суд, при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову до боржника ОСОБА_3, виходив з того, що позивач, у зв'язку із невиконанням боржником за кредитним договором ОСОБА_3 умов даного договору скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту і повідомленням - вимогою № 30-61-12694 від 31.10.2011 р. поставив перед останнім вимогу про необхідність дострокового повернення кредиту та погашення інших платежів за кредит,- протягом 31 календарного дня з дати відправлення повідомлення (т.2, а. с. 52).

Таким чином, зобов'язання відповідача ОСОБА_3 щодо дострокового повернення кредиту та погашення інших платежів за кредит мало бути виконане останнім не пізніше 02.12.2011 р. Відтак, строк позовної давності в такому випадку до ОСОБА_3 обмежений трирічним строком звернення позивачем до суду, а до поручителя ОСОБА_4 шестимісячним строком звернення до суду, з моменту настання права вимоги, - 02.12.2011р., з позовом до суду позивач звернувся - 04.09.2015 р. тобто з пропуском строку позовної давності звернення до суду.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивач у грудні 2009 року вже звертався з аналогічним позовом до відповідачів у даній справі та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, але ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 30 серпня 2012 року у справі № 2-11/2011 позовну заяву за заявою позивача було залишено без розгляду, а отже згідно ст. 265 ЦК України дана обставина не зупиняє перебігу позовної давності (т.1 а.с.133-137).

У рішенні від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», яке, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ як джерело права, Європейський суд з прав людини зазначив: позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення; боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни постановленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 серпня 2018 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді : С. Г. Хвостик

В. І. Криворотенко