Ухвала суду № 75994235, 02.08.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №522/19345/17

Провадження №4-с/521/63/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Мирончук Н.В.,

при секретарі судового засідання: Власової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на дії та бездіяльність Старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, за участю боржника: ОСОБА_4,-

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулося ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2, на дії та бездіяльність Старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В обґрунтування скарги ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 посилається на те, що 26.03.2013 року Малиновським районним судом м. Одеса було ухвалено рішення по цивільній справі № 1519/2-438/11, яким позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» було задоволено повністю та стягнуто в солідарному порядку судові витрати, у розмірі 1820 грн. Представником Банку було направлено до Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області поштовою кореспонденцією заяву про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 1519/2-438/11, виданим 16.07.2013 року Малиновським районним судом м. Одеса.

Представник Банку зазначає, що 30.06.2017 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, керуючись п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові про повернення виконавчого документа вказано, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Також вказує, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа була направлена на адресу банку, з порушенням строків.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця, представник банку просить суд визнати дії старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про не надсилання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не пізніше наступного дня з дня її винесення - неправомірними; визнати дії старшого державного виконавця, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві - неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2017р. ЄДРВП №53374475; відновити виконавче провадження ЄДРВП №53374475 з примусового виконання виконавчого листа №1519/2-438/11, виданого 16.07.2013 року Малиновським районним судом м. Одеса за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку судових витрат.

Представник ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1 «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2, в судове засідання не з'явилася, повідомлена про розгляд скарги належним чином, надала до суду заяву про розгляд скарги за її відсутності на підставі наданої скарги та доказів.

Боржник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, повідомлялася про розгляд скарги належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Незважаючи на встановлений законом скорочений термін розгляду скарг, суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість Старшому державному виконавцю Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 прибути до суду, надавши пояснення та докази стосовно своїх дій щодо винесення постанови про повернення виконавчого листа.

Проте, Старший державний виконавець Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи тричі повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відзиву та доказів, щодо проведених виконавчих дій, до суду не надав, хоча у державного виконавця було, більш ніж достатньо часу.

Так, повістку про явку до суду на 25.04.2018 року, ухвалу про прийняття справи до провадження, Приморським відділом ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було отримано 22.03.2018 року.

Незважаючи на вказане, 25.04.2018 року, представник Приморського ВДВС у судове засідання не прибув, заяв та клопотань щодо скарги на адресу суду не надав.

У зв'язку з неявкою представника Приморського ВДВС у судове засідання, розгляд справи було відкладено та Старшому державному виконавцю Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 було направлено повістку про явку на 06.06.2018 року.

У зв'язку з неявкою, розгляд було відкладено на 02.08.2018 року.

Повістку про явку до суду на 02.08.2018 року, державним виконавцем було отримано 12.07.2018 року.

Проте, 02.08.2018 року, представник Приморського ВДВС у судове засідання не прибув.

Тому суд, розглядає справу за наявності тих документів, що долучені до скарги.

Дослідивши скаргу, наявні матеріали, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яких виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»).

З наведеного випливає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження», заходи для виконанні рішення суду.

Згідно ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 26 березня 2013 року Малиновським районним судом міста ОСОБА_7 розглянуто справу № 1519/2-438/11 та позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

16.07.2013 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_5, ОСОБА_6 судових витрат, у розмірі 1 820 грн.

Виконавчий лист №1519/2-438/11 перебував на виконанні в Приморському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_7 територіального управління юстиції в Одеській області.

30.06.2017 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, ОСОБА_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа.

Підставою повернення виконавчого документу стягувачу, виконавець визначив п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий лист підлягає поверненню стягувачу у разі, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З постанови державного виконавця не вбачається чи було перевірено майновий стан боржника, чи було виконано всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, до Постанови про повернення виконавчого листа не долучено акт державного виконавця.

Також не надано виконавцем до суду доказів коли саме ним було направлено виконавчий лист стягувачеві та коли саме його було отримано стягувачем.

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що, незважаючи на неодноразові виклики до суду, державний виконавець до суду не прибув та не надав доказів, які б спростовували викладене у скарзі скаржника.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова винесена без дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску, державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що, в порушення зазначених вимог закону, постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2017 року та оригінал виконавчого листа були направлені на адресу Банку 26.09.2017 року.

Таким чином, державною виконавчою службою було порушено права стягувача на повторне пред'явлення виконавчого листа, оскарження дій посадових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними.

Щодо вимоги скарги про відновлення виконавчого провадження, суд зазначає про таке.

З матеріалів, долучених до скарги вбачається, що 30 червня 2017 року старшим державним виконавцем, відповідно до положень п. 2 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в зв'язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

Заявлена у скарзі вимога до суду про можливість відновлення виконавчого провадження не може бути задоволена, оскільки не ґрунтується на нормах закону.

У зв'язку з цим, суд звертає увагу скаржника на те, що суд не виконує функції інших органів, до компетенції яких належить вирішення того чи іншого питання.

Так, відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 1,4, 7 розділу XV «Відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5, з відповідними змінами, за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця, підлягають відновленню:

втрачене виконавче провадження або його матеріали;

знищене виконавче провадження, у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов’язана виконати рішення національного суду.

Тобто, виконавче провадження підлягає відновленню не за рішенням суду, а лише за заявою сторони виконавчого провадження або з ініціативи державного виконавця.

У випадку знищення виконавчого провадження, таке провадження підлягає відновленню, відповідно до розділу 15 Інструкції з організації примусового виконання рішень, лише, у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду.

Згідно п. 14.2. Наказу від 24.11.2014р. № 1970/5 Міністерства юстиції України "Про внесення зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень", у заяві сторони виконавчого провадження повинно бути зазначено, про відновлення якого саме виконавчого провадження просить сторона виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, сторони виконавчого провадження, їх місце проживання чи місцезнаходження (у разі наявності вказаної інформації у сторони виконавчого провадження), обставини втрати матеріалів виконавчого провадження, поновлення яких саме документів сторона вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення.

До заяви про відновлення втраченого виконавчого провадження чи його матеріалів можуть додаватися документи або їх копії, що збереглися у сторони виконавчого провадження, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку.

Відповідно до п. 14.3 .Наказу від 24.11.2014р. № 1970/5, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа.

Зідно до п. 14.4. Наказу від 24.11.2014р. № 1970/5, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.

Доказів того, що скаржник звертався до державного виконавця, з заявою про відновлення виконавче провадження, або його матеріалів, скаржником до суду не надано, а тому зазначена вимога скарги не може бути судом задоволена, оскільки висновок суду про можливість відновлення виконавчого провадження не ґрунтується на нормах закону.

Таку ж правову позицію викладено в Ухвалі Верхловного суду України 27 червня 2018 року по справі № 336/4061/17 провадження № 61-36679ск18, яким зазначено, що "повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання".

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та правової позиції ВСУ, вимога про відновлення виконавчого провадження ЄДРВП №53374475 з примусового виконання виконавчого листа №1519/2-438/11, виданого 16.07.2013 року Малиновським районним судом м. Одеса за позовом ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку судових витрат, не може бути задоволена.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, ст.ст.11, 37 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1 «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 на дії та бездіяльність Старшого державного виконавця Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, за участю боржника: ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визнати дії старшого державного виконавця, ОСОБА_3, Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області про не надсилання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві не пізніше наступного дня з дня її винесення – неправомірними.

Визнати дії старшого державного виконавця, ОСОБА_3, Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області, щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ЄДРВП №53374475 - неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2017р. ЄДРВП №53374475.

В іншій частині вимог скарги, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.В. Мирончук

02.08.18