Рішення № 75991306, 09.07.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 09.07.2018

Справа № 334/64/18

Провадження № 2/334/1863/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Нестеренко Ю.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору №DNH4KР11440028 від 25.03.2005р. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2418,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв’язку з порушенням відповідачем зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами станом на 13.11.2017р. утворилася заборгованість за кредитом у сумі 26225,98 грн., яка складається з заборгованості по відсоткам за користування кредитом – 5928,48 грн., пені 20267,50 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати, які поніс позивач при зверненні до суду.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки останній платіж на погашення кредиту ним було здійснено у березні 2006 року, після чого позивач вважав, що виконав всі зобов’язання за кредитним договором, а банк в свою чергу з 2006 року не заявляв жодних вимог щодо наявності заборгованості за кредитним договором і її погашення. Просить застосувати загальний строк позовної давності до вимог і відмовити у позові.

У відповіді на відзив ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що умовою кредитного договору встановлені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів, тобто проценти і пеня підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. Також позивачем зазначено, що у зв’язку з цим ним буде надана суду уточнена позовна заява, яку він просить задовольнити.

Станом на час розгляду справи уточнена позовна заява до суду не надійшла.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DNH4KР11440028 від 25.03.2005р. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 отримав споживчий кредит у розмірі 2418,00 грн. на термін 12 місяців, тобто до 24.03.2006р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць (25,08% на рік) на суму залишку заборгованості по кредиту.

Кредитні кошти у сумі 2418,00 грн. надані на придбання товарів згідно з переліком, і сплату комісії у сумі 558,00 грн. Факт отримання кредиту, а саме, перерахування банком коштів на рахунок торговельно-сервісної мережі і сплату комісії у визначеному договором розмірі, відповідачем не заперечується.

Умовами п. 1.2 договору передбачено, що погашення заборгованості повинно здійснюватися у період сплати з 21 по 28 число кожного місяця у сумі 230,32 грн. (щомісячний платіж).

Згідно розрахунку заборгованості, виписки по рахунку, останнє погашення заборгованості за договором було здійснено позивачем 29.10.2007р. у сумі 316,77 грн. на погашення пені.

В подальшому, у 2015 році мало місце автоматичне списання коштів з рахунку відповідача, а саме, 02.03.2015 у сумі 655,00 грн., 01.04.2015 у сумі 983,94 грн., 02.04.2015 – у сумі 27,50 грн., 30.04.2015 – у сумі 400,37 грн., в результаті чого з 01.04.2015 була повністю погашена заборгованість по тілу кредиту, частково погашено заборгованість про процентам і пені.

Таким чином, з 01.04.2015 року, заборгованість по процентам становила 5958,48 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Заборгованість по пені з лютого 2015 року не нараховувалася, з урахуванням часткового погашення шляхом автоматичного списання станом на 30.04.2015 становила 15399,38 грн. За наступні 372 дні пеня не нараховувалася, за період з 06.05.2016 по 13.11.2017 року (за 556 днів) нарахована пеня у розмірі 4969,37 грн., детальний розрахунок цієї суми позивачем не наданий. Загалом сума пені станом на 13.11.2017 становить 20368,75 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно дост.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачається, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Згідно матеріалів справи, кредитний договір №DNH4KР11440028 від 25.03.2005р. був укладений на термін 12 місяців, тобто до 24.03.2006р., останнє погашення заборгованості за договором було здійснено позивачем 29.10.2007р., тому банк протягом трьох наступних років мав звернутися до суду з вимогами про повернення заборгованості за кредитним договором.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою в січні 2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

При вирішенні спору суд також враховує, що згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. При цьому переривання строку позовної давності можливе лише тоді, коли такий строк не закінчився.

Обставин, які б свідчили про переривання строку позовної давності, судом не встановлено. Банком не надано підтвердження щодо здійснення боржником, або іншою уповноваженою на це особою, платежів на погашення заборгованості за кредитним договором після 29.10.2007р. Автоматичне списання коштів з рахунку відповідача, що мало місце у 2015 році, було здійснено поза межами строку позовної давності.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити через сплив строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту №DNH4KР11440028 від 25.03.2005 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Турбіна Т. Ф.