Постанова № 75991266, 14.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 320/1469/17 Головуючий у 1-й інстанції Ковальова Ю.В.

Номер провадження 22-ц/778/1087/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ «КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 07.12.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит в розмірі 8000,00 доларів США зі сплатою 24% на рік з терміном до 07.12.2009 року та зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідач повинна була надати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором відповідач сплачує позивачу відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 104879-CRED від 07.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір поруки від 07.12.2007 року за умовами якого поручитель та боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 14.12.2016 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість в розмірі 21 109,84 доларів США, яка складається з наступного: 4 628,80 доларів США - заборгованість за кредитом; 16 481,04 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Частина заборгованості 18.12.2009 року була стягнена рішенням Мелітопольського міськрайонного суду з відповідачів - на користь позивача, станом на 23.07.2009 року становила 5 077,70 доларів США, з яких: 4 664,09 доларів США - заборгованість за кредитом; 141,92 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 31,39 доларів США - штраф (фіксована частина) та 240,30 доларів США - штраф (процентна складова).

Дане рішення частково виконане відповідачем, а саме - погашено тіло кредиту в розмірі 35,29 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 37, 90 доларів США; 31,39 доларів США - штраф (фіксована частина); 240,30 доларів США - штраф (процентна складова).

Зазначені суми були враховані у розрахунку заборгованості. На сьогоднішній день зобов'язання у повному обсязі так і не виконані, що спричинило право банку на стягнення решти заборгованості.

Отже, кінцева заборгованість до стягнення становить 16377, 02 доларів США.

Позивач у свою чергу просить стягнути заборгованість в сумі 4 050 доларів США, яка складається з 4 050 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 24.07.2009 року по 14.12.2016 року.

На підставі викладеного, позивач просив суд, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по відсоткам за користування кредитом у розмірі 4050,00 дол.США, що за курсом 26,10 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.12.2016 року складає 105705,00 грн. за кредитним договором за період з 24.07.2009 року по 14.12.2016 року. Стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, про застосування якого просила відповідач, подавши суду відповідну заяву.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Встановлено, що 07.12.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 (після реєстрації зміни імені 07 грудня 2016 року, а.с.55) - ОСОБА_3 у справі був укладений кредитний договір № 104870-CRED (а.с. 17), відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 8000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних на термін до 07.12.2009 року, взявши на себе обов'язок повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати відповідачка повинна надати позивачу грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору № 104870-CRED між ОСОБА_4 та позивачем 07.12.2007 року було укладено договір поруки (а.с. 22).

У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором станом на 14.12.2016 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість в розмірі 21109,84 доларів США, яка складається з наступного: 4628,80 доларів США - заборгованість за кредитом; 16481,04 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Заочним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.12.2009 року, справа № 2-6447-09 з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 у солідарному порядку, на користь позивача, стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором, яка станом на 23.07.2009 року становила 5077,70 доларів США (а.с. 6).

На підставі виконавчого листа по вищевказані справі №2-6447/09, виданого 18.11.2010 року Мелітопольським міськрайонним судом було відкрито виконавче провадження про стягнення солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитом у сумі 5077, 70 доларів США. В рамках об'єднаного виконавчого провадження на нерухоме майно ОСОБА_3, ОСОБА_4 було накладено арешт. Однак, виконавче провадження було завершене, оскільки Банк не авансував витрати на реалізацію арештованого майна, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (а.с. 184-188).

20.01.2017 року позивачем на адресу відповідачів надіслано повідомлення про погашення простроченої заборгованості (а.с. 11, 12).

Позивач просить стягнути частину заборгованості в сумі 4 050 доларів США, яка складається з 4 050 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 24.07.2009 року по 14.12.2016 року.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ КБ «ПиватБанк» в листопаді 2009 року звернувся з позовом до суду про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_4 заборгованості за вищезазначеним кредитним договором, яка виникла станом на 23.07.2009 року, в тому й числі і тіла кредиту.

Згідно з вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання основного зобов'язання в обумовлений сторонами строк ПАТ КБ «ПриватБанк», використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк».

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року справа № 310\11534\13-ц прийшла до висновку, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на наведене відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Отже, позивач має право нараховувати проценти за кредитом за період з 23.07.2009 року (станом на 23.07.2009 рок стягнуті проценти рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 грудня 2009 року) по 01.11.2009 року (змінений строк дії кредитного договору ).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на вказане колегія суддів відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути заборгованість за процентами за період з 24.07.2009 року по 14.12.2016 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи), дійшов обгрнутованого висновку про те, що строк дії кредитного договору закінчився 01.11.2009 року, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2009 року з відповідачів солідарно стягнуто кредитну заборгованість в повному обсязі, тому ПАТ КБ «ПриватБанк , звернувшись до суду із даним позовом у 2017 році пропустив трирічний строк позовної давності, щодо стягнення процентів за період з 23.07.2009 року по 01.11.2009 року, про застосування наслідків спливу якого заявив представник ОСОБА_3 ( ОСОБА_3) (а.с. 208-210).

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.08.2018 року.

Головуючий

Судді: