Постанова № 75990682, 15.08.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 305/153/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Кожух О.А. та Кондора Р.Ю.,

за участю секретаря Пилип Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 10 травня 2018 року (у складі судді Бліщ О.Б.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину та дружину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом у січні 2018 р.

Просила:

-стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50%;

-стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на своє утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

На обґрунтування позовних вимог указала, що 18.04.2017 р. сторони уклали шлюб, який було зареєстровано Рахівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану. У шлюбі народилася донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент пред'явлення позову сторони припинили спільне проживання. Вона проживає разом із батьками. З моменту фактичного припинення шлюбних відносин ОСОБА_1 не допомагає матеріально ні дитині, ні їй. У зв'язку з цим вона змушена самотужки утримувати та виховувати дитину, що обмежує її можливість працювати. Відповідач же регулярно виїжджає на заробітки.

Рішенням Рахівського районного суду від 10.05.2018 р. позов задоволено: вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі по 1500 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 29 січня 2018 р. до досягнення дитиною повноліття; вирішено стягувати, щомісячно, з ОСОБА_1 на користь і на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі по 1000 грн., починаючи з 29.01.2018 р. і до досягнення дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років. Стягнуто з ОСОБА_1 у спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 704,80 грн. у відшкодування судового збору.

ОСОБА_1 просить змінити це рішення, виклавши його в такій редакції:

-стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 1000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

-стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 500 грн., починаючи з 29.01.2018 р. і до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років.

Доводить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Указує, що розмір аліментів визначений судом першої інстанції на утримання доньки та дружини є непосильним для відповідача через те, що він сплачує аліменти на утримання дитини від першого шлюбу, на теперішній момент проживає із іншою жінкою без реєстрації шлюбу. У зв'язку з цим вважає, що розмір аліментів у сумі 1000 грн. на утримання малолітньої доньки буде справедливим у контексті спірних правовідносин. Зазначає, що суд першої інстанції мав з'ясувати доходи як відповідача так і позивача. Указує, що постійної роботи не має, періодично виїздить на заробітки, однак отримує незначну оплату за свою працю. Зазначає, що визначаючи такий розмір аліментів, суд ставить його у скрутне матеріальне становище, а це в свою чергу може призвести до виникнення заборгованості.

Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, із таких мотивів.

Суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Установлено, що 18 квітня 2017 р. між сторонами по справі було укладено шлюб, зареєстрований Рахівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_2 (а.с.7). У шлюбі в сторін народилася донька - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.8). Із довідки про реєстрацію місця проживання видно, що позивач разом із донькою зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9,10). Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 19.01.2018 р. позивач проживає у будинку батьків. Вказано, що чоловік позивачки (відповідач) разом із сім'єю не проживає, а проживає за місцем своєї реєстрації. Із моменту народження спільної дитини він не цікавиться станом її здоров'я, матеріально не допомагає і не бере участі у її вихованні (а.с.11).

Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиноюу період із 30.11.2017 р. по 15.09.2020 р. включно, що підтверджується наказом від 29.11.2017 р. №3 (а.с.12).

Із довідки, виданої Рахівською РДА видно, що позивач отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні 1-ої дитини в розмірі 1 032 грн. (а.с.63).

Як на обґрунтування можливості відповідача сплачувати аліменти в розмірі, які просить позивач, остання подала низку доказів, зокрема: інформацію із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з якого видно, що в ОСОБА_1 на праві приватної власності знаходиться декілька об'єктів нерухомого майна, а саме: житловий будинок загальною площею 117,38 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; земельна ділянка площею 0,1108 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка площею 0,0425 га для ведення особистого селянського господарства; житловий будинок загальною площею 38,94 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14-16).

Також судом було витребувано інформацію із Державної прикордонної служби щодо перетинання відповідачем у період із 01.01.2015 р. по 31.01.2018 р. державного кордону на предмет установлення виїзду відповідача за межі України на роботу. Із відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації видно, що ОСОБА_1 регулярно, в період із 23.09.2015 р. по 29.01.2018 р., перетинав державний кордон України (а.с.32).

Згідно з положеннями ст.ст. 180, 182, 184 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.ч.2,3,3 ст.75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, хто є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що один із подружжя має право на утримання аліментів, якщо його доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 2018 р. установлено прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 грн., з 1 липня - 1559 грн., з 1 грудня - 1626 грн., а прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 грн., з 1 липня - 1841 грн., з 1 грудня - 1921 грн.

Відповідач як на обґрунтування своїх доводів щодо неможливості сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання дитини та дружини також подає низку доказів, зокрема:

-довідку Костилівської сільської ради від 29 травня 2018 р. про те, що відповідач ніде не працює (а.с.61);

-довідку Державного центру зайнятості від 29 травня 2018 р. про те, що відповідач у Рахівському районному центрі зайнятості у пошуку роботи не перебуває (а.с.62);

-розрахунок заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_4 на утримання дитини від першого шлюбу в розмірі 1 916,67 грн. (станом на 01.01.2018 р.);

-акт обстеження матеріально-побутових умов від 30.05.2018 р. (а.с.65), згідно з яким відповідач проживає разом із дідом ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, однак, попри це, офіційно перебуває у шлюбі з ОСОБА_2;

-довідку №912 від 07.08.2018 р., видану ОСОБА_6 про те, що вона перебуває у стані вагітності (30-31 тиждень).

Доводи апеляційної скарги зводяться до неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини та дружини в тому розмірі, який був визначений судом першої інстанції через те, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу, проживає із громадянкою ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу і вона є вагітною. Також посилається на те, що суд першої інстанції не врахував розмір доходів позивача та відповідача.

Апеляційний суд із цього приводу зауважує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач належними та допустимими доказами не довів, що не має можливості сплачувати розмір аліментів, визначений оскаржуваним рішенням.

Так, відповідач говорить про те, що виїжджає за кордон на роботу, однак отримує незначний дохід, проте не надає суду жодних підтверджень цьому доводу, а відтак суд не може встановити дійсний розмір доходів відповідача .

Натомість позивач надала суду інформацію, що відповідач є власником двох будинків і, відповідно, двох земельних ділянок, що безперечно враховується судом при визначенні розміру аліментів.

Також суд бере до уваги, що платник аліментів має дитину від першого шлюбу і зобов'язаний згідно з рішенням суду сплачувати аліменти на утримання цієї дитини, однак це не звільняє відповідача від сплати аліментів на дитину від другого шлюбу та на сплату аліментів на утримання дружини.

З розрахунку заборгованості по аліментах, які має сплачувати відповідач на утримання дитини від першого шлюбу, видно, що заборгованість виникла станом на 01.01.2018 р., а ОСОБА_2 звернулася до суду 29.01.2018 р., тобто заборгованість, яка виникла у відповідача стосовно аліментних зобов'язань на дитину від першого шлюбу, не має ніякого стосунку до спірних правовідносин.

Посилання відповідача, що він проживає без укладення шлюбу з громадянкою ОСОБА_6 і вона є вагітною, також не може бути взято до уваги в контексті спірних правовідносин, оскільки сам факт їх спільного проживання ще не говорить про те, що ОСОБА_6 перебуває на утриманні відповідача. Також суд критично оцінює довідку про вагітність громадянки ОСОБА_6, оскільки така видана в серпні, але з огляду на термін вагітності (30-31 тиждень) дивним є те, що відповідач її не додав до апеляційної скарги, яка була подана в травні 2018 р., і сама довідка про вагітність ОСОБА_6, яка спільно проживає із відповідачем, не підтверджує факт батьківства відповідача та факт утримання громадянки ОСОБА_6 відповідачем.

Щодо доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не проаналізував доходи як позивача так і відповідача, суд зауважує таке.

Відповідач не подав жодних доказів щодо доходів, які він отримує, на обліку в Державному центрі зайнятості, як особа яка шукає роботу, не перебуває, у зв'язку з чим суд, через відсутність доказової бази позбавлений можливості встановити доходи відповідача.

Натомість позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у зв'язку з чим вона не працює, отримує матеріальну допомогу по догляду за дитиною у розмірі 1 032 грн. щомісячно. Відомостей щодо інших доходів позивача не має. Ця сума є меншою від мінімально встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 1 січня 2018 р. складає 1 762 грн.

Отже, за умови перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною, отримання матеріальної допомоги по догляду за дитиною у сумі 1 032 грн. щомісячно, відсутності відомостей щодо майна та інших доходів позивача, факту перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та недоведеності відповідачем неможливості сплачувати аліменти на утримання дружини в розмірі 1000 грн., щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, розмір аліментів на утримання дитини та матері, який був присуджений судом першої інстанції, є об'єктивним і справедливим.

Спільна дитина сторін проживає разом із позивачем, у зв'язку з чим, остання безумовно несе більші витрати на утримання дитини, ніж той із батьків, із ким дитина не проживає. Як стверджується актом обстеження матеріально-побутових умов від 19.01.2018 р., відповідач із позивачем і їх спільною дитиною не проживає, не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров'я дитини та не допомагає матеріально.

Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Забезпечувати належним чином усіма необхідними для нормального розвитку дитини матеріальними благами, духовними благами, забезпечувати культурний і соціальний розвиток дитини.

За таких обставин і за умови не доведення відповідачем факту неможливості сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1 500 грн. щомісячно суд першої інстанції законно та об'єктивно визначив розмір аліментів на утримання спільної дитини позивача та відповідача.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Рахівського районного суду від 10 травня 2018 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 21 серпня 2018 року.

Судді: