Вирок № 75984786, 21.08.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/899/18

Справа № 643/2403/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018

21 серпня 2018 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Жуковської К.В.,

прокурора Сук І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 07.10.2009 Ново-Водолажським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком в силу ст. 75 КК України на 3 роки; 14.10.2011 Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст.190 КК України в силу ст.. 71 КК України до 5 років 1 дня позбавлення волі, зареєстрованого в АДРЕСА_1, згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2018 перебуває у ДУ «Харківська установа виконання покарань № 27»,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 23.01.2016 о 15:40,знаходячись в приміщенні караоке-залу боулінгу «Атмосфера», що розташований по пр. Тракторобудівників, 128-«в» в м. Харкові, на другому поверсі супермаркету «Класс» ТОВ «ВІАЛ-МАРКЕТ», діючи з корисливих мотивів, повторно, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавши, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав ноутбук ТМ «Acer Aspire» У1-572-340-14G50 MNK, що знаходився на столі звукорежисера, вартістю 9265грн., що належав ТОВ «ВІАЛ-МАРКЕТ». Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд, таким чином, заподіявши ТОВ «ВІАЛ-МАРКЕТ» матеріальний збиток на вказану суму.

ОСОБА_1 повністю визнав свою провину, не заперечуючи фактичних обставин обвинувачення і його доказів, у зв'язку з чим суд, переконавшись у добровільно обраній позиції обвинуваченого, у відповідності до правил ч. 3 ст. 349 КПК України, з погодженням усіх учасників судового процесу, в подальшому визнав не доцільним досліджування доказів по справі.

ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що 23.01.2016 проводив час у боулінг-клубі на другому поверсі супермаркету «Класс», що розташований по пр. Тракторобудівників в м. Харкові, в караоке-барі побачив ноутбук, який взяв та пійшов з приміщення, в подальшому здав у ломбард, грошовими коштами розпорядився на власний розсуд. У вчиненому щиро покаявся.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При обранні виду та розміру покарання, суд приймає до уваги ступень суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, судимість не знято та не погашено у встановленому законом порядку. Далі, ОСОБА_1 на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання задовільно, У вчиненому кримінальному правопорушенню щиро покаявся, матеріальні збитки відшкодовано, що вбачається із заяви представника потерпілого, який будь-яких претензій не має.

При таких встановлених обставинах, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції статті, за якою останній притягається до кримінальної відповідальності із застосуванням правил ч.1 ст. 71 КК України з частковим зарахуванням не відбутого покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 у вигляді позбавлення волі, оскільки суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а визначене покарання буде справедливім та співмірним зі скоєним.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

Цивільний позов не заявлено.

Клопотання ОСОБА_1 про застосування до нього ЗУ «Про амністію у 2016 році», зарахування до призначеного покарання терміну перебування під вартою у період з 17.05.2005 по 02.08.2007 та зарахування до призначеного строку покарання строк перебування під вартою з 26.03.2018 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто згідно ч. 5 ст. 72 КК України, задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Так, ЗУ «Про амністію у 2016 році» визначений вичерпний перелік осіб, які підлягають звільненню від покарання.

Як встановлено, ОСОБА_1 не підпадає до вказаного переліку осіб.

Посилання на наявність неповнолітніх дітей, що жодним чином не підтверджено і зі слів ОСОБА_1 вбачається, що він не вказаний батьком.

Крім того, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується, зокрема, до осіб, які після ухвалення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не відбув покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011 і не підпадає під перелік осіб, що підлягають звільненню, тобто не є суб'єктом ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Перебування ОСОБА_1 у Харківському СІЗО з 15.05.2005 по 02.08.2007 ніяким чином не відноситься до вказаного кримінального провадження та вчинення злочину за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011, за яким ОСОБА_1 на теперішній час відбуває призначене покарання.

Затримання ОСОБА_1 26.03.2018 для відбуття покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011, не дає підстав для застосування до обвинуваченого положень ч. 5 ст. 72 КК України, оскільки дія цього Закону в редакції Закону від 26.11.2015 № 838-VIIИ не застосовується після вступу 21.06.2017 в силу нової редакції цієї норми.

По справі судові витрати відсутні.

Долю речових доказів, суд вирішує в порядку положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, ст.ст.1166, 1167 ЦК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до правил ч.1 ст. 71КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2011, остаточно призначити покарання у вигляді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня затримання 26.03.2018.

До набрання цим вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати, а обраний залишити без зміни, у зв'язку з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Московського районного суду м. Харкові від 14.10.2011.

Речові докази: ноутбук ТМ «Acer Aspire» У1-572-340-14G50 MNK, що перебуває на відповідальному зберіганні у представника потерпілого ОСОБА_3 - вважати повернутим законному власнику; чек № 12925 на суму 4242грн., датований 10.02.2016, аркуш формату А4, який є копією договору про надання ломбардом фінансового кредиту (договір 1) від 23.01.2016,що долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження; CD-R диск 700Mb «TDK» з відеозаписом відео спостереження боулінг-клубу «Атмосфера» супермаркету ТОВ «ВІАЛ-МАРКЕТ» від 23.01.2016, що долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим в строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії судового рішення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.О. Сугачова