Постанова № 75981589, 20.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/394/17 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/3605/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 26 20.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів Суханової Є.М.., Лівінського С.В.

Секретар - Шуляк Д.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року за заявою Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Універсал Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2017 року позивач звернувся із зазначеним позовом .

Позивач 01 червня 2018 року подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно :

-Земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,1021 га належну ОСОБА_3,

-Магазин за адресою : АДРЕСА_1, , належний ОСОБА_5,

-земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,2965 га, належну ОСОБА_4,

-земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 0,7669 га , належну ОСОБА_4,

-земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 1,4845 га , належну ОСОБА_4,

-магазин -бар за адресою : АДРЕСА_2, належний ОСОБА_4,

- житловий будинок за адресою : АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_4,

-земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 0,2211 га за адресою АДРЕСА_4 ,

-земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 0,0288 за адресою : АДРЕСА_2.

Позивач обґрунтовувала необхідність вжиття заходів забезпечення позову тим, що невжиття заходів може призвести до подальшого відчуження майна до постановлення рішення у справі, і утруднити в подальшому виконання рішення суду . При цьому позивач зазначив , що частина майна є предметом іпотеки , однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутнє обтяження( реєстрація) іпотеки , інше обтяження) по земельним ділянкам.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено .

Не погоджуючись з ухвалою суду , позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права , постановити ухвалу про задоволення заяви .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 20 серпня 2018 року ( а.с. 92-94 ) за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від апелянта не надходило. Заяв про причини неявки в судове засідання від апелянта до апеляційного суду не надходило.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи , що апелянт та інші особи , які приймають участь у справі, належним чином повідомлені про день та час розгляду справи , про причини неявки апелянт суд не повідомив , колегія суддів вважає , що неявка апелянта спрямована на затягування розгляду справи, наслідком чого є порушення розумних строків розгляду справи визначених вимогами ЦПК , а тому вважати причини неявки апелянта до суду поважними , відсутні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст..4 Закону України « Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Державна реєстрація застави повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна реєстрація іпотек проводиться шляхом внесення запису до Державного реєстру іпотек (далі - Реєстр) про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної.

Обов'язок по внесенню до Реєстру інформації щодо іпотек покладено на реєстраторів, якими визначено державні нотаріальні контори, приватних нотаріусів, які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, здійснюють державну реєстрацію іпотек, відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором, передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру тощо.

При посвідченні договору іпотеки нотаріус роз'яснює сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки.

Законом України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Окремо слід зазначати , що чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Державна реєстрація іпотеки здійснюється згідно зі ст.4 Закону України «Про іпотеку» та являє собою певне обтяження, тобто звуження можливостей власника майна-предмета іпотеки з приводу здійснення правомочностей по розпорядженню цим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії;

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз'яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв"язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Згідно ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як видно із матеріалів справи , між сторонами існує спір про стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому слід зазначити , що кредитний договір , договори іпотеки , за яким вказане майно передано в іпотеку , посвідчені нотаріально , де зазначено ,що договір укладається з реєстрацією обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек( а.с. 40, 46 ) , а тому посилання що це майно не зареєстровано в реєстрі іпотек є безпідставним .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в забезпечення зобов'язання за кредитним договором, майно відповідачів знаходиться в іпотеці та вже перебуває під забороною відчуження.. Доводи щодо відсутності реєстрації іпотеки спростовуються наданими позивачем до суду витягами з реєстрів.

Враховуючи, що позивачем не надано обґрунтованих доказів про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції , дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування та додані до неї матеріали у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, з урахуванням підстав ризиків невжиття заходів забезпечення позову та їх доказів, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, вид пропонованого забезпечення позову, вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства « Універсал Банк» залишити без задоволення .

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 24 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді