Постанова № 75981328, 21.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 754/13009/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В.Провадження № 22-ц/780/2920/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 21.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Сліпченка О.І., Іванової І.В., Гуля В.В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк» та/або Банк) звернувся з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути із ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № б/н від 08 липня 2011 року в загальній сумі - 16 472. грн. 33 коп., а також понесені судові витрати в розмірі - 1 600 грн. 00 коп.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 липня 2011 року ПАТ «КБ «ПриватБанк», надало ОСОБА_6 відповідно до підписаної анкети-заяви № б/н кредит у розмірі 2500.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В наслідок неналежного виконання відповідачем умов договору має заборгованість - 16475,33 грн., яка складається з наступного: 1951,02 грн. - заборгованість за кредитом; 13260,72грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500.00 грн. - штраф (фіксована частина). 760,59 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Баришівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором від 01 квітня 2010 року в загальній сумі - 1951 грн 02 коп., а також судові витрати в розмірі - 189 грн. 44 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення першої інстанції, скасувавши його в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам та штрафам, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів

3)показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть, у зв'язку з чим стягнув із позивача 1951грн. 02 коп. заборгованості за кредитом.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк надав ОСОБА_6 8 липня 2011 року грошові кошти у розмірі 2500 грн., що підтверджується, анкетою-заявою (а.с. 6) .

Відповідно до положення пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, а у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно із п. 2.1.1.12.6.1 «Умов та правил надання банківських послуг» на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до пунктів 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 «Умов та правил надання банківських послуг» банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Згідно з нормою ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 1056 -1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Судом встановлено, що позичальник отримав кредитні кошти, а отже позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 1 951.02 грн знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки наявність заборгованості в такому розмірі підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Так, звертаючись до суду з позовом Банк, в частині позовних вимог щодо стягнення коштів, які утворились внаслідок заборгованості за кредитом свої вимоги обґрунтував тим, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку, що підтверджується підписом ОСОБА_6 у анкеті - заяві.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що будь-які докази того, що відповідач у справі - ОСОБА_6 ознайомлений та погоджувався із вказаними умовами та правилами надання банківських послуг, згідно яких нараховуються проценти по нарахуванню пені, комісії та штрафів - відсутні.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Підпис відповідача на анкеті не засвідчує факту його ознайомлення з наявними в справі умовами договору. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтвердили, що саме долучені до матеріалів справи Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року ( справа № 6-2320цс16).

При цьому, анкета-заява позичальника взагалі не містить домовленості сторін щодо плати за користування кредитним коштами і як слідує з матеріалів справи, останні не містять доказів того, що банком направлялось позичальнику повідомлення про збільшення відсоткової ставки.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення Верховного Суду, не є обґрунтованими, адже в справі № 755/2720/16-ц зазначено: «при цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ним не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору»

Належного підтвердження того, що саме надані суду Умови та Правила були чинними на момент підписання договору в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу, а отже вимоги банку про стягнення зазначених складових заборгованості є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що факт отримання кредиту є доведеним, тому банк має право на стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, визначеними на рівні облікової ставки НБУ відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Разом із тим, оскільки з наданого суду першої інстанції розрахунку неможливо встановити, в який час виникла сума заборгованості, щомісячного розрахунку заборгованості позивачем надано не було, суд першої інстанції був позбавлений можливості самостійно нарахувати її розмір і правомірно відмовив в задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування кредитом з підстав їх недоведеності.

Апеляційний суд звертає увагу, що апеляційна скарга не містить іншої інформації, яка б надала змогу перевірити розрахунок заборгованості за відсотками, виходячи із облікової ставки Національного банку України, а отже при перегляді апеляційної скарги визначити розмір даної заборгованості також неможливо.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, України, колегія суддів,-.

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Баришівського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: