Постанова № 75976238, 21.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Київ

Справа № 22-6696 Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Унікальний №753/2835/17 Доповідач – Пікуль А.А.

Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Волошиної В.М.

Ратнікової

В.М.

за участю секретаря Пузикової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 травня 2018 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 2 травня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_3, ОСОБА_2, про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ, шляхом накладення арешту та заборони відчуження квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 через свого представника, ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову (а.с.140-142).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 заперечувала проти її задоволення та вказала, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою. Відзив аргументований тим, що позов є безпідставним, оскільки спірне майно було придбане виключно за її власні кошти. Відтак, просила апеляційну скаргу відхилити та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін (а.с.161-162).

Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

В суд апеляційної інстанції сторони не з’явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв’язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток: 9 серпня 2018 року ОСОБА_4; 9 серпня 2018 року ОСОБА_3; 10 серпня 2018 року ОСОБА_2 (а.с.155-157).

ОСОБА_4 надіслала до суду електронною поштою заяву про розгляд справи у відсутності відповідача.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з’ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, зазначив про невідповідність обраного позивачем заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

З таким висновком районного суду апеляційний суд не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з роз'ясненнями п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" (далі – Постанова) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову у даній справі є визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, зокрема, квартири АДРЕСА_1 (а.с.2-4).

Як убачається з наявної в матеріалах справи копії реєстраційного посвідчення №007549 від 2 жовтня 2009 року, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Відповідно до змісту заяви про забезпечення позову, представник позивача просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони її відчуження (а.с.130-131).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 Постанови, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК (в редакції Закону № 2136-VIII від 13.07.2017) позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Оскільки до вирішення цієї справи судом спірне майно – квартира АДРЕСА_1, може бути відчужена на користь третіх осіб, що утруднить виконання можливого рішення про задоволення заявленого позову, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з доводами заяви представника позивача про забезпечення позову про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а тому наявні підстави скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу про часткове задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру враховуючи наступне.

Відповідно до змісту заяви, представник позивача просить накласти арешт та заборонити відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачу ОСОБА_4

Оскільки накладення арешту на нерухоме майно виключає можливість вчинення будь-яких правочинів щодо такого майна, відсутні підстави для застосування такого виду забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії – заборона відчуження спірної квартири.

Апеляційний суд відхиляє доводи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 про безпідставність заявленого позову як підставу для залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на таке.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що, оскільки спірне майно – квартира та автомобіль, придбане за її власні кошти, заявлений позов є безпідставним, а тому відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Водночас, з матеріалів справи убачається, що спірне майно було набуте ОСОБА_4 в період шлюбу з ОСОБА_3, тому обставини його придбання у власність підлягають встановленню судом першої інстанції під час розгляду даної справи по суті, а посилання відповідача на дані обставини в ході вирішення питання про забезпечення позову є передчасними.

Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 2 травня 2018 року скасувати та постановити нову ухвалу про часткове задоволення заяви ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, про забезпечення позову.

В порядку забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Стягувач: ОСОБА_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Боржник: ОСОБА_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2018 року.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: В.М. Волошина

В.М.

Ратнікова