Постанова № 75976230, 21.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа №760/19846/15-ц

провадження №22-ц/796/7236/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Вербової І.М.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - Зубченко Наталії

Юріївни

на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року у складі судді Лазаренко В.В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про відшкодування збитків, завданих неналежним наданням послуг з електропостачання,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на ремонт холодильника «НОРД», які, з урахуванням індексу інфляції, складають 2 359,05 грн.

В обґрунтування вимог зазначала, що 02 квітня 2004 року між нею та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якого є ПАТ «Київенерго», було укладено договір про користування електричною енергією №08006507613, відповідно до умов якого відповідач надає послуги з постачання електроенергії до будинку за адресою позивача: АДРЕСА_1.

06 червня 2014 у зв'язку з необхідністю підключення повітряної лінії 0,4 кВ (ПЛ 0,4 кВ) через усунення обриву магістрального проводу ПЛ 0,4 кВ фахівці ПАТ «Київенерго» провели обстеження трансформаторної підстанції 3749 (ТП-3749), від якої живиться будинок за адресою: АДРЕСА_1 та встановили пошкодження трансформатора.

07 червня 2014 силовий трансформатор ТП-3749 було замінено та усунуто пошкодження на визначеній ділянці.

У результаті аварії, яка сталася 06 червня 2014 року, внаслідок перенапруги в мережі в квартирі позивача вийшла з ладу побутова техніка, а саме: холодильник «НОРД», мікрохвильова піч, телефон та ТВ-тюнер.

09 червня 2014 року позивач звернулася до САLL-Центру ПАТ «Київенерго» зі скаргою з метою виклику їх представників для складання відповідного акту-претензії для подальшого відшкодування завданої шкоди, на що їй порадили звернутися з письмовою заявою до КП «Відрадненське» для виклику компетентної комісії.

Проте, її неодноразові звернення були проігноровані як КП «Відрадненське», так і Центром обслуговування клієнтів Шевченківського району, в результаті чого акт про перенапругу, яка відбулася 06 червня 2014 року, так і не було складено.

10 червня 2014 року на її замовлення були виконані роботи по діагностиці та ремонту холодильника «НОРД», вартість яких, відповідно до акту № 010614, складає 1500,00 грн. Окрім того, відповідно до даного акту, причиною несправності було коротке замикання на обмотках компресора холодильника внаслідок перенапруги в електромережі більше 260V. За результатами діагностики було проведено заміну компресора АСС-75.

У квітні 2016 року позивачем подано заяву про доповнення позовної заяви посиланням на статтю 1187 ЦК України.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 1 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, 27 липня 2018 року представник відповідача Зубченко Н.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що аварію на ТП-3749, яка сталася 06 червня 2014 року, відповідач уважає форс-мажором, оскільки таку ситуацію упередити та передбачити вони не могли, а в такому випадку відповідальність за тимчасове припинення постачання електричної енергії або постачання електричної енергії, параметри якої не відповідають показникам, на відповідача покладена бути не може.

Вказує на те, що дотримання позивачем вимог правил безпечної експлуатації електроустановок та побутових електроприладів є сумнівним, оскільки ОСОБА_1 не вжила жодних дій щодо безпечної експлуатації електроустановок та побутових приладів.

Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача щодо складення та підписання акта-претензії з приводу відхилення показників параметрів якості електричної енергії.

Також зазначає, що витрати, понесені ОСОБА_1 на ремонт холодильника «Норд», не є реальними збитками, оскільки не враховують залишкову вартість пошкодженого майна, а тому не можуть бути присуджені відповідачу для відшкодування.

На думку апелянта, акт №010614 про проведення діагностичних робіт від 10 червня 2014 року не є висновком ліцензованої майстерні з ремонту побутової техніки, так як його складено та підписано ФОП ОСОБА_4, компетенція та права якого з надання висновку про причини поломки техніки жодним чином не підтверджено, причини виходу з ладу холодильника визначено ним візуально без застосування спеціальних приладів, а отже є сумнівною.

Позивач не скористалася своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направила.

Відповідно до п. 8 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що в результаті коливань напруги, пов’язаних з аварією на силовому трансформаторі ТП-3749, відбулась перенапруга в електромережі, що спричинило пошкодження ряду електроприладів в квартирі позивача, що свідчить про порушення умов договору користування електричною енергією №08006507613 від 02 квітня 2004 року з боку відповідача, яке тягне за собою правові наслідки у вигляді відшкодування завданих збитків. Разом з тим, відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат з урахуванням індексу інфляції, оскільки такий вид відповідальності передбачений за порушення грошового зобов'язання і не може бути застосований до даних правовідносин.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову сторонами не оскаржується та апеляційним судом не переглядається.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що між відповідачем та ОСОБА_6 02 квітня 2004 року було укладено договір про користування електричною енергією № 08006507613, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався надійно постачати споживачу, який проживає в АДРЕСА_1, електричну енергію у необхідних йому обсягах.

Зі свідоцтва про право власності на житло від 19 листопада 1996 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_7 та членам її сім'ї: ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 у рівних долях (а.с. 55).

Відповідно до абз. 17 п. 3 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 у разі, коли об'єкт побутового споживача перебуває у власності (користуванні) декількох осіб, електропостачальник укладає договір з одним із співвласників (користувачів) за умови наявності письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відповідна відмітка в договорі.

За таких обставин, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивач, будучи співвласницею квартири, електропостачання до якої здійснює відповідач згідно договору № 08006507613, набула права вимоги до відповідача за умовами даного договору.

Електропостачання житлового будинку № 61 по проспекту Відрадному в м. Києві здійснюється від трансформаторного пункту ТП №3749, що знаходиться на балансі відповідача, який здійснює технічне обслуговування.

06 червня 2014 року у зв'язку з необхідністю підключення повітряної лінії 0,4 кВ (ПЛ 0,4 кВ) через усунення обриву магістрального проводу ПЛ 0,4 кВ фахівці ПАТ «Київенерго» провели обстеження трансформаторної підстанції 3749 (ТП-3749), від якої живиться будинок, та встановили пошкодження трансформатора.

07 червня 2014 силовий трансформатор ТП-3749 було замінено та усунуто пошкодження на визначеній ділянці. Цього ж дня було відновлено електропостачання будинків, які живляться від ТП-3749, у тому числі, і будинок позивача. Дані обставини також підтверджені і відповідачем, що убачається з листа №42КД/012/С-4246 від 27 серпня 2015 року.

Відповідно до Акту №010614 про проведення діагностичних та ремонтних робіт від 10 червня 2014 року, ФОП ОСОБА_10 за зверненням позивача здійснив діагностику та ремонт холодильника «НОРД 233-6» серійний номер 710606, в якому причиною несправності було зазначено коротке замикання на обмотках компресора холодильника внаслідок перенапруги в електромережі більше 260V. Згідно товарного чеку № 0110 від 10 червня 2014 року за ремонт холодильника позивачем було сплачено 1500,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За частиною першою статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, обов’язок відшкодувати шкоду (збитки) слід пов’язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем та енергопостачальником, оскільки шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до пункту 19 Договору про користування електричною енергією №08006507613 від 02 квітня 2004 року, енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі та в порядку, визначених законодавством.

Пунктами 38, 43 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26 липня 1999 року закріплений обов'язок енергопостачальника гарантувати безпечне користування послугами, пов'язаними з електропостачанням, за умови дотримання побутовими споживачами вимог правил безпечної експлуатації внутрішньої електричної мережі, електроустановок та побутових електроприладі, а також, передбачено, що енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну побутовому споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених відповідно до законодавства.

Статтею 14 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантовано право споживача на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про електроенергетику», споживачі електричної енергії мають право на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством, а також на отримання інформації щодо якості електричної енергії, цін, порядку оплати, умов та режимів її споживання.

Споживач енергії зобов’язаний використовувати енергію лише на підставі договору з енергопостачальником, дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії (стаття 26 Закону України «Про електроенергетику»).

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що в разі наявності між сторонами договірних правовідносин, положення статті 1187 ЦК України, якою передбачено відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Таким чином, до договірних правовідносин, які існують між сторонами, не підлягає застосуванню норма статті 1187 ЦК України, відповідальність за яку застосовується в деліктних правовідносинах (правова позиція ВСУ у справі №6-261цс16 від 27 квітня 2016 року).

Судом установлено, що розмір понесених позивачем витрат складає вартість ремонту холодильника «НОРД», сума якого відповідно до товарного чеку становить 1 500 грн.

Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що у позивача відсутній акт-претезія, який повинен бути складений споживачем та представником енергопостачальника, оскільки з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 неодноразово вживалися заходи для виклику представника енергопостачальника з метою складення відповідного акту, проте відповідачем такі звернення були проігноровані.

Відповідачем також не надано доказів, які б підтверджували порушення споживачем вимог правил безпечної експлуатації внутрішньої електромережі, електроустановок та побутових електроприладів.

Посилання апелянта на те, що компетенція та права ФОП ОСОБА_10 на надання висновку про причини поломки техніки не підтверджені та мають сумнівний характер, оскільки причини виходу з ладу холодильника визначені ним візуально без застосування спеціальних приладів колегія суддів відхиляє, виходячи з того, що діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства та згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом його діяльності є ремонт інших побутових електричних товарів, а отже, він мав відповідні знання та кваліфікацію для проведення діагностичних та ремонтних робіт побутової техніки, а саме, холодильника «НОРД 233-6» серійний номер 710606.

Дослідивши матеріали справи, зібрані по справі докази та надавши їм належну правову оцінку, колегія суддів уважає, що місцевий суд правильно встановив вину відповідача, оскільки перенапруга в електромережі, яка відбулася внаслідок аварії на силовому трансформаторі ТП-3749 та спричинила пошкодження електроприборів в квартирі позивача, свідчить про порушення з боку відповідача умов договору про користування електричною енергією №08006507613 від 02 квітня 2004 року, а тому, виходячи з вимог статті 906 ЦК України, збитки, завдані позивачу, підлягають відшкодуванню виконавцем послуг.

Згідно положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

У силу статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В апеляційній скарзі відсутні доводи, які б давали підстави для скасування рішення суду, оскільки скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків місцевого суду.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Київенерго» - Зубченко Наталії

Юріївни залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 серпня 2018 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Лапчевська

І.М. Вербова