Постанова № 75975674, 15.08.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3732/17

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

15 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

представника позивача - Паляниченко С.С.

представника відповідача - Поліщука Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року (суддя Лабань Г.В.) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0013641303 від 12.07.2015 року в частині нарахування штрафних санкцій згідно ст. 127 Податкового кодексу України в сумі 2 406 394,90 гривень; в частині донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині 659 584,20 гривень; в частині нарахування штрафних санкцій згідно ст. 126 Податкового кодексу України в сумі 16 50837 гривень; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013641303 від 12.07.2016 року в частині 510,00 гривень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0013641303 від 12.07.2016 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 406 394 (два мільйони чотириста шість тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 90 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав відповідну апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його обгрунтованість.

Представник відповідача в судовому засіданні просив колегію суддів задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна планова виїзна перевірка державного підприємства Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року. За результатами перевірки складено акт від 22.06.2016 року №0040/22-01-14-01/23831376 в якому зафіксовано наступні порушення:

- пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 16 та пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-IV із змінами та доповненнями, в результаті чого визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 319810,09 грн.;

- п. 3.4, п. 3.5 та п. 3.6 Розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом № 1020 від 13 січня 2011 р. та ст. 176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами і доповненнями;

- за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, перерахувати пеню в розмірі 14154,29 грн.;

- ст. 24 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 року зі змінами та доповненнями та ст. 115 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року N 322-VIII.

За вказані порушення відповідачем буми прийняті податкові повідомлення - рішення від 12.07.2016 року № 0013641303 форми "Д" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 4 823 410, 19 грн. та оподаткування сум доходів, виплачених ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суму моральної шкоди в розмірі 4456,47 грн. та за № 00633103 форми "Р" про застосування штрафних ( фінансових) санкцій.

Повідомлення - рішення від 12.07.2016 року № 0013641303 форми "Д" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 4 823 410,19 грн. стосується порушення позивачем:

- несвоєчасно перерахованого до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб з виплачених та/або нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам в сумі 4 182 484,20 грн.,

- не перерахування станом до 31.03.2016 року до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб з виплачених та/або нарахованих доходів у вигляді заробітної плати найманим працівникам т, із доходів нарахованих виплачених) за договорами цивільно - правового характеру та інших доходів в суму 659584,20 грн..

Позивачем під час виконання рішення суду по виплаті ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу 245424,84 грн., не дивлячись на те, що у виконавчому листі було зазначено, що виплату провести з відрахуванням в дохід держави податок та інші обов'язкові платежі та суми моральної шкоди у сумі 2000 грн., не було нараховано, утримано та перераховано до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 44536,47 грн..

Податкове повідомлення - рішення №0013633103 форми "Р" про застосування штрафних (фінансових ) санкцій в сумі 1020 грн. стосується порушення п.176.2 с. 176 ПК України., а саме ДП "НТК Завод точної механіки " у поданому за період з 01.06.2013 року по 31.03.2016 року податкових розрахунках форми 1-ДФ при нарахуванні (виплаті) податковим агентом сум доходів на користь платника податку, що виникли за результатами виконання (надання) робіт за договорами цивільно-правового характеру, вказано недостовірні відомості.

Позивач, вважаючи протиправними дії та рішення відповідачів, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково. Так, суд першої інстанції вважає, що нарахування штрафних санкцій в розмірі 2 406 394 грн. 90 коп. є незаконним та необґрунтованим, оскільки податковий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірах 25%, 50% та 75% за період з 19 червня 2013 року по 31 березня 2016 року. Що стосується податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0013631303 форми "Р" про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що збільшення розміру штрафних (фінансових) санкцій, передбачені п. 119.2 ст.119 Податкового Кодексу України, то повторність вчиненого порушення застосовано у зв'язку із прийняттям податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 (форма "Р") №0035311702 про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 1020 грн..

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржує рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2016 року №0013641303 форми "Д" в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 406 394,90 грн.. Судове рішення в частині відмовлених позовних вимог апелянтом не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що податковим органом проведена документальна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., за результатами якої складено акт від 22.06.2016р. №0040/22-01-14-01/23831376. На підставі вказаного акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 р. №0013641303 форми «Д» в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 406 394,90 грн., суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо неправомірності одноразового застосування до платника податку штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% та 75%, а погодився із застосуванням лише у розмірі 25%, тобто лише із повторним застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно ст. 127 Податкового кодексу України.

Проте, під час апеляційного розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що зазначений висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та обставинам справи, зважаючи на таке.

Згідно п. 127.1 ст.127 Податкового Кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з вказаної норми, положеннями статті 127 Податкового Кодексу України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому, розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких дій протягом певного періоду часу. Тобто, збільшений розмір штрафу застосовується, якщо нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу і вчинено відповідну кількість раз.

Як встановлено судом, позивач нараховував податок з доходів фізичних осіб, однак не здійснив своєчасного перерахування до бюджету у визначені законом строки такого податку і ці дії вчиняв неодноразово.

Таким чином, при визначенні штрафних санкцій у підвищеному розмірі (50 %, 75 %) у разі виявлення податкових порушень, що полягали у несплаті (неперерахуванні) податків, до або під час виплати доходу застосовуються штраф не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення таких дій самим податковим агентом.

В своїй постанові від 22 травня 2018 року у справі №820/6437/16 (К/9901/31032/18) Верховний Суд виклав правову позицію щодо застосування приписів статті 127 Податкового Кодексу України у подібних відносинах, зазначивши, що положеннями статті 127 Податкового кодексу України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Відтак, застосування штрафу в розмірі 50 та 75 відсотків суми податку на підставі п.127.1 статті 127 Податкового Кодексу України можливо внаслідок неодноразового порушення, пов'язаного з ненарахування, неутримання та/або несплатою (неперерахуванням) податків платником податків незалежно від того, чи було виявлено ці порушення під час однієї перевірки контролюючого органу.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв в межах повноважень та в спосіб передбачений Конституцією України, законами та іншими нормативно - правовими актами України. Податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 р. №0013641303 форми «Д» в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2 406 394,90 грн. діяв правомірно.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення частково неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи в частині задоволених позовних вимог.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційних скарг відповідачів спростовують висновки рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 серпня 2018 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.