Рішення № 75974324, 20.08.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2018 року Чернігів Справа № 825/2272/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представників позивача Сулім М.В., Радич О.Ю., Шевченко О.А.,

представника відповідача Нужняка С.М., Залуговського О.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка") (далі - ТОВ "Ім. Попудренка") звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області (далі - Управління), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 10.05.2018 №25-19-016/0186/88, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 787 040,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у винесеній Управлінням Держпраці у Чернігівській області постанові зазначено про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно, висновку відповідача щодо вчинення позивачем порушення законодавства України про працю обґрунтовано тим, що час початку та закінчення робіт перелічених вище осіб визначалися підприємством, надавалася перерва для відпочинку та харчування, нарахування оплати проводилося за відпрацьований час погодинно, за виконану роботу систематично у строки, передбачені ст.115 Кодексу закону про працю України (КЗпП України) та визначені на підприємстві наказом про строки виплати заробітної плати виплачувались кошти, що фактично є заробітною платою, "працівники" забезпечувались необхідними інструментами для виконання роботи.

Позивач вважає, що чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Також, звертає увагу, що вказані вище особи ніколи не зверталися до позивача, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи позивачеві ніколи не надавали, трудові договори між позивачем та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об'єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління позивача чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов'язків.

Ані у Акті інспекційного відвідування (далі - Акт), ані у оскаржуваній Постанові жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз'яснено їх трудові права та обов'язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, пройшли інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Окрім того, ані у Акті, ані у оскаржуваній Постанові не було вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі ТОВ "Ім. Попудренка" на час описаних Акті подій передбачалося виконання тих трудових обов'язків, які, за твердженнями відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) позивачем нібито було здійснено допуск до роботи зазначених вище 16-х осіб. Оскаржувана Постанова взагалі не містить жодної вказівки на те, коли саме позивачем було нібито вчинено каране даною Постановою діяння.

Позивач наголошує, що ТОВ "Ім. Попудренка", внаслідок здійснення виплат за договорами підряду та цивільно-правовими договорами здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів, які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили, надавши відзив на позовну заяву, та вказали, що обгрунтовання позивача не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови про накладання штрафу. Під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення ТОВ "Ім. Попудренка" Акту та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

За результатами інспекційного відвідування ТОВ "Ім. Попудренка" було встановлене фактичне допущення до роботи працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Враховуючи наведене, відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України на позивача було накладено штраф у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У зв'язку із надходженням на виконання спільного доручення Державної фіскальної служби України від 14.06.2016 №20631/7/99-99-13-04-01-17, Державної служби України з питань праці від 14.06.2016 №6470/1/4.3-ДП-16 та Пенсійного фонду України від 14.06.2016 №19703/03-10 до Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України від 30.03.2018 №4048/04-03 видано наказ від 16.04.2018 №144 "Про проведення контрольних заходів", яким передбачено проведення інспекційного відвідування ТОВ "Ім. Попудренка".

В період з 19 квітня по 20 квітня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Залуговським Олександром Анатолійовичем було проведене інспекційне відвідування ТОВ "Ім. Попудренка" на підставі направлення на проведення контрольного заходу від 16.04.2018 №381.

За результатами інспекційного відвідування ТОВ "Ім. Попудренка" встановлені порушення ч.3 ст.24 КЗпП працю України, про що складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю від 20.04.2018 №25-19-016/0186, а саме фактичне допущення до роботи працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_22, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

26.04.2018 Управлінням Держпраці у Чернігівській області було отримано зауваження ТОВ "Ім. Попудренка" до Акту інспекційного відвідування.

Протягом трьох робочих днів дане зауваження було розглянуто та 03.05.2018 направлена відповідь про їх розгляд. Оскільки Акт позивачем було підписано із зауваженнями, припис також було надіслано 03.05.2018 після їх розгляду.

При цьому, повідомленням Управління Держпраці у Чернігівській області від 02.05.2018 за вих. № 10-04/2661 про призначення розгляду справи за фактом порушення ТОВ "Ім. Попудренка" трудового законодавства, позивача було повідомлено про розгляд справи, який призначено на 10.05.2018 11 год. 30 хв., ат яке направлено позивачу рекомендованим листом № 1400039516065.

10.05.2018 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком Олександром Олександровичем, було розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 20.04.2018 № 25-19-016/0186 та на підставі абзацу 4 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-19-016/0186/88 про накладення штрафу на ТОВ "Ім. Попудренка" у розмірі 1 787 040,00 гривень, яка є предметом розгляду даної справи.

Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2018 № 25-19-016/0186/88 отримана головним бухгалтером ТОВ "Ім. Попудренка" 10.05.2018, про що свідчить її підпис на постанові.

Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 "Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим зазначеною постановою, передбачено, що інспекційні відвідування проводять за інформацією Пенсійного Фонду та його територіальних органів про роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів (підпункт 6 пункту 5).

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ч.4 ст 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Частиною 5 ст.2 вищевказаного Закону зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі і Управління), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст.1, ст.3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої ст.4, частин першої - четвертої ст.5, частини третьої ст.6, частин першої - четвертої та шостої ст.7, ст.ст.9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст.22 цього Закону.

Згідно ч.3 ст.6 вищевказаного Закону суб'єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Як встановлено ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції, та здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Згідно зі ст.16 вказаної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок від 26.04.2017 №295), відповідно до якого інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно п.2 Порядку від 26.04.2017 №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ "Ім. Попудренка" було виявлено порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 20.04.2018 №25-19-016/0186.

При цьому, судом встановлено, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області було отримано 26.04.2018 зауваження ТОВ "Ім. Попудренка" до Акту інспекційного відвідування, яке протягом трьох робочих днів було розглянуто та 03.05.2018 направлена відповідь про їх розгляд.

Так, відповідно до п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержання законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 із змінами та доповненнями, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Враховуючи те, що Акт позивачем було підписано із зауваженнями, припис було надіслано 03.05.2018, тобто після розгляду зауважень.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 із змінами та доповненнями, справа про накладення штрафу розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4). Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу приймається уповноваженою особою не пізніше ніж через 10 днів з дати складання акту про виявлені порушення (п.3).

Таким чином, зазначена постанова встановлює конкретні строки розгляду справи про накладення штрафу на суб'єкта господарювання за порушення законодавства, які не можуть бути подовжені.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам.

Зазначені положення відповідачем дотримано.

Згідно з п.8 Порядку уповноважена посадова особа, що розглядає справу, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.

З аналізу вищевикладених положень Порядку слідує, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акту складає постанову про накладення штрафу. Зазначена постанова складається у двох примірниках, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, а другий надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Саме така інформація була повідомлена представнику за довіреністю ТОВ "Ім. Попудренка" Сулім М.В., яка приймала участь у розгляді справи. Зазначена обставина сторонами не заперечується.

При цьому, як вбачається із протоколу від 10.05.2018 №88 представник ТОВ "Ім. Попудренка" Сулім М.В. не була згодна із порушеннями, які викладені у акті перевірки. Втім, відповідачем, було винесено постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2018 № 25-19-016/0186/88, яка отримана головним бухгалтером ТОВ "Ім. Попудренка" 10.05.2018, що сторонами не заперечується.

Наведені обставини свідчать, що під час проведення інспекційного відвідування позивача, складання та вручення ТОВ "Ім. Попудренка" Акту та припису про усунення виявлених порушень, а також винесення постанови про накладання штрафу Управлінням Держпраці у Чернігівській області не було допущено порушення вимог діючого законодавства.

При цьому, як вбачається з Акту інспекційного відвідування, підставою для притягнення позивача до відповідальності стала та обставина, що 16 осіб з якими позивачем укладались цивільно-правові угоди (копії в матеріалах справи) фактично перебували у трудових відносинах з ТОВ "Ім. Попудренка", так як час початку та закінчення роботи визначались підприємством, надавалась перерва для відпочинку та харчування, нарахування оплати проводилося за відпрацьований час (виконання роботи) погодинно, за виконану роботу систематично у строки передбачені ст.115 КЗпП України та визначені на підприємстві наказом про строки виплати заробітної плати виплачувались кошти, що фактично є заробітною платою, працівники забезпечувались необхідними інструментами для виконання роботи. Детально всі ознаки трудових відносин, які містять вищезазначені цивільно-правові угоди, викладено в акті інспекційного відвідування.

Відповідно до ст.265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків несуть відповідальність у вигляді штрафу - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Перевіряючи нормативно-правове обгрунтовання підстав для накладення на позивача штрафу у розмірі 1 787 040,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається із оскаржуваної постанови та Акту, підставою для накладення на позивача штрафу став фактичний допуск громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Суть порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що у грудні 2017 року вказаними особами виконувалася робота в рамках укладених ними із позивачем договорів підряду (цивільно-правових договорів) щодо очистки належних йому посівних площ від самосійних чагарників та пагонів та умовами цих договорів не було визначено конкретного результату роботи, не передбачено конкретного обсягу виконаних робіт (фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання), місця роботи. Аналогічні договори, як зазначено у Акті, також укладалися позивачем з рядом вказаних осіб у березні та квітні 2017 року, березні та квітні 2018 року, що думку відповідача, свідчить про системний характер виконання робіт

Також у Акті вказано, що позивачем у грудні 2017 року було укладено договори підряду з ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про здійснення догляду за худобою (коровами), які належать замовнику (позивачу). Визначені Актом у якості недоліків характеристики цих договорів є в цілому ідентичними до вказаних щодо договорів підряду на очистку посівних площ. У Акті так само зазначено, що оплата за вищевказаними договорами підряду здійснювалася позивачем у строки, визначені на підприємстві для виплати заробітної плати найманим працівникам, що суперечило умовам договорів підряду; відповідні виплати у відомостях на виплату коштів та готівки супроводжувались, окрім реквізитів, записом «кореспондуючий рахунок», «рахунок, субрахунок 661», що нібито надає підстави для віднесення вказаних відомостей до таких, що складено щодо виплати саме заробітної плати.

Відповідно висновку відповідача щодо вчинення позивачем порушення законодавства України про працю, останній обґрунтований тим, що час початку та закінчення робіт вище перелічених осіб визначалися підприємством, надавалася перерва для відпочинку та харчування, нарахування оплати проводилося за відпрацьований час погодинно, за виконану роботу систематично у строки, передбачені статтею 115 КЗпП України та визначені на підприємстві наказом про строки виплати заробітної плати виплачувались кошти, що фактично є заробітною платою, «працівники» забезпечувались необхідними інструментами для виконання роботи.

Так, згідно ч.1 ст.1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

В свою чергу, ч.1 ст.9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, зокрема, що положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

При цьому, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, не передбачено здійснення вказаним органом та/або його територіальними органами контролю та/або нагляду за додержанням цивільного законодавства України юридичними та/або фізичними особами. Так само вказаний орган не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності.

Слід звернути увагу на те, що згідно ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Частинами 1 та 2 ст.83 ЦК України встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. В свою чергу, ст. 91 ЦК України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною 1 ст.92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст.97 ЦК України). Згідно ч.1 ст.98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Частинами 1, 2 та 4 ст.99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.

Відповідно до ч.1 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Частинами 3 та 5 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Згідно ч.3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, ч.2 ст.2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У відповідності до ч.1 та 2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При цьому, абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до пунктів 6.6. та 6.7. Статуту позивача, прийом на роботу, укладення трудових договорів (контрактів) та/або звільнення працівників віднесено до компетенції директора ТОВ "Ім. Попудренка".

Слід звернути увагу на ту обставину, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_26, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ніколи не зверталися до позивача, в особі його органу управління, уповноваженого на прийняття на роботу, із заявою (усною або письмовою) про прийняття на роботу; паспорт, трудову або медичну книжки та інші документи, необхідні для прийому на роботу, вказані особи позивачеві ніколи не надавали, трудові договори між позивачем та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об'єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління позивача чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов'язків.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, ані у Акті, ані у оскаржуваній Постанові жодним чином не зазначено про те, що вище переліченим особам було роз'яснено їх трудові права та обов'язки, ці особи були проінформовані під розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, пройшли інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

При цьому, зокрема, саме правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності передбачається час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), (ст.57 КЗпП України), а так само час початку і закінчення перерви у роботі (ч.2 ст.66 КЗпП України).

Окрім того, ані у Акті, ані у оскаржуваній Постанові не було вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі ТОВ "Ім. Попудренка" на час описаних Акті подій передбачалося виконання тих трудових обов'язків, які, за твердженнями відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) позивачем нібито було здійснено допуск до роботи зазначених вище 16-х осіб. Оскаржувана Постанова взагалі не містить жодної вказівки на те, коли саме позивачем було нібито вчинено каране даною Постановою діяння.

Частинами 1-3 включно ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Частиною 1 ст.839 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Стаття 841 ЦК України передбачає, що підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна. Згідно ч.1 ст.843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 1 ст.850 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Стаття 857 ЦК України передбачає, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру. При цьому, ч.1 ст.854 ЦК України вказує, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Отже, дострокове (тобто, до здачі роботи) виконання замовником обов'язку щодо оплати роботи, у тому числі, частинами, за умови відсутності заперечень кредитора щодо виконання такого обов'язку частинами, не заборонено чинним цивільним законодавством України.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити підрядникові виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці; метою договору підряду є отримання певного матеріального результату. Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину. яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договори підряду та цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

За таких обставин за своїм змістом договори підряду (укладені з фізичними особами та зазначені в Акті) є цивільно-правовими договорами, а висновки інспекторів Управління Держпраці у Чернігівській області, викладені в Акті "про перебування працівників у трудових відносинах з Товариством" та порушення Товариством вимог ч.3 ст.24 КЗпП України та ч.1 ст.21 КЗпП України" є безпідставними на думку суду.

Відповідно, викладений у Акті висновок відповідача про нібито вчинений позивачем фактичний допуск громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_26, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Оскільки чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком "до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором", застосовуються до трудових правовідносин. Отже, оскільки ТОВ "Ім. Попудренка" уклало з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у ТОВ "Ім. Попудренка" не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2015 № 413.

Також, ТОВ "Ім. Попудренка", внаслідок здійснення виплат за договорами підряду та цивільно-правовими договорами здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі (т.1 ас.60-153).

Як було вже зазначено, ознаки трудового договору, на які посилається відповідач, а саме: облік, контроль, виплата коштів 2 рази на місяць, відсутність в договорі об'єму виконаної роботи спростовуються тим, що в силу ст.849 ЦК України - замовник вправі контролювати виконання робіт. А виплата коштів 2 рази на місяць проводилась на підставі протоколів погодження ціни та актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи (т.2, а.с.153-176, зведена таблиця а.с.186-187). Оплата частинами, у дні виплати заробітної плати працівникам ТОВ "Ім. Попудренка" згідно КЕКВ 661 відповідає вимогам, встановленим Національним Банком України та п.2.1.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713).

Також враховуючи презумцію правочину, суд зазначає, що юридичні особи не обмежені в праві залучати фізичних осіб до виконання певного виду роботи на підставі цивільних договорів, і не зобов'язані законодавством укладати тільки трудові договори. Щодо репліки відповідача про відсутність фізичної форми виміру величини суд визнає її неспроможною, оскільки в кожному договорі оговорено площу в гектарах, а також визначено кількість поголів'я худоби.

При цьому суд звертає увагу, що Акт інспекційного відвідування також базується на поясненнях осіб, з якими було укладено цивільно-правові договори, від яких потім вказані особи відмовились (т.2 а.с.191-193), а отже не підлягають врахуванню.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 08.05.2018 (справа №127/21595/16-ц) дійшов схожого висновку, зазначивши, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З системного аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та фізичними особами, вбачається, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. В той час, як для трудових договорів, характерним було би зворотнє.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки підставою для її винесення, стало помилкове трактування цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді договорів підряду, як таких, що мають ознаки трудових та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів. Таким чином, позов ТОВ "Ім. Попудренка" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови належить задовольнити.

У відповідності до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст.139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Попудренка" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 10.05.2018 №25-19-016/0186/88.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. Пятницька,39, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім.Попудренка" (вул. Петренка,14, с. Задеріївка, Ріпкинський район, Чернігівська область, 15020, код ЄДРПОУ 03796710) 26 805,60 грн (двадцять шість тисяч вісімсот п'ять гривень 60 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 21 серпня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк