Ухвала суду № 75969281, 15.08.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/58098/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

слідчого судді Карабаня В.М.,

при секретарі Косовській М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Полякова Т.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/27752/17-к від 19.05.2017 року ,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Поляков Т.Ю., діючи в інтересах фізичної особи ОСОБА_2, звернувся в порядку ст. 174 КПК України до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про скасування арешту, накладеного 19.05.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27752/17-к накошти належні ОСОБА_2, та які знаходиться на поточному рахунку фізичної особи-резидента № 262041675701, відкритому ним 27.05.2015 в ПАТ «Інтеграл-банк» згідно з договором банківського рахунку № 9230.

Обґрунтовуючи клопотання, заявник зазначає, що слідчим не надано достатніх доказів та не підтверджено причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінального правопорушення або отримання ним коштів, які арештовано, внаслідок вчинення такого злочину. В спростування доводів слідства вказує, що 26.05.2015 між ТОВ «Проміндустрія» та ОСОБА_2 укладено договір фінансової позики, згідно з яким кредитор-юридична особа надав позичальнику для використання у споживчих цілях позику за особистим призначенням в сумі 134 620 грн., при цьому джерело походження коштів Кредитора - власні активи юридичної особи, отримані унаслідок господарської діяльності ТОВ «Проміндустрія», на момент арешту коштів ні ОСОБА_2, ні ТОВ «Проміндустрія» серед засновників ПАТ «Інтеграл-банк» не перебувало. У зв'язку з викладеним заявник вважав відсутніми підстави для подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000541, внесеному 22.09.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частинами 2,5 ст. 191, частинами 2,3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України, за підозрою ОСОБА_3, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_4, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_5, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 191, частинами 2,3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від19 травня 2017 року задоволено клопотання слідчого групи слідчих Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції Шевчук К.О. та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках, відкритих у ПАТ «Інтеграл-Банк» та які належать ряду фізичних осіб, та в тому числі й ОСОБА_2

В судовому засіданні представник володільця майна вимоги наданого до суду клопотання підтримав, наполягав на них та просив його задовольнити.

Представник органу досудового розслідування, за клопотанням якого накладено арешт, в судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином у спосіб, що відповідає вимогам ст. 135 КПК України.

Слідчим суддею визнано можливим розглянути клопотання у відсутність особи, за клопотанням якої накладено арешт.

Вислухавши представника власника майна, дослідивши у сукупності надані до суду матеріали клопотання, суддя надходить наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Вказане клопотання подане належною особою, виходячи з матеріалів, долучених до нього, а відтак є прийнятним до розгляду слідчим суддею.

Правові підстави для накладення арешту на майно визначені ст. 170 КПК України.

Як вбачається з матеріалів клопотання, в рамках якого накладено арешт, при вирішенні питання про арешт майна слідчим суддею було вивчено клопотання та вислухано позицію слідчого, досліджено матеріали, надані слідчим в обґрунтування вимог клопотання.

Слідчий, звертаючись із клопотаннями про арешт майна, посилався на те, що грошові кошти, розміщені на рахунках фізичних осіб, відкритих в ПАТ «Інтеграл-банк», можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Частина 3 ст. 174 КПК України покладає обов'язок доведеності необхідності арешту на особу, що подала таке клопотання.

Разом з цим, поясненнями представника власника майна в судовому засіданні з розгляду даного клопотання, спростовуються відповідні посилання слідчого щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2, внаслідок вчинення протиправних дій.

Майно, на яке накладено арешт, не відповідає критеріям, визначним ст. 98 КПК України, оскільки не є майном набутим кримінально протиправним шляхом або предметом кримінального правопорушення, докази цього на час розгляду клопотання відсутні.

Згідно з наданими поясненнями, в рамках кримінального провадження особи у листопаді 2017 року допитано в якості свідків, питання проведення інших слідчих дій з ОСОБА_2, та в тому числі оголошення підозри, не вирішувалось, цивільний позов до ОСОБА_2 не заявлено.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на майно ОСОБА_2, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для його скасування.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно із ч.6, 7ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

За ч.1ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Досудовим розслідуванням не встановлено обставин та не надано обґрунтувань, що арештоване майно, з якого заявник просить зняти арешт, набуто останнім у незаконний спосіб.

Згідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Статтею 1 додаткового (першого) протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожна фізична, або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Як зазначалося вище, майно, яке було арештоване, належить на праві приватної власності заявнику, який не є ні стороною, ні учасником у кримінальному провадженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

У рішеннях по справам «Фокм, Кемпбел і Гарлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України» судом вказано на те, що доцільність та вмотивованість застосування заходів забезпечення кримінального провадження передбачає існування фактів, або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин; такі факти не можуть спиратися на голе припущення, і повинні бути чимось більшим, ніж нечітка здогадка або непідтверджена підозра.

З урахуванням вищезазначеного, подальше збереження арешту майна заявника може спричинити неправомірне втручання держави в мирне володіння майном заявника, що буде порушенням ст.1 першого протоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є неприпустимим.

Крім того, арешт майна заявника протирічить вимогам п.4 та п.5 ч.2 ст.173 КПК України, відповідно до яких слідчий суддя вирішуючи питання про арешт майна, має врахувати можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Частиною 4ст.170 КПК України обумовлено, що вартість майна, яке належить арештувати, крім випадків арешту майна для забезпечення конфіскації, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою.

При цьому, в кримінальному провадженні не визначено розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, враховуючи, що у кримінальному провадженні нікому не оголошено про підозру, відсутні докази, які б свідчили про причетність ОСОБА_2 до вчинення кримінальних правопорушень, майно належить останньому на законних підставах, відсутні докази того, що у кримінальному провадженні заявник є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, відсутні підстави збереження арешту майна ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Полякова Т.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна - зодовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений 19.05.2017 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27752/17-к на кошти ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 20.11.2010 Дніпровським РУ ГУМВС України в місті Києві), які знаходяться на поточному рахунку фізичної особи-резидента № 262041675701, відкритому 27.05.2015 в ПАТ «Інтеграл-банк» (ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735, юридична адреса: м. Київ, проспект Перемоги, будинок № 52/2) згідно з договором банківського рахунку № 9230.

Слідчий суддя В.М. Карабань