Рішення № 75965079, 08.08.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/20596/16-ц

Провадження № 2/638/589/18

08.08.2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Шульги К. І.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

з участю позивача – ОСОБА_2

з участю представника позивача – ОСОБА_3

з участю відповідача – ОСОБА_4

з участю представника відповідача – ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності і майнових прав,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності і майнових прав. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року проживала з ОСОБА_7 однією сім’єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживанні вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля, а також мали взаємні права та обов'язки, які притаманні чоловіку і дружині. Коли ОСОБА_7 у період з 2014 року по день смерті тяжко хворів, не працював, позивач піклувалася про нього, матеріально утримувала, оплачувала лікування, здійснювала догляд як особисто, так і шляхом найняття третіх осіб. В період проживання однією сім'єю позивачем та ОСОБА_7 за рахунок спільних коштів був придбаний автомобіль НОМЕР_1, та сплачено пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» на загальну суму 264550, 00 грн. згідно договору від 17.01.2015 за №216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Весела-вул. Авіахімічна, кв. 216, пов. 5. ОСОБА_7 22.07.2016 року після тривалої тяжкої хвороби помер. В силу закону його єдиним спадкоємцем першої черги за законом є матір – ОСОБА_4 Вважає, що є підстави, що надають їй право в порядку заміни черговості спадкування успадкувати майно (його частку), що належало померлому, нарівні зі спадкоємцем першої черги. Фактично з вересня 2014 ОСОБА_4 не отримував доходів у зв’язку з хворобою та затримкою виплати заробітної плати за попередні періоди, був у безпорадному стані, потребував стороннього догляду і піклування. Позивач перебувала з ним поряд, піклувалася, надавала медичну допомогу, організовувала відпочинок, морально підтримувала, допомагала підшукувати лікарів, матеріально утримувала, оплачувала лікування, вела домашнє господарство. Просить суд позов задовольнити, встановити факт сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року; визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_7 як подружжя, пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264550, 00 грн. згідно договору від 17.01.2015 за № 216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: м. Харків, вул. Весела-вул. Авіахімічна, кв. 216, поверх 5 та легковий автомобіль НОМЕР_1; визнати за нею право власності на ? частку вищенаведеного майна; а також змінити черговість одержання права на спадкування та надати ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4

В судовому засіданніпозивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на наступне. Так, ОСОБА_2, стверджуючи, що проживала з ОСОБА_7 однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з травня 2011 року по 22.07.2016 року не приводить жодного обґрунтування у підтвердження своєї позиції. Згідно інформації КП «Жилкомсервіс», за місцем реєстрації ОСОБА_2, ОСОБА_7 не був зареєстрований. Позивач із сином відповідача не проживали разом, не вели спільного господарства, не мали взаємних прав і обов’язків, не мали можливості вести спільний побут, спільних дітей у них не було. Доньки позивача навчаються у комунальному закладі «Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів №16 Харківської міської ради Харківської області ім. В. Г. Сергєєва», що розташована по вул. Продольна, 5, у м. Харкові, що територіально знаходиться на великій відстані від розташування місця проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому з огляду на виконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов’язків, необхідним є її перебування за адресою реєстрації. Крім того, до 2012 року ОСОБА_7 мав близькі стосунки з іншою жінкою. Окрім того, ОСОБА_7 працював майже до самої смерті, та був матеріально забезпеченим, про що свідчить довідка про доходи. Спірне майно придбавалось виключно за особисті кошти ОСОБА_7, зокрема пайовий внесок був зроблений за кошти, які знаходились на його банківських рахунках, отримані та заощаджені ним позивачки, тобто набуті не від спільного проживання з нею, їхніх спільних або індивідуальних зусиль, внаслідок яких вони одержали б спільні або особисті доходи. Придбання автомобіля ОСОБА_8 здійснювалось за кошти, які були набуті ним від відчуження належного йому ще до знайомства з позивачем автомобіля та заощаджених коштів. ОСОБА_7 був повнолітньою працездатною особою і не потребував сторонньої допомоги, про яку зазначає ОСОБА_2 В сою чергу, черговість одержання права на спадкування може бути змінено лише за умови тривалого часу опікування, матеріального забезпечення, надання іншої допомоги спадкодавцеві,який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, проте ОСОБА_7 у такому стані не перебував, він був лікарем за фахом та тверезо оцінював ситуацію стану свого здоров’я та розумів можливі фатальні наслідки хвороби, однак жодних юридичних дій для передачі свого майна ОСОБА_2 здійснено не було. Навпаки, 21.06.206 року ОСОБА_7 зробив нотаріальну довіреність, якою уповноважив свою мати ОСОБА_4 представляти його інтереси у всіх установах з правом отримання грошових коштів, банківської карти, з якою у нього на протязі всього часу буди теплі та рідні стосунки. Просять суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал схід 9» в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

За положеннями частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із статтею 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 Сімейного кодексу України, слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини 1 статті 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами частини 2 статті 372 Цивільного кодексу України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Як встановлено матеріалами справи, 29.11.2012 року ОСОБА_7 придбав автомобіль НОМЕР_2, який був реалізований ТОВ «Автоарт» згідно видаткової накладної №1-00003025 від 29.11.2012 року за ціною 223706, 00 грн., про що свідчить інформація, надана ТОВ «Автоарт ЛТД», а також копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Т. 1, а. с. 9, Т. 2, а . с. 107).

Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 9» від 14.12.2016 року, ОСОБА_7 дійсно являється асоційованим членом Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 9» та згідно укладеного договору про сплату пайових внесків №216/1 від 17.01.2015 року сплатив пайовий внесок у повному обсязі у розмірі 264550, 00 грн. Платежі здійснювались згідно додатку №1 до договору в наступному порядку: 19.01.2015 року – 83000 грн., 20.02.2015 року – 96000 грн., 20.03.2015 року – 95300 грн. Договір про сплату пайових внесків №216/1 від 17.01.2015 року та додаткова угода №1 про внесення змін до договору від 13.10.2015 року також наявні у матеріалах справи (Т. 1, а. с. 48, 50-57).

Матеріалами справи достеменно встановлено, та не заперечувалось жодною із сторін, що у ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, було виявлено діагноз: рак висхідного відділу ободочної кишки, що підтверджує також виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №4643, видана Державної установою «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені ОСОБА_9 НАМН України», час госпіталізації з 18.09.2014 року по 29.09.2014 року, висновок відділу комп'ютерно-томографічних досліджень Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 18.09.2014 року та 07.12.2014 року (Т. 1, а. с. 17, 22-23).

Згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого на злоякісне утворення, виданих ХОКОЦ, відділення хіміотерапії №1, за №15229, №15446, №15672, №15877, ОСОБА_7 був госпіталізований у періоди: з 22.10.2014 року по 24.10.2014 року, з 05.11.2014 року по 07.11.2014 року, з 19.11.2014 року по 21.11.2014 року, з 03.12.2014 року по 05.12.2014 року (Т. 1, а. с. 10, 13-15).

У матеріалах справи також наявні протоколи ультразвукового дослідження від 22.10.2014 року, 03.12.2014 року, та 12.04.2016 року Харківського обласного клінічного онкологічного центру, копія мультизрізової комп’ютерної томографії ТОВ «Центр променевої діагностики» від 18.06.2015 року, копія мультидетекторної (64-зрізової) комп’ютерної томографії від 01.12.2015 року, 12.06.2016 року, результати аналізів (Т. 1, а. с. 24, 26-27, Т. 2, а. с. 114-127).

Про захворювання та лікування ОСОБА_7 свідчить також витяг з амбулаторної картки №90707 для МСЕК Комунального закладу охорони здоров’я «Харківський обласний клінічний онкологічний центр», виписка №991 із медичної карти амбулаторного хворого, видана Державною установою «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені ОСОБА_9 НАМН України», згідно якої ОСОБА_7 перебував на стаціонарі з 11.02.2016 року по 18.02.2016 року, копія консультації лікаря-радіолога від 06.04.2016 року (Т. 1, а. с. 16, 20, 28).

Із виписки з історії хвороби №8711, виданої «Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_10» вбачається, що ОСОБА_7 перебував у лікарні з 21.03.2016 року по 25.03.2016 року (Т. 1, а. с. 18)

Згідно виписки №740 з медичної карти стаціонарного хворого, виданої Комунальним закладом охорони здоров’я «Харківський обласний клінічний онкологічний центр», ОСОБА_7 перебував у стаціонарі з 11.04.2016 року по 25.05.2016 року (Т. 1, а. с. 19).

Із виписки з історії хвороби стаціонарного хворого №3987, виданої Державної установою «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені ОСОБА_9 НАМН України», вбачається, що ОСОБА_7 перебував на стаціонарі з 05.06.2016 року по 15.06.2016 року (Т. 1, а. с. 21).

Згідно листків непрацездатності серії АГР №028694, серії АГР №352227, серії АГР №483254, серії АГР №352361, серії АГР 352492, серії АГР №483421, серії АГР №48362, серії АГЦ №809387, серії АГЦ №398476, вбачається що ОСОБА_7 був непрацездатним у наступні періоди: з 18.09.2014 року по 29.09.2014 року, з 05.11.2014 року по 07.11.2014 року, з 08.11.2014 року по 10.11.2014 року, з 19.11.2014 року по 21.11.2014 року, з 22.11.2014 року по 24.11.2014 року, з 03.12.2014 року по 05.12.2014 року, з 06.12.2014 року по 15.12.2014 року, з 25.03.2016 року по 10.04.2016 року, з 11.04.2016 року по 25.05.2016 року (Т. 1, а. с. 29-37).

22.07.2016 року ОСОБА_7 помер.

Вищенаведеною медичною документацією, що встановлювала діагноз, який давав право на отримання інвалідності ІІ групи, яка була встановлена ОСОБА_7 Обласною МСЕК №1 08.06.2016 року та листками непрацездатності обґрунтовано підтверджено, що ОСОБА_7 знаходився у важкому стані, а тому доводи сторони відповідача про те, що ОСОБА_7 працював аж самої смерті та мав можливість отримання доходу від праці на увагу не заслуговують.

Згідно довідки про доходи, ОСОБА_7 працював у Харківському державному авіаційному підприємстві, займаючи посаду лікаря-стоматолога, та за період з 01.01.2011 року по 31.08.2016 року (тобто більш як 5, 5 років) отримав загальну суму доходу у розмірі 131280 грн. 10 коп., зокрема: за 2011 рік – 21.114, 92 грн., за 2012 рік – 24828, 73 грн., за 2013 рік – 24754, 34 грн., за 2014 рік – 27849, 22 грн., за 2015 рік – 21424, 95 грн., за 2016 рік – 11307, 94 грн. (Т. 1, а. с. 139).

На виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2017 року про витребування доказів, надійшла інформація з Харківського державного авіаційного підприємства від 28.12.2017 року за вих. №182/1512, згідно якої ОСОБА_7 дійсно звільнений 26.07.2016 року, заборгованість за основним розрахунком не виплачена та складає 24760 грн. 39 коп. (Т. 2, а. с. 152-153).

Тобто, можна дійти до висновку, що вказана сума заборгованості складає річний дохід ОСОБА_7 за основним місцем його роботи.

Твердження сторони відповідача про приватне практикування стоматологією в орендованому приміщенні та наявність власних пацієнтів у ОСОБА_7 хоча і підтверджені поясненнями свідка ОСОБА_11, проте такі пояснення не містять конкретизації, зокрема щодо періоду зайняття такою приватною практикою, кількості пацієнтів, загального розміру отриманого від такої діяльності доходу, тощо, даний факт не підтверджений належними та допустимими доказами.

Так, стороною відповідача підтверджено наявність у ОСОБА_7 заощаджень, оскільки між ним та банківськими установами (ПАТ «Дельта Банк», АКБ «Базис») укладались договори банківських рахунків, зокрема №63904 від 24.01.2008 року, №38564 від 08.04.2009 року, №2630/46/63325 від 05.09.2008 року, №009-20101-100813 від 10.08.2013 року, №003-20516-060214 від 06.02.2014 року (Т. 1, а. с. 115-133) та ці кошти за заявами на видачу готівки було видано отримувачу ОСОБА_7 у наступних розмірах: 3365, 34 грн., 1000, 00 грн., 45000, 00 грн., 2500, 00 грн., 3000, 00 грн., 14982, 79 грн., тобто загальною сумою 69848, 13 грн. (Т. 1, а. с. 154-157).

Проте наведені докази не підтверджують факту придбання автомобіля НОМЕР_2, саме за заощаджені ОСОБА_7 кошти, адже згідно дат здійснення касових операцій видача готівки відбувалась 06.02.2014 року, 07.05.2014 року, 12.11.2014 року, 15.01.2015 року, в той час, як спірний автомобіль ОСОБА_7 придбав 30.11.2012 року (Т. 1, а. с. 9).

Так, у праві власності ОСОБА_7 знаходився інший автомобіль НОМЕР_3, про що свідчить договір купівлі-продажу №0111/03/09 від 12.03.2009 року та акт приймання-передачі (Т. 1, а. с. 158-163), проте за поясненнями свідка ОСОБА_11, його друг – ОСОБА_7 купив новий автомобіль - Toyota Avensis, навіть не продавши попередній, тобто автомобіль Toyota Corolla, а тому доводи сторони відповідача про те, що новий автомобіль був куплений в тому числі за кошти від реалізації попереднього, є неспроможними.

Більш того, лише 13.01.2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за реєстровим №24 посвідчена довіреність від імені ОСОБА_7 на представництво його інтересів з усіх без винятку питань, пов’язаних з експлуатацією та розпорядженням належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію тз АХС 173395, видного ВРЕВ №1 ГУМВСУ Харків 21 березня 2009 року транспортним засобом марки та моделі Toyota Corolla 1.6 випуску 2008 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 (Т. 2, а. с. 146).

Твердження представника відповідача про невчиненння ОСОБА_7 юридичних дій для передачі свого майна ОСОБА_2, проте уповноваження матері – ОСОБА_4 на представництво його інтересів у всіх підприємствах, установах, організаціях з правом отримання грошових коштів, спростовується змістом самої довіреності від 21.06.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_13 за реєстровим №875, згідно якої відповідач ОСОБА_4 уповноважена представляти інтереси сина з усіх питань щодо оформлення та отримання належної йому пенсії, а також з усіх питань щодо оформлення та отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, з правом отримання грошових коштів, банківської картки, ПІН-конверту до неї, виконання всіх дій щодо її активації (Т. 1, а. с. 134). Тобто, сфера дії довіреності є ціленаправленою та стосується реалізації ОСОБА_7 лише соціальних прав.

Натомість, матеріалами справи підтверджено стабільний та значно вищий дохід позивача ОСОБА_2

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_2 за місцем роботи - Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги і. проф. ОСОБА_10, займаючи посаду лікаря за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року отримала 42270, 86 грн.; за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року - 56649, 01 грн. (Т. 1, а. с. 65-66.)

Згідно довідки про доходи, ОСОБА_2 за основним місцем роботи – КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМД та МК» на посаді лікаря швидкої медичної допомоги отримала за період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року 34800, 30 грн. (Т. 1, а. с. 64).

Із довідок про доходи вбачається, що ОСОБА_2 працює в КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», займає посаду – лікар з МНС, загальна сума доходу за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року становить 17304, 59 грн.; за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року становить 56887, 22 грн.; за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 рік становить 75473, 16 грн.; за період з01.01.2016 року по 30.11.2016 року становить 79832, 22 грн. (Т. 1, а. с. 61-64).

Окрім того, довідкою від 02.09.2013 року підтверджено, що ОСОБА_2 працює у амбулаторно-діагностичному відділенні ТОВ «Боріс» м. Харкова на посаді лікаря невідкладної бригади (Т. 1, а. с. 60).

Щодо витрат на лікування, то у матеріалах справи наявні: додаток до замовлення-доручення №Z38819767-1 від 21.10.2014 року, згідно якого ОСОБА_7 здійснив замовлення лікарських засобів та або товарів медичного призначення на суму 7510, 71 грн.; товарний чек №БЦ-Чк-0028346 від 21.10.2014 року на суму 2985, 80 грн., акт надання послуг ХRЦЛД038005 від 18.06.2015 року «Центру променевої діагностики» на суму 1375 грн., квитанції на оплату медичних послуг №1239268 та №1239274 від 31.03.2016 року на суми 184, 25 грн. та 337, 5 грн., чек №160609-18 від 09.06.2016 року на суму 750, 58 грн., видаткові накладні №5656 від 06.06.2016 року на суму 700, 28 грн. та №5938 від 13.06.2016 року на суму 327, 62 грн., копії квитанцій на купівлю медикаментів (Т. 1, а. с. 11-12, 25, 38-47).

Так, дійсно, слушними є доводи представника відповідача щодо відсутності даних у наведених документах, що саме ОСОБА_2 оплачувала надані медичні послуги та купувала необхідні медикаменти, проте вищенаведені розрахункові документи підтверджують чималі витрати ОСОБА_7 на своє лікування.

Окрім того, як вірно зазначає представник відповідача, посилаючись на довідки Комунального підприємства «Жилкомсервіс» за №3466/2/07-05 від 20.02.2017 року та №3763/2/07-05 від 22.02.2017 року, ОСОБА_7 був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1, а. с. 113-114), проте це є не доказом спільного непроживання осіб, дана інформація свідчить про адресу реєстрації, проте аж ніяк не про адресу перебування особи.

Більш того, суд відхиляє твердження сторони відповідача щодо необхідності перебування ОСОБА_2 за адресою своєї реєстрації з метою виконання батьківських обов’язків, так як доньки позивача навчаються у комунальному закладі «Харківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів №16 Харківської міської ради Харківської області ім. В. Г. Сергєєва», що розташована по вул. Продольна, 5, у м. Харкові з огляду на його безпідставність.

Як вбачається із інформації Комунального закладу охорони здоров’я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 13.12.2017 року за вих. №43862, яка надійшла на виконання ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2017 року про витребування доказів, ОСОБА_7 О Є. оглянутий обласною МСЕК №1 08.06.2016 року і йому встановлена ІІ група інвалідності, загальне захворювання, до 01.07.2017 року за онкологічним захворюванням. На момент огляду згідно наданої копії трудової книжки, ОСОБА_7 О Є. працював лікарем-стоматологом оздоровчого комплексу ХДАВП, зі слів ОСОБА_8 його середньомісячна заробітна плата складала 1700, 00 грн. У акті огляду обласної МСЕК №511 від 08.06.2016 року у розділі «Житлово-побутові умови, склад сім'ї» зі слів ОСОБА_7 зазначено: «Однокімнатна квартира, холост, громадянська жінка, діти – 17 і 14 років». Зазначене підтверджено копією титульного листа акту огляду МСЕК від 08.06.2016 року (Т. 2, а. с. 148-149).

Факт спільного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року підтверджено поясненнями свідків, що були допитані за клопотанням сторони позивача.

Так, зокрема, свідченнями свідка ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживали разом, вона була добре з ними знайома. Про ОСОБА_7 дізналась пізніше, він приїжджав до ОСОБА_15, підвозив її, привозив їжу, зустрічався з нею. Олексія бачила на дачі, відпочивали разом. У 2012 році свідок приїжджала до них на квартиру, що знаходиться на вул. 23 Серпня, вони були вдвох. Більш тісно з ОСОБА_15 свідок почала спілкуватись, коли працювали на «Борисі». Коли ОСОБА_7 з ОСОБА_2 повернулись з моря, виявилось, що у ОСОБА_7 онкологія, всі працівниками допомагали збирати ліки, здавали кров. ОСОБА_16 бачила, тільки коли він приїжджав до ОСОБА_15, а останній раз - коли пропонувала ОСОБА_15 поїхати в Болгарію попрацювати в лікарні на 2 місяці. ОСОБА_17 був проти, проте потім погодився, адже планували операцію у вересні та потрібні були кошти. Відвідувала їх за різними адресами проживання (вул. 23 Серпня та вул. Проскури у м. Харкові), вони завжди були разом, зокрема на корпоративі клініки «Борис» у 2013 році, за ОСОБА_18 заїжджав з дітьми, на дачі вони постійно були разом, всі сприймали їх як чоловіка та дружину, а по приїзду з Болгарії планували одружитись. Коли ОСОБА_2 була за кордоном, ОСОБА_18 перший час писав на телефон свідку, адже у ОСОБА_15 не було Інтернет зв’язку. Він дуже переживав, що це чужа країна та їх можуть обманути.

ОСОБА_19 в якості свідка повідомила суду, що знає про відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оскільки тісно спілкувалась з останнім, зверталась до нього за допомогою як до лікаря-спеціаліста. Бачила, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з весни 2011 року склалися близькі стосунки. Вони завжди проводили час разом, вихідні теж, про це їй говорив ОСОБА_7, а коли ОСОБА_2 закінчувала роботу, завжди заїжджав за нею. Стосунки з іншою жінкою у ОСОБА_7 були до відносин з ОСОБА_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_2 просили свідка встановлювати йому капельниці.

Поясненнями свідка ОСОБА_20 встановлено, що знає він ОСОБА_2 з 2004 року. З лютого 2013 року свідок працював з ОСОБА_2 у клініці «Борис» в одній бригаді, як лікар та фельдшер. Неодноразово бачив, як ОСОБА_7 приїжджав до ОСОБА_2 під час чергувань, привозив їжу, інколи з собакою. Був свідком як вони по телефону вирішували сімейні питання та питання по дому. Всі їх сприймали як чоловіка та дружину, коли ОСОБА_2 їх знайомила, то представила, що це її чоловік. В 2013 році був свідком спільного відвідування ОСОБА_2 та ОСОБА_7 корпоративу на честь річниці клініки «Борис». У 2014 році ОСОБА_7 захворів, ОСОБА_2 розповіла про це в клініці, усі збирали ліки, після операції здавали кров у інституті хірургії. Після повернення з викликів, вони по дорозі інколи заїжджали за продуктами та ОСОБА_2 відвозила їх додому, що по вул. 23 Серпня в м. Харкові.

Свідок ОСОБА_21 повідомила суду, що знає ОСОБА_2 приблизно з 2003-2004 року. Приблизно в 2010-2011 році вона почала часто появлятися біля дому, що по вул. Ак. Проскури, 5-Д з молодим чоловіком, потім дізнались, що звати його ОСОБА_7. ОСОБА_17 вони туди просто навідувалися, а з 2014 стали там проживати. Дружили сім’ями, їхні діти дружили, бували в гостях приблизно раз в місяць. У 2015 році помітила, що ОСОБА_2 підтримувала чоловіка за руку, та запитала, що сталось, на що та відповіла, що ОСОБА_17 хворіє, та без її підтримки не може знаходитися. У 2016 році дізнались, що він помер. Думала, що ОСОБА_17 є батьком дітей, допоки не дізналася, що це не так. ОСОБА_15 часто бували у неї вдома, а ОСОБА_17 приїжджав з роботи і забирав їх.

Вищенаведене підтверджується також матеріалами справи, зокрема фотокартками, листуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_7, копіями розрахункових рахунків, що підтверджують придбання побутової техніки, та згідно яких платником вказано як ОСОБА_7, так і ОСОБА_2

Доказ, а саме надіслання ОСОБА_2 переказу на карту суми у розмірі 1000 доларів США, які, як стверджує позивач, перерахував її брат на лікування ОСОБА_7, судом до уваги взятий бути не може з огляду на відсутність інформації щодо цільового призначення такого перерахунку (Т. 2, а. с. 20).

Водночас, свідчення свідків сторони відповідача, таких як ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 суд до уваги взяти не може з огляду на відсутність зв’язку між їхніми свідченнями та предметом доказування у справі, що розглядається. Так, дані особи повідомили, що знали ОСОБА_7, проте обставини його особистого сімейного життя їм не відомі.

Свідок ОСОБА_27 також пояснила, що знала ОСОБА_7, лікувалася в нього, в період 2011-2016 роки, декілька разів на рік бачилась з ним. Повідомила, що ОСОБА_7 не був схильним до розповсюдження інформації про своє особисте життя. ОСОБА_17 свідок повідомила, що позивача вона перше побачила на поминальному обіді (40 днів), однак на уточнююче запитання, свідок підтвердила, що вперше позивача побачила в лікарні під час догляду за хворим ОСОБА_7 та наголосила, що про відносини з ОСОБА_2 ОСОБА_7 особливо не розповідав.

ОСОБА_28 повідомила, що з 2004 по 2011 рік вона перебувала з ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах, розлучилася з ним з причини непорозуміння. Їй відомо, що ОСОБА_7 працював на ХАЗі, були проблеми з заробітною платою. Олексій був дуже замкнутою людиною. Знала про його хворобу, в телефонній розмові з ОСОБА_7, та на пропозицію щодо надання допомоги він повідомив, що в нього є дружина, яка у всьому йому допомагає.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що знав ОСОБА_7 ще з 1991 року. 5-6 років назад (можливо ще раніше) ОСОБА_7 проживав з іншою жінкою – ОСОБА_28 на Павловому полі. Окрім роботи, він мав своїх пацієнтів. У 2012 році купували йому «Тойоту» в салоні, ОСОБА_7 придбав цей автомобіль, навіть не продавши попередній. У нього були заощадження. Він працював на заводі, але там почались якісь проблеми. Після операції він дозволив ОСОБА_7 на вихідних приймати пацієнтів у своїй клініці. Олексій радився з ним щодо купівлі нерухомого майна, на що свідок сказав йому, що він пережив операцію, та йому потрібні будуть кошти. Потім після операції десь у грудні у 2014 році ОСОБА_7 повідомив, що вони з ОСОБА_2 купили по квартирі. У 2014 році познайомився з ОСОБА_2, проте точно не пам’ятає. Свідок розумів, що вони зустрічаються. Олексій був закритим з приводу обставин свого сімейного життя.

Свідок ОСОБА_29 пояснила, що була сусідкою ОСОБА_30, бачила та спілкувалась з ним. У 2015 році була в квартирі ОСОБА_7 з причини його залиття, це було біля 10 год. вечера, він був один вдома, більше нікого.

Тобто, свідки сторони відповідача наголосили на приватності особистого життя ОСОБА_30, окрім того, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об’єктивну недоступність для оточуючих, суд приходить до висновку, що будь-які свідки не могли знати про дійсні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, про почуття взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, навіть за відсутності реєстрації такого.

Таким чином, враховуючи факт спільного проживання позивача та ОСОБА_7 як чоловіка та жінки з травня 2011 року по день смерті ОСОБА_7, придбання майна за спільні кошти, а також відсутність письмового договору між ними щодо придбаного за цей період майна, на підставі статті 60 Сімейного кодексу України спірне майно - пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264550, 00 грн. згідно договору від 17.01.2015 року за №216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: м. Харків, вул. Весела-вул. Авіахімічна, кв. 216, поверх 5 та легковий автомобіль НОМЕР_1 є об'єктами права спільної сумісної власності в рівних частках.

ОСОБА_2 являється спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки більше п’яти років до дня смерті ОСОБА_7 проживала з ним однією сім’єю.

Згідно вимог статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до приписів частини 2 статті 1259 Цивільного кодексу України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З огляду на встановлені в судовому засіданні матеріалами справи обставини та повідомлені свідками факти, суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування та ухвалює рішення про надання ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач в особі свого представника на виконання процесуального обов’язку надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, та не спростовані стороною відповідача, суд ухвалює рішення про задоволення позову за його доведеністю.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності і майнових прав підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.4, 5, 11-13, 81, 141, 265 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 372, 1259, 1264 ЦК України, ст. ст. 3, 21, 60, 70, 74 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Житлово-будівельний кооператив «Набережний квартал схід 9» про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю та визнання права власності і майнових прав – задовольнити.

Встановити факт сумісного проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2, 27.09.1973 р. н. та ОСОБА_7, 16.01.1970 р. н., в період з травня 2011 року по 22.07.2016 року.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2, 27.09.1973 р. н. та ОСОБА_7, 16.01.1970 р. н., як подружжя, пайовий внесок у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264550, 00 грн. згідно договору від 17.01.2015 року за №216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: м. Харків, вул. Весела-вул. Авіахімічна, кв. 216, поверх 5 та легковий автомобіль НОМЕР_1.

Визнати за ОСОБА_2, 27.09.1973 р. н., право власності на ? частку пайового внеску у ЖБК «НК Схід 9» в сумі 264550, 00 грн. згідно договору від 17.01.2015 за №216/1 та майнові права на отримання у власність за вказаним договором ? частки квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: м. Харків, вул. Весела-вул. Авіахімічна, кв. 216, поверх 5.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на ? частку легкового автомобіля НОМЕР_1.

Змінити черговість одержання права на спадкування та надати ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На підставі частини 1 статті 354 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17.08.2018 року.

Головуючий: