Постанова № 75962234, 20.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/1773/18 Номер провадження 22-ц/786/1851/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіна О.В.,

суддів: Бутенко С.Б.,Хіль Л.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Самсонової О.А. в м. Полтава, із складанням повного тексту 04 червня 2018 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року ПАТ "ОТП Банк» звернулося до суду з вказаним позовом. Зазначало, що 02 листопада 2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № CNL- D00/082/2007, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 9541 швейцарських франків. В забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору у ОСОБА_2 утворилась заборгованість у розмірі 1022,26 швейцарських франків - заборгованість по сплаті кредиту та 89,05 швейцарських франків - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 грудня 2017 р. становить 31367,27 грн. Просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказану суму заборгованості.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року № CNL- D00/082/2007 у розмірі 11 11,31 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на день розгляду справи становить 29368 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на відшкодування понесених судових витрат кошти у сумі по 881 грн. з кожного.

Рішення оскаржили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які в апеляційних скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №CNL-D00/082/2007, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 9541,00 швейцарських франків строком до 23 жовтня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою 10,99 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань кредитного договору 02 листопада 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № SR-CNL-D00/082/2007, відповідно до якого остання взяла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання Боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та Боржник відповідають як солідарні боржники.

В подальшому між Банком та ОСОБА_2 укладалися додаткові договори до кредитного договору від 02 листопада 2007 року, якими до даного кредитного договору вносилися зміни.

Відповідно до останньої редакції змін до кредитного договору згідно додаткового договору №4, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 22 березня 2016 року, сторони визначили залишок заборгованості за кредитом 2724,19 швейцарських франків, дату остаточного повернення кредиту 23 жовтня 2017 року, процентну ставку 10,99%.

У зв'язку з внесенням змін до кредитного договору між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 також укладалися додаткові договори до договору поруки № SR-CNL-D00/082/2007 від 02 листопада 2007 року.

Не виконуючи свої зобов'язання за кредитним договором станом на 27 грудня 2017 року у ОСОБА_2 перед Банком виникла заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості по кредиту - 1022,26 швейцарських франків, несплачені проценти - 89,05 швейцарських франків. Загальна сума заборгованості становить 1111,31 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 грудня 2017 р. становить 31367,27 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 554 ЦК України, зазначив, що ОСОБА_2 порушив зобов'язання за кредитним договором, забезпеченим порукою, тому відповідно підлягає стягненню борг у сумі 1111,31 швейцарських франків з відповідачів в солідарному порядку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком районного суду.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. п. 3.1-3.4 договору поруки № SR-CNL-D00/082/2007 від 02 листопада 2007 року у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання Боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково. Обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому Договорі. Для дійсності вимоги Кредитор не зобов'язаний надавати поручителю підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником.

Досудовими вимогами за вих.№№ 8088 та 8089 від 06 лютого 2018 року, які адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, АТ «ОТП Банк» вимагав виконання зобов'язань за Кредитним договором, а саме погасити заборгованість, яка станом на 27.12.2017 року становить: 1022,26 швейцарських франків - залишок заборгованості за кредитом, 89,05 швейцарських франків - сума відсотків за користування кредитом (а.с.42-43).

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язання, та відповідно заборгованість за кредитним договором № CNL- D00/082/2007 від 02 листопада 2007 року підлягає стягненню з відповідачів як солідарних боржників.

Виходячи із змісту правовідносин, що виникли між сторонами та керуючись приписами ст.20 ЦК України, ст.ст.4,5,13 ЦПК України колегія суддів зауважує, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві. Отже, безпідставною є вказівка в апеляційній скарзі на те, що позивач, звертаючись з даним позовом, мав виходити з положень Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Не може бути прийнято до уваги також посилання на справу за позовом ПАТ АК «Укргазбанк» до ОСОБА_4, оскільки вона стосується інших правовідносин.

Крім того, потрібно зазначити, що судові повістки направлені районним судом на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поверталися за закінченням терміну зберігання, що свідчить про зловживання процесуальними правами відповідачів (а.с.69,74, 78,82).

Відповідно до довідок від 11 травня 2018 року та 16 травня 2018 року на офіційному веб-сайті Київський районний суд м. Полтави сповіщав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.66,71).

Отже, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 п. 1.ч.1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя /підпис/ О. В. Прядкіна

Судді: /підпис/ С.Б. Бутенко

/підпис/ Л.М. Хіль

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області О. В. Прядкіна