Рішення № 75961389, 07.08.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/757/18

2/303/752/18

ряд. стат. звіту - 58

РІШЕННЯ

Іменем України

07 серпня 2018 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Довжанин В.М.

секретар судового засідання Фозекош І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: Мукачівська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: Мукачівська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовні вимоги мотивує тим, що 21 липня 1972 року виконком Мукачівської міської Ради депутатів трудящих прийняв рішення №195 про зміну ідеальних частин у домоволодінні по вул.Водна у зв'язку з прибудовою. Згідно пункту "б" частини 1 даного рішення призначено нові співвідношення на домоволодіння по АДРЕСА_1 за громадянами: ОСОБА_6 - 11/90 частин, ОСОБА_7 - 11/90 частин, ОСОБА_8 - 11/90 та ОСОБА_3 - 57/90 частин. Вважають вказане рішення незаконним, таким, щоб грубо порушує норми матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню виходячи з наступного. Так, ОСОБА_2 не знала про прийняте рішення виконкому Мукачівської міської Ради депутатів трудящих №195 про зміну ідеальних частин у домоволодінні по вул.Водна у зв'язку з прибудовою. Позивач жодного разу не отримувала вказане рішення і не розписувалася за таке. Більше того, ОСОБА_2 ніколи не звертались із заявою про зміну ідеальних частин. 11 серпня 2017 року Державним архівом Закарпатської області на адвокатський запит № 284 від 26 липня 2017 року надано посвідчену копію Рішення №195 та додатку до нього - довідки про прийняття рішення. Більше того, позивач ОСОБА_2 з 1960-т років страждає постійним стійким психічним розладом у виді параноїдної шизофренії, що позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. З 1985 року позивач перебуває на постійному обліку у психіатра. З 01 жовтня 1990 року позивачу призначена ІІ група інвалідності, у зв'язку із стійкою хворобою. 26 червня 2017 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області прийнято рішення у справі №303/969/17, яким обмежено цивільну дієздатність ОСОБА_2 та призначено ОСОБА_5 її піклувальником. 16 серпня 2017 року Мукачівським міськрайонним судом у справі №303/4672/17 винесено ухвалу про відкриття провадження у адміністративній справі та поновлено строк для оскарження рішення №195. Вказана ухвала не була оскаржена сторонами і в процесі не ставилося питання про застосування строку позовної давності. 27 жовтня 2017 року у вказаній адміністративній справі винесено ухвалу, якою провадження у справі №303/4672/17 - закрито, з підстав п.1 ч.1 ст. 157 КАС України. Зазначає, що позивач, чиє право порушено Рішенням 195, ніколи з ним не ознайомлювалася і не підписувалася за нього і більше того не могла самостійно усвідомити наявність прав та обов'язків щодо свого права власності з моменту його прийняття, є усі підстави для поновлення такого процесуального строку. Також у позовній заяві зазначається, що жодної законної підстави не було для прийняття Рішення №195 і заяви ОСОБА_2 до виконкому міської ради про зміну ідеальних частин домоволодіння не подавала. Так, виконкомом Мукачівської міської Ради депутатів трудящих при прийнятті Рішення №195 від 21 липня 1972 року посилався на Інструкцію від 29 червня 1959 року - не існує. ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 проживали в АДРЕСА_1, яким

-2-

цей будинок, як спадкове майно, належало у рівних частинах по 1/3 кожній. Після одруження ОСОБА_7 та ОСОБА_3, у кінці вищевказаного двору почав будувати новий будинок, який повинен був бути зареєстрований у відповідності до національного законодавства. Прийняття рішення №195 на підставі Інструкції про порядок реєстрації будинків та домовленість у містах і селищах міського типу Української РСР не відповідає вимогам закону та підзаконних актів, оскільки станом на 21 липня 1972 року ОСОБА_3 - не був власником жодної частки у будинку АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, жодна частка у зв'язку з побудованим новим будинком у власності ОСОБА_3 не змінилася; місто Мукачево мало орган комунального господарства, який мав приймати такі рішення, а не виконавчий комітет міської ради; жодної письмової заяви власників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - не існувало і не існує на сьогодні. Таким чином, рішення №195 є очевидно незаконним. Також зазначає, що при прийнятті Рішення №195 співвласників умисно позбавлено права особистої власності. Так, до ведення в експлуатацію нового будинку, побудованого ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1 складав 78 кв.м., а побудований будинок ОСОБА_3 згідно акту прийому в експлуатацію, складав 82,20 кв.м. і в сукупності обидва будинки складали 160,2 кв.м. Тобто побудована частина ОСОБА_3 складала лише 46/90, а не 57/90, а тому оскаржуване рішення є незаконним і несправедливим. Тому на підставі вищенаведеного ОСОБА_1 звертається до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просить поновити строк на оскарження рішення №195 виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 21 липня 1972 року про зміну ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_1, у зв'язку з прибудовою; визнати незаконним і скасувати пункт "б" частин 1 вищевказаного рішення №195, яким призначено нові співвідношення на домоволодіння, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задоволити.

Представник позивача - ОСОБА_1 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач - представник виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області ОСОБА_10 подала клопотання, в якому просить розглянути справу у її відсутності, у задоволенні позову просить відмовити, з підстав зазначених у Відзиві на позовну заяву, який мотивований тим, що позовна заява ОСОБА_2 необгрунтована та безпідставна. По-перше, обгрунтовуючи підставність поновлення строків позовної давності позивач зазначає, що не знала про прийняте рішення виконкому Мукачівської міської ради "Про зміни ідеальних частин у домоволодіннях АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у зв'язку з прибудовою" від 21 липня 1972 року №195, оскільки жодного разу не отримувала вказане рішення і не розписувалася за таке. В той же час позивачу було відомо про оскаржуване рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року за апеляційною скаргою Мукачівської міської ради на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 квітня 2012 року у справі №0707/732/2012 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"про визнання права власності на нерухоме майно. В мотивувальній частині зазначеної ухвали вказано: "З матеріалів справи та матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстроване на праві спільної часткової власності за ОСОБА_4 - 11/90 ч., ОСОБА_2 - 11/90 ч. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 вересня 2003 року Мукачівською державною нотаріальною конторою, та ОСОБА_8 - 11/90 ч., ОСОБА_3 - 57/90 ч., згідно Свідоцтва про право власності, виданого Мукачівським ММГ на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради від 21 липня 1972 року. Вказані обставини сторонами не оспорюються". Разом з цим, звертають увагу на те, що на вищевказану ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року Мукачівською міською радою було подано скаргу у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у додатках до якої містилась зазначена ухвала та копії касаційних скарг разом з судовими рішеннями у відповідності до кількості осіб було надіслано сторонам, які брали участь у справі. Відтак, твердження позивача про те, що у позивача є наявність умов "не знав" і "не міг знати" є необгрунтованими та безпідставними. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, вважають вимогу про поновлення строку на оскарження рішення безпідставною, оскільки як вбачається з матеріалів справи за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, позивач дізналася про оскаржуване рішення, отримавши ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року, оскільки така була стороною у справі. Так, звертають увагу на те, що у свідоцтві про право власності на домоволодіння виданого Мукачівським комунальним відділом виконавчого комітету Мукачівської міської Ради депутатів трудящих 01 вересня 1972 року ОСОБА_9 зазначено, що дане свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих №195 від 21 липня 1972 року.

-3-

Також, представником відповідача - виконавчого комітету Мукачівської міської ради подано Заяву про застосування строків позовної даності.

Третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлялось належним чином.

Треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 В судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник третіх осіб - ОСОБА_11 в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у поясненнях на позовну заяву, які мотивовані тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 - у розмірі 11/90 частки, її чоловікові ОСОБА_3 у розмірі 57/90 частки та ОСОБА_2 - у розмірі 22/90 частки. Так, до 1967 року дане домоволодіння складалося з одного житлового будинку позначеного на генеральному плані під літерою "А", який належав покійному батькові позивача та ОСОБА_4. Після його смерті, дане домоволодіння в 1955 році успадкували у рівних частках по 1/3 частині ОСОБА_4, її мати та її сестра ОСОБА_2. Рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 15 травня 1959 року "Про будівництво та прибудову на присадибних ділянках" на підставі заяв громадян ОСОБА_3 надано дозвіл на прибудову до будинку на присадибних ділянках по АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 15 травня 1959 року за №170 на території даного домоволодіння збудував ще один житловий будинок, позначений на генеральному плані під літерою "Б", який був введений в експлуатацію 26 березня 1971 року. В подальшому, на підставі проведеного ОСОБА_3 будівництва, рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради №195 від 21 липня 1972 року "Про зміни ідеальних частин у домоволодіннях АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у зв'язку з прибудовою", на підставі заяв співвласників проведено перерахунок у праві власності на дане домоволодіння та призначено нові співвідношення часток: за ОСОБА_4 право власності на 11/90 частин, за ОСОБА_6 на 11/90 частин, за позивачем ОСОБА_8 - на 11/90 частин, а за ОСОБА_3 - 57/90 частин даного домоволодіння. На підставі вищевказаного рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 21 липня 1972 року за №195 ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та позивачу ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на вищевказані частки у праві власності на домоволодіння АДРЕСА_1. Тобто, підставою для ухвалення оскаржуваного рішення в першу чергу став той факт, що рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 15 травня 1959 року "Про будівництво та прибудову на присадибних ділянках". ОСОБА_3 надано дозвіл на прибудову до будинку саме на присадибних ділянках по АДРЕСА_1. рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 15 травня 1959 року "Про будівництво та прибудову на присадибних ділянках" було прийняте ще до затвердження "Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року та Цивільного кодексу Української РСР від 1963 року. Саме той факт, що ОСОБА_3 було надано дозвіл на будівництво будинку в складі домоволодіння АДРЕСА_1 і став підставою для зміни ідеальних частин, оскільки одне і теж домоволодіння в розмірі частки 100 % не може одночасно належати кільком власникам. Відповідно за заявою співвласників вищевказаного домоволодіння оскаржуваним рішенням було змінено розмір ідеальних часток співвласників з урахуванням здійсненого ОСОБА_3 будівництва. По-друге, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що оскаржуваним рішенням його позбавлено права власності, оскільки невірно здійснено перерахунок часток співвласників. Так, згідно розрахунку наведеного в позовній заяві позивач провів перерахунок часток виключно виходячи з внутрішніх площ обох будинків домоволодіння иАДРЕСА_1. Проте, згідно Довідки КП "МБТІ та ЕО" від 19 грудня 2017 року визначення розміру часток домоволодінні по АДРЕСА_1 проводилося виходячи з дійсної вартості всіх житлових та господарських споруд, що розташовані за даною адресою: та перебувають у власності всіх співвласників. Тобто, у відповідності до вартості всіх будинків, які розташовані в складі домоволодіння АДРЕСА_1 і було здійснено в 1972 році визначення розміру часток співвласників домоволодіння. По-третє, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення з даним позовом до суду, оскільки доводи позивача про те, що вона не знала про оскаржуване рішення і дізналася про нього тільки 11 серпня 2017 року не відповідає дійсності та спростовується в першу чергу правовстановлюючими документами на домоволодіння самої позивачки. Так, позивачу належить 22/90 частки домоволодіння АДРЕСА_1 і з них 11/90 - на підставі Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 01 вересня 1972 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради №195 від 1972 року. Тобто, позивач не могла не знати, що за нею з 1972 року, (45 років) на підставі оскаржуваного рішення зареєстровано право власності на 11/90 частин

-4-

вищевказаного домоволодіння. Другі 11/90 частин даного домоволодіння зареєстровані за позивачем на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 вересня 2003 року, згідно якого позивач успадкувала 11/90 частин після смерті матері, які належали померлій на підставі оскаржуваного рішення. Зазначає, що у 2012 році позивач вже зверталася до Мукачівського міськрайонного суду з позовом про визнання за нею права власності на нерухоме майно, в якому вказувала, що їй належать вищевказані 22/90 частки домоволодіння. Зокрема, в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року по справі №707/732/2012 за позовом ОСОБА_2 вказано, що " ... з матеріалів справи та матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 у м.Мукачево зареєстроване на праві власності спільної часткової власності за ОСОБА_4 - 11/90 частки, ОСОБА_2 - 11/90 частки, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 03 вересня 2003 року Мукачівською державною нотаріальною конторою та ОСОБА_9 - 11/90 частки, ОСОБА_3 - 57/90 частки, згідно Свідоцтва про право власності, виданого Мукачівським ММГ на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради від 21 липня 1972 року №195. Вказані обставини сторонами не оспорюються". Також звертає увагу на те, що безпідставними являються посилання позивача на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 16 серпня 2017 року в адміністративній справі №303/4672/17, якою на думку позивача йому поновлено строк позовної давності. Безпідставним вважають і доводи позивача, що вона не позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки хворіє психічним розладом у виді параноїдальної шизофренії. Так, оскаржуване позивачем рішення було прийняте 21 липня 1972 року, а на вищевказане захворювання позивач захворіла у 80-х роках. На обліку у психіатра позивач перебуває з 1985 року. Тож на момент прийняття оскаржуваного рішення, реєстрації за позивачем права власності на 11/90 частини даного домоволодіння та протягом більше 10 років позивач могла усвідомлювати значення своїх дій, однак не бажала оскаржувати рішення №195. Тому на підставі вищенаведеного представник третіх осіб ОСОБА_11 просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали цивільної справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до копії Рішення №195 виконкому Мукачівської міської Ради депутатів трудящих від 21 липня 1972 року "Про зміни ідеальних частини у домоволодіннях АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в зв'язку з прибудовою" виконком міської ради депутатів трудящих рішив: "Призначити нові співвідношення на домоволодіння: а) по АДРЕСА_2 за громадянинами: ОСОБА_12 - 7/26 частин; ОСОБА_13 - 7/26 частин; ОСОБА_14 - 12/26 частин; б) по АДРЕСА_1 за громадянами: ОСОБА_6 - 11/90 частин, ОСОБА_7 - 11/90 частин, ОСОБА_9 - 11/90 частин; ОСОБА_3 - 57/90 частин. Зобов'язати міжміське бюро технічної інвентаризації і зареєструвати домоволодіння за вищевказаними громадянами та видати їм нові свідоцтва про реєстрацію" (а.с.13), про що також свідчить Довідка Мукачівського міськвиконкому (а.с.14).

З копії Довідки серії ЗАК-К-82 №006589 виданої на підставі Акту № 1518/7 вбачається, що ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, хворіє на діагноз "шизофренія" рем "С" (а.с.18).

Відповідно до копії Листа за № 30/01-14 від 13 грудня 2016 року наданого Мукачівської центральною районною лікарнею виконавчого комітету Мукачівської міської ради, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, знаходиться на обліку у психіатра, інвалід ІІ групи (а.с.19).

26 червня 2017 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5, заінтересована особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради про обмеження цивільної дієздатності особи та призначення піклувальника, Мукачівським міськрайонним судом ухвалено рішення, яким вирішено : «Обмежити цивільну дієздатність ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_1. Призначити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, піклувальником ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає та зареєстрована у АДРЕСА_1» (а.с.20).

-5-

З копії Довідки за №791 Мукачівської міжміського бюро технічної інвентаризації від 13 серпня 1969 року вбачається, що за домоволодінням АДРЕСА_1 рахується житлової площі 78 кв.м.. дане домоволодіння належить на праві особистої власності : ОСОБА_17 - 1/3 частина; ОСОБА_18 - 1/3 частина; ОСОБА_19 -1/3 частина; ОСОБА_3 - не зареєстровано (а.с.22).

10 березня 1971 року виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Депутатів трудящих видано Акт про прийом в експлуатацію індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.23-24).

Стороною третіх осіб надано наступні докази:

Копію Ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 10 липня 2017 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 та Мукачівської міської ради Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області та Комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання права власності на нерухоме майно, якою вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_1 - відхилити, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11 серпня 2016 року - залишити без змін (а.с.37-39).

11 серпня 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки " про визнання права власності на нерухоме майно, Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішенням яким вирішено : "В задоволенні змінених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради, треті особи: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на домоволодіння під літерою "А" та "А1", додаткові споруди під літ. "В" у будинку АДРЕСА_1, з виділенням в окреме домоволодіння - відмовити" (а.с.40-41).

12 серпня 2013 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Мукачівської міської ради, треті особи виконавчий комітет Мукачівської міської ради, комунальне підприємство "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"про визнання права власності на нерухоме майно, Мукачівським міськрайонним судом ухвалено заочне рішення, який вирішено: "Змінені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити. Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на домоволодінні під літерою "А" та "А1", додаткові споруди під літ. "В" у будинку АДРЕСА_1, з виділенням в окреме домоволодіння." (а.с.43), яке у свою чергу ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 19 травня 2016 року було скасоване (а.с.42).

З копії Свідоцтва про право на спадщину видане Мукачівською Державною нотаріальною конторою від 31 жовтня 1955 року та зареєстроване за № 6322 вбачається, що єдиними спадкоємцями після смерті ОСОБА_20, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є дружина - ОСОБА_21, донька - ОСОБА_22 та донька ОСОБА_23, що мешкають в АДРЕСА_3, кожна в рівних долях (а.с.44).

Відповідно до копії Рішення №170 виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 15 травня 1959 року "Про будівництво та прибудову на присадибних ділянках", виконком Мукачівської міської ради рішив: ... дозволити прибудову до будинку при присадибній ділянці ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 (а.с.45).

Згідно копії Свідоцтв про право особистої власності на домоволодіння виданих виконавчим комітетом Мукачівської міської ради Депутатів трудящих на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради депупатів трудящих №195 від 21 липня 1972 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_9 належать по 11/90 частки домоволодіння яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, кожному (а.с.48, 49).

Відповідно до копії Витягу з рішення № 205 виконавчого комітету Мукачівської міської ради народних депутатів "Про затвердження актів прийомки в експлуатацію індивідуальних житлових будинків та надання дозволу управлінню головного архітектора міста на виготовлення виконавчих креслень на самовільно проведене громадянами будівництво" від 13 серпня 1986 року, виконком міської ради вирішив: Дозволити ОСОБА_3 /робітник радгосп-завод "Мукачівський" прописаний і проживає по АДРЕСА_1 склад сім'ї - 6 чоловік/ на підставі письмової згоди співвласників провести прибудову до житлового будинку літер - "Б", житлової кімнати - 22,0 кв.м. Житлова площа після прибудови складатиме 57,40 кв.м (а.с.50)

-6-

З копії Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори ОСОБА_24 від 03 вересня 2003 року та зареєстрованого в реєстрі №І-4034, вбачається, що спадкоємцями майна ОСОБА_21, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, є кожна в рівних долях, її доньки - ОСОБА_2 та ОСОБА_4, мешканці АДРЕСА_1, буд.№2, Закарпатської області. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з: 22/90 частин домоволодіння, що знаходиться за вищевказаною адресою (а.с.51), що також стверджується копією Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно «Мукачівське міжрегіональне бюро технічнної інвентаризації та експертної оцінки» за № 2460559 від 29 грудня 2003 року (а.с.52) та інформаційною Довідкою за №3808 КП "Мукачівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 15 листопада 2016 року (а.с.53).

Відповідно до копії Листа за № 237-вих. наданого директором КП "Мукачівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" Дебель Е.І. від 19 грудня 2017 року, згідно матеріалів інвентарної справи на будинковолодіння по АДРЕСА_1 розрахунок ідеальних долей, на підставі якого було прийнято рішення Мукачівського міськвиконкому №195 від 21 липня 1972 року "Про зміни ідеальних частин у домоволодіннях АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 в зв'язку з прибудовою", проводився виходячи з дійсної вартості житлових та господарських будівель, споруд (а.с.54).

Нормою статті 76 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час дії правовідносин діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, якою встановлено, що реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих.

Також суд звертає увагу на те, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинний на час завершення його будівництва, відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 грудня 2013 року у справі №6-137цс13.

На час побудови вищевказаного житлового будинку (1969 року побудови, як вбачається з Технічного паспорту) питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

За Указом від 26 серпня 1948 року та постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадян права власності на жилий будинок був сам факт збудування його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу №56 від 13.12.1995 року), будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, реєстрації не підлягали.

Крім того, відповідно до пункту 43 Постанови Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані 2) виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом селищної ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Відповідно до частини 2 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України, позивач, особи,

-7-

яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21 липня 1972 року виконкомом Мукачівської міської Ради депутатів трудящих прийнято рішення №195 про зміну ідеальних часток у домоволодінні по вул.Водна у зв'язку з прибудовою і згідно пункту "б" частини 1 даного рішення призначено нові співвідношення на домоволодіння АДРЕСА_1 за громадянами : ОСОБА_6 - 11/90 частин, ОСОБА_7 - 11/90 частин, ОСОБА_8 - 11/90 частин та ОСОБА_3 - 57/90 частин. В той же час, позивачем не надано суду жодного доказу, що ОСОБА_3 за вищевказаною адресою не проживав, за час його шлюбу з ОСОБА_7 кошти в утримання та догляду будинку не вкладував, про те, що власники будинку були проти того, щоб 57/90 частини вищевказаного будинку належали ОСОБА_3, а також не скористався своїм правом подати клопотання про витребування доказів судом, саме, на підставі яких документів прийняте рішення №195 суду не подавала, в той же час, як суду надано копію Довідки за № 791 від 13 серпня 1969 року Мукачівського міжміського бюро технічної інвентаризації, з якої вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві особистої власності ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 по 1/3 частині та ОСОБА_3, який у свою не зареєстрований.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - необхідно відмовити, за недоведеністю.

Розглядаючи питання щодо застосування до позовної заяви ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - строки позовної давності, суд приходить до наступного.

Приписами статтей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та яка визначає стабільність цивільно-правових відносин, виховує та дисциплінує учасників цивільно-правових відносин, є стимулом до активного використання ними власних прав, а з іншої сторони - зміцнює договірну дисципліну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як визначено правилами статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Також суд звертає увагу на зміст Листа N 10-70/0/4-13 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про окремі питання застосування строків позовної давності» від 16 січня 2013 року, в якому вказано, що заява позивача про поновлення строку позовної давності (частина п'ята статті 267 ЦК України) не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований. У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Відповідно до Правової позиції Верховного суду України від 16 листопада 2016 року у справі за N 6-2469цс16, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"). Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

-8-

Суд критично відноситься до доводів позивача про те, що Рішення виконкому Мукачівської міської Ради депутатів трудящих за №195 про зміну ідеальних частин у домоволодінні по вул.Водна у зв'язку з прибудовою, вона не отримувала і не розписувалася за таке, оскільки в матеріалах справи міститься копія копія ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року, в мотивувальній частині якої зазначається, зокрема: "З матеріалів справи та матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 зареєстроване на праві спільної часткової власності за ОСОБА_4 - 11/90 ч., ОСОБА_2 - 11/90 ч. Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03 вересня 2003 року Мукачівською державною нотаріальною конторою, та ОСОБА_8 - 11/90 ч., ОСОБА_3 - 57/90 ч., згідно Свідоцтва про право власності, виданого Мукачівським ММГ на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради від 21 липня 1972 року. Вказані обставини сторонами не оспорюються", а також копія Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння видане виконавчим комітетом Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 01 вересня 1972 року на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих №195 від 21 липня 1972 року, з якого вбачається, що ОСОБА_9 належить 11/90 частки домоволодіння АДРЕСА_1, а також копія Свідоцтва про право на спадщину за законом, в якому зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кожна в рівних долях є спадкоємцями ОСОБА_21, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і спадкове майно складається з 22/90 частин домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, які належали померлій на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення №195 Мукачівського УМГ від 21 липня 1972 року. Таким чином, як ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 30 листопада 2012 року, так і Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння видане виконавчим комітетом Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 01 вересня 1972 року на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих №195 від 21 липня 1972 року та Свідоцтво про право на спадщину за законом від 2003 року - юридично законні, не скасовані, відповідають національному законодавству України, а також з яких вбачається, що позивач по справі ОСОБА_2 завжди діяла у своїх інтересах самостійно, і ніде не зазначено, що при прийнятті спадщини чи оформленні права власності на будинок АДРЕСА_1 в її інтересах діяла інша особа, і тим самим про рішення №195 позивачу ОСОБА_2 відомо довгий час, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, позивачу по справі ОСОБА_2 про рішення №195 виконкому Мукачівської міської ради депутатів трудящих від 21 липня 1972 року відомо, ще з 2003 року, а звернулася до суду у лютому 2018 року, а тому пропустила строк позовної давності.

З урахуванням наведеного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування - необхідно відмовити.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 141, 200, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 264 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 до виконавчого комітету Мукачівської міської ради, треті особи без самостійних вимог: Мукачівська міська рада, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування пункту «б» частини 1 рішення №195 виконкому Мукачівської міської Ради депутатів трудящих від 21 липня 1972 року про зміну ідеальних частин у домоволодінні АДРЕСА_1 у зв'язку з прибудовою, яким призначено нові співвідношення на домоволодіння - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, поштовий індекс - 89600.

-9-

Відповідач: виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області, місце знаходження: АДРЕСА_4, поштовий індекс - 89600.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області, місце знаходження: АДРЕСА_4, поштовий індекс - 89600.

Третя особа: ОСОБА_3, місце проживання : АДРЕСА_1, поштовий індекс - 89600.

Третя особа: ОСОБА_4, місце проживання: АДРЕСА_4, поштовий індекс - 89600.

Третя особа: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_4, поштовий індекс - 89600.

Повний текст рішення суду виготовлено 17 серпня 2018 року.

Головуючий В.М.Довжанин