Постанова № 75961231, 14.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/548/2018(м)

264/2390/18

Головуючий в 1 інстанції Кузнецов Д.В.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Ткаченко Т.Б., Гаврилової Г.Л.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 червня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 26.11.2008 року ОСОБА_2 того ж числа отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, у порушення умов договору відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку із чим, станом на 02.04.2018 року має заборгованість у сумі 40934,39 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1993,97 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 36553,07 грн., заборгованості за пенею та комісією - 200,00 грн., а також штрафів: фіксованої частини - 250,00 грн. та процентної складової - 1937,35 грн. На підставі цього ПАТ КБ «ПриватБанк» був вимушений звернутися до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 40934,39 грн. та судовий збір у розміру 1762,00 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 червня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б\н від 26.11.2008 року у розмірі 38747,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1667,73 грн.

З даним рішенням не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилалася на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач і її представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача в удовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, її представника та представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5 ч. 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Судом правильно встановлено, що 26.11.2008 року на підставі укладеного договору б/н від того ж числа ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Факт виконання позивачем умов кредитного договору підтверджується матеріалами справи. Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за даним кредитним договором виконав в повному обсязі.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б\н від 26.11.2008 року, який надав позивач, відповідач, станом на 02.04.2018 року має заборгованість у сумі 40934,39 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 1993,97 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 36553,07 грн., заборгованості за пенею та комісією - 200,00 грн., а також штрафів: фіксованої частини - 250,00 грн. та процентної складової - 1937,35 грн.

Враховуючи вищевказані положення закону та існуючі обставини справи, суд дійшов правильного висновку, що факт порушення відповідачем умов кредитного договору відносно строків повернення кредитної заборгованості доведений.

Також суд дійшов правильного висновку, що з огляду на положення ст. 2 Закону України № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, нарахування штрафних санкцій за період з 14 квітня 2014 року по сьогоднішній день для відповідача, яка зареєстрована в м. Маріуполі, не відповідає вимогам Закону.

Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

4. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційних скарг і вважає їх часково обґрунтованими з наступних підстав.

Враховуючи висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 провадження № 14-10 цс 18 про те, що після закінчення строку дії договору у банка відсутні підстави для отримання процентів, в інший спосіб, ніж встановлено ст.625 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідності змінити рішення суду в частині визначення розміру процентів за користування кредитом.

З урахуванням зміни розміру процентів, загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором визначається в сумі 2238,23 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 1993,97 грн. та заборгованості за процентами - 244,26 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд вважає необхідним також змінити рішення суду в частині визначення розміру відшкодування судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача 96 грн. 38 коп. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.

При відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення по справі.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 144 грн. 57 коп., а з позивача стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 2498 грн. 43 коп.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 червня 2018 року змінити в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_2 по процентам за користування кредитом і розміру відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 26 листопада 2008 року у розмірі 2238,23 грн. (дві тисячі двісті тридцять вісім грн.) 23 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1993,97 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 244,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 96 грн. 38 коп. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.

В решті частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави в розмірі 144 грн. 57 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави в розмірі 2498 грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2018 року.

Суддя