Постанова № 75961145, 14.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/561/2018(м)

242/1611/18

Головуючий в 1 інстанції Пирогова Л.В.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року місто Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Принцевської В.П.,

суддів Биліни Т.І., Гаврилової Г.Л.

секретар Тулянкіна М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.04.2018 р. звернувся до суду з позовом до ДП «Селидіввугілля», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок нещасного випадку на підприємстві. Позивач зазначив, що працював підприємстві ВП «Шахта Котляревського» ДП «Селидіввугілля». 08.01.2014 р. під час перебування на робочому місці на ВП «Шахта «Котляревського» ДП «Селидіввугілля» з ним відбувся нещасний випадок, що підтверджується актом №1 від 11.01.2014 р. за формою Н-1. Висновком МСЕК від 16.04.2014 року вперше йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 20%. Вказані обставини спричинили йому моральну шкоду, оскільки порушено його нормальні життєві стосунки, що потребує додаткових зусиль для організації його життя. Просить суд стягнути з відповідача ДП «Селидіввугілля» на свою користь моральну шкоду у розмірі 74460,00 грн.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 7000 гривень.

З даним рішенням не погодився відповідач - Державне підприємство «Селидіввугілля» та оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилався на те, що суд не повно з'ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання позивач та відповідач не з'явилися, повідомлені про час і місце судового засідання судовими повістками, а також телефонограмами, які зареєстровані в журналі телефонограм за номерами 1506, 1508.

Представник третьої особи - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Виходячи з положення ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.

Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров,я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Суд правильно встановив, що на підставі акту за формою Н1, затвердженого 11.01.2014 року директором ВП шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» О.В.Шевченко, №1 від 08.01.2014 р., нещасний випадок з ОСОБА_1 стався 08.01.2014 року о 12 годині 30 хвилин на ВП «Шахта Росія» ДП «Селидіввугілля», причиною нещасного випадку на виробництві є: 1. технічні - не встановлені. Основна організаційна -- невиконання вимог інструкції з охорони праці у частині невиконання мір особистої безпеки потерпілим під час виконання робіт по перекріпленою гірничих виробок (порушення вимог ст..14 Закону України «Про охорону праці», п.1.11 «Інструкції з охорони праці, безпечного виконання робіт та поведінці у шахті ГРГВ»); 2. Супутня: організаційна - невиконання посадових обов'язків гірничим майстром дільниці РГВ у частині недостатнього контролю за безпечним виконанням робіт у зміні (порушення вимог п.9.38.12 «Положення про систему управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості»). Діагноз: перелом кісток носу.

Відповідно довідки медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 16.04.2014 р. серія 10 ААА №133946, виданої міжрайонним МСЕК м. Красноармійськ, ОСОБА_1 встановлено вперше 16.04.2014 р., ступінь втрати професійної працездатності 20% з 16.04.2014 р. по 16.04.2015 року.

Статтею 375 передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд правильно вважав безпідставними доводи представника відповідача про те, що актом №1 від 08.01.2014 р. встановлено вину ОСОБА_1 у настанні нещасного випадку на виробництві, а тому він не має права на відшкодування моральної шкоди. Нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків та згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд дійшов правильного висновку, що нещасний випадок, що стався з позивачем 08.01.2014 року, заподіює йому моральні страждання, тому що через нього він змушений зараз докладати додаткових зусиль для утримання себе, одержання повноцінного і своєчасного лікування.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд правильно врахував характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань внаслідок нещасного випадку, ступень вини відповідача, стан здоров'я позивача, важкість змушених змін у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, суд повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. А тому, апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2018 року.

Суддя