Постанова № 75961089, 15.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/524/2018(м)

265/3762/18

Головуючий в першій інстанції: Шиян В.В.

Доповідач: Лопатіна М.Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

за участю секретаря Сидельнікової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за скаргою ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області,

за апеляційною скаргою Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 червня 2018 року, повний текст якої було складено 07 червня 2018 року,-

В С Т А Н О В И В :

27 квітня 2018 року ОСОБА_2 звернуся до суду з вищевказаною скаргою на дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Майшмаз К.М. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що повідомленням старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Майшмаз К.М. від 05 квітня 2018 року йому було повернуто виконавчий лист №263/11118/17, виданий 20 березня 2018 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_4 на його користь суми боргу за договором позики від 02 вересня 2016 року, що утворилась станом на 02 листопада 2017 року, в загальному розмірі 142 747,00 грн. Підставою для повернення виконавчого документу, державний виконавець зазначив його невідповідність вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність у виконавчому листі інформації щодо дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника.

Вважає, що вказане повідомлення винесено з порушенням норм чинного законодавства, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право звертатися до всіх державних органів та інших організацій для отримання необхідних даних про боржника, в тому числі щодо дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

З огляду на викладене, просив поновити строк для звернення зі скаргою до суду, оскільки повідомлення державного виконавця від 05 квітня 2018 року він отримав тільки 18 квітня 2018 року, визнати незаконним зазначене повідомлення та зобов'язати державного виконавця його скасувати та прийняти виконавчий лист до виконання.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 червня 2018 року скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконними дії старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Майшмаз К.М. при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №56112519/14 від 05 квітня 2018 року. Повідомлення старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Майшмаз К.М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №56112519/14 від 05 квітня 2018 року скасовано.

Додатковою ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 червня 2018 року доповнено резолютивну частину вищезазначеного судового рішення від 04 червня 2018 року наступним абзацом: Зобов'язано старшого державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Майшмаз К.М. розглянути питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №263/11118/17, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя 20 березня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 02 вересня 2016 року у розмірі 66 550,00 грн., відсотків за користування позикою в розмірі 74 536,00 грн., інфляційного збільшення суми позики в розмірі 2661,00 грн., що утворилися станом на 02 листопада 2017 року, а всього боргу в загальному розмірі 142 747,00 грн.

З ухвалою суду від 04 червня 2018 року Лівобережний відділ державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просив дане судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відділ державної виконавчої служби зазначив, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції не врахував, що без внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження дати народження та реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника не реєструється виконавчий документ і блокується функція відкриття виконавчого провадження, а тому сформувати постанову про відкриття виконавчого провадження в даному випадку технічно неможливо. Крім того, для того щоб здійснити необхідні виконавчі дії щодо запитів на адресу відповідних органів відносно дати народження боржника та його ідентифікаційного коду необхідно відкрити виконавче провадження, що не є можливим.

Представник Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Хара О.В. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Заявник ОСОБА_2 до апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (частина п'ята статті 124 Конституції України).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 03 листопада 2017 року судом було видано виконавчий лист № 263/11119/17 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики від 02 вересня 2016 року, яка станом на 02 листопада 2017 року складає 142 747 ,00 грн.

Даний виконавчий документ був пред'явлений стягувачем із заявою про примусове виконання рішення до Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій.

Повідомленням старшого державного виконавця зазначеного відділу державної виконавчої служби № 56112519/14 від 05 квітня 2018 року виконавчий лист, на підставі п.6 ч.4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», був повернутий стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з не зазначенням в ньому дати народження боржника та реєстраційного номеру облікової картки платника податків ( а.с.9).

Законом України «Про виконавче провадження» (далі: Закон) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно п.п.3,4 ч. 1 ст. 4 Закону у виконавчому документі зазначаються зокрема дата народження боржника - фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).

За вимогами п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України та частини першої статті 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У виконавчому листі № 263/11119/17, виданому Жовтневим районним судом міста Маріуполя 20 березня 2018 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики дійсно не зазначено дату народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника ОСОБА_4, як того вимагає частина перша статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом із тим пункт 3 частини третьої статті 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Суд першої інстанції врахувавши зазначені норми закону, а також висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14 та від 21 травня 2014 року в справі № 6-45цс14, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність у виконавчому листі дати народження та номеру облікової картки платника податків боржника не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу, з огляду на те, що ці відомості можуть бути одержані державним виконавцем за його запитами.

Не заслуговують на увагу апеляційного суду доводи апеляційної скарги про те, що без внесення до автоматизованої системи дати народження боржника та його номеру облікової картки платника податків неможливо сформувати постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки представником суб'єкта оскарження, в порушення вимог частини першої статті 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів на користь цих посилань. Крім того, перед поверненням виконавчого листа стягувачу державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, яку в той же день скасував.

Є неспроможними твердження особи, яка подала апеляційну скаргу, про те, що державний виконавець не може одержати необхідну інформацію до відкриття виконавчого провадження, оскільки такої заборони Закон «Про виконавче провадження» не містить.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення скарги ОСОБА_2 та не дають підстав вважати, що місцевим судом порушено норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 червня 2018 року постановлена з додержанням вимог закону, а тому апеляційна скарга Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполя Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 04 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 20 серпня 2018 року.

Судді: