Ухвала суду № 75959460, 20.08.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/3221/18

№1-м/229/4/2018

У Х В А Л А

20 серпня 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Петрова Є.В.

при секретарі судового засідання Варламовій О.Д.

за участю:

прокурора Петрікіна Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дружківка Донецької області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, винесеного відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, раніш не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна

засудженого вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04 травня 2017 р., за ч.3 ст.30, п.п. «а» «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ

ВСТАНОВИВ :

До Дружківського міського суду Донецької області 20 липня 2017 року надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації стосовно засудженого ОСОБА_1, у відповідність із законодавством України(далі за текстом також - клопотання).

Згідно з резолютивною частиною клопотання, у ньому порушені наступні питання: про визначення норм (статті, частини статей) Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 р.; визначення строку позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироку Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 р. Також заявлено про розгляд вказаного клопотання без участі представника Міністерства юстиції України на підставі ч.1 ст.610 КПК України та направлення копії ухвали суду Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженого в Україну.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України не прибув, між тим його відсутність у відповідності до ч.1 ст.610 КПК України, вказана обставина не заважає розгляду клопотання по суті. Окрім цього, надійшло клопотання слухати справу без участі представника Міністерства юстиції.

Засуджений ОСОБА_1, який відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Володимирській області», в судове засідання не доставлений. Із поданої ним заяви від 23.03.2017 року вбачається, що останній погоджується на передачу його для відбування покарання в Україні (а.с. 63).

Прокурор у судовому засіданні погодився з доводами клопотання Міністерства юстиції України, не заперечував щодо його задоволення, вказавши на можливість визначення покарання у відповідності до законодавства України гр. ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, з конфіскацією майна.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Російської Федерації у відповідність із законодавством України, виходячи з наступного.

Відповідно до правил ч.1 ст.7 КК України, громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч.1 ст.602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Враховуючи наведені норми законодавства України, а також вимоги ч.3 ст.603 КПК України, якими на суд покладено обов'язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ратифікована Україною 22 вересня 1995 року.

Згідно з положеннями ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 1 КПК України регламентовано, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Пунктом b) ч.1 ст.9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Згідно з п.п.а),с),d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Положеннями ч.ч.3 та 4 ст. 610 КПК України визначено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, передбачених пунктах 1 та 2 даної частини.

За правилами ч.1 ст.610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Матеріали клопотання свідчать про те, що наказом № 2264/5 Міністерства юстиції України та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 23.04.2018 за №06-54249/18 було прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року, громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 2).

У відповідності до вимог ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року та ч.2 ст.610 КПК України, Міністерством юстиції України до клопотання долучено всі необхідні документи для його вирішення по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України відповідно до копії паспорту серії ВК 776467, виданого Дружківським МВ ГУМВС України в Донецькій області 18 січня 2001 року (а.с. 72-73). Згідно довідки Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадянство України» (а.с 74)

Наявними в розпорядженні суду матеріалами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було визнано винним вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року. У відповідності до вищевказаного вироку ОСОБА_1, вчинив злочини, за який передбачено покарання за ст. 228-1 ч. 4 п.п. «а», «г» Кримінального кодексу Російської федерації (КК РФ) – дев’ять епізодів.

Вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст.64 КК РФ, у виді 10 (десяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, з відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму, зі сплатою штрафу у розмірі 120 000 рублів (руб).

Строк відбування покарання відраховується з 02.11.2016 року. Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 час фактичного тримання під вартою - з 05.12.2014р. по 01.11.2016р. включно.

Згідно розпорядження про виконання вироку №1-120/2016 від 16.06.2017р., вирок Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року, набрав законної сили 04 травня 2017 року та підлягає негайному виконанню (а.с. 59).

Таким чином, ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 6 УФСВП Росії по Володимирській області», призначене йому за вироком Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року.

Згідно довідки медичної частини про стан здоров’я від 15 березня 2018 року, ОСОБА_1 хронічних захворювань не має (а.с. 70).

Згідно довідки, про початок та кінець строку покарання, початок строку покарання засудженого ОСОБА_1 – 05 грудня 2014 року, кінець строку - 04 червня 2025 року. Станом на 15 березня 2018 року ОСОБА_1 відбув 03 роки 03 місяці 10 днів покарання, що відповідає не відбутому строку 07 років 02 місяці 20 днів (а.с. 69).

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.30, п.п. «а», «г» ч.4 ст.228.1 КК РФ (дев’ять епізодів), тобто за замах на незаконний збут наркотичного засобу у великому розмірі, за попередньою змовою групою осіб з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж, покарання за що, згідно з випискою з КК РФ передбачено у виді позбавленням волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 20 років або без такого та з штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 5 років або без такого. Відповідно до виписки з КК РФ - ст.64 КК РФ передбачає призначення судом більш м'якого покарання, ніж передбачено за даний злочин, за наявності пом'якшуючих обставин.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України, кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_1 злочини за ч.3 ст.30, п. «г» ч.4 ст. 228.1 КК РФ із застосуванням ст.64 КК РФ, передбачена ч.2 ст.15 ч.2 ст.307 КК України (в редакції на час вчинення злочину), санкцією якої визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна.

При визначенні ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, строку покарання у виді позбавлення волі, суд, в силу ч.4 ст.610 КПК України, дотримуючись тривалості призначеного покарання за таке діяння вироком суду Російської Федерації, з врахуванням положень ч.3 ст.68 КК України(за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати 2/3 максимального строку Особливої частини КК України), визначає покарання ОСОБА_1 у виді (2/3х10років)=6,6 (шести років шести місяців) позбавлення волі.

Разом з тим, з урахуванням приписів п. d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983, щодо не посилювання кримінального покарання засудженої особи, суд, визначаючи покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, не визначає такий вид додаткового покарання, як конфіскація майна, оскільки це суперечить вищевказаним вимогам Конвенції. Суд відмічає, що ч. 2 ст. 309 КК України не передбачає додаткового покарання у вигляді штрафу.

Таким чином, з урахуванням приписів ч.4 ст.610 КПК України, ч.3 ст.68, ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, п.п. а),с),d) ч.1 ст.11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, вирок Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року, підлягає виконанню на території України із остаточно визначеним покаранням громадянину України ОСОБА_1 виді 6(шести) років 6(шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Суд не застосовує міру покарання у вигляді штрафу, оскільки ч. 2 ст. 307 КК України не передбачає такий вид покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.ст.6,9,11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.1983 року, ст.ст.3,15,68, 307 КК України, ст.ст.369-372, 376, 602, 603, 609, 610 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України - задовольнити.

Вирок Щербинського районного суду м. Москви від 02 листопада 2016 року, з урахуванням змін внесених апеляційною ухвалою Московського міського суду від 04.05.2017 року, стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - привести у відповідність із законодавством України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим за ч.2 ст.15, ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ч.3 ст.68 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна, без сплати штрафу.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 02 листопада 2016 року. Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час знаходження під арештом та під вартою вартою з 05.12.2014 року по 01.11.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України засудженому ОСОБА_1 в строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув’язнення в межах даного кримінального провадження, з 05 грудня 2014 року по 01 листопада 2016 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд, органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу, не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України.

Суддя Є.В. Петров