Рішення № 75955782, 20.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2374/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_1;

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІРОН” до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІРОН» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІТІРОН» з питань правильності визначення податку на прибуток за експортними операціями за період з 01.01.2016 року по 21.12.2016 року.

За наслідками проведеної перевірки 12.12.2017 року був складений акт № 987/10-36-14-01/39408177, при цьому позивач не згоден з висновками даного акту перевірки та з винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, які на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Позивач посилаючись ст., ст.2, 5, 7, 25, 44, 47, 121-122, 133,160-161 КАС України вважав, що їх позов підлягає задоволенню.

У судове засідання з’явилася представник позивача позовні вимоги підтримала у повному у обсязі з підстав викладених у позові.

У судове засідання з’явився представник відповідача, щодо задоволення позову заперечував з підстав викладених у запереченні.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ТОВ «СІТІРОН» має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, платником ЄСВ.

Так Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року по справі №263/12784/17, яка була прийнята в межах кримінального провадження, був наданий дозвіл працівникам ДФС України та її територіальним підрозділам на проведення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, у тому числі і ТОВ «СІТІРОН» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства, у тому числі при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами за період з 01.01.2016 року по теперішній час, із чітким визначенням періоду її проведення, а саме з 16.10.2017 року по 27.10.2017 року, тобто на протязі 10 робочих днів.

27.12.2017 року Ухвалою апеляційного суду Донецької області Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року по справі №263/12784/17 було скасовано.

01.12.2017 року Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області № 2209 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СІТІРОН» з питань правильності визначення податку на прибуток за експортними операціями за період з 01.01.2016 року по 21.12.2016 року.

Перевірка господарської діяльності позивача проводилась відповідно до наказу про проведення перевірки з 05.12.2017 року по 11.12.2017 року, про що був складений акт № 987/10-36-14-01/39408177 від 12.12.2017 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийняті оскаржувані повідомлення-рішення № НОМЕР_1 року та № НОМЕР_2 від 05.01.2018 року про збільшення позивачу грошових зобов’язань з податку на прибуток у розмірі - 5 301 449 грн. 00 коп., та застосовано штрафні санкції у сумі – 1020 грн.00 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що висновки відповідача про наявність порушень ведення ними господарської діяльності є загальними та необґрунтованим, які ґрунтуються на викривленні фактичних обставин перевірки, на припущеннях, що не підтверджені необхідними первинними документами та не вірному тлумаченні норм діючого законодавства, оскільки підставою для проведення перевірки став Наказ про проведення перевірки з яким навіть не був ознайомлений ані директор, ані бухгалтер підприємства, що є неприпустимим та незаконним.

Крім того представник позивача звернула увагу суду на той факт, що підставою для видання Наказу про проведення перевірки стала Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року по справі №263/12784/17, що була винесена у межах кримінального провадження, разом з тим слідчий суддя у вищевказаній Ухвала чітко визначив період проведення перевірки, в який вона повинна була проведена, однак у наказі про проведення перевірки був зазначений зовсім інший період, а тому на її думку винесені повідомлення рішення підлягають скасуванню.

У свою чергу, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, вони правомірно дійшли висновків про порушення позивачем діючого законодавства, оскільки позивачем за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року не було подану податкову звітність та не було задекларовано податок на прибуток, а тому на думку представника відповідача вони правомірно збільшили останніми податкові зобов’язання, при цьому вони діяли в межах повноважень та у спосіб передбачений Законами України.

Встановлені обставини підтверджуються доказами, які містять матеріали справи.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням матеріалів справи за даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково.

Так відповідно до п.54.3.5. ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджети відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених Податковим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агенту, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів подати зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Відповідно до ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У судовому засіданні було встановлено, що підставою для призначення Наказу для проведення перевірки господарської діяльності позивача стала Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року, якою було надано дозвіл на проведення перевірки та яка була винесена у межа кримінального провадження.

Також як вбачається з матеріалів справи Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року було чітко визначений період проведення перевірки, а саме з 16.10.2017 року по 27.10.2017 року, тобто на протязі 10 робочих днів, хоча відповідно до акту перевірки, остання згідно Наказу на проведення перевірки проводилася у період з 05.12.2017 року по 11.12.2017 року, тобто посадові особи відповідача своїми діями перевищили повноваження та самовільно визначили термін проведення перевірки господарської діяльності позивача, що на думку суду порушує процедуру призначення та проведення документальної перевірки та як наслідок ставить під сумнів законність прийнятих відносно позивача податкових повідомлень-рішень.

Подібна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 року у справі №21-425а14, де визначено, що нормами Податкового Кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п.79.2 ст.79 призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Крім того як було з’ясовано у судовому засіданні позивач не був повідомлений щодо проведення відносно нього податкової перевірки та не був ознайомлений з Наказом про проведення перевірки за своєю юридичною адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру,5, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Будь-які докази того, що відповідач або його посадові особи надсилали або у будь-який інший спосіб повідомляли позивача за адресою його місцезнаходження про намір провести перевірку його підприємства, а також зверталися до позивача з запитами щодо надання ним документів з приводу здійснення господарської діяльності у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим обґрунтованою підставою для самостійного визначення позивачу грошового зобов’язання повинно бути не лише інформація взята контролюючим органом з Автоматизованої податкової системи, оскільки відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючим органом з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Подібна позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України, зокрема у справі № 21-511а14 від 09.12.2010 року, де чітко зазначено, що включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку. За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов’язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

А тому враховуючи вищевикладене на думку суду висновок відповідача щодо порушення позивачем податкової дисципліни, який ґрунтується на даних системи ІС «Податковий блок» стосовно нього та його контрагентів, у тому числі і застарілі данні місцезнаходження позивача на які посилається відповідач, як на докази належного повідомлення позивача, не можуть бути достатньою доказовою базою на підтвердження порушення позивачем податкової дисципліни.

Відповідно ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також як було з’ясовано у судовому засіданні Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року про надання дозволу на проведення перевірки була скасована 27.12.2017 року Ухвалою апеляційного суду Донецької області. Рішення набрало чинності.

Згідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв’язку з чим суд вважає, що всі послідуючі дії, що були прийняті посадовими особами відповідача на виконання Ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 09.10.2017 року, яка скасована та визнана такою, що була прийнята з порушенням норм чинного законодавства, не мають під собою жодних обґрунтованих правових підстав для позивача.

Крім того п. 28 рішення по справі «Інтерсплав» проти України» ЄСПЛ зазначав про недопустимість покладення відповідальності на заявника «за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань». Практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно до ч.1 ст.5 Господарського Кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У відповідності до п., п.4,6 ч. 1 ст. 6 Господарського Кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

При цьому згідно до п.8 ч. 1 Господарського Кодексу України основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В ході розгляду справи представник відповідача, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Таким чином суд вважає, що відповідач не довів суду обґрунтованість призначення та проведення перевірки, та наявність встановлених законом підстав для донарахування позивачу спірних сум на підставі прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

А тому можна зробити висновок, що відповідач передчасно дійшов висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, оскільки призначена та проведена відповідачем документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «СІТІРОН» із порушенням вимог діючого законодавства не може породжувати для позивача будь-які правові наслідки.

Керуючись: ст.,ст. 2, 7, 9, 74, 77-78, 94, 244-246, 295 КАС України суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити у повному обсязі позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІРОН” до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000371401, НОМЕР_2 від 05 січня 2018 року прийнятих Головним управлінням ДФС у Київській області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СІТІРОН” (код ЄДРПОУ 39408177) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 398 628 (триста дев’яносто вісім тисяч шістсот двадцять) гривень 65 (шістдесят п’ять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Гусев

Повний текс Рішення складено та підписано суддею 20 серпня 2018 року.

.