Рішення № 75953252, 10.08.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4039/17

Категорія 43

2/295/979/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.

за участю секретаря Білінської Л.С.

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах якої діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та Служба у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом шляхом виселення без надання іншого житла,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні житлом, шляхом виселення з 21/100 належних позивачу ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_4, 1986 року народження, ОСОБА_5, 1981 року народження, ОСОБА_6, 2007 року народження, що є підставою для зняття з реєстраційного обліку у вказаному житловому приміщенні. В обгрунтування вимог позивач зазначив, що він є одноособовим власником 21/100 ідеальних частин житлового будинку та надвірних будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. У 2005 році позивач дав дозвіл відповідачам вселитися для тимчасового проживання та дав дозвіл на реєстрацію їх місця проживання у вказаній частині будинку. Проте, після вселення до будинку відповідачі почали чинити перешкоди позивачу у користуванні власністю, викрадали речі позивача та не пускають у будинок. Позивач має намір розпорядитись своєю частиною будинку та продати її для купівлі квартири у багатоквартирному будинку, але йому перешкоджає реєстрація відповідачів за вказаною адресою. Позивач вказав, що відповідачі самовільно побудували прибудову до частини будинку, зробили неможливим користування та проживання належним йому майном.

25.10.2017 року в порядку ст. 137 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) судом вжито заходів забезпечення доказів, шляхом їх витребування з Управління житлового господарства Житомирської міської ради.

02.01.2018 року від відповідача ОСОБА_7 надійшов відгук на позовну заяву, в якому відповідач заперечила проти позову та просила відмовити в його задоволенні. ОСОБА_7 зазначила, що позивачу не чиняться перешкоди у користуванні будинком та проживанні у ньому, в будинку він має свою кімнату. Відповідачі не мають іншого житла. ОСОБА_7 зауважила на тому, що ОСОБА_1 вживає спиртні напої, веде себе непристойно у дворі будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з чим, часто приїздять працівники поліції.

16.01.2018 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Представник вказав, що додані відповідачем документи до відгуку на позов, видані після звернення позивача до суду, а тому не мають відношення до предмета спору. Відповідачі визнають у відгуку, що дійсно зареєструвались за адресою: АДРЕСА_1 і проживають там за згоди позивача, як і визнають ту обставину, що у батьків ОСОБА_8 є житловий будинок у с. Ліщин Житомирського району, а тому виселення відповідачів не позбавить їх остаточно житла. Представник вказав про неправдивість пояснень відповідача щодо їх доброго ставлення до позивача, оскільки саме за зверненнями відповідача ОСОБА_4 працівниками поліції було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та направлені до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили задовольнити. ОСОБА_1 зазначив, що в кімнаті, яку йому виділили для проживання не має вікна, письмових дозволів на будівництво прибудов він не надавав.

Відповідачі в судове засідання 10.08.2018 року не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. За їх участі в судовому засіданні, вони та їх представник ОСОБА_3 заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні. Зазначили, що позивач добровільно виселився з належної йому частини майна, надав їм дозвіл на проживання, реконструкцію будинку, приходить до будинку в нетверезому стані, зловживає спиртними напоями, скандалить, висловлюється нецензурною лайкою в присутності неповнолітньої дитини, дитину виганяє з будинку, за належну йому частину майна не платить комунальні послуги, перешкоди в користуванні майном йому ніхто не чинить. Щодо реконструкції житла зазначили, що ОСОБА_1 домовлявся про всі ремонтні роботи, а за матеріали та виконання робіт кошти платили ОСОБА_4.

Від третьої особи - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Від представника третьої особи - Органу опіки та піклування Житомирської міської ради Красновської О.О. надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі, висновок органу опіки та піклування підтримала ,

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Свідок ОСОБА_10, який є сусідом показав, що ОСОБА_1 має ключі від житла, останні два роки під час відвідування належного йому майна властовує сварки. Сусіди звертались до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_1, останній бився з участковим. Сусіди ОСОБА_4 з дозволу батька зробили ремонт в будинку, провели воду, поміняли дах, батько - ОСОБА_1 допомагав штукатурити в будинку.

Свідок ОСОБА_11 - мати відповідачки ОСОБА_4 показала, що ОСОБА_1 дав дозвіл на будівництво та ремонт його майна, частково надавав кошти, крім того кошти надавали батьки ОСОБА_5 та допомагали будівельними матеріалами. Будівля була стара, горіла, після чого відповідачі відновлювали житло, провели воду, відновили дах, вставили вікна та двері. ОСОБА_1 пиячить, скандалить, намагався плигати з 5 поверху. Зазначила, що ОСОБА_1 бажає, щоб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 все залишили і пішли. Наголосила, що останні протягом 13 років останні добудували прибудову, здійснили ремонт старої хати та купили нове майно в будинок.

Свідок ОСОБА_12 сусідка показала, що ОСОБА_1 дав згоду на проживання відповідачів в будинку. ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, в нетверезому стані плигав з 5 поверху.

Заслухавши пояснення сторін, за їх участі в судовому засіданні, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.1998 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21/100 частина будинку АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1.(а.с. 5, 6).

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №5» Житомирської міської ради від 05.11.2016 року за №1541 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 10).

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20.05.2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення задоволено частково та усунуто перешкоди в користуванні жилим будинком АДРЕСА_1, який належний на праві власності ОСОБА_1, шляхом вселення ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 31.05.2013 року (а.с. 11).

Факт здійснення прибудови до частини будинку, належного ОСОБА_1, без отримання дозвільного документу на виконання будівельних робіт, підтверджується постановою заступника начальника - завідувача сектору по проведенню перевірок управління державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради Магдюк О.В., від 02.12.2016 року, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. (а.с. 182).

Зі змісту повідомлення № 6419 від 25.05.2017 року( а.с. 63) про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо неправомірних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вбачається, що в ході перевірки факту кримінального правопрушення встановлено не було, проте проведено з громадянами ОСОБА_5 усну профілактичну бесіду та винесене офіційне застереження про недопустимість вчинення антигромадської поведеніки в подальшому.

Також встановлено, що 05.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 На підтвердження вчиненого кимінального правопорушення надав додав копії листків непрацездатності, видані Комунальною установою Центральною міською лікарнею №1 19.01.2018 року, 29.01.2018 року та виписки з медичної карти амбулаторного хворого (а.с. 102-108).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.06.2018 року №618 затверджено висновок виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, відповідно до якого виконавчий комітет заперечує проти виселення малолітньої ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю - ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 (а.с. 147-148). Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позбавлення цього права чи обмеження у його здійсненні можливе лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.3 ст.168 Житлового кодексу Української РСР договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім'ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці. За змістом ст.169 Житлового кодексу Української РСР у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що проживання відповідачів в спірній частині будинку базується на договорі сторін про тимчасове проживання на невизначений строк на умовах користування, сплати комунальних послуг та утримання квартири в належному стані. Доводи відповідачів про те, що вони протягом останніх 13 років проживають зі згоди власника майна та як члени сім"ї, через родинні стосунки, здійснили в будинку ремонт, заміну вікон, даху, сантехніки та інше, суд до уваги не приймає, оскільки вказані факти не впливають на вирішення спору. Утримання частини будинку в належному стані відповідачами та сплата в тому числі і комунальних послуг, фактично підтверджує домовленість про таке між сторонами в межах договору найму житла. Будь яких належних та допустимих доказів ведення спільного господарства чи наявності спільного бюджету, взаємної турботи один про одного відповідачі не надали, навпаки таке спростовано показами свідків. Проживання в спірній квартирі тривалий час, як вказує відповідачка ОСОБА_4 протягом 13 років, також не впливає на вирішення спору, оскільки таке проживання є тимчасовим і не породжує прав на житло не залежно від тривалості проживання. Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідачі вселились в квартиру і набули право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Оскільки позивач є власником 21/100 частини будинковолодіння , і як власник цього майна надав право відповідачам користуватись ним, тому право відповідачів на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц та Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі № 489/4867/16, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно з статтею 3 цього Закону реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналізуючи дослідженні у ході судового розгляду докази, законодавство, суд констатує, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення.

Що стосується реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини до 14 років, то за змістом п. 2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077, обов'язок по реєстрації такої дитини разом з батьками або одним з них покладається на батьків. Тому після зняття батьків ОСОБА_4 з реєстрації за місцем знаходження спірного житлового приміщення саме вони зобов'язані в установленому законом порядку зареєструватися за новим місцем проживання і вирішити питання про реєстрацію неповнолітньої дитини.

Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування затверджений рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 06.06.2018 року №618 щодо заперечення проти виселення малолітньої ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з матір'ю - ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1 , оскільки наявне право на користування будинком неповнолітньої особи не може створювати перешкоди власникові в праві володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Збереження за відповідачами права на користування 21/100 частиною у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та реєстрація у ньому створюють перешкоди позивачу у здійсненні ним права власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 втратили право користування цим житловим приміщенням та підлягають виселенню.

Керуючись ст.ст. 383, 391, 406 ЦК України, ст.ст. 98, 116 ЖК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах якої діють ОСОБА_4 та ОСОБА_5, треті особи - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та Служба у справах дітей Житомирської міської ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житлом шляхом виселення без надання іншого житла задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 житлом та виселити з 21/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житла ОСОБА_4, 1986 року народження, ОСОБА_5, 1981 року народження та ОСОБА_6, 2007 року народження.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір по 320,00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м.Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 20.08.2018 року

ОСОБА_1, 1964 р. н., прож.10003 АДРЕСА_1 іден. код НОМЕР_1;

ОСОБА_4, 1986 р.н., прож. прож.10003 АДРЕСА_1;

ОСОБА_5, 1981 р.н., прож.10003 АДРЕСА_1;

ОСОБА_6, 2007 р.н., прож.10003 АДРЕСА_1

Суддя Л.М.Чішман