Рішення № 75951877, 09.08.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/2090/15-ц

Провадження № 2/185/685/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Палюх Т.Д., за участю секретаря судового засідання Молчанової Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги теплопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Павлоградтеплоенерго» про стягнення безпідставно утриманих сум та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2015 року комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 12398 грн. 98 коп. та витрати на судовий збір. В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 19.12.2014 року було відмовлено КП «Павлоградтеплоенерго» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення боргу за спожиту теплову енергію з відповідачів. Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» надає послуги теплопостачання відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення, що надаються до будинку № 7 кв. 32 по вул. Балашовській м. Павлограда. Однак відповідач оплату за послуги теплопостачання фактично комунальному підприємству «Павлоградтеплоенерго» не проводила. В результаті за період з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2014 року утворилась заборгованість перед комунальним підприємством «Павлоградтеплоенерго» у сумі 12398 грн. 98 коп.

У справі було винесено заочне рішення від 18 травня 2015року, яким позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги 12 398,98грн. та судові витрати 243,60грн..

Ухвалою суду від 09.11.2017року вказане заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду.

11 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», в якому просить суд стягнути з КП "Павлоградтеплоенерго" на свою користь суму 3876,26 грн. та виконавчий збір 436 грн. як безпідставно стягнуті за виконавчим листом у виконання заочного рішення від 18.05.2015року, та у відшкодування спричиненої їй моральної шкоди 50000 грн. Зустрічна позовна заява мотивована тим, що вона є інвалідом 2 групи з порушенням опорно-рухового апарату і отримує пенсію з 1990 року і за станом здоров’я не мала змоги працювати з 1993 року, проживає одна і має єдиний дохід у вигляді пенсії. Нею не укладався з КП "Павлоградтеплоенерго" договір на отримання послуг за порушення виконання якого судом було здійснено стягнення, у 2008 року вона зверталась до КП «Павлоградтеплоенерго» з заявою про відмову від теплопостачання, вказуючи, що не має змоги оплачувати послуги, оскільки отримує малу пенсію, однак КП «Павлоградтеплоенерго не відключило її квартиру від теплопостачання. Таким, чином у позивача за зустрічним позовом накопичились борги по іншим комунальним підприємствам, котрі теж вимагають з позивача оплату.

КП «Павлоградтеплоенерго» звернулось до суду з відзивом на зустрічну позовну заяву, в якій зазначає, що законодавством не встановлено вимоги щодо письмової форми договору про надання послуг централізованого опалення, та, відповідно, не встановлено недійсності такого договору у разі недодержання письмової форми. Тобто, у разі фактичного споживання послуг з теплопостачання, фізична особа, що спожила послуги, вважається такою, що уклала договір про надання населенню послуг з теплопостачання.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву згідно з якою позовні вимоги підтримав, просив суд розглянути справу за його відсутності, зустрічну позовну заяву не визнав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні первинні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, просила при розгляді справи застосувати загальний строк позовної давності.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, вважає що первинний позов підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, проте вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Сторонами не заперечувався той факт, що без укладання договору на постачання теплової енергії з КП «Павлоградтеплоенерго» ОСОБА_1 отримувала у період з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2014 року теплову енергію за рахунок позивача, яку КП «Павлоградтеплоенерго» подає у централізовану систему опалення житлового будинку.

Посилання ОСОБА_1, на те що вона не укладала з КП «Павлоградтеплоенерго» жодних договорів з приводу теплопостачання в належні їй квартирі, в зв’язку з чим у позивача відсутні підстави для звернення з позовом, суд вважає безпідставними. Як зазначалося вище, при розгляді справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири № 32 в багатоквартирному житловому будинку, що знаходяться в м. Павлоград по вул. Балашовській, 7, послуги опалення та гарячої води, в який в централізованому порядку постачаються підприємством позивача. ОСОБА_1 отримувала надані КП «Павлоградтеплоенерго» послуги з постачання теплової енергії, отже, між ОСОБА_1 і КП «Павлоградтеплоенерго» склалися фактичні договірні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, яка відповідно до положень статті 263 ЦПК України враховується судом при ухваленні рішення по справі при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

06 жовтня 2008 року ОСОБА_1 зверталась до КП «Павлоградтеплоенерго» з заявою про відмову в користуванні централізованим теплопостачанням, в квартирі, належних їй на праві власності. У відповідь на заяву отримала лист, в якому було зазначено, що споживач має право відмовитися від централізованого теплопостачання за умови встановлення індивідуальної системи теплопостачання в квартирі, що відключається, для чого потрібно виконати технічні умови КП «Павлоградтеплоенерго». Доказів виконання технічних умов КП «Павлоградтеплоенерго» ОСОБА_1 суду не надала.

За період користування з 01 січня 2002 року по 01 жовтня 2014 відповідачем спожито теплової енергії на суму 12398,98 грн.( а.с.5-6).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

У відповідності до ст. 162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок оплатити надані послуги з теплопостачання встановлено ст. 19 Закону України «Про теплопостачання».

Частиною 1 ст. 32 Закону «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлено вимогу про застосування позовної давності.

З позовом про стягнення боргу за спожиту теплову енергію до ОСОБА_1 комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» звернулось до суду 20 лютого 2015 року.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до чого вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів боргу поза межами строку позовної давності в три роки, тобто нарахованої до лютого 2012 року, задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідач належним чином свої зобов’язання за договором не виконувала, згідно з наданим позивачем особистим рахунком 9-610007032 та з урахуванням застосування позовної давності, заборгованість за спожиту теплову енергію складає 3346 грн. 07 коп., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, у задоволенні зустрічної позовної вимоги ОСОБА_1 до КП «Павлоградтеплоенерго» про стягнення безпідставно утриманих сум та відшкодування моральної шкоди слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до п.4.ч.3, ч.5 ст. 444 ЦПК України якщо рішення після його виконання було скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі; питання про поворот виконання суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Враховуючи, що в процесі виконання заочного рішення від 18.05.2015 року відповідно до довідки № 6441 від 23.10.2017року, виданої Павлоградським об"єднаним управлінням ПФУ Дніпропетровської області ( а.с.42 ) була стягнута сума 3732,18грн., яка є більшою, ніж сума, яка стягується судом - 3346 грн. 07 коп., позивач має право подати заяву про поворот виконання.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12,13,76,77,78,259,261,265,354 ЦПК України, ст. 256,257,267 Цивільного кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за послуги теплопостачання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої і проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» суму заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 3346 (три тисячі триста сорок шість ) грн. 07 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Павлоградтеплоенерго» про стягнення безпідставно утриманих сум та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Роз’яснити ОСОБА_1, що питання про поворот виконання рішення суду за виконавчим листом № 185/2090/15-ц, виданим 12 січня 2016 року, за яким проведено стягнення в сумі 3732 грн. 18 коп., суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 19.08.2018 року.

Суддя Т. Д. Палюх