Рішення № 75948789, 16.08.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10452/18

Провадження № 2/127/1796/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Антонюка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 липня 2016 року до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації звернулась ОСОБА_2 за призначенням тимчасової допомоги, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, оскільки вона не отримувала аліментів від батька своїх дітей – ОСОБА_1, 05.04.1982 р. н., згідно з рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 11 березня 2013 року про стягнення аліментів на утримання дітей – ОСОБА_3, 27.09.2005 р. н. та ОСОБА_4, 14.02.2004 р. н. На підставі поданих нею документів та п. 6 Порядку призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2006 року № 189, ОСОБА_2 призначено тимчасову допомогу на шість місяців з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 року. Для призначення тимчасової допомоги ОСОБА_2 повторно подавала заяви та за період з 1 липня 2016 року по 31 грудня 2017 року вона отримала допомогу на суму 18 239, 40 грн. На підставі ч. 10 ст. 181 Сімейного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача виплачені з державного бюджету у вигляді тимчасової державної допомоги кошти в сумі 18 239,40 грн. Відповідно до ухвали суду від 16.05.2018 року по справі відкрито провадження у справі за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.05.2018 року, що підтверджується матеріалами справи. Поштове повідомлення, яке повторно направлялось відповідачу ОСОБА_1 повернулось до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Клопотань від учасників процесу про розгляд справи у поряду загального позовного провадження не надходило. Відзив від відповідача до суду не надходив. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами ( ч.8 ст.178 ЦПК України). Оскільки, відповідно до вимог ст.279 ЦПК України, справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює. Перешкод для розгляду справи немає. Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстава. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.10.2005 року, серії 1 – АМ № 021878 та свідоцтвом про народження від 10.03.2004 р., серії 1-АМ № 217226 (а. с. 4 - 5). Згідно довідки Замостянського ВДВС ВМУЮ від 21.07.2016 р. № 12645/09-37/6, ОСОБА_2 дійсно не отримувала аліменти від ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 30.06.2016 рік, з 01.07.2016 р. по 31.12.2016 р. та за період з 01.01.2017 по 30.06.2017 р., згідно виконавчого листа по справі № 128/493/13-ц, виданого Вінницьким районним судом Вінницької області 28.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина – ОСОБА_4, 14.02.2004 р. н. та сина – ОСОБА_3, 27.09.2015 р. н. в твердій грошовій сумі – 300 грн. на кожну дитину щомісячно і до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 04.02.2013 року (а. с. 6,11,16). Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 26.07.2016 року, 30.01.2017 року та 26.07.2017 року зверталась до Управління праці і соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації із заявами про призначення соціальної допомоги, оскільки не отримувала аліментів від ОСОБА_1 у визначені періоди, які він зобов`язаний був за рішенням суду сплачувати на утримання сина ОСОБА_3, 27.09.2005 р. н. та сина ОСОБА_4, 14.02.2004 р. н.(а. с. 7-8, 12-13, 17-18)

Судом встановлено, що згідно довідки про виплату тимчасової допомоги ОСОБА_2 на двох дітей з липня 2016 року по грудень 2017 року від Управління праці і соціального захисту населення Вінницької райдержадміністрації отримала 18 239,40 грн. (а. с. 21). Правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем врегульовані нормами Сімейного кодексу України, а також Порядком призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 (далі Порядок). Згідно Порядку тимчасова державна допомога дітям виплачується у випадках невиконання рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення (п.2). Пунктом 12 даного Порядку передбачено, якщо виникла можливість стягнення аліментів з одного з батьків і виявлено, що один з батьків може утримувати дитину або місце проживання (перебування) одного з батьків встановлено, у зв'язку з чим можливе стягнення з нього коштів на утримання дитини, орган праці та соціального захисту населення звертається до суду із заявою про стягнення суми сплаченої тимчасової допомоги. Стягнуті кошти зараховуються до державного бюджету. Згідно ч. 10 ст. 181 Сімейного кодексу України суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України в судовому порядку. Судом достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_1 за період липень 2016 р. - грудень 2016 р. не сплачував аліменти і фактично аліменти ОСОБА_2 отримувала за рахунок коштів держави, що передбачено Порядком призначення та виплати тимчасової допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 р. № 189. Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок є особистим, індивідуальним, він не залежить від віку батьків, стану здоров`я. Держава має субсидіарний, додатковий обов'язок щодо матеріального забезпечення дітей. Одним із способів є призначення тимчасової матеріальної допомоги тим дітям, мати або батько яких розшукуються або ухиляються від сплати аліментів або не мають можливості утримувати дитину. Разом з тим, підстави для звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину визначені лише в ст. 188 СК України. Таких підстав у даній справі не встановлено. Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки позов Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про стягнення коштів підлягає задоволенню, але позивач був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом, то з відповідача на підстав ч.1 ст. 141 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 762,00. Керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2006 року № 189 «Про затвердження Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме", ст. 181 ч. 10 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (рахунок № 35411095016956, МФО 802015, код 03191928, призначення платежу повернення сплаченої тимчасової допомоги за минулі роки, ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, КПКВК 0813046, КЕКВ 2730) 18 239 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять дев’ять) грн. 40 коп., що виплачені з Державного бюджету у вигляді тимчасової державної допомоги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 762,00. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Вінницької області.

Повний текст рішення складено 16.08.2018 року.

Позивач: Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, юридична адреса: вул. Грибоєдова, 10а, м. Вінниця, 21032, рахунок № 35411095016956, МФО 802015, код 03191928.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса реєстрації: вул. Ватутіна, б. 32, кв. 53, м. Вінниця. Суддя: