Постанова № 75947351, 14.08.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2018 року м.Дніпро Справа № 904/985/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Вечірка І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області, ухвалене суддею Петренко І.В. 18 травня 2018 року, повний текст якого складено 23 травня 2018 року у справі № 904/985/18

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ», м. Нікополь

до відповідача 1 - ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», м. Київ в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», м. Дніпро

до відповідача 2 - ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС», м. Кам’янське, Дніпропетровська область

про стягнення 7285,53грн. вартості недостачі вантажу

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» звернувся до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» і ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (найменування якого змінено за рішенням суду на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЮЖКОКС») із позовом про стягнення 7285,53грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2018 року у справі №904/985/18 суд змінив найменування відповідача-2 з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЄВРАЗ ЮЖКОКС» (51909, Дніпропетровська обл., місто Кам’янське, вулиця В’ячеслава Чорновола, будинок 1; ідентифікаційний код 05393079) на ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЮЖКОКС» (51909, Дніпропетровська обл., місто Кам’янське, вулиця В’ячеслава Чорновола, будинок 1; ідентифікаційний код 05393079).

Позовні вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» та до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС» задоволено у повному обсязі за рахунок ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС».

Суд стягнув з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС» на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» 7285,53 грн. основної заборгованості і 1762,00 грн. судового збору.

В частині позовних вимог ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі РЕГІОНАЛЬНОЇ ФІЛІЇ «ПРИДНІПРОВСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду відповідач-2 - Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС», оскаржив його до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник вказує, що позивачем і відповідачем-1 не доведено, що виявлений залізницею комерційний брак у даному випадку виник з вини відповідача-2, не надано доказів на підтвердження того, що при прийняті вантажу на станції відправлення, виявлений залізницею на станції призначення комерційний брак мав скритий характер.

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що з моменту складання акту №20913 від 11.03.2018, який не доданий сторонами до матеріалів справи, до моменту складання акту №1587 від 12.03.2017 «поглиблення збільшилось», що свідчить про втрату вантажу під час перевезення і суперечить Правилам перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, згідно з яких перевізник мав вжити заходів щодо запобігання просипання вантажу під час перевезення до станції призначення. З огляду на положення ст. 110, п. б, п.е ст..111, ст.. 113 Статуту залізниць України, ст.314 ГК України, ч. 2 ст. 924 ЦК України відповідач-2 робить висновок, що оскільки вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, на піввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, відповідач-1 мав можливість належним чином здійснити огляд вагону №53587580 і встановити, що вказаний вагон є непридатним для перевезення вантажу того виду, що був у нього завантажений відправником і відмовитись від приймання вантажу до перевезення.

Крім того, сторона посилається на той факт, що відповідачем-1 відзив на позовну заяву був поданий в порушення ст. 178 ГПК України, а суд відхиливши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з відзивом і надати заперечення, клопотання, порушив принцип змагальності сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач - Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів товариство посилається на ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України, відповідно до якої відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов. Відповідно до ст.. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у технічному та комерційному відношенні повинен був визначити саме відповідач-2, з огляду на те, що вагон №53587580 не подавався залізницею під навантаження відправнику, а прибув на його адресу від ТОВ «Євразтанс Україна», що підтверджується залізничною накладною №42100024 від 04.03.2018.

Відповідачем-2 на відзив позивача подано заперечення, зміст яких співпадає зі змістом апеляційної скарги.

Відповідач-1 – Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 року відкрито апеляційне провадження та визначено здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною №45261633 у березні 2017 зі станції Баглій Придніпровської залізниці Приватним акціонерним товариством «Євраз Южкокс» (зміненого в подальшому на Приватне акціонерне товариство «Южкокс») здійснено відправлення вагонів №№62433479, 56923394, 56943939, 67598847, 55119309, 53587309, 56944234, 53587580, 56922693, навантажених дріб’язком коксовим на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів».

Згідно штемпелю на залізничній накладній вантаж прибув 12.03.2017.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у вагоні №53587580, про що складено 13.03.2017 комерційний акт №466001/42. Перевіркою встановлено, що при комісійному зважуванні на 100 т. тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 408-16р, виявлено менше проти документа на 3350 кг. дріб’язку коксового, який у вагоні вміститися міг.

У результаті виявленої недостачі позивач просив стягнути збитки в розмірі вартості недостачі у сумі 7285,53 грн.

За пунктом 1 частини. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних положень про перевезення, викладених в статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (стаття 909 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6 ст. 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 N 457 визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно ч. 1 ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції (ч.1-3 ст. 23 Статуту залізниць України).

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами (с. 30 Статуту залізниць України).

Частиною 5 ст. 31 Статуту залізниць України встановлено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 N 542 (із змінами і доповненнями) на відправника покладено обов’язок перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої (п. 5).

Згідно ст.32. Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера).

У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.

Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

За приписами ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 N 334 (із змінами і доповненнями) при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 N 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за N 165/3458).

Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

В матеріалах справи міститься акт загальної форми №1587 від 12.03.2017, в якому зазначено, що при огляді вагона 53587580 виявлено навантаження вище бортів 10 см шапкою… Крім наявного воронкоподібного поглиблення над 3, 4 люками діаметром 280 см, глибиною на всю висоту навантаження є нещільне прилягання кришки 3-го люка до армувального листа поперечної балки..

Крім того, в цей же день був складений акт про технічний стан вагона (контейнера), в якому у висновку про можливість втрати вантажу також вказано про нещільне прилягання кришки 3-го люка до армувального листа поперечної балки, зазор довжиною 40 см, шириною 3 см. Звернуто увагу на те, що відправник до відвантаження зазор бачити міг, мір не прийняв,втрата вантажу можлива.

Пунктом 2 вказаних Правил встановлено, що для засвідчення таких обставин, як невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах, складаються комерційні акти. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено (ч. 1, ч. 3 п. 9 Правил).

Так, у складеному комерційному акті вказано: «У дійсності навантаження згідно актам загальної форми №20913 станції Нижньодніпровськ Вузол, №1587 станції Нікополь, вище бортів 10см шапкою, вантаж маркований вапном, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 3, 4 люками посередині діаметром 280 см, глибиною - на всю вишину навантаження до пола вагона. Нещільне прилягання кришки 3-го люка до армувального листа повздовжньої балки, зазор довжиною 40 см., шириною 3 см. Вагон бездверний, люка були закриті, течі вантажу не було, зазор був ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан №3, вагон технічно справний, втрата вантажу можлива. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник Макарова, одержувач Марченко, заст.ДС Гулега. При повторному зважуванні нестача вантажу підтвердилася».

Президією Вищого господарського суду України в роз’ясненнях від 29.05.2002 за N04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» (із змінами і доповненнями) зазначено, що відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер).

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.

Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника. Для правильного вирішення питань щодо відповідальності за незбереження вантажу внаслідок технічної несправності рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослідження не тільки комерційного акту, але й акту про технічний стан вагону або контейнера і дати їм відповідну оцінку (п. 3.9).

Оскільки судом встановлено, що втрата вантажу сталась саме внаслідок вини вантажовідправника, який допустив нещільне прилягання кришки 3-го люка до армувального листа поперечної балки, внаслідок чого утворився зазор і стала можливим втрата вантажу, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача-2 у справі.

Доводи приватного акціонерного товариства «Южкокс» наведені в апеляційній скарзі не спростовують вини вантажовідправника у недостачі вантажу.

Згідно з ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Пункт 27 Правил видачі вантажів визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до статті 114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу під час перевезення, оскільки навіть у разі розкрадання вантажу під час перевезення недостача в межах граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати не пов'язана із розкраданням.

Розрахунок недостачі здійснено позивачем з врахуванням вищезазначених норм чинного законодавства, з врахуванням 2% норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка помножена на вартість вантажу за 1 т. відповідно до рахунку №1700182/Н від 11.03.2017, який сплачений позивачем платіжним дорученням №212701 від 14.04.2017.

Доводи апелянта про те, що перевізником було прийнято до перевезення вантаж у вагоні № 53587580 за накладною № 45261633 від 11.03.2017 року, в той час як позивач в позовній заяві та суд у рішенні зазначив накладну № 50368422 по якій був відправлений вагон № 53587580, свідчить лише про описку у зазначенні номерів, оскільки додані до позовної заяви документи та суть спору стосуються саме нестачі вантажу, виявлену у вагоні № 53587580 за накладною № 45261633 від 11.03.2017 року.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині того, що відповідачем-1 відзив на позовну заяву був поданий в порушення ст. 178 ГПК України, а суд відхиливши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з відзивом і надати заперечення, клопотання, порушив принцип змагальності сторін, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки як відповідач 1, так і відповідач 2 були присутніми в судовому засіданні, та надавали пояснення по суті позовної заяви, і оголошували відзиви по суті позовної заяви.

Крім того, статтею 216 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 ГПК України, серед якого відсутня така підстава, як надання відповіді на відзив на даній стадії судового розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до п.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЮЖКОКС», м. Кам’янське, Дніпропетровська область - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2018 року у справі № 904/985/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку в силу ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17 серпня 2018року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя В.О.Кузнецов

Суддя І.О.Вечірко