Рішення № 75946065, 14.08.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 р. Справа № 818/2456/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області про стягнення суддівської винагороди та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Апеляційного суду Сумської області, в якій просить стягнути з Апеляційного суду Сумської області на її користь недоплачену суддівську винагороду за період з 01.01.2017 по 08.08.2017 у сумі 452 915, 13 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 31 6405,70 грн. та допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати суддівської винагороди - у межах суми стягнення за один місяць, у сумі 65 512, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 21.08.2007 по 08.08.2017 здійснювала правосуддя в Апеляційному суді Сумської області. З 08.08.2017 суддя у відставці. Кваліфікаційне оцінювання, передбачене Законом України "Про судоустрій і статус судді" не проходила. Вважає, що її посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений ч. ч. 2, 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 02.06.2016 та п. 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, оскільки п. 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ, які істотно звужують конституційні гарантії незалежності суддів, є очевидно дискримінаційними та суперечать ч. 1 ст. 126 Конституції України. З урахуванням положень ч. ч. 2, 4 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VІІІ від 02.06.2016 та п. 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, розмір суддівської винагороди за вказаний період мав становити 716 237,88 грн. Стверджує, що відповідачем, у порушення вищевказаних норм чинного законодавства України, нараховано та виплачено після утримання обов'язкових платежів і податків суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу для судді апеляційного суду у розмірі 263 322,75 грн.

17.07.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 4733/18-Вн від 16.07.2018, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, пояснивши свою позицію тим, що в Законі України "Про державний бюджет України на 2016 рік" та в кошторисі не передбачено посадовий оклад у розмірі 3 200 грн. для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання. Відповідачем розмір суддівської винагороди позивача розраховувався з урахуванням приписів п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII від 06.12.2016 щодо не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Суддям апеляційних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди встановлено, виходячи із розрахункової величини 1600 грн. із застосуванням відповідного коефіцієнта 1.1 До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. Цим же законодавчим актом передбачено внесення змін і до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ. Крім того, рішення щодо визнання неконституційними п. п. 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ не ухвалювались, підстав не застосовувати вказані норми як неконституційні у відповідача не було. Справу просить розглядати без участі представника відповідача у судовому засіданні.

Ухвалою від 03.07.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 26.07.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті.

07.08.2018 від позивача надійшла заява про доповнення позовної заяви та збільшення позовних вимог, в якій вона просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку, встановленого законом на подання письмової заяви про збільшення розміру позовних вимог, поновити цей строк та залучити до участі в справі співвідповідачем Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 14.08.2018 у задоволенні заяви щодо визнання поважними причини пропуску процесуального строку, встановленого законом на подання письмової заяви про збільшення розміру позовних вимог та поновити цей строк відмовлено. Щодо залучення до участі в справі співвідповідачем Державної казначейської служби України суд зазначає, що необхідність такого залучення відсутня, оскільки рішення у справі не впливає на права, свободи та інтереси або обов'язки Державної казначейської служби України.

В судове засідання позивач не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Судові повістки про виклик до суду, направлені позивачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернулись до суду з відміткою поштової організації "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

З огляду на викладене, позивач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось з огляду на приписи частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.08.2007 по 08.08.2017 працювала суддею Апеляційного суду Сумської області (а.с. 17-19).

На підставі рішення ВРП №2373/0/15-17 від 08.08.2017 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Сумської області у зв'язку з виходом у відставку (а.с. 19).

Наказом Апеляційного суду Сумської області від 09.08.2017 № 205-0С ОСОБА_1 відраховано 08.08.2017 зі складу суддів Апеляційного суду Сумської області.

Не погоджуючись із сумою нарахованої суддівської винагороди, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно із п. 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010, NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно з ч.1 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 2453-VI суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом "Про Конституційний суд України", та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Підпунктом 1 п. 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ розмір посадового окладу судді з 01.01.2017 року становить 15 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 01.01.2017 по 08.08.2017 отримувала суддівську винагороду, яка вираховувалась з посадового окладу в розмірі 17 600 грн.

На час спірних відносин позивач звільнена з посади судді Апеляційного суду Сумської області у зв'язку з виходом у відставку.

Вирішуючи питання правомірності виплати відповідачем посадового окладу судді в розмірі 17 600 грн. та недоплачених сум суддівської винагороди, середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 були внесені зміни до ч. 3 ст. 135 Закону №1402-VIIІ в частині розрахункової величини та відповідно розрахункова величина мінімальна заробітна плата змінена на прожитковий мінімум.

Такі зміни відбулися і у пункті 24 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIIІ.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Таким чином, з 01.01.2017 розмір посадового окладу суддів, як тих що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем з розрахункової величини 1600 грн.

Відповідно до положень законів № 2453-VI та №1402-VIIІ суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

До 01.01.2017 року обидва закони визначали розмір посадового окладу судді у мінімальних заробітних платах, що дає можливість зробити висновок, що мінімальна заробітна плата застосовувалася законодавцем як розрахункова величина.

Ця ж розрахункова величина застосовувалася для розрахунку заробітної плати іншим особам, що працювали в державній сфері управління, а також для визначення розміру обов'язкових платежів для доступу до публічних послуг держави та місцевого самоврядування (державне мито, судовий збір), санкцій (штрафів) і т.і.

Так, досліджуючи мету прийняття Закону № 1774-VIII слід наголосити, що він був направлений на підвищення мінімальних стандартів, запроваджених в Україні, в тому числі і заробітної плати. Та з огляду на положення Закону України Про бюджет України на 2017 рік розмір заробітної плати зріс вдвічі.

Наслідком таких змін Законом № 1774-VIII стала зміна розрахункової величини з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися до розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також до розрахунку інших платежів та санкцій.

Тобто, з прийняттям Закону № 1774-VIII зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, у формулі розрахунку якої як розрахункова величина була закладена мінімальна заробітна плата, а лише розрахункова величина.

Крім того, слід звернути увагу, на вже вказаний алгоритм розрахунку суддівської винагороди, який за законами № 2453-VI та №1402-VIIІ є однаковим, тому і розрахункова величина повинна бути однаковою. Інший підхід буде мати ознаки дискримінації та не буде відповідати меті, закладеній в Законі № 1774-VIII збільшення суддівської винагороди суддям, що пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Також, відповідно до ст. 7, 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.12.2016 становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати також становить 1600 грн.

Відповідно до ст. 7, 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2017 року становить 1600 грн., а розмір мінімальної заробітної плати становить 3200 грн.

Так, до 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді становив 16000 грн. (10 х 1600 грн. мінімальної заробітної плати), з 01.01.2017 року розмір посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання також становить 16000 грн. (10 х 1600 грн.).

Отже, вказаний розрахунок свідчить про незмінність розміру посадового окладу судді після зміни розрахункової величини.

Таким чином обрахування розміру суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 1 600 грн. не порушує матеріальне забезпечення суддів та не звужує їх конституційні гарантії у зв'язку з прийняттям Закону № 1774-VІІ, пряма заборона відносно чого висловлена Конституційним Судом України у рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016.

Слід зазначити, що оскільки на даний час Закон України № 1774-VIII є чинним та неконституційним не визнавався та враховуючи те, що за часом він прийнятий пізніше за норми ст. 133 Закону №2453-VІ, при подоланні колізій положень нормативно-правових актів рівної юридичної сили все ж таки слід надати перевагу тому, що прийнятий пізніше, тобто Закону № 1774-VІІ.

Крім того про необхідність пріоритетного застосування положень Закону № 1774-VІІ додатково свідчить і пряма його вказівка висловлена в п. 9 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення, а саме до моменту приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом.

Статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки кожного місцевого суду визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Отже відповідач може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці для відповідного місцевого суду та не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості здійснювати перерахунок та виплату суддівської винагороди.

Закон № 1774-VІІ чітко визначив механізм реалізації норм щодо розміру суддівської винагороди, зумовленої зміною правового регулювання розмірів посадових окладів суддів, суд вважає правомірним дії відповідача в частині обчислення позивачу, як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання його посадового окладу починаючи з 01.01.2017 в розмірі 17 600 грн. та виплати надбавок за вислугу років з цього часу, виходячи з процентної ставки від даної суми, а також здійснення у 2017 році виплати щорічної оплачуваної відпустки, додаткової відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення, вихідної допомоги судді в зазначеному розмірі.

Так, у Постанові від 07.02.2018 (справа №825/933/17, провадження №К/9901/112/17) Верховний Суд дійшов правового висновку, що Апеляційний суд Чернігівської області, нараховуючи судді, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, суддівську винагороду, правомірно застосував у якості розрахункової величини цифру 1600 грн., як це передбачено п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону №1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Сумської області про стягнення суддівської винагороди та середнього заробітку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко