Ухвала суду № 75941200, 16.08.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/4912/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/24/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м.Суми

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року в складі судді Яковця О. Ф., ухваленого у м. Ромни, повний текст якого складений 22 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2016 року позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 з позовом про визнання права власності за набувальною давністю, який мотивували тим, що з 15 січня 2003 року вони є власниками 27/50 часток житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: вул. Першотравнева, 92 м. Ромни Сумської області. Інші 23/50 частки вказаного будинку належали на праві особистої власності ОСОБА_9, який 26 квітня 1996 року був виписаний з цього будинку і став проживати в іншому місці, а 05 червня 1996 року він помер. Відповідно до заяви, посвідченої 26 травня 1998 року державним нотаріусом, дочка померлого ОСОБА_9 ОСОБА_3 відмовилась на користь ОСОБА_10 від належної їй частки спадкового майна, яке залишилось після смерті батька.

В той же час, ОСОБА_10, продавши у свій час позивачам 27/50 часток вказаного нерухомого майна, передала їм документи і на іншу частину будинку, тобто ту, яка належала ОСОБА_9, після чого тією частиною зазначеного спадкового майна ніхто не цікавився.

Посилаючись на те, що з 15 січня 2003 року позивачі добросовісно, відкрито та безперервно володіють спірною частиною житлового будинку, проводять у ньому ремонти, а вимоги щодо повернення тієї частки нерухомого майна ніким не заявлялися, тому позивачі просили суд визнати за ними право власності в рівних частках за набувальною давністю на 23/50 часток житлового будинку, розташованого по вул. Першотравневій, 92 у м. Ромни, Сумської області, які належали ОСОБА_9

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках право власності за набувальною давністю на 23/50 частки домоволодіння, що знаходиться в м. Ромни, Сумської області, по вул. Першотравневій, 92, яке належало ОСОБА_9М, померлому 05 червня 1996 року, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 17 грудня 1991 року державним нотаріусом Роменської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 та на підставі рішення Роменського міського суду Сумської області від 18 січня 1996 року, зареєстрованого в Роменському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №57 за №4442.

Вказане рішення суду оскаржив в апеляційному порядку адвокат ОСОБА_4, як представник ОСОБА_3, тобто особи, яка не брала участі у розгляді справи, але вважає, що вказаним рішенням суд вирішив питання про її права, інтереси та обов’язки.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, адвокат ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, поховавши його за місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, а також вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Разом з тим, він послався на те, що у 2016 році ОСОБА_3 вирішила оформити спадкові права на спірні 23/50 частини житлового будинку, проте, нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину та роз’яснив про її право на звернення до суду з позовом. Під час розгляду судом її позову про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_3 дізналася про оскаржене рішення суду, яке на її думку, порушує її законні права та інтереси. Представник ОСОБА_3 також вказав, що заява останньої про відмову від спадкового майна на користь ОСОБА_12, яке залишилось після смерті батька, не має правового значення, оскільки вона посвідчена нотаріусом майже через два роки після смерті спадкодавця та не подавалась до нотаріуса. При цьому, адвокат уточнив, що спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилася ні за місцем його смерті, ні за місцем знаходження спадкового майна. За таких обставин, представник заявниці стверджує, що ні позивачі, ні ОСОБА_10 не мають права на спірне спадкове майно, хоча єдиною спадкоємицею за заповітом після смерті власника частки спірного нерухомого майна, на його думку, є ОСОБА_3, тому Роменська міська рада не є належним відповідачем по даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2003 року ОСОБА_10 продала, а ОСОБА_5, яка діяла від свого імені та від імені своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_13 та ОСОБА_13, придбали 27/50 часток житлового будинку площею 66,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Першотравнева, 92 м. Ромни Сумської області. Вказана обставина підтверджується договором купівлі – продажу (а.с. 11).

Згідно з паспортними даними позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані за вказаною адресою (а.с. 21 – 22).

З рішення Роменського міського суду Сумської області від 18 січня 1996 року, свідоцтва про право власності від 17 грудня 1991 року та технічного паспорта на жиле приміщення вбачається, що власником інших 23/50 часток зазначеного будинку був ОСОБА_9, які він за життя заповів своїй дочці ОСОБА_3, що підтверджується заповітом, складеним 03 червня 1996 року (а.с. 16 – 20, 24, 25, 117).

Відповідно до даних будинкової книги 26 квітня 1996 року ОСОБА_9 виписався із вказаного будинку (а.с. 27 – 28).

15 червня 1996 року ОСОБА_9 помер у м. Кокшетау республіка Казахстан, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 29).

26 травня 1998 року ОСОБА_3, донька померлого ОСОБА_9, звернулася до нотаріальної контори із заявою про відмову від належної їй частини спадкового майна після смерті батька ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10, що вбачається з відповідної заяви (а.с. 30).

За даними Роменської міської державної нотаріальної контори від 11 січня 2017 року спадкова справа після смерті ОСОБА_9 не заводилась, у спадковому реєстрі інформація про це відсутня (а.с. 64 - 65).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі більше десяти років відкрито, безперервно користуються спірною часткою житлового будинку, проводять там ремонти, оплачують комунальні послуги. При цьому, як вказав суд, після смерті колишнього власника частки житла ОСОБА_9 у встановлений законом спосіб спадщину ніхто не прийняв, а тому відповідно до ст. 344 ЦК України суд визнав за позивачами право власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Вказане рішення суду оскаржила ОСОБА_3, як особа, яка не брала участі у даній справі, але вважає, що суд вирішив питання про її права та обов’язки, так як спірна частина будинку на праві власності належала її померлому батьку ОСОБА_9 і після його смерті вона є спадкоємицею спірного майна, тобто, спірна частина будинку має належати саме їй.

Вирішуючи питання стосовно порушення оскаржуваним рішенням суду прав, інтересів та обов’язків ОСОБА_3, яка не брала участі у даній справі, але через свого представника подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 548 ЦК УРСР 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Згідно з вимогами ст. 549 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Виходячи з матеріалів справи, з роз’яснення приватного нотаріуса Роменського міського нотаріального округу від 19 травня 2017 року вбачається, що ОСОБА_3 не прийняла спадщини після смерті ОСОБА_14 у порядку, встановленому законом, тому заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 121), у зв’язку з чим вона звернулася до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до Роменської територіальної громади в особі Роменської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, яка на даний час не розглянута, що підтверджується відомостями про справу (а.с. 122).

Крім того, згідно даних довідки Територіальної нотаріальної палати Акмолінської області від 15 червня 2017 року після смерті ОСОБА_14 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до нотаріусів м. Кокшетау ніхто не звертався, спадкова справа не відкривалась (а.с. 119).

Отже, вказані обставини не свідчать про те, що, при розгляді даної справи за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд першої інстанції вирішив питання про права і обов’язки ОСОБА_3, оскільки доводи апеляційної скарги стосовно того, що заявниця у встановленому законом порядку прийняла спадщину не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами та спростовуються вищенаведеними матеріалами справи.

Зокрема, залишились недоведеними обставини того, що заявниця фактично вступила в управління або володіння спадковим майном після смерті батька або подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Той факт, що у ОСОБА_3 знаходиться ощадна книжка, відкрита на ім’я ОСОБА_15 (а.с. 120), не свідчить про те, що заявниця вступила в управління або володіння спадковим майном, що залишилося після смерті її батька ОСОБА_9, так як у справі відсутні докази того, що останньому належали кошти, розміщенні на ощадному рахунку, а на самій ощадній книжці є відмітка від 22 листопада 1991 року: «вклад незавещан».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Також, у ч.1 п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз’яснено, що при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою.

Отже, враховуючи обставини того, що оскаржуваним рішенням від 17 березня 2017 року суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов’язки ОСОБА_3, яка не брала участі у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності за набувальною давністю, але подала апеляційну скаргу, однак, вказані обставини були встановлені після відкриття апеляційного провадження у даній справі, тому необхідно закрити апеляційне провадження у даній справі.

Керуючись ст. 362 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 березня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Роменської міської ради Сумської області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності за набувальною давністю, – закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик

Судді: О.І. Собина

ОСОБА_16