Постанова № 75941148, 14.08.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Чернівці

Справа №725/5259/17

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Лисака І.Н., Яремка В.В.

секретар Ковальчук Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корона», про відшкодування витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Галичанський О.І.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ОСОБА_2 Корона», про відшкодування витрат, пов’язаних з регламентною виплатою.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 17 листопада 2014 року на вул. Хотинській у м. Чернівці з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер AT6706BE, була скоєна дорожньо-транспортна пригода.

У результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №114Е/14 від 12 грудня 2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Мерседес», становить 16323 грн 35 коп.

Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного

_____________

Провадження 22ц/794/795/18 Категорія 30

договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/782631 терміном дії з 03.05.2014 року до 02.05.2015 року

У зв'язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 13602 грн 79 коп.

13 березня 2015 року МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію добровільно витрат, понесених у зв'язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, а також витрат, понесених МТСБУ для встановлення розміру збитку та збору документів у розмірі 890 грн. На даний час відповідачем витрати МТСБУ не компенсовано.

Просило стягнути з ОСОБА_1 14492 грн 79 коп., з яких 13602 грн 79 коп. основний борг та 890 грн витрат, понесених для встановлення розміру збитків, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 грн та 2000 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України у порядку регресу понесені витрати у розмірі 13602 грн 79 коп. та 890 грн судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі1600 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення ухвалено з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норми матеріального і процесуального права.

Посилається на те, що на час скоєння ДТП відповідач ОСОБА_1 працював водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корона», якій належить автомобіль ГАЗ, реєстраційний номер AT6706BE.

Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України відшкодування шкоди, завданої працівником юридичної особи під час виконання трудових обовязків, здійснюється такою особою.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі.

Просив скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, пунктом 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виходив з того, що позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи – відповідача у розмірі виплаченого відшкодування.

Однак, колегія суддів не погоджується з даними висновком суду першої інстанції, вважає його таким, що не відповідає обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.11.2014 року, керуючи автомобілем марки «ГАЗ 3303», реєстраційний номер АТ 6706ВЕ, по вул. Хотинській, 53 у м. Чернівці, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 У результаті даного ДТП з вини водія ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль марки « Мерседес». Вказані обставини встановлені постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 08.12.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн (а.с. 3).

Автомобіль марки «Мерседес» належить ОСОБА_4, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «Страхова група» Ю.Бі.Ай.» на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/0782631 терміном дії з 03.05.2014 року по 02.05.2015 рік. (а.с. 5).

Висновком експертного атотоварознавчого дослідження з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес» №114Е/14 від 12.12.2014 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5, вартість матеріального збитку пошкодженого автомобіля «Мерседес» з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП становить 16323 грн 35 коп. з урахування ПДВ. (а.с. 6-8).

Завдана шкода винуватцем ДТП потерпілому відшкодована не була.

З метою отримання страхового відшкодування 9.12.2014 року власник автомобіля «Мерседес» ОСОБА_4 звернувся до МТС БУ з відповідною заявою (а.с. 4).

На час скоєння ДТП ОСОБА_1 не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач, розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля та документи, зібрані аварійним комісаром по даному ДТП, прийняв рішення про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих.

25.12.2014 року ОСОБА_4 було виплачено грошові кошти у розмірі 13602 грн 79 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1/25132 та 890 грн за послуги аварійного комісара (а.с. 10).

Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законодавчим актом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з пунктом 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України).

Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).

Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

При цьому, за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Разом з тим, частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що водій транспортного засобу, винний у заподіянні шкоди іншій особі, може нести відповідальність перед страховиком в порядку регресу лише у випадку, коли він є власником вказаного джерела підвищеної небезпеки або на відповідній правовій підставі володіє ним.

Судом також встановлено, що транспортний засіб ГАЗ 3302, реєстраційний номер AT6706BE, станом на 17.11.2014 року належав ТОВ «ОЛБІ-ІФ», що вбачається з довідки Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області МВС України (а.с. 40).

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 був працівником ТОВ «Олбі-Рос Корона» водієм автотранспортних засобів, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 61), довідкою Головного управління ДФС у Чернівецькій області (а.с. 42).

Отже, відповідач не був власником автомобіля, на якому вчинив дорожньо-транспортну пригоду, та не володів ним на підставі будь-якого речового права, а в момент заподіяння шкоди виконував трудові обов'язки.

Даних про те, що відповідач заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій в матеріалах справи немає, у зв'язку із чим колегія суддів прийшла до висновку про те, що транспортний засіб ТОВ «Олбі-Рос Корона» використовувався відповідачем при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Пунктом 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Установлено, що позивач - представник МТСБУ, не заявив клопотання про залучення до участі в справі як відповідача власника джерела підвищеної небезпеки, яким була заподіяна шкода.

Отже, оскільки автомобіль ГАЗ 3302, реєстраційний номер AT6706BE, яким керував ОСОБА_1 у момент ДТП, належав не останньому, а ТОВ «Олбі-Рос Корона», до якого позивач вимог не пред'являв, а також враховуючи, що під час вчинення ДТП відповідач виконував трудові обов'язки, суд першої інстанції дійшли помилкового висновку про те, що у правовідносинах, які склалися між сторонами, спірна сума витрат, пов'язаних з регламентною страховою виплатою, може бути стягнута з відповідача.

З урахуванням викладених обставин справи та вимог закону апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 травня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Корона», про відшкодування витрат, пов’язаних з регламентною виплатою відмовити.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 960 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: