Рішення № 75940332, 19.07.2018, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2299/18

2/705/1613/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:

головуючого – судді Коваля А.Б.

з участю секретаря судового засідання Остропольської О.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області про визнання за ним, як спадкоємцем за законом, право власності на земельну ділянку (пай), площею 3,9931 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту серії ІІ-ЧР, № 052271, виданого 12 серпня 2002 року, що розташована на території Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, після смерті його бабки – ОСОБА_2, яка померла 28 вересня 2013 року та успадкувала дану земельну ділянку за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 11.01.2013 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 28 вересня 2013 року в м. Умані Черкаської області померла його бабка – ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом про смерть № 673, зробленим відділом ДРАЦС по м. Умані 01.10.2013 року.

Родинні стосунки між ним та бабкою підтверджуються його свідоцтвом про народження, де матір’ю записана ОСОБА_4; свідоцтвом про одруження матері, згідно якого матір змінила прізвище з «Бактімірової» на «Сидун»; свідоцтвом про народження його матері – ОСОБА_5, в якому її матір’ю записана ОСОБА_2.

Його матір – ОСОБА_4, померла 09.09.2000 року, актовий запис № 710, від 11 вересня 2000 року.

За життя бабка проживала з 1998 року, вела спільне господарство з ОСОБА_3 по день його смерті, тобто 11.01.2013 р., даний факт підтверджується: довідкою Аполянської сільської ради № 66 від 05.02.2018 року; його поясненнями викладеними в даній позовній заяві та поясненнями свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7; фактом складення заповіту ОСОБА_3 на ОСОБА_2, № 26 від 15.11.2011 р.

ОСОБА_3 15 листопада 2011 року склав заповіт в Аполянській сільській раді Уманського району Черкаської області, зареєстрований за № 26, яким на випадок своєї смерті здійснив волевиявлення та розпорядився своїм майном, заповівши земельну ділянку (пай) площею 3,9931 га, для ведення особистого селянського господарства на території Аполянської сільської ради, згідно державного акту серії ІІ-ЧР, № 052271 – ОСОБА_2, тобто його бабці.

11.01.2013 року ОСОБА_3 помер, актовий запис № 1 від 12.01.2013 року проведений виконавчим комітетом Аполянської сільської ради.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку (пай) площею 3,9931 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно державного акту серії ІІ-ЧР № 052271 від 12.08.2002 р.

Оскільки його бабка ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за заповітом постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_3, тому вона вважається такою, що прийняла спадщину, згідно ч.3 ст.1268 ЦК України. Про відмову від спадщини бабка не заявляла.

За життя бабка не вспіла звернутися до нотаріальної контори та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як ОСОБА_3 помер 11.01.2013 року, а бабка – ОСОБА_2 померла 28.09.2013 р., тобто через 8 місяців після його смерті.

Таким чином, після смерті бабки він являється єдиним спадкоємцем її майна, а бабка є єдиною спадкоємницею майна ОСОБА_3 за заповітом, будь-які інші спадкоємці до нотаріуса не зверталися, спадкова справа не відкривалася, але звернувшись до державного нотаріуса Уманської міської державної нотаріальної контори, була заведена спадкова справа після смерті бабки та йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану земельну частку (пай), оскільки бабка начебто пропустила 6 місячний строк на прийняття спадщини, але це не відповідає дійсності, тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом, так як іншої можливості успадкувати спадкове майно він не має.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з’явився, подав до суду заяву від 19.07.2018 року № 18984, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі та розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача – Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області у судове засідання не з`явився. До суду надійшов лист за підписом сільського голови ОСОБА_8, від 09.07.2018 р., № 02-38/134, в якому зазначено, що Аполянська сільська рада не заперечує проти задоволення позову, просить справу розглядати без представника сільської ради.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами, тому підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України – спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до ст. 1223 ЦК України – право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Пунктом 10 Постанови Пленуму ВСУ від 30. 05. 2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на землю на підставі цивільно-правових угод чи прийняття спадщини.

У відповідності до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що 11.01.2013 року помер ОСОБА_3, що підтверджується актовим записом про смерть № 1 від 12.01.2013 року зробленого виконавчим комітетом Аполянської сільської ради Уманського району (а.с. 10).

За життя ОСОБА_3 склав заповіт від 15.11.2011 року, посвідченого секретарем виконкому Аполянської сільської ради Уманського району ОСОБА_9, яким належну йому земельну ділянку розміром – 3,9931 га надану для ведення особистого селянського господарства на території Аполянської сільської ради, згідно Державного акту на право власності на землю серія ІІ-ЧР, № 052271, заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР, № 052271, ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 3,9931 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 12).

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично прийняла спадщину, у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України, так як фактично на день смерті спадкодавця проживала разом з ОСОБА_3 та вели спільне господарство з 10.11.2012 року по день його смерті, за адресою: вул. Молодіжна (Жовтнева), 107, с. Аполянка Уманського району Черкаської області.

Даний факт підтверджується довідкою Аполянської сільської ради № 66 від 25 лютого 2018 року (а.с. 14); заповітом складеним та посвідченим в Аполянській сільській раді № 26 від 15.11.2011 року (а.с.11); Поясненнями свідків ОСОБА_6 від 25.05.2018 року та ОСОБА_7 від 25.05.2018 року про те, що ОСОБА_2 з 20.04.2010 року проживала (безпреривно) з ОСОБА_3 по день його смерті.

ОСОБА_2 померла 28 вересня 2013 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 673 від 01.10.2013 року, тобто через 8 місяців після смерті ОСОБА_3 та за життя не встигла оформити належне їй спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_3 (а.с. 13).

Позивач у справі ОСОБА_1 являється внуком померлої ОСОБА_2, що підтверджується актовим записом про його народження № 1053 від 22 вересня 1990 року, по матері – «Сидун Світлані Анатоліївні» (а.с. 6).

Матір позивача померла 09.09.2000 року, що підтверджується актовим записом про смерть № 710 від 11 вересня 2000 року (а.с. 7).

За життя ОСОБА_5 одружилася та отримала прізвище «Сидун», даний факт підтверджується актовим записом про одруження № 725 від 21 жовтня 1989 року (а.с. 8).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 – матері позивача, її матір’ю записана – ОСОБА_2, актовий запис № 2503 від 16.09.1971 року (а.с. 9).

Після відкриття спадщини після смерті баби – ОСОБА_2, позивач 07.02.2014 року звернувся до державного нотаріуса Уманської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, тому була відкрита спадкова справа за № 40/2014.

За даними спадкового реєстру було перевірено наявність відкритої спадкової справи, спадкового договору чи заповіту, складеного спадкодавцем. На момент заведення спадкової справи, спадкові договори, спадкові справи та заповіти на ім’я та від імені ОСОБА_2 відсутні. Чоловік спадкодавця ОСОБА_10, помер 24 вересня 2015 року, інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 не має (а.с. 15).

З огляду на викладене та у відповідності до ст.1265 ЦК України ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна після смерті своєї баби – ОСОБА_2, а саме: земельної ділянки розміром – 3,9931 га надану для ведення особистого селянського господарства на території Аполянської сільської ради, згідно Державного акту на право власності на землю серія ІІ-ЧР, № 052271.

Звернення позивача до суду стало необхідним для доведення факту фактичного прийняття спадщини його бабою, після смерті ОСОБА_3 та як наслідок оформлення спадщини на своє ім’я.

Згідно із ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно із ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 ЦПК України.

Частина 4 ст. 206 ЦПК України визначає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За результатами вивчення позовної заяви та доказів, які були надані позивачем, суд не встановив підстав для відмови у прийнятті визнання позову відповідачем.

З урахуванням викладеного, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1225, 1265, 1268, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 82, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку площею 3,9931 га, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка розташована на території Аполянської сільської ради Уманського району Черкаської області, згідно державного акту серії ІІ-ЧР, № 052271, виданого головою Аполянської сільської ради народних депутатів 12 серпня 2002 року, в порядку спадкування за законом,після смерті баби – ОСОБА_2, яка померла 28 вересня 2013 року та успадкувала дану земельну ділянку за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 11.01.2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: А. Б. Коваль