Постанова № 75939332, 15.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 619/1886/17

провадження № 22ц/790/3476/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Кружиліної О.А,

суддів: Бровченка І.О., Кіся П.В.

за участю секретаря Сементовської О.М.

імена (найменування сторін):

позивач – Прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації, Фонду державного майна України

відповідачі – Пересічанська селищна рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1,

треті особи – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Публічне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», Дочірнє підприємства «Клінічний санаторій «Курорт Березівські Мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області

на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року в складі судді Нечипоренко І.М.,

в с т а н о в и в:

У червні 2017 року Прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України звернулася у суд з позовом до Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Доводи позовної заяви мотивовані тим, що у ході вивчення питання дожержання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками на території Дергачівського району прокуратурою Харківської області було встановлено факт незаконної передачі у власність земельної ділянки, а саме внаслідок перевищення компетенції Пересічанською селищною радою Дергачівського району Харківської області, ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» та ПАТ лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» порушено інтереси Дергачівської районної державної адміністрації та Фонду державного майна України під час відмови від земель площею 62,3га оздоровчого призначення державної власності та передачі їх у розпорядження Пересічанській селищній раді Дергачівського району, яка в подальшому розпорядилася ними як землями комунальної власності та передана у власність громадянам.

Згідно з інформацією Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 29 травня 2015 року №02-19/372 Фонд державного майна України не надавав вказаній місцевій раді згоду на припинення права самостійного користування земельною ділянкою оздоровчого призначення площею 62,3 га. Також, згідно інформації ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 26 травня 2015 року №05-02-02/497 будь-яких погоджень або дозволів від Фонду державного майна України щодо передачі державних земель оздоровчого призначення у розпорядження Пересічанській селищній раді не надавалося.

У ході вивчення правомірності відмови ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» від земель державної власності оздоровчого призначення площею 62,3га та прийнятих Пересічанською селищною радою Дергачівського району рішень з цих питань, прокуратурою Харківської області встановлено наступне.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, виданого 26 листопада 1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району № 254 від 14 жовтня 1997 року дочірнє підприємство «Санаторій Березівські мінеральні води» являвся постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3га, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6. Відповідно до статуту ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01 листопада 1999 року за № 04058835Ю0010494, вказане підприємство створене ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Засновниками акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

Разом з тим встановлено, що рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року, на підставі статті 142 Земельного кодексу України, припинено право постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій Березівські мінеральні води».

Рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року винесено на підставі листа ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» №158 від 29 березня 2005 року та листа ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» №05-39/966 від 24 травня 2004 року, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» площею 45,7475га та прийняття їх у комунальну власність.

Окрім цього, рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року на підставі статті 142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельної ділянки загальною площею 16,5525га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води».

Також, даним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525га передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 02 березня 2007 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,3030га та рішенням від 18 лютого 2011 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,0769га у зв’язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Окрім цього встановлено, що Пересічанською селищною радою Дергачівського району в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії XP-10-40-003328, здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності.

Так, Пересічанською селищною радою Дергачівського району на підставі рішення від 28 лютого 2006 року укладено договір з ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» 3АT лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» щодо оренди земельних ділянок оздоровчого призначення площею 16,5525га, які знаходяться за адресою: с. Березівське Дергачівського району Харківської області. Договір зареєстровано 06 квітня 2006 року за №040669300001 у Державному реєстрі земель.

Додатково встановлено, що Пересічанською селищною радою Дергачівського району рішеннями LXXII сесії V від 30 вересня 2010, безоплатно передано 16 земельних ділянок по 0,1га громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на території Пересічанської селищної ради із зміною цільового призначення із земель оздоровчого призначення на землі рекреаційного призначення (для дачного будівництва), які знаходяться за адресою: вул. Джерельна с. Березівське Дергачівського району Харківської області. На підставі рішень Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 30 вересня 2010 року вказаними громадянами отримані державні акти на право власності на 16 земельних ділянок по 0,1га кожна для дачного будівництва.

Рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року та від 28 лютого 2006 року до припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою загальною площею 62,3га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району визнані недійсними у зв’язку із наступним. На виконання постанови ОСОБА_14 Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_14 охорони здоров’я Української PCP» від 23 квітня 1960 року №606 санаторій «Березівські мінеральні води» передано у відання Українській республіканській ОСОБА_14 охорони здоров’я Української PCP та є державною власністю України на підставі Указу Президії Верховної ОСОБА_14 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30 серпня 1991 року № 1452-ХII та Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України».

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна. Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської ОСОБА_14 профспілок стала ОСОБА_14 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

ОСОБА_15 президії ОСОБА_15 Федерації незалежних професійних спілок України від 22 листопада 1991 року створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

04 грудня 1991 року створено акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця», яке зареєстровано 23 грудня 1991 року.

За таких обставин на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави.

У ході вивчення рішень Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року про припинення права постійного користування землею ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» встановлено, що вони прийняті без згоди Фонду державного майна України, що є порушенням статей 84, 142, 149 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначених вище норм, припинення права постійного землекористування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗAT лікувально-оздоровчих закладів спілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснюється власником земельної ділянки – державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Однак, після вилучення земель державної власності Пересічанською селищною радою Дергачівського району прийнято рішення від 30 вересня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,10 га по вул. Джерельна №1 в с. Березівське.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯЛ №076914), який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300126.

Таким чином, рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням вимог статей 12, 118, 121, 122, 149 Земельного кодексу України та частини 1 пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду Державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень.

З урахуванням викладеного, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30.09.2010 про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Джерельна №1 в сел. Березівське; визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 земельну ділянку, який зареєстровано 05.11.2010 в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011069300126 (серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №076914, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239), скасувавши його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6322056501:00:000:0239; судові витрати покласти на відповідачів

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Прокуратура Харківської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідачів.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, вказує, що на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця», майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника - держави. Встановлено протиправну зміну державної власності на землю оздоровчого призначення площею 62,3 га ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» на правовий статус земель комунальної власності Пересічанської селищної ради Дергачівського району, яка розпочала процес приватизації та передачі в оренду вказаних земель. Рішенням від 30 вересня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель оздоровчого призначення з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1000 га по вул. Джерельна № 1 в сел. Березівське. На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку. Позивач вважає, що рішення селищної ради про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки підлягає скасуванню за відсутності відповідного рішення (погодження) Фонду Державного майна України та прийняття рішення компетентним органом виконавчої влади щодо вилучення із постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельної ділянки без згоди власника землі, подальшої зміни цільового призначення земельної ділянки та поза межами повноважень. В результаті протиправного набуття ОСОБА_1 права власності на вищевказану земельну ділянку порушено інтереси держави в особі Фонду Державного майна України та Дергачівської райдержадміністрації.

Відзиву на апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області не надійшло.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень статей 78, 84, 121 Земельного кодексу України, статей 14, 41 Конституції України, керувався практикою Європейського суду з прав людини, та своє рішення мотивував тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що станом на час передачі вказаної земельної ділянки у власність відповідачу, спірна земельна ділянка належала до земель державної власності та на ній розташовані об’єкти державної власності. Вказана земельна ділянка перебувала в межах населеного пункту сел. Березівське, що надавало право Пересічанській селищній раді повноваження проводити дії по зміні її цільового призначення та передачі у власність відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. На момент передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача, рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району про скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ДП «Клінічний санаторій «Курорт Березовські мінеральні води» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було дійсним, ніким не було оскаржено або скасовано. Отже, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про скасування державного акту на право постійного користування, як правовий акт на момент передачі у власність земельної ділянки, мало юридичну силу, подальше скасування такого нормативного акту не повинно тягнути за собою прийняття рішення про позбавлення громадян власності, набутої за час дії нормативно-правового акту, тобто погіршувати становище відповідача.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання постанови ОСОБА_15 Міністрів Української PCP «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку ОСОБА_14 охорони здоров’я Української PCP» від 23 квітня 1960 року №606 усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати ОСОБА_14 охорони здоров’я зобов’язано було передати у строк до 1 травня 1960 року у відання Українській республіканській ОСОБА_14 профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Відповідно до пункту 2 зазначеної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

До переліку санаторіїв, будинків відпочинку і пансіонатів, що передавалися у відання Українській республіканській ОСОБА_14 охорони здоров’я Української PCP увійшов і санаторій «Березівській мінеральні води».

Положенням «Про курорт Березівські мінеральні води», затвердженим ОСОБА_15 Міністрів Української РСР від 16 серпня 1982 року, курорт Березівські мінеральні води був віднесений до курортів республіканського значення.

ОСОБА_15 Верховної ОСОБА_15 Української PCP «Про захист суверенних прав власності Української PCP» від 29 листопада 1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української PCP про роздержавленні майна.

Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_15 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від З0 серпня 1991 року № 1452-ХІІ та Законом України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-ХП майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу PCP, право власності на майно, розташоване на території України і передане у віддання профспілковим організаціям, набула держава Україна.

Після розпаду Союзу PCP правонаступником Української республіканської ОСОБА_15 профспілок стала ОСОБА_15 Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, у свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

ОСОБА_15 президії ОСОБА_15 Федерації незалежних професійних спілок України «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 22 листопада 1991 року на базі санаторно-курортних закладів, підприємств, об'єднань та установ профспілок України за пайовим внеском Фонду соціального страхування України створено акціонерне товариство лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

04 грудня 1991 року між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» і рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ОСОБА_15 народних депутатів міста Києва від 23 грудня 1991 року №971 зареєстровано акціонерне товариство «Укрпрофоздоровниця».

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передане йому Федерацією незалежних профспілок України, а, відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташоване, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника.

Даний факт також встановлений рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, що набрало законної сили, в якому зазначено, що на момент створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» майно, передано йому Федерацією незалежних профспілок України, а відтак, і земельні ділянки, на яких воно розташовано, перебували у державній власності, а тому могли бути відчужені виключно за згодою власника – держави».

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зазначені факти, встановлені рішенням суду, мають преюдицію, у зв’язку з чим суд першої інстанції безпідставно не взяв їх до уваги.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_15 міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, зокрема, належать земельні ділянки, на яких розташовані державні, у тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Відповідно до частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, виданого 26 листопада 1997 року на підставі рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району № 254 від 14 жовтня 1997 року ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» був постійним користувачем земель оздоровчого призначення загальною площею 62,3 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №6.

Відповідно до статуту ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано виконкомом Дзержинської районної ради м. Харкова від 01 листопада 1999 року, вказане підприємство створене ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», що є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок.

Засновниками Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України «Укрпрофоздоровниця» є Фонд соціального страхування України та Федерація незалежних професійних спілок України.

Матеріали справи містять рішення Харківської обласної ради XXIII сесії IV скликання від 27 січня 2005 року, яким затверджено розроблений Державним підприємством «Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проект встановлення меж населених пунктів на території Пересічанської селищної ради Дергачівського району, згідно з яким площа смт Пересічне складає 1012,5332 га, селища Березівське – 237,6425 га, селища ОСОБА_4 – 96,6224 га, загальна площа земель цих населених пунктів згідно з проектом складає 1346,7981 га.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року припинено право постійного користування Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено внести зміни до державного акту на право постійного користування землею серії ХР 10-40-003328 Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Зазначене рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року винесено на підставі листа Дочірнього підприємства «Санаторій «Березівські мінеральні води» № 158 від 29 березня 2005 року та листа Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» № 05-39/966 від 24 травня 2004 року, якими заявлено про необхідність припинення постійного користування землею Дочірнім підприємством «Санаторій «Березівські мінеральні води» площею 45,7475 га та прийняття їх в комунальну власність.

Рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року припинено право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою загальною площею 16,5525 га, що розташована на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району та вирішено скасувати державний акт на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води», який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.

Вказаним рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року вищевказану земельну ділянку загальною площею 16,5525 га в с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району передано в оренду ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» із земель оздоровчого призначення комунальної власності строком на 25 років.

Згідно інформації відділу Держземагентства у Дергачівському районі від 19 травня 2015 року встановлено, що запис в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6 щодо реєстрації державного акту на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328 ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» скасований на підставі вказаних рішень Пересічанської селищної ради Дергачівського району.

У подальшому рішенням Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 02 березня 2007 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,3030 га та рішенням від 18 лютого 2011 року припинено користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» земельною ділянкою площею 0,0769 га у зв’язку з наданням їх Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Встановлено, що Пересічанською селищною радою Дергачівського району в межах земель оздоровчого призначення державної власності площею 62,3 га, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ХР-10-40-003328, здійснено розпорядження частиною вказаних земель із зазначенням їх статусу як землі комунальної власності.

Згідно рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області LХХІІ сесії V скликання від 30 вересня 2010 року «Про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Джерельна, 1 в сел. Березівське» ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку, площею 0,1000 га за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Джерельна № 1 для індивідуального дачного будівництва з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №076914, ОСОБА_1 на підставі рішення LХХІI сесії V скликання Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 30 вересня 2010 року, належить земельна ділянка площею 0,1000 га, за адресою: Харківська область Дергачівський район сел. Березівське вул. Джерельна № 1 рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва).

ОСОБА_15 Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року, що набрала законної сили, визнано недійсним рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 07 квітня 2005 року «Про припинення права постійного користування ДП «Санаторій Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 45,7475 га на території с. Березівське Пересінчаської селищної ради Дергачівського району та рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 28 лютого 2006 року «Про припинення права постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» частиною земельної ділянки загальною площею 16,5525 га на території с. Березівське Пересічанської селищної ради Дергачівського району.

ОСОБА_1 був залучений до участі у вищезазначеній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 оскаржена не була.

З огляду на викладене, зважаючи на набрання постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року законної сили, колегія суддів дійшла висновку, що право постійного користування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» не було припинено, земельна ділянка не була вилучена у встановленому законом порядку, тому розпорядження нею Пересічанською селищною радою Дергачівського району із зміною цільового призначення є неправомірним.

Крім того, відповідно до статей 20, 47 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до статті 21 Закону України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Досліджені матеріали справи свідчать про порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що відповідно до пункту а) частини 1 статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної ОСОБА_15 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання реєстрації недійсною.

Вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий.

З врахуванням зазначених положень, колегія суддів зазначає, що лише Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області мала повноваження припинити постійне користування землею оздоровчого призначення державної власності в межах населеного пункту с. Березівське Дергачівського району та в подальшому розпоряджатися вказаними землями, оскільки припинення права постійного землекористування ДП «Санаторій «Березівські мінеральні води» ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» здійснюється власником земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Визначений Пересічанською селищною радою Дергачівського району у рішеннях від 07 квітня 2005 року та 28 лютого 2006 року статус спірної земельної ділянки, як землі комунальної власності, є неправомірним, оскільки вибуття останньої з державної власності відбулося без згоди власника у встановленому законом порядку.

Колегія суддів дійшла висновку щодо грубого порушення інтересів суспільства та держави при вилученні земельної ділянки державної власності оздоровчого призначення, оскільки Пересічанська селищна рада Дергачівського району розпорядилася зазначеною земельною ділянкою з порушенням вимог закону.

З урахуванням зазначених положень Земельного законодавства та з врахуванням Положення «Про курорт Березівські мінеральні води», колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не врахував даного положення та дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог прокуратури Харківської області.

Крім того, колегія суддів не погоджується з наступними висновками суду першої інстанції, якими суд обґрунтував відмову у задоволенні позову, а саме: щодо вжиття ОСОБА_1 під час набуття майна в рамках безоплатної приватизації землі всіх необхідних заходів, яких вимагало діюче на той час законодавство, внаслідок чого постанова Харківського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року не має правових наслідків для ОСОБА_1, а тому він не може бути позбавлений власності в інтересах суспільства та держави; щодо добросовісного набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку та порушення такого права у разі задоволення позову суперечить принципу «пропорційності» та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, що становить для ОСОБА_1 надмірний тягар; щодо втручання держави у право власності ОСОБА_1 є невиправданим, з огляду на наступне.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «ОСОБА_16 та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Ураховуючи, що земля, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об’єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності, а також з врахуванням суспільного та оздоровчого призначення курорту «Березівські мінеральні води», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що правовідносини, пов’язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, не відповідає такому суспільному інтересу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, що потягло за собою зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, а саме на землю оздоровчого призначення, як джерела задоволення потреб суспільства в користуванні природними лікувальними властивостями землі для профілактики захворювань і лікування людей.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що суспільний, публічний інтерес також полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Застосовуючи до спірних правовідносин статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд першої інстанції не урахував порушення принципу пропорційності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки встановлено, що воно є законним та здійснюється з метою задоволення суспільного і публічного інтересу та відповідає визначеним цілям.

З висновком суду першої інстанції, який ґрунтувався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року щодо відсутності можливості реалізації власниками землі та землекористувачами права на отримання відшкодування, суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає його необґрунтованим, оскільки під час розгляду даної справи ОСОБА_1 питання про компенсацію не порушувалось, суд першої інстанції дане питання не вирішував, а лише зазначив про відсутність можливості отримання відшкодування, при цьому не надавши будь-якого правового обґрунтування зазначеному висновку.

При цьому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не позбавлений права порушувати питання про відшкодування завданих збитків шляхом пред’явлення відповідного позову.

Що стосується доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_17, колегія суддів, в тому числі, керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції з прав людини зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., ОСОБА_2 A, N 303-A, параграф 29).

Колегія суддів вважає, що викладені у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_16 – ОСОБА_17 доводи спростовуються вищенаведеними фактичними даними та доказами, які містяться в матеріалах справи.

За результатами розгляду апеляційної скарги Прокуратури Харківської області суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України скасовує судове рішення повністю і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, передбачених пунктами 1,4 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області - задовольнити.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 квітня року скасувати та ухвалити нове.

Позов Прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі: Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Фонду державного майна України – задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Пересічанської селищної ради Дергачівського району від 30 вересня 2010 року про безоплатну передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки по вул. Джерельна, 1 у сел. Березівське.

Визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, який зареєстровано 05 листопада 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011069300126 серія державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №076914, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239, скасувавши його державну реєстрацію.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6322056501:00:000:0239, розташованої по вул. Джерельна, 1 у сел. Березівське, шляхом скасування кадастрового номеру.

Стягнути з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398838) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) судові витрати, понесені у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн в рівних частках, по 2 400 (дві тисячі чотириста) грн з кожного.

Стягнути з Пересічанської селищної ради Дергачівського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04398838) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Харківської області (код ЄДРПОУ 02910108) судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн в рівних частках, по 3 600 (три тисячі шістсот) грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.О. Бровченко

ОСОБА_18