Постанова № 75937036, 17.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/16617/17

Провадження № 22-ц/787/1325/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача – Шимківа С.С.,

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

учасники справи:

позивач за первісним позовом/відповідач

за зустрічним позовом – ПАТ КБ "ПриватБанк",

відповідач за первісним позовом/позивач

за зустрічним позовом – ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року (у складі судді Першко О.О.) у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково недійсним, -

в с т а н о в и в :

30.10.2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 14.02.2012 між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н від 14.02.2012 року, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв’язку з невиконанням своїх зобов’язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 31337,17 грн.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 31337,17 грн.

24 січня 2018 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним кредитного договору в частині видачі кредиту за сервісом "Миттєва розстрочка".

Позовна заява мотивована тим, що 30 червня 2016 року в його помешкання по вул. Леонтовича, 37/1, м. Рівне проникли невідомі особи та викрали особисті речі, в тому числі кредитну картку ПАТ КБ "ПриватБанк" "Універсальна Голд" №5168742324746613.

30 червня 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" за його зверненням було заблоковано кредитну карту №5168742324746613 та видано нову № 4149625809199156.

Від працівників банку він дізнався, що 30 червня 2016 року в період з 5:30 год. до 5:50 год. трьома транзакціями було знято готівку в сумі 6 700 грн. через банкомат. Таким чином на момент звернення до банку із заявами про блокування та перевипуск кредитної картки у спосіб, що обрав сам позивач, заборгованість за проведені позивачем та несанкціоновані ним операції становила 6 767 грн., інформацію про зняття або ж зникнення з картки №5168742324746613 інших коштів позивач йому не надав.

На сьогоднішній день існує заборгованість за кредитним договором, який ним не укладався, якого він не підписував і про існування якого знає лише з повідомлень відповідача про необхідність сплати боргу.

Просив суд визнати недійсним кредитний договір від 14 лютого 2012 року в частині видачі кредиту за сервісом "Миттєва розстрочка" від 02.07.2017 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору частково недійсним відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що первісний позов не підлягає до задоволення, оскільки відповідач не несе ризик збитків та відповідальності за операції, після подання заяви про блокування коштів на картрахунку, а доказів того, що спірні кошти були зняті з рахунку відповідача до подання заяви про блокування коштів на картрахунку позивачем не надано.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено у зв’язку з тим, що судом не встановлено, що кошти були отримані за сервісом "Миттєва розстрочка", відтак підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

25 червня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подано до суду апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" та ухвалити в цій частині нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 14.02.2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір, згідно якого отримав кредит у розмірі 10000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв'язку з невиконанням кредитних зобов’язань у ОСОБА_3 виникла заборгованість перед ПАТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 31337,17 грн.

Вказує, що ОСОБА_3 порушено п. 1.1.2.1.21 кредитного договору, оскільки переказ грошових коштів у розмірі 12000 грн було здійснено 30.06.2016 року в період з 5 год 38 хв по 5 год 42 хв шляхом введення ПІН-коду, а відповідач звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявою про втрату картки 30.06.2016 року лише о 08 год 10 хв, тобто з порушенням п. 1.1.2.1.21 Умов та Правил надання банківських послуг.

Окрім того, згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

24 липня 2018 року ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він покликається на законність рішення суду.

Вказує, що позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів за договором від 14 лютого 2012 року.

Просить суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення.

Судом встановлено, що 12.05.2011 року ОСОБА_3 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 11).

Особистим підписом ОСОБА_3 підтвердив, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Як вбачається із матеріалів справи 30.06.2016 року в період часу з 02 год по 07 30 год невідома особа, шляхом вільного доступу через відкриті вхідні двері проникла в приміщення будинку, в якому проживає ОСОБА_3 та таємно викрала майно останнього, зокрема кредитну картку ПАТ КБ "ПриватБанк" № 5168742324746613, що видана на його ім'я.

Відомості про вказаний факт внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180010004480 від 30.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с. 174-178).

Відразу після виявлення факту крадіжки кредитної картки ОСОБА_3 звернувся на гарячу лінію ПАТ КБ "ПриватБанк" для блокування картки.

30 червня 2016 року шляхом зняття готівки в банкоматі з карткового рахунку відповідача відбулося зняття грошових коштів в сумі 1 000 грн, 4 000 грн, 1 500 грн, загалом 6 500 грн.

В подальшому, а саме 01 липня 2016 року, 07 липня 2016 року, 22 липня 2016 року та 01 серпня 2016 року відповідачем шляхом поповнення картки готівковими коштами була погашена заборгованість по картці в повному обсязі, включаючи і зняті 30 червня 2016 року 6 500 грн.

10 жовтня 2016 року, 02 листопада 2016 року, 02 грудня 2016 року, 02 січня 2017 року, 02 лютого 2017 року, 02 березня 2017 року та 13 березня 2017 року по сервісу "Оплата частинами" з рахунку відповідача списані кредитні кошти в загальній сумі 16 129 грн. 84 коп.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 8, 9 Положення "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів" затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 705 від 05.11.2014 року, банк у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

У постанові Верховного Суду України № 6-71цс15 від 13 травня 2015 року, яку суд першої інстанції вірно прийняв до уваги, сформульований правовий висновок, згідно якого сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За змістом наведеної правої позиції з урахуванням фактичних обставин у справі, переглянутій Верховним Судом України, при розгляді справ такої категорії (щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку клієнта) суд має встановити обставини, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

За викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач вжив необхідних заходів, передбачених у випадку крадіжки картки Умовами і правилами надання банківських послуг, а саме: проінформував банк, а також правоохоронні органи про факт крадіжки його банківської картки, а тому його вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з нього заборгованості, яка виникла не з його вини. До моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Враховуючи, що відповідач 30 червня 2018 року, відразу після виявлення факту крадіжки кредитної картки, звернувся до правоохоронних органів та відділення банку, тому банк несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених після повідомлення банку.

Таким чином позов ПАТ КБ "ПриватБанк" не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову сторонами не оскаржено, у цій частині рішення не підлягає апеляційному перегляду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Апеляційний суд Рівненської області, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

ОСОБА_4 Шимків

Судді: С.В. Боймиструк

ОСОБА_2