Ухвала суду № 75936247, 09.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 551/441/15-к Номер провадження 11-кп/786/77/18Головуючий у 1-й інстанції Хоролець В.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого Захожая О.І.

суддів Корсун О.М., Рябішина А.О.

при секретарі Григоровій М.В.

за участю прокурора Махно А.В.

захисника – адвоката ОСОБА_2

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014170000000070 від 24.02.2014 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, кім.58, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, маючого на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого посезонно в ВП „Яреськівський цукровий завод” ТОВ „АФ ім.Довженка”, в силу ст.89 КК України раніше не судимого

за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_5 та прокурора відділу прокуратури Полтавської області на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286 КК України, ч.1 ст.135 КК України та ч.4 ст.358 КК України.

Призначено ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 (п’яти) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, за ч.1 ст.135 КК України – 1 (один) рік позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України – 1 (один) рік обмеження волі.

Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – 32 403, 85 грн. та 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а всього 232 403, 85 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави в рахунок відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта: за проведення судової автотехнічної експертизи №120 від 26.04.2014 року кошти в сумі – 491, 40 грн.; за проведення комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та судово-медичної експертизи №640/641/131 від 30.09.2014 року кошти в сумі – 4 144 грн.; за проведення додаткової комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та судово-медичної експертизи №937/938/176 від 31.12.214року кошти в сумі – 740 грн., а всього 5 375, 40 грн.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим в тому, що 23.02.2014 року, близько 18.20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи з дозволу володільця автомобіля ОСОБА_6 транспортним засобом – автомобілем НОМЕР_1, який був технічно справним, з увімкненим ближнім світлом фар, не маючи посвідчення водія і права керувати будь-яким транспортним засобом, рухаючись по сухому асфальтобетонному покриттю автодороги від Шишацької ГЕС до сел. Шишаки Полтавської області поза межами населеного пункту зі швидкістю близько 90 км/год., у темний час доби, проїжджаючи в районі електроопори №156, яка розташована обабіч вищевказаної дороги ліворуч по ходу руху, порушуючи вимоги підпункту „а” п.2.1, підпункту „а” п.2.9, п.12.3, підпункту „б” п.12.6 правил дорожнього руху України, перевищуючи максимально дозволену швидкість руху для водія зі стажем до 2-х років, не вжив негайних засобів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди – пішохода, виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який знаходився у напівсидячому положенні на проїзній частині дороги.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7, спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть. Причиною смерті ОСОБА_7 стала тупа травма голови внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до виникнення перелому кісток склепіння та основи черепу та крововиливу у мозок.

В умовах місця пригоди дії водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 12.6 б) Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходились в причинному зв’язку з пригодою.

Також, 23.02.2014 року, близько 18.20 год., ОСОБА_4, перебуваючи за кермом автомобіля НОМЕР_1, та допустивши наїзд на пішохода ОСОБА_7 під час руху по автодорозі від Шишацької ГЕС до сел. Шишаки Полтавської області в районі електроопори №156, поставивши тим самим потерпілого ОСОБА_7 в небезпечне для життя становище, в порушення вимог п.п. „г”, „ґ” п.2.10 ПДР України, не вжив заходи до надання потерпілому першої медичної допомоги, не викликав карету швидкої медичної допомоги для доставки потерпілого у медичний заклад, не доставив потерпілого самостійно до лікувального закладу, хоча мав таку можливість і зобов’язаний був це зробити, залишив потерпілого ОСОБА_7 в районі електроопори №156 на автодорозі від Шишацької ГЕС до сел.Шишаки Полтавської області в небезпечному для життя становищі, тобто становищі, коли потерпілий внаслідок травм, отриманих під час дорожньо-транспортної події, не міг самостійно вжити ефективних заходів до самозбереження, та з місця події втік.

Приблизно 28.07.2009 року ОСОБА_4, знаходячись в м.Києві, придбав у невстановленої особи в невстановленому місці завідомо підроблене посвідчення водія серії ААВ 653662, заповнене на ім’я ОСОБА_4 з дозволом керування транспортними засобами категорій „А” та „В” Згідно відповіді Управління ОСОБА_8 України в м.Києві за №10/266 від 04.03.2015 року, посвідчення водія серії ААВ 653662 підрозділами УДАІ ГУМВС України в м.Києві не видавалося, як і будь-які інші посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4.

В подальшому, приблизно 12.04.2013 року ОСОБА_4, перебуваючи в м.Києві, з метою отримання можливості керування транспортними засобами інших категорій, придбав у невстановленої особи у невстановленому місці завідомо підроблене посвідчення водія серії ВАН 609382, заповнене на ім.»я ОСОБА_4 з дозволом керування транспортними засобами категорій А1,А,В1,В,С1,С,ВЕ,С1Е,СЕ. Згідно відповіді Управління ОСОБА_8 України в м.Києві за №10/144 від 06.02.2015 року, посвідчення водія серії ВАН 609382 підрозділами УДАІ ГУМВС України в м.Києві не видавалося, як і будь-які інші посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4.

26.02.2014 року обвинувачений ОСОБА_4 в м.Полтава, з метою підтвердження можливості керування транспортним засобом категорії «В», надав старшому слідчому СУ УМВС України в Полтавській області Чорняку Є.В. завідомо підроблене посвідчення водія серії ВАН 609382, заповнене на ім’я ОСОБА_4 і датоване 12.04.2013 року та його копію, чим використав завідомо підроблений документ. Також 03.02.2015 року обвинувачений ОСОБА_4 в м.Полтава, з метою підтвердження можливості керування транспортним засобом категорії «В», надав прокурору в кримінальному провадженні ОСОБА_9 копію посвідчення водія серії ВАН 609382, заповнене на ім’я ОСОБА_4 і датоване 12.04.2013 р., чим використав завідомо підроблений документ.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 09.08.2018 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29.03.2016 року, закрито у зв’язку з відмовами від апеляційних скарг.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами; за ч.1 ст.135 КК України на 1 рік позбавлення волі; за ч.4 ст.358 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначити за сукупністю злочинів ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Вказав, що при призначенні покарання судом не враховано тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень; позиції потерпілої, яка вимагала призначити обвинуваченому максимальне, передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України, покарання; перебування обвинуваченого під час вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння; значне перевищення швидкості руху; не надання потерпілому допомоги після наїзду; повної відсутності каяття та визнання ОСОБА_4 своєї вини у скоєному.

Потерпіла ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через його м’якість та незаконність щодо відшкодування моральної шкоди та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України на 8 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами; за ч.1 ст.135 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч.4 ст.358 КК України на 6 місяців арешту. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 8 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. Стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілої в повному обсязі заявлену матеріальну шкоду в розмірі 32 403 грн. та в повному обсязі заявлену моральну шкоду в сумі 300 000 грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу зазначила, що судом першої інстанції не враховано високий ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень обвинуваченим, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, збила людину на зустрічній полосі руху та покинувши місце події залишила її помирати. В частині позовних вимог щодо завдання моральної шкоди вказала, що вона доведена в повному обсязі та знайшла своє підтвердження під час судового слідства та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника потерпілої ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_3 на підтримання поданої апеляційної скарги потерпілою, прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого та в його інтересах захисника – адвоката ОСОБА_2 проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_5 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Досудове розслідування у данному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Викладені у вироку суду висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст. 135, ч.4 ст. 358 КК України, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи та ніким із сторін і учасників кримінального провадження не оскаржуються.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не входить до обговорення доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого та вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність його вини.

Дослідивши та проаналізувавши докази по даній справі, що надані на засадах змагальності та диспозитивності, і давши їм належну оцінку, суд прийшов до вірного висновку, про те що обвинувачений ОСОБА_4 порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні автомобілем НОМЕР_2, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7, тобто він вчинив кримінальне правопорушення і його злочинні дії судом вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України.

Також, своїми умисними діями, які виразилися в завідомому залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_7, що перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та мав змогу надати йому допомогу, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення і його злочинні дії судом вірно кваліфіковано за ч.1 ст.135 КК України.

Крім того, своїми умисними діями, які виразилися у використанні завідомо підробленого документа (посвідчення водія на ім’я ОСОБА_4 серія ВАН 609382, датованого 12.04.2013 року з дозволом на керування транспортними засобами категорій А1,А,В1,В,С1,С,ВЕ,С1Е,СЕ), обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке вірно кваліфіковано судом першої інстанції за ч.4 ст.358 КК України.

При призначення обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання судом першої інстанції враховано відповідно до ст. 65 КК України тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, те, що згідно ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України є необережним тяжким, злочини, передбачені ч.1 ст.135 КК України та ч.4 ст.358 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, обстановку та обставини вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, наслідки, що настали (смерть потерпілого ОСОБА_7О.), дії обвинуваченого після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, який залишив місце події, не повідомивши про подію швидку медичну допомогу та працівників міліції, те, що потерпілий ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння допустив порушення вимог п.п.4.1,4.3,4.4,4.14 «ґ») Правил дорожнього руху України і знаходився на проїзній частині дороги, характеристику обвинуваченого ОСОБА_4, який в силу ст.89 КК України не судимий, по місцю проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, розлучений (зі слів обвинуваченого), має на утриманні малолітню дитину - сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, який проживає разом з матір’ю, стан здоров’я обвинуваченого, який є здоровим та працездатним, відсутність обставин, що пом’якшують його покарання, наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого-вчинення злочину (ч.2 ст.286 КК України та ч.1 ст.135 КК України) особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, думку потерпілої ОСОБА_5, яка наполягає на призначенні обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі і прийшов до вірного висновку, що з метою виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових злочинів йому необхідно призначити покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально.

Врахувавши тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала смерть потерпілого ОСОБА_7, не вжиття обвинуваченим протягом двох років з часу вчинення дорожньо-транспортної пригоди заходів по відшкодуванню потерпілій матеріальної та моральної шкоди, думку потерпілої ОСОБА_5, яка наполягає на призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, пов’язаного з позбавленням волі, відсутність обставин, що пом’якшують його покарання та наявність обтяжуючої покарання обставини, судом вірно встановлено, що підстави для застосування положень ст.ст. 69,75 КК України відсутні.

Разом з цим, при призначенні покарання судом першої інстанції також вірно враховано вимоги ст. 65 КК України, згідно яких суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_4 не отримував у встановленому порядку посвідчення водія на право керування транспортними засобами, тобто, не набув відповідного права, судом вірно не застосовано до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачається санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Також колегія суддів враховує те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_7 знаходився на проїжджій частині дороги та перебував в тяжкому ступеню алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком судово – медичної експертизи № 61 від 24.02.2014 року. Згідно вказаної експертизи при судово – токсилогічному дослідженні крові та сечі трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в концентрації: в крові -3,3 промілле, в сечі – 3,7 промілле, що свідчить про те, що на момент смерті він знаходився в тяжкому ступеню алкогольного сп’яніння.

Таким чином, всупереч тверджень прокурора та потерпілої в поданих апеляційних скаргах, покарання обвинуваченому призначено із врахуванням тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Окрім того, постановляючи вирок суд першої інстанції, встановивши, що саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 була завдана моральна шкода у вигляді психологічних страждань, душевного болю, викликаних втратою сина, та призвели до порушення її нормальних життєвих зв’язків, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості частково задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_5, та при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 ( двісті тисяч) гривень в достатній мірі, всупереч тверджень апелянта, врахував ступінь та глибину перенесених потерпілою страждань.

Крім того, безпідставними на думку колегії суддів є твердження потерпілої у поданій апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не враховано високий ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень обвинуваченим, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння, збила людину на зустрічній полосі руху та покинувши місце події залишила її помирати. Вказані обставини досліджені та враховані судом як при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання так і при визначенні розміру грошового відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_5

Водночас, з огляду на приписи ст.5 КК України та ч.5 ст.72 (в редакції від 26 листопада 2015 року) КПК України, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього увязнення з 29 березня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що вирок районного суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм закону України про кримінальну відповідальність, що регламентує порядок призначення покарання, а тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Полтавської області та потерпілої ОСОБА_5 – залишити без задоволення, а вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року відносно ОСОБА_4 – без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув»язнення з 29 березня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення може бути подана до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ :

ОСОБА_1 ОСОБА_12 ОСОБА_13