Ухвала суду № 75930698, 16.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1374/18

Провадження № 11-кп/779/181/2018

Категорія ч.4 ст. 358 КК України

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурора Шутки І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М., на вирок Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2018 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець, зареєстрований та мешканець с.Раковець, вул.Стуса, 46, Богородчанського району Івано-Франківської області, непрацюючий, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, раніше не судимий, громадянин України, –

визнаний винуватим та засуджений за ч.4 ст.358 КК до штрафу в розмірі 50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави - 1484 гривні 40 копійок за проведення судової експертизи.

За вироком суду ОСОБА_3 вчинив використання завідомо підробленого документа.

Злочин вчинено за наступних обставин:

ОСОБА_3 21 вересня 2016 року о 21 год 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керував транспортним засобом марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. LTM 20610, по вул.Міцкевича в м.Коломия, та був зупинений працівниками поліції. В ході складання працівниками поліції адміністративного протоколу у ОСОБА_3 вилучено посвідчення водія серії ВАА № 133895 від 16.10.2009 року.

Постановою Богородчанського районного суду від 13 жовтня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк один рік.

В подальшому ОСОБА_3, усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортним засобом строком на один рік, при невстановлених слідством обставинах, в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України №340 від 8 травня 1993 року «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчення водія та допуск громадян до керування транспортним засобом», а саме п.16, згідно якого посвідчення водія на право керування транспортним засобом однієї з категорій видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, встановленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний і практичний іспити в центрі Державтоінспекції, отримав фіктивне посвідчення водія серії ВАА 133895 від 16.10.2009 року категорії «А», «В», «C1», «С», «D1», «D», «BE», «C1E», «СЕ», «D1E», «DE» на своє ім’я.

Після отримання вищевказаного посвідчення водія і до 01.02.2017 року ОСОБА_3 використовував завідомо підроблений офіційний документ - посвідчення водія серії ВАА 133895 від 16.10.2009 року, видане на його ім’я, у власних потребах, а саме для керування автотранспортними засобами.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3 01.02.2017 року, керуючи автомобілем марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. LTM 20610, на підставі завідомо підробленого посвідчення водія серії ВАА 133895 від 16.10.2009, в м. Івано-Франківську по вул. Дністровській, здійснив зупинку вищезазначеного транспортного засобу ближче ніж 3 м. до суцільної лінії розмітки, чим порушив правила дорожнього руху. Вказане порушення було виявлене працівниками Управління патрульної поліції в м. Івано-Франківську.

На вимогу працівників патрульної поліції, пред’явити документ на право керування транспортним засобом, ОСОБА_3, діючи умисно, усвідомлюючи, що він позбавлений права керування транспортним засобом на підставі постанови Богородчанського районного суду від 13.11.2016 року, пред’явив для перевірки працівникам патрульної поліції, завідомо підроблений документ, а саме посвідчення водія серії ВАА 133895 від 16.10.2009року, використавши його в черговий раз.

В подальшому, працівниками патрульної поліції, посвідчення водія серії ВАА 133895 від 16.10.2009 року в ОСОБА_3 вилучено, оскільки містило явні ознаки підробки.

У відповідності до висновку експерта № 1.1.-118/17 від 23.05.2017 бланк наданого на дослідження посвідчення водія серії ВАА 133895 за способом нанесення зображення та первинними елементами захисту не відповідає бланкам посвідчення водія, які знаходяться в офіційному обігу..

У своїй АС прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого, вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Просить вирок суду з цих підстав скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.4 ст. 358 КК у виді 6 місяців арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 вирок не оскаржував.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Шутки І.І., який підтримав подану АС, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, та призначити обвинуваченому більш суворе покарання; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які заперечили проти доводів АС прокурора, просять вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що АС прокурора не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.

Як вбачається із вироку Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2018 року, ОСОБА_3, в порядку ч.3 ст.349 КПК, правильно зрозумів зміст обставин справи, і у зв’язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому слідстві, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК, а тому фактичні обставини справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, апеляційним судом не перевірялися.

Покликання прокурора на м’якість призначеного ОСОБА_3 покарання з підстав невідповідності призначеного обвинуваченому покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, є необґрунтованим, виходячи із наступного. Стаття 65 КК передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз’яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог в частині призначення обвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі, у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги прокурора, є безпідставними та непереконливими.

Так, призначаючи ОСОБА_3, покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_3 врахував також дані про його особу та обставини, що пом’якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується з встановленими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_3, зокрема тим, що він неодружений, за місцем проживання характеризується позитивно,не працює, раніше не судимий, на обліках ОНД та ОПНЛ№3 не перебуває, а також з встановленими обставинами, що пом’якшують його покарання. Колегія суддів відносить до обставин, які пом’якшують, ОСОБА_3, покарання, зокрема повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, судом першої інстанції та апеляційною інстанцією не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, на які посилається прокурор в АС, як на підстави для призначення суворішого покарання, були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, встановивши вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, та, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді штрафу50 (п’ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень, тобто в межах визначених санкцією статті кримінального закону, та, що це покарання відповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Зважаючи на викладене, покликання прокурора у своїй АС на м’якість призначеного обвинуваченому покарання, є безпідставними. Вирок щодо ОСОБА_3, колегія суддів визнає законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування та призначення більш суворого покарання, про що просить прокурор, немає.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409, 418, 419 КПК колегія суддів, - у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Івано-Франківської області Гнідана Р.М. залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3– без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу проголошення, а обвинуваченим – у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. Гриновецький

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1