Рішення № 75930030, 13.08.2018, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3386/15-ц

Провадження № 2/345/1128/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.08.2018 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючої-судді ОСОБА_1, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу посилаючись на те, що 22.10.2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № К-5405647, на підставі якого останній отримав кредит в сумі 107 010,00 грн. з розрахунку 15,55% річних за користування кредитом, у разі якщо відповідач виконає всі умови договору та 26,00% при порушенні будь-яких умов договору на строк з 22.10.2013р. по 21.10.2018 р. Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі.

Натомість позичальник належним чином не виконує умови кредитного договору, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов’язань згідно умов кредитного договору. Проте зобов’язання не виконуються, у зв’язку із чим, станом на 31.07.2015 року, за відповідачем наявна заборгованість у сумі 118 141, 34 грн., з яких: тіло кредиту – 99603,86 грн.; відсотки – 17790,22 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

В поданій до суду заяві про перегляд заочного рішення (а.с.70-72) відповідач зазначав, що з 04.07.2014 року він перебував у службовому відрядженні в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Відповідно до посвідчення серії МВ №000636, виданого 28.04.2015 року, ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни-учасників бойових дій. Відповідач зазначає, що оскільки має право на пільги, встановлені для ветеранів війни-учасників бойових дій, так як перебував у службовому відрядженні в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, то вважає, що на нього розповсюджуються пільги, встановлені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, щодо не нарахування відсотків в період проходження служби за наданим кредитом.

Крім цього, відповідач зазначає, що кінцевий термін погашення кредиту до 21.10.2018 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, прострочена заборгованість по кредитному договору №К-5405647 по тілу кредиту становить 21142,80 грн., а тому вважає підставними вимоги на суму 21142,80 грн.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частин 2-6 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

З огляду на предмет та ціну позову дана справа підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Обставини справи, що згідно частини третьої статті 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К-5405647 від 22.10.2013 року, згідно якого банк надав позивачу у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) в сумі 107 010,00 грн., з кінцевим терміном повернення кредиту до 21.10.2018 р. (а.с.5-13).

Пунктами 1.1.1-1.1.3 кредитного договору передбачено, що плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 15,55% річних у разі, якщо позичальником виконуються всі умови договору належним чином та 26,00% при порушенні будь-яких умов договору.

Як вбачається з п. 3.1. кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється, виходячи із розміру процентної ставки, встановленої п.1.1.1 на залишок заборгованості за кредитом (непогашену суму кредиту), при цьому кількість днів у місяці приймається за 30 днів, у році 360 днів в період нарахування (30/360). Згідно із п.3.2 договору позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів (плати) за користування кредитом за період користування кредитом нарахованих відповідно до п.3.1 цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (ануїтетних платежів) у сумі 2576,56 грн. у встановлений договором термін – «22» числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому наданий кредит.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту, станом на 31.07.2015 року за відповідачем рахується заборгованість по несплаченому кредиту у розмірі – 118 141,34 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 99603,86 грн., відсотки – 17790,22 грн., пеня – 747,26 грн. (а.с.100).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що згідно з довідкою Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_2 дійсно в періоди: з 04.07.2014 року по 18.08.2014 року (наказ Головного управління від 20.05.2015 року №255 о/с дск); з 02.09.2014 року по 20.11.2014 року (наказ Головного управління від 05.09.2014 року №838 о/с дск); з 11.12.2014 року по 27.01.2015 року (наказ Головного управління від 17.12.2014 року №1156 о/с дск); з 24.02.2015 року по 09.04.2015 року (наказ Головного управління від 06.03.2105 року №138 о/с дск); з 14.05.2015 року по 17.07.2015 року) перебував у службовому відрядженні в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.76).

Відповідно до довідки полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області (а.с.77) ОСОБА_2 дійсно в періоди: з 16.01.2016 року по 02.03.2016 року (наказ Головного управління від 29.01.2016 року №31 о/с дск); з 02.03.2016 року по 12.04.2016 року (наказ Головного управління від 18.03.2016 року №123 о/с дск); з 12.04.2016 року по 28.05.2016 року (наказ Головного управління від 29.01.2016 року №194 о/с дск); з 29.09.2017 року по 30.11.2017 року (наказ Головного управління від 29.09.2017 року №1725 о/с дск); з 30.11.2017 року по 29.01.2018 року (наказ Головного управління від 27.11.2017 року №2128 о/с дск); з 28.01.2018 року по 29.03.2018 року (наказ Головного управління від 26.01.2017 року №136 о/с дск) перебував у службовому відрядженні в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З довідки Головного управління Національної поліції в Київській області від 09.02.2018 року №750 (а.с.78) вбачається, що старший лейтенант поліції ОСОБА_2 дійсно з 07.11.2015 року по теперішній час проходить службу в Національній поліції України, з 11.09.2017 року обіймає посаду командира роти №4 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Національної поліції в Київській області.

Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 07.05.2018 року (а.с.103) старший лейтенант поліції ОСОБА_2, командир роти №4 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» ГУНП в Київській області, дійсно в період з 29.03.2018 року по 30.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Із посвідчення серії МВ №000636, виданого 28.04.2015 року ГУМВС України в Київській області (а.с.74) вбачається, що ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та, правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронні органи), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.

Відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України» на території Луганської та Донецької областей розпочато антитерористичну операцію.

Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 такого змісту: «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Згідно із Законом України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Оскільки ОСОБА_2 в період з 04.07.2014 року по 17.07.2015 року перебував у службовому відрядженні в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових завдань, суд приходить до висновку, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року, справа № 306/1157/15-ц, провадження № 61-2525св18).

Отже, заявлені вимоги банку щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами та пені за вказаний період є такими, що не відповідають вимогам Закону. А тому в частині вимог про стягнення з відповідача 17790,22 грн. відсотків та 747,26 грн. пені слід відмовити.

Водночас відповідач не звільнений від обов’язку здійснювати погашення заборгованості за тілом кредиту.

П. 8.2 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником будь-яких своїх зобов’язань за кредитним договором, та/або порушення позичальником строків платежів, встановлених п.1.1, 1.4 та 3.4, 3.14, 3.16 договору кредитор має право вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості, а позичальник зобов’язаний виконати зазначені зобов’язання в порядку, передбаченому п.8.3., 8.4 цього договору (а.с.11).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З розрахунку заборгованості за договором кредиту№ К-5405647 від 22.10.2013 року (а.с.100) вбачається, що станом на 31.07.2015 року, прострочена сума заборгованості за кредитом становила 21 142,80 грн.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо погашення поточної заборгованості за кредитом, вимоги позивача про дострокове повернення кредиту є підставними.

Крім того, в порушення ст.81 ЦПК України, відповідачем не надано доказів, що станом на час розгляду справи, тобто на протязі трьох років від часу звернення позивача з позовом до суду, ним вживалися заходи щодо виконання умов кредитного договору в частині погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 99 603,86 грн.

У відповідності ст.141 ЦПК суд стягує з відповідача судові витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст.141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, індивідуальний податковий номер – НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору № К-5405647 від 22.10.2013 року в розмірі 99603,86 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 996,03 грн. судового збору на користь держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Івано-Франківської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

СУДДЯ: