Постанова № 75929250, 15.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14054/17 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Соколова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 року №8741010-100717, №8741009-100717, №8741008-100717.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, позивач є власником земельних ділянок: площею 14,4759 га, яка розташована на території Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 19.12.2007 року серії ЯЕ №978762; площею 10,263 га, яка розташована в межах с. Велика Солтанівка Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 07.12.2007 року серії ЯЕ №965499; площею 0,2149 га, яка розташована за межами населеного пункту Великосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 01.04.2010 року серії ЯИ №494260.

22 червня 2017 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення, якими позивачу, відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, (далі - ПК України у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено суми податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб", а саме: -№8741010-100717 - 3359,75грн. за 2017 рік,

-№8741009-100717 - 160472,37грн. за 2017 рік,

- №8741008-100717 - 226316,65грн. за 2017 рік.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (п. 271.1 ст. 271 ПК України). При цьому підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Рішенням Великосалтанівської сільської ради від 25.12.2015 року №44-3-УІІ «Про встановлення ставок плати за землю на території Великосалтанівської сільської ради Васильківського району Київської області» затверджено Положення про встановлення ставок плати за землю на території сільської ради.

Згідно з п. 4.4 вищевказаного Положення, ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту нормативно-грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки ріллі по області.

Колегія суддів зазначає, що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб, однак зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не вбачається яким чином відповідачем встановлено таку суму податку за земельні ділянки позивача та якої з ділянок стосується кожне з податкових повідомлень-рішень.

Розрахунок сум, вказаних в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях відповідачем, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання відповідача на те, що податок за земельні ділянки ним було розраховано, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, встановленої згідно витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянку від 15.06.2008 року №3674, 3675, оскільки згідно тексту таких витягів, вони були дійсні до 31.12.2008 року, а тому не можуть застосовуватись для визначення нормативно-грошової оцінки у 2017 році, зокрема без застосування відповідного коефіцієнта індексації.

До того ж у матеріалах справи наявні листи Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області від 12.11.2012 року №5517/02-1 та №5518/02-1, у яких зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельних ділянок позивача площею 0,2149 га згідно державного акту серії ЯИ №494260 та площею 14,4759 га згідно державного акта серії ЯЕ №978762 не проводилася.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов'язок щодо подання детального, розгорнутого, викладеного у хронологічній послідовності розрахунку податкового зобов'язання, що зазначено в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області не підлягає задоволенню, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови буде виготовлено 15.08.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев