Постанова № 75928807, 16.08.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року справа №805/2872/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Блохіна А.А, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 805/2872/18-а (головуючий суддя І інстанції Голубова Л.Б.), складене в повному обсязі 13 червня 2018 року в м. Слов’янськ Донецької області за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 квітня 2018 року № НОМЕР_1 та визнання незаконним та скасування наказу на перевірку № 395 від 15 березня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

25 квітня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 06 квітня 2018 року про застосування штрафних санкцій у розмірі 20 000,00 грн. та визнати незаконним та скасувати Наказ на перевірку відповідача № 395 від 15 березня 2018 року (а.с. 4-6).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено (а.с. 52-56).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не вірно застосовані вимоги ст.80, 81 Податкового кодексу України.

При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що до початку перевірки уповноважена особа позивача не була ознайомлена із службовим посвідченням, направленням на перевірку та не отримала копію наказу на проведення перевірки під розписку.

Наголошує, що наказ про проведення перевірки має бути скасованим, оскільки платник податку не був повідомлений про проведення такої перевірки належним чином.

Стосовно фактів, викладених в акті перевірки зазначає, що в акті перевірки відсутня детальна інформація щодо товару, яким торгував позивач, не вказано його якісні показники, кількість та інше (а.с. 61-63).

Справа розглядається у порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 01 серпня 2017 року, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 7).

Позивач здійснює торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, про що свідчать відповідні ліцензії, видані відповідачем з терміном дії з 30 серпня 2017 року по 30 серпня 2018 року (а.с. 8-9).

15 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято Наказ № 395 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: Донецька область, Нікольський район, село Малоянисоль, вул. Перемоги, буд. 39 з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону № 481, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затверджених постановою КМУ від 30 липня 1996 року № 854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 року № 218, Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торгівельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою КМУ від 15 червня 2006 року № 833 та інших законодавчих актів за період з 01 березня 2017 року по 24 березня 2018 року тривалістю не більше 10 діб (а.с. 38-39).

Про відмову від підпису у направленні на перевірку посадовими особами відповідача складено відповідний акт (а.с. 35).

15 березня 2018 року відповідачем здійснена фактична перевірка магазину-кафетерію, розташованого за адресою: Донецька область, Нікольський район, село Малоянисоль, вул. Перемоги, буд. 39, який належить позивачу.

Фактичну перевірку проведено на підставі наказу на перевірку № 395 від 15 березня 2018 року (а.с. 38) та направлень від 15 березня 2018 року № 502 та від 15 березня 2018 року № 505 (а.с. 36-37).

Наслідки проведеної перевірки викладені в акті (довідці) № 0058/05/99/40/40/31000102898 від 21 березня 2018 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 13-14, 29-31).

Перевірку було здійснено в присутності уповноваженої особи, яка здійснювала розрахункові операції - продавця ОСОБА_2, яка відмовилася підписати акт перевірки.

Про відмову від підписання та отримання акту перевірки працівниками відповідача було складено відповідний акт від 21 березня 2018 року (а.с. 33).

При цьому, продавцем ОСОБА_2 надано пояснення від 15 березня 2018 року про те, що 15 березня 2018 року о 14-00 нею продано коньяк 3 зірочки Оквін 0,25 л, 40%, за ціною 65,00 гривень, вино «Монастирська Ізба» 0,7 л, 9-13 об. за ціною 35,00 гривень та сигарети «LM Blue Loft» за ціною 28,50 гривень (а.с. 34).

Згідно з висновками акту фактичної перевірки посадовими особами податкового органу встановлені порушення вимог:

- постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30 жовтня 2008 року “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв”, а саме: у магазині-кафетерії ФОП ОСОБА_1 здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на алкогольний напій. Податківцями встановлено реалізацію пляшки вина виноградного ординарного напівсолодкого червоного “Монастирська Ізба” міцністю 9-13% об. од., об’ємом 0,7 л за ціною 35,00 грн., тоді як мінімальна роздрібна ціна на вищезазначене вино становить 37,00 грн.;

- ст. 11-1 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме: сигаретами «LM Blue Loft» за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів.

На підставі висновків вищенаведеного акту фактичної перевірки позивачем 06 квітня 2018 року прийнято податкове повідомлення - рішення про застосування до позивача фінансових санкцій № НОМЕР_1, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у вигляді штрафу у розмірі 20 000,00 грн., а саме:

- за роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро -горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово - відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень - застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу – 10 000,00 грн.;

- за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін, тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень - застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу – 10 000,00 грн. (а.с. 12).

Не погодившись із зазначеним наказом на проведення перевірки та податковим повідомленням-рішенням та, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання рішення недійсним і його скасування.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця не підлягають задоволенню, оскільки спірні наказ та податкове повідомлення-рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України регламентовано, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Не пред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичну перевірку проведено на підставі наказу на перевірку № 395 від 15 березня 2018 року (а.с. 38) та направлень від 15 березня 2018 року № 502 та від 15 березня 2018 року № 505 (а.с. 36-37).

Вищевказані документи містять всі встановлені законодавством необхідні реквізити.

Про відмову від підпису у направленні на перевірку, в посадовими особами відповідача складено відповідний акт (а.с. 35).

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що посадовими особами відповідача уповноваженій особі позивача надані всі необхідні для проведення перевірки документи (наказ, направлення).

При цьому, твердження позивача, що до початку перевірки посадовими особами позивача не було ознайомлено продавця позивача з вищевказаними документами та не надано направлення на проведення перевірки нівелюється вищевказаним актом про відмову від підпису у направленні на перевірку.

Крім того, згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, наведеними нормами Податкового кодексу України, визначено умови допуску до перевірки та передбачено право платника податків на відмову у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Відтак, допуск до перевірки, за наявності визначеної законом компетенції податкового органу на проведення перевірки, нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при проведенні перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи апелянта про порушення порядку проведення перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, а вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу на перевірку № 395 від 15 березня 2018 року є необґрунтованими.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров"я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19 грудня 1995 року №481/95 (далі - Закон № 481/95).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 481/95 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцемплодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною четвертою статті 17 Закону України № 481/95 визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону № 481/95, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 02 червня 2003 року (далі - Порядок № 790), який визначає механізм застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

В силу п.5 Порядку № 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 790 фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачу видано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами (а.с. 8-9).

Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК України максимальні роздрібні ціни - ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Відповідно до ч. 10 ст. 18 Закону № 481/95-ВР право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби надано Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 жовтня 2008 року № 957 “Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв”, у Додатку в якому визначив розміри таких цін.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 13 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VІ “Про ціни і ціноутворення” граничні ціни, установлені органами державної влади та місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, є обов'язковими для застосування суб'єктами господарювання.

При цьому, згідно із пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону “Про ціни і ціноутворення”, гранична ціна - це максимально або мінімально допустимий рівень ціни, який може застосовуватися суб'єктом господарювання.

Посадовими особами відповідача встановлено реалізацію продавцем позивача пляшки вина виноградного ординарного напівсолодкого червоного “Монастирська Ізба” міцністю 9-13% об. од., об’ємом 0,7 л за ціною 35,00 грн., про що свідчать пояснення продавця позивача (а.с. 26, 34), тоді як мінімальна роздрібна ціна на вищезазначене вино становить 37,00 грн., що є підставою для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 квітня 2018 року № НОМЕР_1 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за ціною, нижчою від встановленої мінімальної роздрібної ціни на алкогольний напій є правомірним.

Відповідно до положень статті 11-1 Закону №481/95-ВР, встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Дата виготовлення наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається із шести цифр, перші дві з яких означають день, наступні дві - місяць, останні дві - рік такої дати.

Нанесення максимальної роздрібної ціни та дати виготовлення на упаковку тютюнових виробів, призначених для вивезення (експортування) за межі митної території України, здійснюється згідно з умовами відповідної угоди на експорт.

Згідно підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Підпунктом 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків (підпункт 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

З метою правильного застосування норм податкового законодавства листом Державної фіскальної служби України від 20 січня 2015 року №1519/7/99-99-19-03-03-17 роз'яснено, що обчислення граничної роздрібної ціни тютюнових виробів (ГРЦТВ) відбувається наступним чином: ГРЦТВ = МРЦ : 100 х 105.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено факт реалізації позивачем пачки сигарет “LM Blue Loft” за ціною 28,50 грн., що не спростовується продавцем позивача в її поясненнях.

На момент здійснення фактичної перевірки максимальна роздрібна ціна на пачку сигарет “LM Blue Loft” була визначена виробником на рівні 27,00 грн., що підтверджується фото пачки (а.с. 27-28).

Із застосуванням вимог п. 29.1 ст. 29 Податкового кодексу України граничною роздрібною ціною тютюнових виробів сигарет “LM Blue Loft” є 28,35 грн., тобто: 27,00 грн.:100х105, що відповідає належній ціні реалізації зазначених сигарет та засвідчує факт порушення позивачем максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (у даному випадку тютюнові вироби).

Відповідно до абз.10 ч.2 ст.17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій в частині 10 000,00 грн. за продаж тютюнових виробів за ціною, вищою від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торгівельну мережу тютюнових виробів також є правомірним.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини по справі, вважає, що спірне рішення прийнято з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 805/2872/18-а – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 серпня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_3

ОСОБА_4