Постанова № 75928705, 07.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1472/18 Справа № 201/6251/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 02

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Дніпро 07 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів – Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.

при секретарі – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 міської ради,

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до Департаменту житлового господарства ОСОБА_2 міської ради про визнання права на приватизацію та зобов’язання приватизувати житлові кімнати, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року позивачі звернулися з позовом до Департаменту житлового господарства ОСОБА_2 міської ради та після уточнення позовних вимог просили визнати за ними право на приватизацію кімнат № 923, 924, 925 гуртожитку по пр. Праці, 22 у м. Дніпрі, а також зобов’язати відповідача приватизувати на їх користь житлові кімнати № 923, 924, 925 гуртожитку по пр. Праці, 22 корпус 2, у м. Дніпрі /а.с. 3-7, 55-58/.

В обгрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ВАТ “ВО “ДМЗ” від 08.07.1996 року ОСОБА_3 та членам її сім’ї було видано ордер на житлову площу у гуртожитку, а саме кімнати № 923, 924, 925 загальною площею 43 кв. метри, у будинку 22, корпусу 2 по пр. Праці у місті Дніпропетровську. Рішенням Дніпропетровської міської ради № 37/10 від 06.04.2011 року жилі, нежилі та допоміжні приміщення гуртожитку було дозволено приватизувати громадянам, які у ньому проживають. 01.11.2015 року ОСОБА_3 звернулася із відповідною заявою та всіма необхідними документами до УЖГ Дніпропетровської міської ради, на що отримала лист про відмову у передачі у власність кімнат у гуртожитку через здійснення самовільного переобладнання із самовільним захопленням місць загального користування та реєстрації позивача та членів її сім’ї у гуртожитку без визначення номеру кімнати, тобто на койко - місце. Крім того, 27.05.2016 року позивач звернулася до відповідача з клопотанням узаконити перепланування житла, на що отримала відмову через відсутність у Департаменту відповідальних повноважень. Позивачі іншого власника житла не мають, зареєстровані та мешкають у гуртожитку з 08.07.1996 року та мають законне право на приватизацію житлових кімнат і частини приміщень загального користування у гуртожитку. Позивачі вважають, що відмовляючи їм у приватизації відповідач посилається на обставину, що не передбачена умовами приватизації.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06.10.2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано право ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на приватизацію кімнат № 923, 924, 925 у гуртожитку по пр. Праці, 22 у місті Дніпрі. Зобов’язано Департамент житлового господарства ОСОБА_2 міської ради здійснити заходи щодо приватизації кімнат 923, 924, 925 гуртожитку по пр. Праці, 22 у місті Дніпрі на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 /а.с. 67-71/.

З рішенням суду не погодився відповідач ОСОБА_2 міська рада, представник якої звернувся до суду з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом процесуального та матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с. 75-80/.

Свою скаргу апелянт обгрунтовує тим, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі заінтересовану особу права якої можуть бути порушені, а саме власника гуртожитку — територіальну громаду в особі ОСОБА_2 міської ради, що суд не врахував те, що позивачі не одноразово зверталися за приватизацією до Житлового господарства Дніпропетровської міської ради, але їм було відмовлено так як позивачами було самовільно проведено перебудову кімнати, що унеможливлює її приватизацію, оскільки втрачається тотожність стосовно площі і геометричних розмірів з тією квартирою, яку передано в користування.

Позивачі надали відзив на апеляційну скаргу, в який посилаються на те, що апеляційна скарга є безпідставною, не обгрунтованою, та такою що не підлягає задоволенню /а.с. 96-100/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.07.1996 року, на підставі спільного рішення адміністрації, профспілкового комітету ВО “ОСОБА_2 машинобудівний завод” ОСОБА_3, яка працювала на підприємстві, на сім’ю, яка складається з чотирьох осіб, видано ордер на право заняття жилої площі у гуртожитку 6, по пр. Труда, будинок 22, корп. 2, кімнати № 923, 924, 925 площею 43,0 кв. метри /а.с. 14/.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 37/10 від 06 квітня 2011 року жилі, нежилі та допоміжні приміщення гуртожитку за указаною адресою було дозволено приватизувати громадянам, які у ньому проживають /а.с. 15-16/.

Згідно довідки № 3242 від 02.11.2015 року про склад сім’ї виданої КП “Жилсервіс -5”Дніпропетровської міської ради, у кімнатах гуртожитку № 923, 924, 925 площею 17,1; 12,9 та 13 кв. метри гуртожитку за адресою . Дніпропетровськ, пр. Праці, буд. 22 постійно мешкають і мають право на приватизацію житла ОСОБА_7, яка зареєстрована з 03.03.1995 року, ОСОБА_5 зареєстрована з 15.07.2011 року, ОСОБА_4 зареєстрований з 27.08.1995 року та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована з дня народження /а.с. 29/.

20.08.2015 року ОСОБА_3 звернулася до УЖГ Дніпропетровської міської ради із заявою про передачу у власність їй та членів її родини шляхом приватизації кімнати № 923, 924, 925 по пр. Труда, будинок 22 у місті Дніпропетровську /а.с. 13/.

Листом від 26.08.2015 року їй повідомили, що під час здійснення перепланувань житлових приміщень має місце самовільне приєднання до них допоміжних приміщень, які є місцями загального користування. Деякі блоки перетворені в окремі квартири. Тобто, здійснити узаконення перепланування у гуртожитку 22 по пр. Праці у м. Дніпропетровську неможливо. Враховуючи зазначене, УЖГ Дніпропетровської міської ради не має законних підстав для підготовки проекту рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради стосовно передачі у власність мешканців кімнат у гуртожитку по проспекту Праці, 22 /а.с. 17/.

02.11.2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знову звернулися до УЖГ Дніпропетровської міської ради з заявою про передачу у приватну власність жилого приміщення у гуртожитку, яке вони займають /а.с. 13/.

Розглянувши цю заяву УЖГ Дніпропетровської міської ради 27.11.2015 року надало відповідь № 3/4-1642 в якому вказало, що відповідно до інвентарної справи від 10.05.2007 року на гуртожиток по пр. Праці, 22, в житловому приміщенні здійснено самовільне переобладнання з самовільним захопленням (приєднання до приміщення) місць загального користування, також до пакету документів надано копію ордера від 08.07.1996 року на кімнати № 923. 924, 925 по пр. Праці, 22, але зареєстровані позивачі у гуртожитку без визначення номеру кімнати, тобто на койко-місце. Рекомендовано заявникам здійснити дії передбачені рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.04.2013 року № 179 “Про врегулювання питань щодо надання житлової площі та проживання в гуртожитках комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська” та узаконити самовільні переобладнання та рекомендовано звертатися до суду /а.с. 19/.

З метою узаконення перепланування і переобладнання житлових кімнат № 923, 924, 925 по пр. Праці, 22 позивач звернувся до ДЖГ Дніпропетровської міської ради на що 23.06.2016 року отримали відповідь про відсутність у них повноважень щодо узаконення переобладнання житлових приміщень гуртожитку з незаконним самовільним захопленням та приєднанням допоміжних приміщень та площі, яка не зазначена у правовстановлюючих документах на житло /а.с. 20/.

Статтею 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на житло.

Згідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначено законом.

За змістом ст. 9 ЖК УРСР до житлових прав громадян відноситься право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Законом України від 04.09.2008 року № 500-VІ “Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку” внесено зміни до Закону України від 19.06.1992 року № 2482-ХІІ “Про приватизацію державного житлового фонду” та дозволено приватизувати житло в гуртожитках, що перебуває у власності територіальних громад.

Законом України від 08.09.2011 року № 3716 - VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків” уточнено порядок передання гуртожитків у комунальну власність з метою наступної приватизації житлових приміщень законними мешканцями гуртожитків.

Відповідно до ст. 1 Закону № 500-VІ дія цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п’яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Тобто, законом передбачено, що під захист підпадають особи, які дотримали певних умов.

Таким чином, першою з визначених умов для одержання мешканцем гуртожитку права на приватизацію кімнати в гуртожитку, наявність якої необхідно врахувати під час розгляду цієї категорії справ, є відсутність в особи власного житла.

Другою обставиною, з якою пов’язане право на захист особи відповідно до Закону № 500-VІ, є правомірність її проживання в гуртожитку та користування гуртожитком.

Відповідно до положень житлового законодавства, а саме: статей 128, 129 ЖК УРСР та п. 10 розділу ІІ Примірного положення про гуртожитки, пункту 69 правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українські РСР, згідно з якими на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Третьою умовою, яка дає підстави для забезпечення реалізації прав осіб на підставі № 500-VІ, є реєстрація за місцем проживання у гуртожитку більше 5 років на законних підставах.

Відповідно до статті 1 № 500-VІ четвертою обов’язковою складовою статусу мешканця гуртожитку (окрім відсутності власного житла та законної реєстрації за місцем проживання у гуртожитку), яка є обов’язковою умовою для реалізації конституційного права на житло є фактичне проживання протягом п’яти років за місцем реєстрації в гуртожитку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки у позивачів є законне право на приватизацію указаних кімнат, а саме, у них відсутнє власне житло, вони правомірно вселилися до гуртожитку, що підтверджується копією ордеру, мають постійну реєстрацію в гуртожитку та фактично проживають там більше п’яти років.

Щодо посилань в апелянта на те, що позивачами було самовільно проведено перебудову кімнати, що унеможливлює її приватизацію, оскільки втрачається тотожність стосовно площі і геометричних розмірів з тією квартирою, яку передано в користування, то з ними погодитися не можна, так як предметом позову є не право на майно у вигляді будівлі гуртожитку, а право позивачів на приватизацію житлових кімнат визначених у ордері на вселення у гуртожиток за первісними технічними характеристиками, а саме кімнат № 923, 924, 925 загальною площею 43 кв. метри, у будинку 22, корп. 2 по пр. Праці у м. Дніпро.

Інші доводи апеляційної скарги є необґунтованими, оскільки не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, ці доводи протирічать вимогам законодавства та зводяться до переоцінки доказів по справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм права, а тому відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати понесені у зв’язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 міської ради — залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2018 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_8