Постанова № 75928702, 07.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1713/18 Справа № 202/25144/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Дніпро 07 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря – Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційного банку «Приватбанк»,

на заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 16 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 39 033 грн. на строк до 16 серпня 2010 року зі сплатою 13,56 % річних. На забезпечення виконання умов кредитного договору банк 20 жовтня2010 року уклав із публічним акціонерним товариством «Акцент-Банк» (далі – ПАТ «Акцент-Банк») договір поруки з розміром відповідальності поручителя перед кредитором 10 тис. грн. У результаті неналежного виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка станом на 15 серпня 2012 року складає 66 613 грн. 10 коп. та яку позичальник та його поручитель, незважаючи на вимоги, не погасили. Посилаючись на вказані обставини банк просить стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 65 613, 10 грн. Та стягнути з відповідачів як солідарних боржників 10 000 грн. /т.І, а.с.2-3/.

Заочним рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року в задоволені заявлених позовних вимог відмовлено /т.І, а.с.176-179/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які банк посилалася у своїй позовній заяві. У зв’язку з чим, позивач вважає, що судом неповно з’ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи /т.І, а.с.184-187/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 серпня 2005 року, станом на 15 серпня 2012 року, у розмірі 47 224, 53 грн., з яких: 21 980, 91 грн. – заборгованості за кредитом; 24 028, 48 грн. – заборгованість по процентам; 1 215, 14 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом. В іншій частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у солідарному стягненні із ПАТ «Акцент Банк» заборгованості за кредитним договором скасовано та провадження у справі в частині цих вимог закрито /т.І, а.с.271-275/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року у частині позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувано та справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 серпня 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 39 033 грн. на строк до 16 серпня 2010 року зі сплатою 13,56 % річних.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 06 червня 2008 року на погашення кредитної заборгованості, яка станом на 21 лютого 2008 року становила 35 896 грн. 87 коп., звернуто стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль, що був реалізований за ціною 25 500 грн., які були зараховані в рахунок погашення заборгованості.

Після зарахування коштів від реалізації автомобіля відповідач будь-яких інших коштів в рахунок погашення заборгованості не сплачував.

Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та задовольняючи касаційну скаргу суд касаційної інстанції виходив з того, що суд не дав належної оцінки заяві про застосування наслідків спливу строку позовної давності, викладеній у запереченнях до позовної заяви /т.І, а.с. 73-79/, тобто до ухвалення рішення районним судом.

Нормами ст.417 ЦПК України встановлено, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Так відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов’язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно п.1.1 кредитного договору сторони погодили порядок сплати заборгованості, а саме позичальник повинен надавати банку щомісяця кошти у сумі 777, 50 грн. (щомісячний платіж).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами 17 серпня 2012 року.

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, умови договору, невиконання відповідачем зобов’язань щодо внесення чергових платежів та вказівок суду касаційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у межах строку позовної давності, а саме заборгованість за кредитом у розмірі 6 182, 49 грн. та пенею 8 458, 33 грн.

Щодо стягнення стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи вищезазначені положення закону та у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору строк його дії встановлено до 16 серпня 2010 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року витребувано у позивача розрахунок нарахованих відсотків за користування кредитом на рівні ставки Національного банку України. Проте, вимоги ухвали банком виконанні не було. Таким чином, суд позбавлений можливості визначити розмір нарахований відсотків за користування кредитом. Враховуючи, що в силу ст.81 ЦПК України обов’язок доказування заявлених вимог покладається на позивач, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за кредитом не підлягають задоволенню, у зв’язку з недоведеністю їх розміру, що підлягає стягненню відповідно до діючого законодавства.

Щодо стягнення заборгованості за комісією, слід зазначити наступне.

Положення п.п.22,23 ст.1 ЗУ “Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв’язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Так зі змісту спірного кредитного договору вбачається, що його умовами встановлий обовя’зок позичальника сплачувати щомісячну комісію, проте не визначено за надання яких саме послуг банка вона повинна сплачуватись.

Враховуючи наведені норми закону колегнія суддів приходить до висновку, що в даному випадку комісія не підлягає стягненню з відповідача, у зв’язку з чим в цій частині позов задоволеню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що виникла заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з відповідача в частині тіла кредиту та нарахованої пені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог банку.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» – задовольнити частково.

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2015 року в частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №IFDWAK30050059 від 16 серпня 2005 року, яка станом на 15 серпня 2012 року складає 14 640, 82 грн., з яких: 6 182, 49 грн. – заборгованість за кредитом та 8 458, 33 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у сумі 219, 61 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4