Ухвала суду № 75922094, 14.08.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1773/15-к

Провадження № 1-кп/161/301/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 серпня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.О.,

секретара ОСОБА_1,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року, про обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, не задовільним станом здоров’я, проживаючого за адресою: буд.№37, вул.Медична, с. Зміїнець, Луцького району, Волинської області,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

з участю прокурора Балаш Н.М.,

законного представника потерпілого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_7,

законного представника ОСОБА_8,

захисника ОСОБА_9,

представника цивільного відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Біля 11 години 35 хвилин 18 липня 2009 року, в с. Милуші, Луцького району, на 3 км. + 100 м. асфальтобетонної, сухої ділянки автодороги сполученням “Маяки-Луцьк ”, що з однією смугою руху в кожному напрямку, водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом, пасажирським автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ, виїжджаючи із правого узбіччя на проїзну частину дороги, порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме всупереч п.10.1., 10.2. і 1.10. Правил дорожнього руху України, перед виїздом на проїзну частину автодороги не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу транспортному засобу, що рухаються по ній, не переконався у тому, що позаду нього в попутному напрямку рухається легковий автомобіль марки “Ford Scorpio”, транзитний номерний знак 14А19789 під керуванням ОСОБА_2, створив перешкоду та небезпеку для даного транспортного засобу, внаслідок чого настала дорожньо-транспортна пригода в результаті якої водій автомобіля “ Ford Scorpio ” ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у виді: забійної рани правого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, закритого перелому нігтевої фаланги 1-го пальця правої стопи, неповного перелому 12-того ребра, справа, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступені тяжкості, та його пасажир - малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження у виді закритого перелому нижньої третини обох кісток, лівого передпліччя без зміщення, що за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості.

В зв’язку з незадовільним станом здоров’я ОСОБА_3, суд, відповідно ст.ст.372, 506,512 КПК України, прийняв рішення провести судове засідання у відсутності ОСОБА_3.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

З протоколів огляду дорожньо-транспортної пригоди від 18 липня, 9 серпня, 4 грудня, 9 грудня 2009 року встановлені дані, що в с. Милуші, Луцького району, на 3 км. + 100 м. асфальтобетонної, сухої ділянки автодороги сполученням “Маяки-Луцьк ”, що з однією смугою руху в кожному напрямку, зіткнулись автомобіль марки “Ford Scorpio”, транзитний номерний знак 14А19789 під керуванням ОСОБА_2, з пасажирським автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ.

Також, встановлені дані, ширини смугу руху 3.8 метра по якій рухався легковий автомобіль з м.Луцьк в напрямку з м.Ковель, ширини смуги руху 4.1 метра по якій рухався автобус та повертав на смугу руху легкового автомобіля, наявність узбіччя з обох полос руху, на проїзній частині дороги до і після місця зіткнення нанесена повздовжня розмітка 1.1 для розділення зустрічних потоків у виді суцільної лінії, сліди гальмування та місце зіткнення транспортних засобів на смузі руху легкового автомобіля на відстані 1.75 та 1.85 метрів від краю проїзної частини.

Разом з тим, встановлено що транспортні засоби отримали механічні пошкодження та встановлено очевидця події ОСОБА_12 (т.№2 а.с.3-11.12-13,14-28,29-41).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 15 листопада 2009 року з участю ОСОБА_3 встановлені дані ним показання, що в с.Зміїнець, керуючи автобусом марки “Богдан А09202”, під’їхав для розвороту на перехрестя з вул.Хутірською, однак, побачивши що позаду нього на зустрічній полосі в попутному напрямку їде з великою швидкістю автомобіль “Форд Скорпіо” , зупинився, але легковий автомобіль з незрозумілих причин почав гальмувати, з’їжджаючи на праву полосу та передньою частиною зіткнувся із задньою частиною автобуса (т.№1 а.с.99-112).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події від 18 листопада 2009 року з участю обвинуваченого ОСОБА_2 встановлені дані ним показання, аналогічним що він дав в судовому засіданні (т.№1 а.с.113-131).

З протоколів відтворення обстановки та обставин події від 11 січня,19 січня 2011 року з участю ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 встановлені дані, які кожен давав під час попередніх слідчих дій, а саме відтворенні обстановки та обставин події в листопаді 2009 року (т.№1 а.с.132-134,135-137,138-140).

В судовому засіданні неповнолітній потерпілий ОСОБА_5 показав, що їхав в автомобілі, сидів позаду на пасажирському місці позаду батька, був пристебнутий ременем безпеки, в автомобілі, окрім нього був батько та двоє його друзів, а інші обставини дорожньо- транспортної пригоди він не пам’ятає.

В судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_4 показала, що під час руху в автомобілі, розмовляла із сином та за дорожньою обстановкою не слідкувала, підняла голову, і відчула зіткнення з маршрутним транспортним засобом, що відбулось на смузі руху їх автомобіля.

Також, ОСОБА_4 показала, що за кермом сидів її колишній чоловік, збоку товариш ОСОБА_13, позаду зліва за водієм сидів син, вона посередині, а збоку справа товариш ОСОБА_13.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що разом з ОСОБА_15 бачив в с.Милуші момент зіткнення автомобіля із автобусом, де на перехресті автобус “Богдан” зліва від них, від узбіччя почав рух, а потім різко пішов на розворот по зустрічній смузі руху, де прискорився, однак, позаду нього вискочив автомобіль “Форд” та здійснив зіткнення з задньою частиною автобуса.

Також, ОСОБА_14 показав, що вони зупинилися, підійшли до автомобіля, де помітили пасажира, який сидів спереду на місці пасажира та був у крові, а тому повезли його у травмпункт, а відчинивши задні двері автомобіля побачили дитину зростом 150 см, який був пристебнутий ременем безпеки та жінку.

Разом з тим, ОСОБА_14 показав, що зіткнення відбулось посеред дороги, на місці ДТП зупинявся ще автомобіль червоного кольору, та свідок, відповідаючи на питання заперечив, що на стоянці знаходився інший автомобіль білого кольору.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що їхав у ОСОБА_8 із села та став свідком ДТП у с. Милуші, на місці розвороту автобусів, де автобус стояв на своїй смузі руху, та планував здійснювати маневр розвороту, однак, за ним виїхав автомобіль марки “Форд” та відбулось зіткнення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що керуючи автомобілем “Мерседес” у напрямку з м. Луцька до м. Ковель, проїжджаючи с. Милуші за автобусом марки “Богдан” на відстані 30-40 м., бачив, як на перехресті трапилося ДТП, “Форд” здійснюючи обіг його автомобіля, зіткнувся із автобусом “Богдан”, що здійснював розворот попереду.

Також, свідок ОСОБА_12 показав, що під час зіткнення автобус знаходився ближче до середини проїзної частини, та здійснював розворот із включеним лівим покажчиком повороту, та в момент коли автобус перетинав роздільну смугу, в задню частину, безпосередньо у задній бампер, в’їхав автомобіль “Форд”.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що коли стояв на зупинці, біля воріт та чекав автобус, бачив, як автобус йшов на розворот, та автомобіль, йдучи на обгін, зіткнувся з автобусом.

Також, свідок ОСОБА_16 показав, що автобус їхав без пасажирів, по своїй смузі, на узбіччі не розвертався, із увімкненим поворотом здійснював розворот, та коли ліве колесо знаходилось на зустрічній смузі, автомобіль, не встигнувши обігнати автобус, загальмував, та зіткнувся в задньою частиною автобуса.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що бачив момент зіткнення, оскільки знаходився у себе на подвір’ї, за огорожею, чекаючи цей автобус.

Також, свідок ОСОБА_17 показав, що побачив автобуса за 150 м., автобус на узбіччі не зупинявся, їхав у своїй смузі руху, та на перехресті під час розвороту, в нього в’їхав автомобіль, що йшов на обгін автобуса.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показав, що момент зіткнення автомобіля та автобуса не бачила, однак чула звук зіткнення, після чого автобус стояв у такому положенні, що задні колеса були за лінією перетину, а автомобіль стояв на узбіччі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показала, що автобус з’їхав на узбіччя, висадив людей, почула звук удару, автобус стояв під кутом та автомобіль зліва від нього, в автомобілі сиділа дитина, яку винесли потім під дерево у тінь.

Також, ОСОБА_19 показала, що ОСОБА_20 приходила і казала, щоб відмовилися від дачі показів за 200 гривень, а Город, та Денисюк – її сусіди, були відсутні на місці події.

З протоколів огляду від 18 липня 2009 року та 15 грудня 2010 року автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком 14А19789 встановлені механічні пошкодження автомобіля та ширину між внутрішніми частинами задніх коліс 133 см. та зовнішніми частинами коліс 173-174 см. (т.№2 а.с.42,44).

З протоколів огляду від 18 липня 2009 року пасажирського автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ, встановлені механічні пошкодження автомобіля (т.№2 а.с.43).

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу пасажирського автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ, власником транспортного засобу є ОСОБА_20 (т.№2 а.с.49).

Згідно ліцензії, ліцензійної картки, ОСОБА_20 надає послуги з пасажирських перевезень і вантажів автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ (т.№2 а.с.50,51).

Згідно договорів від 1 січня 2008 року, між Замовником-виконкомом Луцької міської ради та ОСОБА_21, паспорту маршруту, Замовник надає Перевізнику право на перевезення пасажирів на маршруті №22 “Карбишева-Ковельська” (т.№2 а.с.52,53,54-58).

Згідно трудового договору між ОСОБА_20 та ОСОБА_3, працівник ОСОБА_3 зобов’язаний виконувати та нести повну матеріальну відповідальність за отриманий транспортний засіб, правил техніки безпеки по охороні праці, графіка та схеми руху (т.№2 а.с.61).

Згідно висновку експерта №139 від 1 вересня 2009 року, місце зіткнення легкового автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком 14А19789 з автобусом марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ, відбулось на правій смузі руху в напрямку на м.Ковель, в районі осьової лінії (т.№2 а.с.63-64).

Згідно висновку експерта №140 від 2 вересня 2009 року, в момент первинного контакту взаємодіяли задня частина автобуса марки “Богдан А09202”, реєстраційним номерним знаком АС0149АМ, яким керував ОСОБА_3 та передня частина автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком 14А19789, яким керував ОСОБА_2, в момент первинного контакту повздовжня вісь легкового автомобіля розміщувалась під кутом 15+_5 градусів проти часової стрілки (т.№2 а.с.68-82).

Згідно висновку спеціаліста №204 від 14 січня 2011 року, на момент експертного огляду з технічної точки зору, робоча гальмівна система автомобіля марки “Ford Scorpio”, транзитним номерним знаком 14А19789, знаходилась у технічно несправному та непрацездатному стані (т.№2 а.с.86-91).

Згідно висновку №7222/7223 комісійної судово-транспортної експертизи від 27 травня 2011 року встановлено, що розташування транспортних засобів,зафіксоване в протоколі огляду місця події від 18 липня 2009 року характерне для показів ОСОБА_2 за яким зіткнення транспортних засобів відбулося в результаті виїзду автобуса “Богдан” з узбіччя ліворуч на проїжджу частину дороги (т.№2 а.с.93-101).

Згідно висновку №7162 комісійної додаткової судово-транспортної експертизи від 9 квітня 2012 року встановлено, що при вказаному ОСОБА_2 та ОСОБА_13 діапазоні швидкостей, водій автомобіля “Форд-Скорпіон” ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автобусом “Богдан”, в момент виїзду останнього на проїзну частину.

З технічної точки зору в діях водія автобуса “Богдан” ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 та п.10.2 Правил дорожнього руху України та перебуває в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди (т.№2 а.с.103-108).

З висновку №8688 від 26 лютого 2014 року судової авто-товарознавчої експертизи від 26 лютого 2014 року ринкова вартість неушкодженого автомобіля “Ford Scorpio” станом на 18 липня 2009 року становить 50830 гривень, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 115920 гривень 13 копійок (т.№2 а.с.110-115).

З висновку №7782 від 14 листопада 2014 року комісійної судової авто технічної експертизи покази водія ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_12 стосовно механізму розвитку ДТП є технічно неспроможними.

Покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_22, ОСОБА_17, ОСОБА_16 стосовно механізму розвитку ДТП є технічно спроможними.

З технічної точки зору в діях водія автобуса “Богдан” ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.10.1 та п.10.2 Правил дорожнього руху України та перебуває в причинному зв’язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди .

При вихідних даних щодо швидкості руху автомобіля “Ford Scorpio” 60 км.год. в діях водія ОСОБА_2 не вбачається невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України.

При швидкості руху автомобіля “Ford Scorpio” 65-70 км.год. в діях водія ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.12.4 Правил дорожнього руху України (т.№2 а.с.125-135).

Згідно висновку №1703 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т.№2 а.с.137-139).

Згідно висновку №1705 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я (т.№2 а.с.141-143).

Згідно висновку №1704 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у виді забійної рани правого колінного суглобу, садна лівого колінного суглобу, закритого перелому нігтевої фаланги 1-го пальця правої стопи, неповного перелому 12-того ребра, справа, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступені тяжкості (т.№2 а.с.145-148).

Згідно висновку №1702 експерта від 15 вересня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження, у виді закритого перелому нижньої третини обох кісток, лівого передпліччя без зміщення, що за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості (т.№2 а.с.149-151).

Згідно висновку №85 експерта від 27 січня 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, отримав тілесні ушкодження внаслідок автотравми, даних щодо дозволили б встановити дію застосування ременя безпеки немає (т.№2 а.с.152-153).

Згідно висновку ЛКК №313 комісії Комунального закладу “Луцька міська дитяча поліклініка”, ріст ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, станом на 27 квітня 2009 року становив 146 см., станом на 27 серпня 2010 року становив 153 см. (т.№1 а.с.167).

Сторона захисту доказів, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України для спростування чи доведеності вини не подала, однак захисник ОСОБА_9 зазначив, що до ОСОБА_3 не можна застосовувати примусові заходи медичного характеру, а провадження підлягає до зупинення до його одужання.

Таким чином, на підставі об’єктивно проведеного аналізу поданих доказів суд, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_2 щодо порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху є правдивими, оскільки узгоджуються з показами свідків ОСОБА_22, ОСОБА_15, протоколами відтворення обставин та обстановки події з їх участю, підтверджуються висновками судово-автотехнічних експертиз та доводять вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння.

Разом з тим, суд встановив, що покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 щодо обставин події суперечливі, відповідно до висновків експертиз є технічно не спроможними, а тому суд визнає їх недостовірними.

Суспільно небезпечні дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 286 КК України за ознаками, порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд, дослідив дані щодо особи ОСОБА_3.

Так, згідно висновку комісійної судово-психіатричної експертизи №147 від 7 червня 2016 року, на даний час ОСОБА_3 з часу перенесеного інсульту 21 вересня 2009 року страждає на психічний розлад, який є вадою, котрий позбавляє можливості самостійно реалізувати своє право на захист, не здатний в повній мірі розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними, не може давати правильні покази та розуміти їх зміст, потребує застосуванню примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку до виходу із хворобливого стану (т.№1 а.с.249-251).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_23 роз’яснив, що існує психічний розлад у ОСОБА_3 у розумінні ч.4 ст.503 КПК України, оскільки ОСОБА_3 є суспільно-небезпечним у розумінні пасивного типу небезпеки, оскільки має стан психічних дефектів, зокрема стану після перенесення інсульту. Станом на червень місяць 2017 року ОСОБА_3 потребує сторонньої ініціативи стосовно лікування.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінально процесуальним кодексами України, цим законом та іншими законами. За рішенням суду застосовуються вищевказані примусові заходи медичного характеру.

Згідно п.1ч.1,ч.2 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може застосовуватись до особи, яка страждає на психічні розлади.

Таким чином, суд, відповідно до вимог ст.523 КПК України, встановив, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, однак, після вчинення кримінального правопорушення захворів на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання та слід застосувати примусові заходи медичного характеру.

В судовому засіданні законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4 пред’явила позов до ОСОБА_20 та ПАТ “Страхова компанія “Уніка”, зазначивши в ньому, що аналіз норм ст..ст.1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України дає підстави для висновку про те, що шкода, ( в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Разом з тим, ОСОБА_4 зазначила, що належним відповідачем за моральну шкоду завдану ОСОБА_3 повинна нести особа якій належить джерело підвищеної небезпеки, яка здійснює діяльність, пов’язану з використанням, зберіганням або утримуванням транспортних засобів, особа, яка будучи власником допустила ОСОБА_3 до керування ним, і з якою ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах. Кожна із вказаних обставин окремо, так і їх сукупність вказують на те, що в даній справі відповідальною особою за шкоду завдану ОСОБА_3 є саме ОСОБА_20.

Окрім того, ОСОБА_4 зазначила, що відповідно до ст..22 ЗУ “Про ОСЦПВВНТЗ” (в редакції станом на момент заподіяння шкоди) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України у встановленому судом розмірі але не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Відповідно до п.9.3. ст..9 ЗУ “Про ОСЦПВВНТЗ” (в редакції станом на момент заподіяння шкоди) обов’язків ліміт відповідальності страховика за заподіяну життю та здоров’ю потерпілих становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Під час неправомірних суспільно-небезпечних дій ОСОБА_3 її малолітньому сину завдано моральну (немайнову) шкоду, спричинену моральними та фізичними стражданнями. Впродовж тривалого часу син з болем згадував дорожньо-транспортну пригоду, боявся переходити проїжджу частину вулиці, боявся їздити громадським транспортом чи автомобілем через можливість повторення пережитих ним подій. Вона помічала як син здригався від писку шин під час гальмування, тривалий час син почувався пригніченим через відірваність від звичайного способу життя, оскільки йому була накладена гіпсова пов’язка, залишок літніх канікул ОСОБА_5 довелося проводити без звичних для нього спортивних і рухливих ігор, водних процедур. Це створювало ще більший психологічний дискомфорт і ще більшу відірваність від звичайного життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційну напругу, нервозність, дратівливість.

Так в момент ДТП і отримання тілесних ушкоджень він переніс сильний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався, тривогою, страхом, плачем, а тому з врахуванням зазначеного, навівши розрахунок заподіяння шкоди, ОСОБА_4 просила в позові :

1.Стягнути з ОСОБА_20 (м. Луцьк, вул.. Ковельська, 166, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 ( м. Луцьк, вул..Дорошенка, 24/2, РНОКПП 29117705520) 523 626,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином малолітньому ОСОБА_5.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “УНІКА” (м. Київ, вул.. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь ОСОБА_4 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП 29117705520) 2 550,00 грн. страхового відшкодування моральної шкоди завданої злочином малолітньому ОСОБА_5.

В судовому засіданні ОСОБА_2 зазначивши аналогічні обставини справи та обґрунтування, розрахунок шкоди, просив суд:

1.Стягнути з ОСОБА_20 (м. Луцьк, вул..Ковельська, 166, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП НОМЕР_2) 548 956 грн. 00 коп., в тому числі :

- 25 330,00 грн. – відшкодування майнової шкоди завданої вчиненням злочину ;

- 523 626,00 грн. - відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “УНІКА” (м. Київ, вул.. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП НОМЕР_2) 28 050 грн. 00 коп.. в тому числі :

- 25 500,00 грн. – страхового відшкодування майнової шкоди завданої злочином ;

- 2 550,00 грн. – страхового відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

В судове засідання відповідач ОСОБА_20 подав письмові заперечення проти позову ОСОБА_4 та позову ОСОБА_2, зазначивши, що ОСОБА_2 повинен відповідати за заподіяння шкоди малолітньому, оскільки порушив правила безпеки дорожнього руху, не пристебнувши малолітнього ременем.

Також, ОСОБА_20 зазначив, що визначений позивачем розмір шкоди не відповідає характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, а методика розрахунку шкоди носить рекомендаційний характер, а тому просив відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_10-відповідача ОСОБА_20 просив суд відмовити в задоволенні позовів, навівши доводи аналогічно тим, що зазначенні в запереченнях.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_24 акціонерного товариства “Страхова компанія “УНІКА” ОСОБА_11 подав заперечення проти позову, зазначивши, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та неправомірними, виходячи з наступного :

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються нормами спеціального закону - Закону України “ Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ” від 01.07.2004 №1961-IV (надалі за текстом – Закон).

Також, відповідач зазначив, що не було здійснено виплату страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст..6 Закону обов’язковою умовою для виплати страхового відшкодування є наявність вини Страхувальника, тобто ОСОБА_25, у вчинені ДТП.

Однак, станом на дату розгляду справи судом, водія забезпеченого транспортного засобу до адміністративної або кримінальної відповідальності за вчинення ДТП у встановленому законом порядку притягнутий не був.

З врахуванням зазначеного, представник ПАТ “Страхова компанія “УНІКА” ОСОБА_11 просив відмовити в задоволенні позовних заяв.

В судовому засіданні суд, заслухавши сторін по справі та врахувавши письмові заперечення сторін, встановив що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення, відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, а розмір відшкодування моральної повинен відповідати засадам розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями немайновим правам фізичною або юридичною особою, а також завданою майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала.

Оскільки стороною обвинувачення не надано суду процесуальних документів щодо речових доказів у кримінальному провадженні, тому суд позбавлений можливості вирішити долю речових доказів в порядку ст.100 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати по справі у сумі 15126 гривень 02 копійки за проведення експертизи стягнути з ОСОБА_3.

На підставі вказаного, керуючись ст.ст.92,93, 94 КК України, ст.ст. 292, 503, 512, 513 КПК України, ст..ст.1166,1167,1187 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, однак, після вчинення кримінального правопорушення захворів на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання.

Застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати по справі у сумі 15 126 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять шість)гривень 02 копійки за проведення експертиз.

Заявлений позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_20 (м. Луцьк, вул.. Ковельська, 166, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 ( м. Луцьк, вул..Дорошенка, 24/2, РНОКПП 29117705520) 50000 (п’ятдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином малолітньому ОСОБА_5.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “УНІКА” (м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь ОСОБА_4 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП 29117705520) 2 550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень. страхового відшкодування моральної шкоди завданої злочином малолітньому ОСОБА_5.

Заявлений позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_20 (м. Луцьк, вул..Ковельська, 166, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП НОМЕР_2) в відшкодування майнової шкоди завданої вчиненням злочину в розмірі 25330 (двадцять п’ять тисяч триста тридцять) гривень; та 20000 (двадцять тисяч) гривень - відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “ Страхова компанія “УНІКА” (м. Київ, вул.. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код 20033533) на користь ОСОБА_2 (м. Луцьк, вул.. Дорошенка, 24/2, РНОКПП НОМЕР_2) 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) гривень – страхового відшкодування майнової шкоди завданої злочином, 2 550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) гривень – страхового відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.

Головуючий: Ковальчук В.О.