Рішення № 75915799, 16.08.2018, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1253/18

Провадження № 2/715/519/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Ткач О.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовною заявою ПАТ «УкрСоцбанк» в інтересах якого за дорученням діє Мальцева Анастасія Владленівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «УкрСоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту в розмірі 979831,25 грн., посилаючись на те, що 23 жовтня 2006 року між ним і відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 626. Згідно умов даного договору ОСОБА_2, було надано кредит в розмірі 20 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 19 грудня 2013 року. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки згідно графіку погашення кредиту, однак свої зобов'язання належним чином не виконав. Просить суд стягнути з відповідача на рахунок ПАТ «УкрСоцбанк» заборгованість в розмірі 979831,25 грн., та судові витрати.

06.08.2018 року відповідач ОСОБА_2 направив до суду заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСоцбанк», посилаючись на збіг строків позовної давності.

В судове засідання представник позивача ПАТ «УкрСоцбанк» не з'явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте направив до суду заяву, в якій заперечував проти задоволення позовних вимог, посилався на їх безпідставність та на пропуск позивачем строку позовної давності, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та у їх задоволенні слід відмовити.

Так, із кредитного договору № 626 від 23 жовтня 2006 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 20000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 19 грудня 2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Банком був наданий розрахунок заборгованості за договором від 27.12.2017 року, згідно якого загальна сума заборгованості становить 1233376,22 грн. з яких: 396076,79 грн. - заборгованість за кредитом; 583754,46 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 106027,28 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту; 147517,69 - заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення відсотків.

Згідно вказаного розрахунку останній платіж за спірним договором відповідач здійснив 02 грудня 2008 року в розмірі 1,34 дол. США.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Як вбачається з п. 35. Рішення ЄСПЛ Справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" суд повторює, що пункт 1 статті 6 ( 995_004 ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ( 980_086 ) (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно статті 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

Строк дії кредитного договору закінчився 19 грудня 2013 року. Остання сплата чергового платежу визначена 02.12.2008р.

Позивач звернувся в суд з позовом 19 червня 2018 року.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в зв'язку з спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.

Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року № 6-1349цс15.

На пiдставi викладеного, ст.ст. 203, 526, 527, 530, 536, 549, 551, 553-555, 559, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 23, 76-81, 141, 259, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСоцбанк» в інтересах якого за дорученням діє Мальцева Анастасія Владленівна до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: