Постанова № 75915691, 15.08.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1373/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів Бородійчука В.Г., Бабенка В.М.

секретар Чуйко А.В.

учасники справи:

позивач (скаржник) за первісним позовом та відповідач за зустрічними позовами –

ПАТ «Укрсоцбанк»,

відповідачі (скаржники) за первісним позовом та позивачі за зустрічними позовами – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.06.2018 (ухвалене о 13 год. 12 хв. у залі судових засідань Придніпровського районного суду, повний текст складено 21.06.2018, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1В.) у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов договору; зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим з моменту його укладання, :

в с т а н о в и в :

ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося 29.05.2017 до суду з позовом, яким просило про солідарне стягнення з відповідачів на свою користь заборгованості за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії від 10.05.2007 №899/06-034-301 в сумі 125 557,26 доларів США та понесені судові витрати, вказавши, що 10.05.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язався у визначеному порядку та на умовах даного договору повернути кредит, виплатити проценти, сплатити неустойку та інші передбачені платежі. Однак ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 26.01.2017 має прострочену заборгованість за кредитом в сумі 56355,00 доларів США та за відсотками в сумі 69202,26 доларів США.

В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №899/06-034-301 від 10.05.2007, між Банком та ОСОБА_4 10.05.2007 було укладено Договір поруки №1-899/06-034-301, відповідно до умов якого ОСОБА_4 поручається за виконання позичальником ОСОБА_3 обов’язків, що виникли чи можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору №899/06-034-301 від 10.05.2007. Відповідно до умов договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.

На виконання умов договору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було направлено Банком вимогу про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога невиконана.

У свою чергу 31.08.2017 ОСОБА_5, діючи як представник відповідача ОСОБА_3, подала зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов договору посилаючись на те, що 10.05.2007 між ОСОБА_3 та Черкаською філією АКБ «Укрсоцбанк» було укладено Договір №899/06-034-301 про надання не відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості до 62000,00 доларів США. Банк стверджує, що згідно заяв на видачу готівки №204-12 від 10.05.2007 на замовлення 209070,00 грн., що в еквіваленті становить 41400,00 доларів США та №204-5 від 11.05.2007 на замовлення 104030,00 грн., що в еквіваленті становило 20600,00 доларів США, видав загалом 62000,00 доларів США, однак таких коштів ОСОБА_3 не отримував. Станом на 31.08.2017 кредитор свої зобов’язання не виконав, кошти, передбачені кредитним договором від 10.05.2007, позичальнику не видав. За таких обставин на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» ОСОБА_5 просила суд стягнути із ПАТ «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 3% суми кредиту за кожен день прострочення за 10 років, в сумі 6 789 000,00 доларів США.

Також 30.10.2017 ОСОБА_5, діючи як представник ОСОБА_4, подала зустрічний позов до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом визнання Договору поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 припиненим. Посилалась на те, що Банк втратив право вимоги до ОСОБА_4, як поручителя, у зв’язку з пропуском строку для пред’явлення такої вимоги та пропущенням строку позовної давності. Банком не було пред’явлено вимоги до поручителя ні протягом шести місяців, ні протягом одного року від дня виникнення заборгованості. Крім того, Банком було незаконно, без згоди та повідомлення поручителя і позичальника підвищено процентну ставку за користування кредитними коштами із 13% до 15% річних. За таких обставин просила визнати Договір поруки №1-899/06-034-301 від 10.05.2007 припиненим з моменту його укладання.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.06.2018 усі позовні вимоги у справі залишено без задоволення. При цьому суд виходив з того, що умовами кредитного договору (п.4.4) передбачено обов‘язок позичальника повністю сплатити всі платежі по договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником договірних зобов‘язань протягом більше ніж п’ять днів, що мало місце з 15.10.2008. Банк звернувся із позовом про стягнення кредитної заборгованості до суду в 2017 році, отже ним було пропущено строки позовної давності, про застосування наслідків спливу яких заявлено відповідачами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення пені за невиконання умов договору, суд виходив з того, що позичальник фактично кредитні кошти отримав, отже підстав для стягнення пені з кредитора немає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим з моменту його укладання, суд виходив з того, що в даному випадку припинилася на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України, однак не з моменту укладання договору поруки, а після спливу строку визначеного законом.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, банк (позивач за первісним позовом), подав 11.07.2018 через відділення поштового зв‘язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, які новим рішенням задовольнити у повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд не врахував загальний термін кредитування до 09.05.2022 (п.1.1.2 кредитного договору) з урахуванням якого і має визначатись початок перебігу строку позовної давності у справі за вимогами банку, що передбачено правовими висновками ВСУ від 29.06.2016 у справі №6-436цс15, від 19.03.2014 у справі №6-20цс14 та від 06.11.2013 у справі №6-116цс13; кредитним договором передбачено графік погашення заборгованості щомісячними платежами, отже позовна давність має обраховуватися окремо по кожному щомісячному платежу; останній платіж по договору позичальник здійснив 03.03.2012.

Також апеляційну скаргу 25.07.2018 подано через відділення поштового зв‘язку відповідачами за первісним позовом у якій, з посиланням на помилковість висновків суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовів у цій справі, порушено питання про скасування рішення суду в частині вирішення зустрічних позовних вимог про стягнення пені з ухваленням нового рішення про їх задоволення та про зміну резолютивної частини рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визнання поруки припиненою із зазначенням про те, що договір поруки, який фігурує у справі, є припинений з 15.10.2008 у зв‘язку зі спливом строку, визначеного законом. В обґрунтування зазначено, що позичальник за кредитним договором одержував гривні, а кредит мав надаватися в доларах США, отже умови договору зі сторони банку не виконано. На кредитному договорі не проставлено відміток про купівлю відповідної іноземної валюти. Банк для огляду суду надав кредитну справу із незасвідченими належним чином документами. Заяви на видачу готівки не підтверджують факту отримання доларів США (валюти кредиту). Суд не з‘ясував який статус має рахунок, на який перераховувались кредитні кошти. Кредитні кошти позичальник повертав у зв‘язку з необізнаністю про невиконання банком договірних зобов‘язань. Суд не вірно встановив момент припинення поруки в поручителя.

У відзиві на апеляційну скаргу банку відповідачі за первісним позовом просили суд її відхилити, вважаючи вимоги скарги незаконними та необґрунтованими, в свою чергу просили задоволити вимоги їх апеляційних скарг. Банк у своєму відзиві на апеляційні скарги відповідачів по первісному позову також просив суд їх відхилити як незаконні та обгрутновані.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що 10.05.2007 між ОСОБА_3, як позичальником, та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого згідно Статуту (т. 1 а.с.31-46), є ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, укладено Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до умов даного Договору кредитор зобов’язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (п. 1.1).

Пунктом 1.1.1 Договору визначено, що надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами (транш), зі сплатою 13% процентів річних в межах максимального ліміту заборгованості до 62000,00 доларів США.

Кредит надається позивачу на споживчі цілі (п. 1.2).

Повернення кредиту здійснюється згідно графіка, викладеного в п. 1.1.2 Договору, рівними платежами по 345,00 доларів США щомісячно, починаючи з червня 2007 року, з кінцевим терміном погашення 09.05.2022.

Відповідно до п. 2.2 Договору кредиту моментом надання траншу кредиту вважається день надання готівкових коштів з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу.

Проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту, що визначено п. 2.4 даного договору.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що в разі прострочення позичальником строків сплати процентів та строків погашення кредиту, він сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період від суми кредиту за кожен день прострочення.

10.05.2007 ОСОБА_3 в Банку підписано Заяву на видачу готівки №204-12, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 41400,00 доларів США, що на момент видачі було еквівалентно 209070,00 грн., в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 згідно розпорядження б/н від 10.05.2007 (т.1 а.с. 9).

11.05.2007 ОСОБА_3 в Банку підписано Заяву на видачу готівки №204-5, якою передбачено проведення операції, - видача коштів в сумі 20600,00 доларів США, що на момент видачі еквівалентно 104030,00 грн., в рахунок виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 згідно розпорядження б/н від 11.05.2007 (т.1 а.с. 10).

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості (т.2 а.с. 62-66) станом на 27.12.2017 заборгованість ОСОБА_3 за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007 становить 149 389,19 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 4 138 992,59 грн.), з яких заборгованість за кредитом – 56355,00 доларів США (еквівалент – 1 574 816,07 грн.), заборгованість за процентами – 66563,89 доларів США (еквівалент – 1 860 099,08 грн.), пеня за несвоєчасне повернення кредиту – 9657,63 доларів США (еквівалент – 256 881,44 грн.), пеня за несвоєчасне повернення процентів – 16812,67 доларів США (еквівалент – 447 195,99 грн.).

В забезпечення виконання зобов’язань за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007, між ОСОБА_3, як позичальником, Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», як кредитором, та ОСОБА_4, як поручителем, 10.05.2007 укладено Договір поруки №1-899/06-034-301 (т. 1 а.с. 11-12).

Пунктом 1.1 Договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується перед Кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії №899/06-034-301 від 10.05.2007.

Пунктом 5.2 Договору поруки встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання всіх зобов’язань визначених в п.2.1 цього договору.

Пунктом 3.3.10. кредитного Договору передбачено обов’язок позичальника достроково погасити всі транші кредиту та сплатити нараховані проценти, комісії, можливі штрафні санкції у випадках передбачених п.п. 2.12.3; 3.2.3; 4.4.; 5.4 цього Договору.

Так відповідно до пункту п. 4.4 кредитного Договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п.п. 3.3.2 - 3.3.17 цього Договору, порушення майновим поручителем умов договору визначеного п. 1.3 цього Договору, протягом більше, ніж п’ять днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеня).

Таким чином безпосередньо в кредитному Договорі його сторони передбачили обставини при настанні яких для позичальника змінюється строк сплати всіх кредитних платежів.

Згідно п. 3.3.8 Договору позичальник зобов’язався своєчасно та в повному обсязі погашати всі транші кредиту в строки визначені в п. 1.1.2. Договору.

В пункті 1.1.2 Договору викладено графік погашення кредиту - рівними платежами по 345,00 доларів США щомісячно, починаючи з червня 2007 року і з кінцевим терміном погашення 09.05.2022.

Згідно п. 2.1.1 Договору поруки повернення кредиту має відбуватися шляхом щомісячних платежів в сумі по 345,00 доларів США до 10 числа кожного місяця згідно графіка.

Відповідно до наданого Банком розрахунку заборгованості (т. 2 а.с. 62-66) до 10.10.2008 ОСОБА_3 не вніс передбачений п. 1.1.2 Договору платіж в сумі 345,00 доларів США, та з 14.10.2008 за позичальником обліковується прострочена заборгованість на суму 345,00 доларів США, яка не була сплачена у порядку та строки передбачені Договором.

В подальшому ОСОБА_4 не дотримувався графіка погашення кредиту та сплати ануїтетних платежів відповідно до п.1.1.2 Договору.

Порушення позичальником своїх обов’язків, передбачених п. 3.3.8. кредитного Договору, тривало понад 5 днів.

Зазначені правовідносини між сторонами регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов‘язання є недопустимою. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність тривалістю 1 рік.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ст. 266 ЦК України - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, з 15.10.2008 строк користування кредитом вважається таким, що сплив, оскільки це передбачено п. 4.4 кредитного Договору.

Далі, після виникнення у боржника обов’язку по поверненню банку всієї суми кредиту з 15.10.2008 року згідно до умов договору, ОСОБА_4 неодноразово вносив кошти в рахунок погашення свого боргу, тобто вчиняв активні дії, що свідчать про визнання особою свого боргу (в аспекті вимог ч.1 ст.264 ЦК )

Однак, з розрахунку заборгованості по кредиту, наданого позивачем чітко вбачається той факт, що останній внесок боржника в рахунок виконання ним свого обов’язку по поверненню всієї суми кредиту був ним здійснений ОСОБА_6 03.03.2012 року (т., а.с. 28-29). При цьому, банк подав до суду позов у травні 2017 році, тобто ним було пропущено строки позовної давності, про застосування наслідків чого заявлено відповідачами у цій справі.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи банку про те, що загальний термін кредитування визначено до 09.05.2022, адже кредитним договором передбачено особливі обставини, які змінюють строк повернення кредиту (термін кредитування), виникнення яких і було встановлено судом – а саме прострочення сплати чергового платежу зі сторони позичальника на понад 5 днів, що обумовлює виникнення в останнього обов‘язку по сплаті банку всіх платежів за кредитним договором у поновному обсязі (п.4.4 кредитного договору).

Апеляційний суд оцінює критично апеляційні доводи банку з посиланням на наведені скаржником правові висновки ВСУ, оскільки в них ідеться про застосування наслідків спливу строків позовної давності до кредитних зобов‘язань, які виконуються шляхом сплати щомісячних платежів, у той час як у цій справі у позичальника на підставі п.4.4 кредитного договору виникло зобов‘язання по сплаті усіх платежів по кредитному договору у повному обсязі.

Ті обставини, що кредитним договором передбачено графік погашення заборгованості щомісячними платежами та, що останній платіж по договору позичальник здійснив 03.03.2012, про що вказує банк у своїй апеляційній скарзі, не спростовують факту зміни строків виконання зобов‘язань позичальника по кредитному договору у повному обсязі, що вбачається зі змісту п.4.4 кредитного договору.

Крім того, оскільки упродовж шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання у повному обсязі, передбаченого п. 4.4. кредитного Договору, банк не пред’явив вимоги до поручителя її порука за Договором від 10.05.2007 є такою, що припинилася, що слідує з вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, які наведено вище.

При цьому, апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи скаржника ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції не вірно встановив момент припинення поруки в поручителя, так як скаржник у своїй апеляційній скарзі не навела обставин, які б цивільним законодавством трактувалися як підстава для припинення поруки з моменту укладення договору поруки, про що просить скаржник у своїй скарзі.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про стягнення пені з банку, суд вірно врахував, що ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Факт укладання ОСОБА_3 кредитного Договору від 10.05.2007 у справі не оспорюється.

Далі, 10.05.2007 та 11.05.2007 ОСОБА_3 одержував у банку кредитні кошти в гривневому еквіваленті до долара США, що вбачається з підписаних ним Заяв на видачу готівки №204-12 на суму 41400,00 доларів США та № 204-5 на суму 20600,00 доларів США.

Указані кошти видавалися згідно розпорядження б/н від 10.05.2007 та б/н від 11.05.2007.

Крім того, у період з червня 2007 року по березень 2012 року ОСОБА_3 понад п’ятдесят разів сплачував Банку кошти на погашення заборгованості за кредитним Договором.

Викладені обставини на думку апеляційного суду безсумнівно свідчать про належне доведення факту одержання позичальником кредитних коштів.

При цьому, апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що позичальник за кредитним договором одержував гривні, а кредит мав надаватися в доларах США, адже позичальником одержано точний гривневий еквівалент на момент видачі кредитних коштів, що передбачено положеннями ч.1 ст.192 ЦК України про те, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Інші апеляційні доводи в обґрунтування зустрічних позовних вимог про стягнення з банку пені на користь позичальника, незалежно від їх обґрунтованості, правильності таких висновків суду не спростовують, оскільки не дають підстав для сумнівів у існуванні факту одержання кредитних коштів позичальником.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати банку по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді належить залишити за скаржником, а судові витрати відповідачів за первісним позовом по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді – слід віднести на рахунок державного бюджету, оскільки останні, як споживачі, звільнені від сплати судового збору на підставі положень ч.3 ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.06.2018 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11.06.2018 у цивільній справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсоцбанк» про захист прав споживача шляхом стягнення пені за невиконання умов договору; зустрічним позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим з моменту його укладання – залишити без змін.

Судові витрати банку по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником, а судові витрати відповідачів за первісним позовом по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді –віднести на рахунок державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 15 серпня 2018.

Суддя-доповідач

Судді