Ухвала суду № 75915391, 31.07.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/839/18 Головуючий 1 інстанції: Гуляєва Г.М. Справа №614/442/15-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді - Протасова В.І.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі - Лисенко О.В.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

захисника-адвоката - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, потерпілої ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Борівського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, який працює трактористом в ФГ «ПП Шматько», неодружений, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком встановлено, що ОСОБА_4 24 березня 2014 р. приблизно о 20.00 год., керуючи трактором МТЗ-80, до якого була причеплена сівалка СЗ-3,6, які належать ОСОБА_6, з порушенням вимог експлуатації транспортного засобу, його руху та транспортування засобу, який за своїми габаритами перевищує габарити транспортного засобу, рухався у напрямку с. Першотравневе Борівського району Харківської області по асфальтованій автомобільній дорозі Першотравневе-Вишневе, по якій у цей же час, у зустрічному напрямку, у напрямку с. Вишневе Борівського району Харківської області рухався на мопеді «Альфа» ОСОБА_7 з пасажиром заднього сидіння ОСОБА_5

Під час руху, 0 км+650 м ділянки автомобільної дороги Першотравневе-Вишневе водій ОСОБА_4 у темний час доби, керуючи трактором МТЗ-80, до якого була причеплена сівалка СЗ-3,6, габарити якої перевищують габарити трактора та без належного освітлення, обладнаний ліхтарями не габаритного сільськогосподарського засобу, з несправними лампами задніх освітлювальних ліхтарів, без попереджувальних проблискових маячків, що обмежувало та не попереджало завчасне виявлення негабаритного засобу іншими учасниками дорожнього руху, згідно висновків судової автотехнічних експертиз № 936/14 від 20.10.2014, № 937/14 від 20.10.2014 та № 13930 від 23.12.2014, порушив Правила дорожнього руху України, а саме п.22.5, п.22.6, п.19.1, п.31.6. Внаслідок чого, під час зустрічного роз’їзду на вказаній ділянці дороги, він своїми недбалими діями створив небезпеку для водія зустрічного мопеду «Альфа» ОСОБА_7 та пасажиру мопеда ОСОБА_5 та допустив зіткнення мопеда з лівою частиною сівалки СЗ-3,6 внаслідок чого виникло падіння мопеда разом з водієм та пасажиром.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яку допустив ОСОБА_8 та яка знаходиться у причинному зв’язку з настанням наслідків, а саме – травмування пасажира мопеда ОСОБА_5 та заподіянні потерпілій тілесного ушкодження у вигляді відкритого перелому лівої стегнової кістки у нижній терті зі зміщенням відломків, яке згідно висновку судово-медичної експертизи № 381-ІЗ/14 від 13.08.14 є тяжким тілесним ушкодженням, яке небезпечне для життя.

В апеляційних скаргах:

-прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м’якості; постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. В обґрунтування скарги вказав, що обвинуваченим вчинено тяжкий злочин, своєї вини Хомич не визнав, покинув місце ДТП, не надав допомоги потерпілій, якій були завдані тяжкі тілесні ушкодження. Вважає, що дані обставини свідчать про суспільну небезпечність обвинуваченого у зв’язку з чим до нього необхідно застосувати більш суворе покарання з його реальним відбуванням;

-обвинувачений ОСОБА_4 просить скасувати вирок та виправдати його у зв’язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення. Вказав, що висновки суду не підтверджуються дослідженими під час розгляду справи доказами, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зазначив, що його вини в настанні ДТП немає, зіткнення сталося на його полосі руху, коли він знаходився в нерухомому стані, трактор та сіялка мали освітлення, водій незареєстрованого мопеда ОСОБА_7 був у стані алкогольного сп’яніння, права та навиків керування транспортним засобом не мав, від допомоги відмовився. Також не погодився з висновками авто-технічних експертиз у зв’язку з тим, що вони були проведені за неправильними та неповними вихідними даними. Звертає увагу, що судом не дана оцінка висновку судової автотехнічної експертизи № 14134/15-52 від 16.01.2016 р., відповідно до якого ДТП сталася з вини водія ОСОБА_7 Не погодився обвинувачений й з критичною оцінкою судом висновку автотехнічної експертизи № 17751/16-52/9947/17-52 від 27.06.2017 р. Вважає, що судом дана невірна оцінка доказам по справі, які фактично підтверджують його невинуватість. Вказав, що сіялка не входить до переліку транспортних засобів, при переміщенні яких автівки повинні бути обладнані світловими маячками, мигалками. Звертає увагу, що в обвинувальному акті та вироку не вказано, які його дії знаходяться з причинному зв’язку з наслідками, що настали. Вважає, що транспортування сівалки, яка не оснащена габаритними ліхтарями не містить причинного зв’язку із ДТП;

-потерпіла ОСОБА_5 просить призначити обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, стягнути з Хомич на її користь матеріальну шкоду в розмірі 11452 грн. 03. коп., моральну шкоду – 200 тис. грн. Вважає призначене районним судом покарання занадто м’яким, таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину. Зазначила, що обвинувачений раніше судимий, не надав їй кошти на лікування, вину не визнав, залишив місце ДТП та потерпілих, які опинилися в небезпеці. Не погодилася зі зменшенням судом суми матеріальних збитків на 3500 грн., адже ці кошти Хомич не надавав. Суму стягненої моральної шкоди в 50 тис. грн. вважає замалою, оскільки перенесла операції та в 21-річному віці стала інвалідом.

В запереченнях обвинуваченого на апеляційну скаргу прокурора викладена незгода з даною скаргою, наведені доводи, що є аналогічними тим, що містяться в апеляції ОСОБА_4

В запереченнях обвинуваченого на апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 не погодився зі скаргою. Зазначив, що був судимим за ч. 1 ст. 206 КК України більше 20 років назад та ця судимість погашена, кошти в розмірі 3500 грн. матері потерпілої були надані ОСОБА_6 - його роботодавцем та ці кошти надалі відраховані з його зарплатні. Вважає позицію потерпілої необ’єктивною у зв’язку з тим, що водій мопеду ОСОБА_7 є її цивільним чоловіком.

В запереченнях прокурора на апеляційну скаргу обвинуваченого міститься прохання про залишення її без задоволення. Вказано, що вина ОСОБА_4 підтверджується викладеними у вироку доказами, згідно протоколу огляду місця події ДТП від 24.03.2014 р. та схеми до протоколу зіткнення відбулося посередині проїзної частини. Вважає, що дії обвинуваченого знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв’язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Заслухавши доповідь головуючого судді; з’ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляцію державного обвинувача; обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляцію ОСОБА_4 та заперечували проти інших скарг; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг й заперечень на них, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, в тому числі, відносяться: верховенство права, законність, забезпечення права на захист.

Статтею 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 374 ч. 3 п. 2 КПК України встановлено, що в мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до частини 2 вказаної статті, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Наведені вище норми кримінального процесуального закону районним судом при розгляді кримінального провадження та ухваленні рішення по справі належним чином не виконано.

В основу обвинувального вироку суд першої інстанції поклав, серед інших, наступні докази.

Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2014 р., схему до протоколу огляду місця ДТП з фототаблицею в яких зазначено, що ДТП трапилося на автодорозі Вишневе – Пролетарське 0 км. + 650 м. в напрямку з с. Пролетарське до с.Вишневе. На момент огляду обстановка на місці ДТП змінена, транспортні засоби з місця пригоди забрані. Ділянка дороги рівна, покриття асфальтобетонне, сухе, для двох напрямків шириною 5,5 м., розмітка відсутня, узбіччя праворуч з рослинністю кущів, ліворуч узбіччя за яким знаходиться поле. Мопед «Альфа» знаходиться на узбіччі, виявлені сліди юзу на узбіччі, фрагменти деталей мопеда.

Протоколи проведення слідчого експерименту від 07.10.2014 р. зі схемами проведеного з участю водіїв мопеда ОСОБА_4 та трактора ОСОБА_7, під час якого були перевірені їхні покази. В ході слідчого експерименту водій ОСОБА_7 вказав, що рухався зі швидкістю 40 км\год, пояснив механізм руху свого мопеда та обставини дорожньо - транспортної пригоди: « на відстані 50 м. попереду побачив транспортний засібна який їхав на зустріч та засліпляв йому очі. Наблизившись до відстані 30 м. бачив що йому назустріч рухався трактор, та в якусь мить побачив колесо сівалки.» При цьому у схемі до протоколу зі слів водія ОСОБА_7 вказана відстань руху мопеда від краю проїзної частини-1 м.

Висновок судової автотехнічної експертизи №937/14 від 20.10.2014 р. НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти цій ДТП шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6, 19.1(в) і 31.6 (б) ПДР, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП; з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, дослідження з питань постанови: «Як повинен був діяти водій мопеду «Альфа» ОСОБА_7 у вказаних дорожніх умовах відповідно до вимог ПДР», «Чи мав водій мопеда «Альфа» ОСОБА_7 технічну можливість запобігти даній ДТП» та «Чи маються в діях водія мопеду «Альфа» ОСОБА_7 В.В. невідповідності вимогам ПДР, які перебували б у причинному зв'язку з подією ДТП», експертом не проводилося.

Висновок судової автотехнічної експертизи №936/14 від 20.10.2014 р. НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти цій ДТП шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6, 19.1 (в) і 31.6 (б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6, 19.1(в) і 31.6 (б) ПДР, які, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП; з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, дослідження з питань постанови: «Як повинен був діяти водій мопеду «Альфа» ОСОБА_7 у вказаних дорожніх умовах відповідно до вимог ПДР» та «Чи маються в діях водія мопеду «Альфа» ОСОБА_7 невідповідності вимогам ПДР, які перебували б у причинному зв'язку з подією ДТП», з технічної точки зору не представляється можливим.

Висновок судової автотехнічної експертизи №13930 від 23 грудня 2014 р. Харківського НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, згідно якого з причин, вказаних, в дослідницькій частині висновку, вирішити питання про те, як повинен був діяти водій мопеда ОСОБА_7 в даній дорожньо-транспортній ситуації, чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню та чи вбачаються в його діях невідповідності вимогам ПДР України, які знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП, - експертним шляхом на даному етапі дослідження неможливо; в даній дорожньо-транспортній ситуації водій трактора МТЗ-80 ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України; в даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія трактора МТЗ-80 ОСОБА_4 визначалася виконанням ним вимог п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру; в даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія трактора МТЗ-80 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.22.5, 31.6 «б» ПДР України і знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Висновок комісійної судово-автотехнічної експертизи №217/15 від 18.05.2015 р. НДЕКЦ ГУМВСУ в Харківській обл., згідно якого в даній дорожній ситуації водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України; в даній дорожній обстановці водій трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти цій дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України; в діях водія трактора МТЗ-80 з сівалкою ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п.22.5, 22.6 і 31.6(б) ПДР України, які з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з настанням даної ДТП (а.с.197-200 т.1).

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №7 від 25.03.2014 р., згідно якого ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що при проведенні автотехнічних експертиз № 937/14 від 20.10.2014 р., №936/14 від 20.10.2014 р., №13930 від 23 грудня 2014 р., комісійної авто технічної експертизи № 217/15 від 18.05.2015 року, експертами встановлено, що на дослідження надавалися вихідні дані щодо механізму ДТП, які з технічної точки зору є неспроможними або такі дані взагалі були відсутні, а тому будь-які дослідження та висновки в частині дій водій мопеда ОСОБА_7 в даній дорожньо-транспортній ситуації та чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню, чи вбачається в його діях невідповідність вимогам ПДР України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з ДТП - не надавалися.

Даними експертними висновками встановлена необхідність дотримання водієм ОСОБА_4 п.22.5, п.22.6, п.19.1, п.31.6 ПДР України, а саме використання освітлювальних пристроїв при перевезенні негабаритного вантажу, наявності габаритних ліхтарів трактора МТЗ-80.

Вказані висновки експертиз судом покладено в основу обвинувального вироку суду.

В той же час, суд критично оцінив висновок судової автотехнічної та транспортно - трасологічної експертизи №17751/16-52/9947/17-52 від 27.06.2017 року, з тих підстав, що експертам поставлені інші комплекси питань ніж у попередніх експертизах, надані вихідні дані з вказанням місця зіткнення транспортних засобів, визначених з урахуванням клопотання захисника та показань обвинуваченого ОСОБА_4, на підставі яких і було проведено експертизу. Зазначено, що висновки експертизи не підтверджуються іншими доказами у справі і суперечать їм.

При цьому, слід зазначити, що вищевказана експертиза проводилася за ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 01.11.2016 р., клопотання про її призначення, вихідні дані для її проведення були внесені та доповнені прокурором.

Дослідженням ухвали про призначення експертизи встановлено, що на вирішення експертів були поставлені питання, що є аналогічними тим, які були предметом розгляду у попередніх дослідженнях.

Таким чином, висновки суду про прийняття одних доказів та відкидання інших є необґрунтованими, належних мотивів для прийняття даного рішення у вироку не наведено.

Також, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції взагалі не дана оцінка ряду доказів по справі, а саме:

-протоколу проведення слідчого експерименту зі схемами та фото таблицями від 11.08.2016р. за участю потерпілої ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, прокурора, захисника (том 2, арк. 112-124);

-висновку судової автотехнічної експертизи № 14134/15-52 від 16.01.2016 р. (том 1, арк. 235-238);

-показань свідка ОСОБА_9 в тій частині, що сівалка знаходилась повністю на смузі руху трактора, а він керував автомобілем КАМАЗ, який вільно проїхав по проїжджій частині.

Таким чином, в постановленому вироку допущені суперечності, висновки суду є неоднозначними та допускають їх різне трактування, підстави прийняття одних доказів та відкидання інших немотивовані.

При цьому, висновки суду, викладені у вироку, повинні бути однозначними, виражені у категоричних твердженнях та не допускати взаємовиключні твердження у собі, не суперечити один одному.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції не виконано.

Перевірити правильність прийнятого рішення судом першої інстанції в апеляційному порядку не виявляється за можливе у зв’язку з суперечностями у вироку, наявністю в ньому взаємовиключних висновків, неконкретністю висновків суду першої інстанції щодо оцінки доказів по справі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при розгляді справи та постановленні вироку було допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв’язку з чим вирок підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог ст. 370 КПК України та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 2, 13, 15 ч.1 ст.7 КПК України верховенство права, законність, а також забезпечення права на захист, змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обовязкові вимоги у ст. 370 КПК України.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

У зв’язку зі скасуванням вироку за процесуальними порушеннями, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, не може розглянути та дати оцінку апеляційним доводам учасників розгляду про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.

Доводам, викладеним в апеляційних скаргах, в тому числі щодо наявності чи відсутності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, за яким він обвинувачується, доведеності обвинувачення може бути дана оцінка судом при новому розгляді кримінального провадження.

При новому розгляді суду слід усунути вказані в даній ухвалі недоліки, повно та всебічно дослідити обставини справи, надані сторонами на їх підтвердження докази, та ухвалити законне й обгрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та потерпілої залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу обвинуваченого задовольнити частково.

Вирок Борівського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя –

Судді: