Ухвала суду № 75915080, 09.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11кп/790/994/18 Головуючий 1 інстанції: Коваленко О.А. Справа №628/842/16-к Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч. 2 ст. 125 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого – судді - Протасова В.І.,

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

при секретарі - Лисенко О.В.,

за участю прокурора - Пресс Г.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 21.11.2017 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше судимого 30 жовтня 1995 р. Шевченківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 229-6 КК України 1960 р. до 1 року позбавлення волі, з застосуванням примусового лікування на підставі ст. 14 КК України від наркоманії; 21 листопада 1995 р. Куп’янським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 229-6, ч. 2 ст. 43 КК України 1960 р. до 2 років позбавлення волі, з застосуванням примусового лікування на підставі ст. 14 КК України від наркоманії, звільненого 05 вересня 1996 р. згідно зі ст. 8 Указу Президента України від 27 червня 1996 р. «Про амністію»; 22 червня 1999 р. Куп’янським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 229-6, ч. 2 ст. 229-1, ст. 42 КК України 1960 р. до 5 років позбавлення волі, з застосуванням примусового лікування на підставі ст. 14 КК України від наркоманії, звільненого 04 березня 2003 р. на підставі постанови Орджонікідзівського районного суду м. Харкова від 24 лютого 2002 р. умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців; 26 квітня 2006 р. Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 309, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням на строк 3 роки; 03 березня 2009 р. Куп’янським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 121, ст. 70, 71 КК України до 5 років 5 місяців позбавлення волі, звільненого 29 серпня 2013 р. на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2013 р. умовно-достроково на невідбутий строк 2 місяці 14 днів, не працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вироком встановлено, що 06 січня 2016 р. близько 16.00 год. ОСОБА_3, знаходячись поблизу будинків № 179 та № 177 по вул. Фрунзе в м. Куп’янську, в ході сварки з потерпілим ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті особистих неприязнених стосунків, діючи з умислом на спричинення тілесних ушкоджень, дістав з кишені складний ніж, яким умисно наніс один удар у ліву нижню частину живота потерпілого, після чого дерев’яним брусом, який підібрав біля місця події, наніс декілька ударів по різним частинам тіла ОСОБА_4, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді рубця в лівій півздошній області, травматичного набряку м’яких тканин в лівій паховій області з наявністю на його фоні синця, який переходить на область статевого члену в верхній третині, які згідно з висновком судово-медичної експертизи є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок в частині призначеного покарання у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, необґрунтованим застосуванням ст. 75 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м’якість; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 років обмеження волі. В обґрунтування скарги вказав, що обвинувачений раніше був неодноразово судимий, вину визнав лише частково, вчинив злочин проти здоров’я особи із застосуванням ножа та дерев’яного брусу, припинив протиправні дії лише після втручання інших осіб, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність. Звертає увагу, що матеріальна та моральна шкода потерпілому не відшкодовується, обставин, що пом’якшують покарання, не встановлено; наявність обставини, яка обтяжує покарання. На підставі викладеного, прокурор вважає необґрунтованим застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та вказує на необхідність реального відбування покарання ОСОБА_5

Заслухавши доповідь головуючого, з’ясувавши думку прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу; обвинуваченого, який заперечував проти скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Обгрунтованість засудження обвинуваченого та правова кваліфікація його дій учасниками розгляду не оспорюється.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційний суд переглядає вирок стосовно ОСОБА_3 в межах поданої апеляційної скарги прокурора в частині правильності призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

При призначенні покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільну небезпечність, дані про особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, врахував тяжкість вчиненого злочину, який належить до категорії злочинів невеликої тяжкості відповідно до ст. 12 КК України, прийняв до уваги, дані про його особу, згідно з яких обвинувачений раніше судимий, на обліку у психіатра не перебуває, перебуває на обліку у нарколога, не працює.

Також, міськрайонним судом було враховано конкретні обставини справи, наявність обставини, що обтяжує покарання – рецидив злочину та відсутність обставин, що його пом’якшують.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в максимальному розмірі, що передбачений санкцією статті обвинувачення, та його звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції.

При цьому апеляційний суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Сукупність наведених даних свідчать про те, що обвинувачений заслуговує на довіру суду та отримання шансу на виправлення й повернення до суспільно корисного, законослухняного життя без ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції при звільненні ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов’язків відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, дотримався вимог закону України про кримінальну відповідальність та прийняв обґрунтоване, законне рішення, з яким погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, а саме: ступеню суспільної небезпечності, особі обвинуваченого та принципам законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації; є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи апеляції прокурора про неправильне застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України є непереконливими, спростовуються викладеними у вироку міськрайонного суду та даній ухвалі обставинами, у зв’язку з чим задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року щодо ОСОБА_3 – без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя –

Судді: