Рішення № 75914290, 15.08.2018, Дворічанський районний суд Харківської області

Справа № 618/585/18

Провадження № 2/618/166/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року Дворічанський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання – Шахової О. М., розглянувши у підготовчому засіданні в смт Дворічна цивільну справу за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: комунальний заклад охорони здоров’я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення,-

встановив:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1, третя особа: комунальний заклад охорони здоров’я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради про відшкодування коштів, витрачених закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від кримінального правопорушення, в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1 758 грн 40 коп., зазначивши, що за вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 122 КК України. Потерпілий від злочину ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі охорони здоров’я «Харківській міській клінічній лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради з 01.10.2017 року по 06.10.2017 року. Вартість лікування, проведеного за рахунок державного бюджету складає 1 758 грн 40 коп. Відповідач добровільно зазначені кошти не відшкодував. Харківська міська рада, комунальний заклад охорони здоров’я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради не вчинили жодних дій, направлених на відшкодування витрат з бюджету на лікування потерпілого. Таким чином до теперішнього часу кошти до державного бюджету не повернуто, тому з метою захисту інтересів держави заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

В підготовче засідання представник позивача не з’явився, надавши до суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та розглянути справу в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з’явився, надавши заяву, в якій позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення, просив справу розглянути в його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку с наявністю посттраматичного набряку правої підщелепної області, лівої щоки, з наявністю підслизової гематоми в правій підщелепній області та двостороннього перелому нижньої щелепи: ангулярний з права та тіла на рівні 36 зуба, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров’я, що підтверджується висновком судово- медичної екпертизи № 453-КП/17 від 23 листопада 2017 року.

Вироком Дворічанського районного суду Харківської області від 19 лютого 2018 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Вирок набрав законної сили. Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах даного кримінального провадження не був заявлений.

Відповідно до довідки від 20 листопада 2017 року, виданої комунальним закладом охорони здоров’я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в стоматологічному відділенні з 01.10.2017 року по 06.10.2017 року. Затрати на лікування хворого склали 1 758 грн 40 коп.

Кошти витрачені на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 комунальному закладу охорони здоров’я «Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради не відшкодовані.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко - днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно з п. 3 вищезазначеного Порядку, визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних осіб.

У зв’язку з тим, що комунальним закладом охорони здоров’я «Харківською міською клінічною лікарнею швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. ОСОБА_2» Харківської міської ради на даний час не вжито заходів щодо відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3, вказане негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина та в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов’язаних з ними державних гарантій.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 – 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Визнання відповідачем позову, не суперечить закону не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України суд роз’яснює відповідачу наслідки визнання позову, передбачені ч. 4 цієї статті.

За таких обставин справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже судовий збір в розмірі 1762,00 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного і керуючись ст. 1206 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 197, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позов керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь держави в особі Харківської міської ради витрати понесені на стаціонарне лікування ОСОБА_3 у сумі 1 758 грн (одна тисяча сімсот п’ятдесят вісім) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - Головне управління казначейства у м. Києві).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дворічанський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 273 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов