Рішення № 75912363, 09.08.2018, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/184/2018

Справа № 679/22/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2018 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Василюк Л.С.,

номер справи 679/22/18,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_2,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за участю:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (тепер - ОСОБА_1 товариство комерційний банк «ПриватБанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 24 жовтня 2011 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови і правила), Правилами корисування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та позивачем договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При укладенні даного договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.

Згідно п.1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Позивач в позові вказує, що банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленими Тарифами Банку з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою. Крім того, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід’ємних частин договору, тому розмір відсоткової ставки по картковому рахунку може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах визначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, а обов’язком позичальника є отримання даної виписки.

Також зазначає, що згідно п.2.1.1.5.5, п.2.1.1.5.6, п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник має виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплатити винагороди банку. При порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, він зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми позову. Відповідно до п.2.1.1.12.11 Правил користування платіжною карткою, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

Водночас, позивач свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав повністю, однак ОСОБА_2 свої зобов’язання порушив, внаслідок чого станом на 30 вересня 2017 року в нього виникла заборгованість в сумі 13 749 грн. 45 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 272 грн. 98 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом 9 245 грн. 54 коп.; заборгованість за пенею та комісією 3 100 грн. 00 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 630 грн. 93 коп.

На підставі наведеного позивач в поданій позовній заяві просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 жовтня 2011 року в сумі 13 749 грн. 45 коп. та судовий збір в сумі 1 600 грн.

03 травня 2018 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не належать до повного задоволення. При цьому пояснює це тим, що звертаючись позивач з позовом про стягнення заборгованості надав автоматизованой розрахунок заборгованості за користування кредитом, яким підтвердив суму заборгованості. Проте даний розрахунок містить арифметичну помилку щодо суми нарахованих процентів за користування кредитом не на користь відповідача, яка потягнула збільшення суми заборгованості нарахованої по процентах за користування кредитом на 8 936 грн. 07 коп. Вказує, що відповідно до кредитного договору сума процентів обраховується за формулою: суму залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений банком (розрахунок на 360 календарних днів на рік) х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів. Так, за 31 грудня 2014 року залишок тіла кредиту на який нараховуються проценти становить «0», кількість днів за які нараховані проценти «26», процентна ставка «34,8», сума процентів нарахована банком становить 10 грн. 45 коп., проте, 0 грн. тіла кредиту х 34,8% : 360 днів : 100 х 26 дня = 0 грн. процентів, різниця 10 грн. 45 коп.

31 серпня 2016 року 272 грн. 98 коп. х 43,2% : 360 днів : 100 х 30 днів = 9 грн. 83 коп., в той час як банк нарахував 300 грн. 11 коп., різниця становить 290 грн. 28 коп.

31 грудня 2016 року 272 грн. 98 коп. х 43,2% : 360 днів : 100 х 30 днів = 9 грн. 83 коп., в той час як банк нарахував 429 грн. 28 коп., різниця становить 419 грн. 45 коп.

Зазначає, що аналогічні помилки допущені АТ КБ «Приватбанк» при нарахуванні процентів і за інші дати, які підтверджуються розрахунком відповідача, наведеним у порівняльній таблиці нарахування процентів за кредитом, які додав до відзиву. На підставі наведеного вважає, що станом на 30 вересня 2017 року законних підстав у банку для стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 9 245 грн. 54 коп. не має.

Представник відповідача посилаючись на ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг) вказує, що позивач непровамірно підвищив процентну ставку за кредитом, при цьому, належно не повідомив про це позичальника.Таким чином, банком безпідставно у його розрахунку заборгованості застосовано процентну ставку з 01 вересня 2014 року у розмірі 34,8 % річних та з 01 квітня 2015 року у розмірі 43,2 % річних.

Також представник відповідача не погоджується з тим, що пунктом 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, доданих банком до позовної заяви, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки (пеня, штраф), витрат банку складає 50 років. Оскільки вважає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Зазначає, що у відповідності до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), тому стягнення неустойки (штраф, пеня) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Тому нарахування позивачем неустойки у виді пені і штрафу та пред’явлення її у цьому позові є таким, що вчинене поза межами спеціальної позовної давності.

Посилаючись на ст. 549 ЦК України, представник вказує, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Щодо вирішення позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією зауважує на тому, що Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з яких доданий банком до позовної заяви, в частині, що стосується кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яку в свій час отримав позичальник, взагалі не містить умов щодо розміру та строків сплати комісії за обслуговування кредиту. Таким чином вважає, що позовна вимога банку щодо стягнення заборгованості за комісією не підлягає до задоволення.

Також представник відповідача вважає, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. З огляду на вказане правило, просить суд зменшивши її до розміру заборгованості за кредитом, на яку нараховано таку пеню.

На підставі викладеного просить суд у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, заборгованості за пенею, комісією та штрафам відмовити.

17 травня 2018 року представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що при укладенні кредитного договору сторони керувались ч.1 ст.634, ч. 1 ст. 509, ч.2 ст. 639 ЦК України. Вказує, що позивач при підписанні анкети – заяви від 24 жовтня 2011 року ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, що засвідчив своїм підписом. На даний умовах користувався кредитними коштами, до певного періоду частково сплачував заборгованість за договором, що підтверджується випискою з банківського рахунку про рух коштів. Стосовно наданого відповідачем розрахунку заборгованості зазначає, що відповідач не має спеціальних знань та належної освіти в даній сфері для компетентного проведення розрахунку заборгованіості за кредитом. Щодо підвищення позивачем процентної ставки представник банку зауважує на тому, що дане підвищення узгоджується з п.1.1.3.2.3, п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг, а повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15 серпня 2014 року та 15 березня 2015 року. Проте, заяв про розірвання кредитного договору відповідач не подавав та активно користувався кредитною карткою. Відносно одночасного нарахування неустойки у виді штрафу та пені вказує, що штраф – це є разове покарання, а пеня – покарання, яке має на меті домогтися якнайшвидшого виконання зобов’язання. А заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону та дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі і це не є взаємовиключними видами неустойки. Окремо зазначає, що зменшення розміру неустойки за рішенням суду можливе лише тоді коли він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Іншими обставинами вважає ступінь виконання зобов’язання боржником або важкий майновий стан боржника, про що відповідач не надав жодних доказів. Крім того, вказує, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31 жовтня 2017 року, тому позивачем 20 листопада 2017 року позов подано в межах строку позовної давності. Водночас зазначає, що оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено, то в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично зазначена лише пеня.

На підставі наведеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

02 липня 2018 року представником відповідача надано до суду заперечення, в яких останній пояснив, що не погоджується з аргументом позивача, що наданий відповідачем розрахунок заборгованості є невірним, оскільки останній не має спеціальних знань. Зауважує на тому, що відповідач ОСОБА_2 має спеціальну освіту, що підтверджується дипломом про освіту. Щодо формули, яку застосовує позивач для розрахунку заборгованості по кредитному договору, то з системного аналізу положень кредитного договору взагалі не вбачається такої формули. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що сума процентів обраховується лише за формулою: суму залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений банком (розрахунок на 360 календарних днів на рік) х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів. Іншого порядку нарахування процентів за користування кредитом умовами кредитного договору не передбачено. При цьому, формула нарахування процентів на прострочену заборгованість, яку банк застосував з квітня 2014 року, є протиправною.

Крім того зазначає, що банк нараховує проценти за користування кредитом на заборгованість за кредитом, в яку включає поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (неустойка) за попередній місяць, а це прямо суперечить умовам кредитного договору та вимогам закону. Зокрема, статтею 550 ЦК України встановлено правило, за яким проценти на неустойку не нараховуються. Щодо повідомлення банком відповідача про підвищення процентної ставки, то такого в дійсності не було, а тому процентна ставка була збільшена банком в односторонньому порядку протиправно. Стосовно зменшення розміру неустойки зазначає, що суд має право зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. Також вказав на неналежність та недопустимість наказів банку, що були додані до відповіді на відзив, оскільки їх форма не відповідає вимогам законодавства, встановленим ЦПК України для письмових та електронних доказів.

Ухвалою судді Нетішинського міського Хмельницької області суду від 19 січня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

Ухвалою судді Нетішинського міського Хмельницької області суду 08 лютого 2018 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Нетішинського міського Хмельницької області суду від 12 квітня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача, витребувано докази по справі.

Ухвалою Нетішинського міського Хмельницької області суду від 02 липня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача та визнано явку представника позивача обов’язковою.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити повністю, з підстав зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву. Додатково пояснила, що нарахування процентів на заборгованость по кредитному договору проводиться відповідно до формули, яка вказана у відповіді на відзив на позовну заяву, а включення складових до формули є внутрішньою політикою банку, з якою ознайомитись відповідач не може. Вважає, що оскільки відповідач користувався кредитною карткою, то цим підтвердив свою згоду з умовами кредитного договору. При цьому зазначила, що згідно п.1.1.3.2.3 банк має право на зміну процентної ставки, щодо повідомлення відповідача про таку зміну підтвердження надати не може, проте вказує, що відповідач також не надав доказів на спростування того, що він не був повідомлений про таку зміну. Щодо застосування спеціальної позовної давності до штрафу та пені, поклалась на розсуд суду. Крім того вважає, що додані позивачем накази банку про тарифи по кредитним карткам є належними та допустимими доказами, оскільки банки працюють лише з електронними документами, а не паперовими.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченні. Додатково вказав, що визнає позов в частині заборгованості ОСОБА_2 по кредиту, а також щодо стягнення з останнього нарахованих відсотків по кредиту, проте у сумі, які надана останнім у його розрахунку доданому до відзиву на позовну заяву.

Заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши фактичні обставини справи на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково зважаючи на таке.

Згідно ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що 24 жовтня 2011 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 30% річних.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як встановлено судом, сторони визначили, що заява позичальника ОСОБА_2 разом з Пам'яткою клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи банку складають укладений між ними договір про надання банківських послуг.

Подавши позивачу анкету-заяву позичальника від 24 жовтня 2011 року, відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені у стандартних формах Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Сторони підписали названі документи, які містять усі істотні умови кредитного договору. При цьому, відповідач ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами кредитування, які були надані на ознайомлення в письмовому вигляді.

Отже, позивач та ОСОБА_2 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Дакази у справі достовірно вказують на те, що позивачем відкрито на ім’я ОСОБА_2 картковий рахунок, на який банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Також банк видав ОСОБА_2 платіжну картку «Універсальна» №5168755365279344 (строк дії картки до жовтня 2017 року) (а.с. 76).

Вказані докази підтверджують одержання відповідачем кредитних коштів.

Укладаючи зазначений договір, сторони по справі визначили право банку змінювати тарифи та інші умови обслуговування рахунку (п. 1.1.3.2.3 Умов та правил).

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється по рішенню банку і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою держателя відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, що визначено п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, що додані позивачем до позовної заяви.

АТ КБ «Приватбанк» встановило ОСОБА_2 початковий кредитний ліміт у розмірі 300 грн., в подальшому цей ліміт змінювався. Відповідач користувався кредитними коштами: проводив оплату за придбані товари та надані послуги, здійснював часткове погашення кредиту.

За умовами кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався повернути позивачеві кредит і сплатити проценти щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, вносячи їх на рахунок у банку до 25-го числа місяця (а.с.7).

Також судом встановлено, що банк змінював процентну ставку: з 1 вересня 2014 року до 34,8% на місяць (наказ від 18 серпня 2014 року №СП-2014-6915682), з 1 квітня 2015 року до 43,2% на місяць (наказ від 18 лютого 2015 року №СП-2015-6552838) (а.с.125-130).

АТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 визначили, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк. У разі порушення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості перед банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень останній вправі змінити умови кредиту, встановити термін повернення кредиту на 91 день з моменту порушення зобов'язання та вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та відсотків за його використання, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п.п. 1.1.7.12, 2.1.1.4.6 Умов та Правил).

При виникненні прострочених зобов'язань на 100 грн. і більше відповідач повинний був щомісячно сплачувати банку пеню, що розраховується з базової процентної ставки, поділеної на 30, за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. одноразово (п. 2.1.1.12.6.1 Умов та правил). Щомісячний розмір пені становив: за прострочення платежу на один місяць - 50 грн., за прострочення платежу на два і більше місяців - 100 грн.

У випадку порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, останній зобов'язався сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих процентів (п.п. 1.1.5.20, 2.1.1.7.6 Умов та правил).

З розрахунку заборгованості за договором від 24 жовтня 2011 року судом встановлено, що ОСОБА_2 останній платіж внесено 17 грудня 2014 року і з того часу останній не виконує зобов'язання за кредитним договором (а.с. 4-5).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Станом на 30 вересня 2017 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, згідно розрахунку позивача, становила 13 749 грн. 45 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 272 грн. 98 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 9 245 грн. 54 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 3 100 грн.; штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 630 грн.93 коп.

При цьому, суд не погоджується з розрахунком заборгованості, який наданий банком в частині визначення заборгованості по процентам на залишок заборгованості за кредитом сумі 9 245 грн. 54 коп., оскільки даний розрахунок не відповідає умовам кредитного договору, з огляду на таке.

За умовами кредитного договору відповідач мав сплачувати за користування кредитними коштами 2,5 % в місяць за тратами, тобто 30 % на рік.

Як видно з матеріалів справи, відповідач здійснював трати за кредитними картами по 17 грудня 2014 року. З 01 вересня 2014 року банком було підвищено кредитну ставку до 34,80% річних, оскільки відповідач отримував після 01 вересня 2014 року кредитні кошти, а тому він, на думку суду, фактично погодився із підвищенням відсоткової ставки.

З 01 квітня 2015 року банком було підвищено відсоткову ставку по кредиту до 43,20% річних. Як вбачається із розрахунку заборгованості, після підвищення відсоткової ставки банком здійснювалось автоматичне списання коштів відповідача з інших банківських рахунків в рахунок погашення заборгованості по кредиту після збільшення даної відсоткової ставки. В цей період відповідач вимог до банку щодо розірвання кредитного договору не подавав, що на думку суду, свідчить про його згоду із зміною відсоткової ставки.

Обгрунтованими є, на думку суду, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом за період з 03 лютого 2014 року по 30 вересня 2017 року в сумі 272 грн. 98 коп., проте при нарахування процентів на залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом суд погоджується з розрахунком, наданим відповідачем в сумі 309 грн. 47 коп. (а.с. 87), де 39 грн. 21 коп. (нарахування процентів на залишок поточної заборгованості за кредитом) + 292 грн. 36 коп. (нарахування процентів на залишок простроченої заборгованості за кредитом) – 22 грн. 09 коп. (сплачені проценти за користування кредитними коштами) = 309 грн. 47 коп. Даний розрахунок відповідає умовам кредитного договору.

Відповідно до кредитного договору сума процентів на залишок заборгованості за кредитом обраховується за формулою: суму залишку заборгованості за кредитом (тіло кредиту) х річний розмір процентної ставки, встановлений банком (розрахунок на 360 календарних днів на рік) х кількість календарних днів користування коштами = сума процентів (N *M /360*Y=Z), де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту); M – процентна ставка; 360/365 – кількість днів у році; Y– кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів.

Надана аналогічна формула позивачем містить в собі складову - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості (N *M /360*(2 або1) *Y=Z), де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці); M – процентна ставка; 360/365 – кількість днів у році; 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов'язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості); Y– кількість днів за які здійснюється нарахування; Z – сума нарахованих процентів, що не передбачена умовами договору, зазначення якої є істотним та необхідними для договорів даного виду, а також між сторонами має бути досягнута згода по застосуванню саме формули з такими складовими для нарахування заборгованості по процентам за кредитом .

Крім того, при нарахуванні процентів на залишок заборгованості за кредитом за даною формулою позивач включав в заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), що суперечить вимогам ст. 550 ЦК України, якою встановлено правило, за яким проценти на неустойку не нараховуються.

Також суд зауважує на тому, що в умовах кредитного договору не виокремлюється при нарахування процентів на залишок заборгованості за кредитом поточна та прострочена заборгованість.

Суд відхиляє твердження представника відповідача щодо сумніву останнього, що саме надані позивачем до суду Умов та Правил надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, осільки не містять підпису відповідача, і що саме ці Умов та Правил надання банківських послуг мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди (комісії) та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Із змісту підписаної ОСОБА_2 заяви від 24 жовтня 2011 року вбачається, що він ознайомився і згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому для ознайомлення. Своїм підписом підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» і згідний з тим, що заява разом з пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним і банком договір про надання банківських послуг.

Суд погоджуєть з твердженням позивача, що останній звернувся до суду з позовом в межах строку позовної давності виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року №СП-2010-256, у випадку невиконання зобовязань за договором клієнт зобовязаний на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), сплатити винагороду банку.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно з довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» внесення щомісячних платежів відбувається до 25 числа наступного місяця.

Пунктом 2.1.1.2.11.Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що карта діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній стороні карти, включно.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії карти, виданої відповідачеві, визначено до жовтня 2017 року (а.с.76).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту, процентів та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 23 листопада 2016 року у справі №6-2104цс16. Таким чином, відсутні підстави для застосування позовної давності до основного зобов’язання за кредитним договором, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

Водночас, суд погоджується з аргументами представника відповідача щодо того, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України). Проте, п. 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг, доданих банком до позовної заяви, передбачено, що строк позовної давності відносно вимог банку про повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів, витрат банку складає 50 років. Однак, зазначені Умови не містять підпису відповідача, а тому, суд, вважає, що сторони договору не домовились по даній умові. Окрім того, в анкеті-заяві позичальника від 24 жовтня 2011 року про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» у АТ КБ «ПриватБанк» домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Судом також встановлено, що станом на 30 вересня 2017 року ОСОБА_2 за кредитним договором нараховано заборгованість по пені 3 100 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) – 630 грн. 93 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки (штраф, пеня), суд погоджується з твердженням представника відповідача що, у відповідності до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), тому стягнення такої обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, згідно зі ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та пунктами 1.1.5.21, 2.1.1.12.6.1 Правил та умов надання банківських послуг передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.

Одночасно, Тарифами обслуговування кредитних карт та пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.7.5 Правил та умов надання банківських послуг передбачено сплату позичальником штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення термінів платежів по будь-якому із грошових зобовязань, тобто за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором не допускається.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015р. №6-2003цс15.

На підставі вище викладеного, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» пені за період 12 місяців перед зверненням кредитора до суду у сумі 1 100 грн., в межах спеціальної позовної давності, що підтверджується наявним у справі розрахунком та відмовити позивачу в частині позову щодо стягнення штрафу.

Також суд вважає, що додані позивачем до відповіді на відзив накази банку про тарифи по кредитним карткам є належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування та є у відкритому доступі на офіційному сайті позивача, який зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг, з якими ознайомлений відповідач.

Щодо вимоги представника відповідача про зменшення розміру неустойки, то суд таку вважає необґрунтованою, при цьому зважаючи на позицію представника позивача. Частиною третьою третьою статті 551 ЦК України передбачено, що за рішенням суду можливе зменшення неустойки, проте, лише за умови, що він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Іншими обставинами, суд вважає, ступінь виконання зобов’язання боржником або важкий майновий стан боржника, про що відповідач не надав жодних доказів.

Крім того, суд бере до уваги пояснення представника позивача, що оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено, то в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично зазначена лише пеня, а тому в позовних вимогах не зазначається стягнення комісії, що не заперечував представник відповідача в судовому засіданні.

За вказаних обставин, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2011 року, яка виникла станом на 30 вересня 2017 року, в сумі 1 682 грн. 45 коп., з яких 272 грн. 98 коп. – заборгованість за кредитом, 309 грн. 47 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1100 грн. –пеня.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховується те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення заборгованості у сумі 13 749 грн. 45 коп. задоволено частково у сумі 1 682 грн. 45 коп., що становить 12,24% від заявлених вимог. Зважаючи на сплату позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 1 600 грн., на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 195 грн. 84 коп. (1600 х 12,24%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111) заборгованість за кредитним договором від 24 жовтня 2011 року, яка виникла станом на 30 вересня 2017 року, у сумі 1 682 гривні 45 копійок та судовий збір у сумі 195 гривень 84 копійки, а всього 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят вісім) гривень 29 копійок.

В частині позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 24 жовтня 2011 року у сумі 12 067 (дванадцять тисяч шістдесят сім) гривень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Хмельницької області або через Нетішинський міський суд Хмельницької області (відповідно до п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 – VIII від 03 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ14360570).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: 30100, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Повне судове рішення складено 15 серпня 2018 року.

Суддя О.М.Гавриленко