Постанова № 75909265, 16.08.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4241/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/2584/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 16.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Пінкевич Н.С., ухваленого в м. Києві 01 листопада 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и в :

В квітні 2017 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 11215,16 доларів США та судовий збір.

Заявлені вимоги мотивував тим, що 04 жовтня 2006 року АКІБ «Укрсоцбанк», назву якого в подальшому змінено на ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 уклали кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в суми, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту.

У порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 свої зобов’язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 29 березня 2017 року має прострочену заборгованість за кредитом 7009,78 доларів США, за відсотками – 3311,60 доларів США, у зв’язку з систематичним порушенням позичальником своїх обов’язків зі сплати кредиту йому було нараховано неустойку в розмірі 893,78 доларів США, що еквівалентно 23964,08 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, яке ухвалене в м. Києві 01 листопада 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено в задоволенні позову.

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк», не погоджуючись із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що строк виконання зобов’язання закінчується 03 жовтня 2021 року, що є кінцевим строком повернення основної заборгованості згідно з кредитним договором. Суд неправильно застосував норми матеріального права та хибно вирішив, що зобов’язання змінено згідно умов кредитного договору. Навіть якщо припустити, що строк позовної давності пропущено до окремих чергових платежів, то він не є пропущеним до інших платежів, що знаходяться в межах позовної давності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-249цс15 від 02 грудня 2015 року. На підставі правових висновків Верховного Суду України можна прийти до висновку, що якщо позичальник впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), то це не дає можливості застосувати судом за його заявою строки позовної давності. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який клієнт не здійснив.

Відзиву на апеляційну скаргу в установлений судом строк не надійшло.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що 04 жовтня 2006 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 уклали договір кредиту № 380/1231/06-Ж, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 29510 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом щомісячно та порядком повернення суми кредиту до 10 числа кожного місяця згідно з наведеним графіком, кінцевий строк погашення – 03 жовтня 2021 року (а. с. 5 – 7).

Згідно п. 2.4.1 кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту на зазначений рахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти користування кредитом. У випадку, якщо 10 число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов’язаний здійснити сплату нарахованих процентів за користування кредитом у попередній робочий день.

Згідно п. 3.3.7 кредитного договору, позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному п. п. 2.4, 2.5 цього договору.

Згідно п. 3.3.8 кредитного договору, позичальник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі повертати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання, можливими штрафами та пенею в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору.

Згідно п. 3.3.9 кредитного договору позичальник зобов’язаний достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом, можливі штрафи та пеню у випадках, визначених п. п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору.

Згідно п. 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених в п. 2.4 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених будь-яким з п.п. 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Згідно п. 4.3 кредитного договору у разі порушення позичальником вимог п. п. 3.3.2 – 3.3.16 цього договору, позичальник зобов’язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного п. 1.1 цього договору, за кожний випадок.

Згідно п. 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. п. 3.3.2 – 3.3.6, 3.3.10 – 3.3.12, 3.3.15 цього договору, порушення позичальником умов договору, визначеного п.п. 1.3.1 цього договору, протягом більш ніж 5 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно п. 4.5 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів підряд, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за п. 1.1 цього договору більш як на 10 процентів, або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5 % процентів суми кредиту за п. 1.1 цього договору, позичальник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору, в тому числі кредит, проценти за кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором.

Згідно заяви на видачу готівки № 55 від 04 жовтня 2006 року, Київською обласною філією АКБ «Укрсоцбанк» видано ОСОБА_2 29510 доларів США, що еквівалентно 149025,50 грн. (а. с. 8).

06 квітня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» направило на адресу ОСОБА_2 вимогу про усунення порушень, в якій вимагало у строк до 30 днів з дати відправлення цієї вимоги, але не пізніше 3 днів з моменту отримання цієї вимоги, сплатити заборгованість по кредиту, сплатити нараховані проценти, комісії за користування кредитом і нараховані штраф (пеню).

Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» станом на 29 березня 2017 року, ОСОБА_2 борг за кредитом востаннє сплачувався 16 січня 2014 року в розмірі 200 доларів США (а. с. 17 – 18).

Наведені обставини підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки строк виконання основного зобов’язання було змінено, то через 90 днів після сплати боржником основного платежу в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 квітня 2017 року, тобто зі спливом позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, згідно якого заборгованість в розмірі 11215,16 доларів США складається із заборгованості за кредитом 7009,78 доларів США та заборгованості по відсотках 3311,60 доларів США, а також пені за несвоєчасне повернення відсотків 23964,08 грн. (а. с. 14 – 16).

Отже, оскільки в зв’язку із невиконанням умов кредитного договору у позичальника утворилася заборгованість, за умовами кредитного договору та відповідно до вимог ЦК України банк набув право стягнення заборгованості із позичальника, яким під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечувався факт утворення та розмір заборгованості.

Разом із тим, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності (а. с. 52 – 54).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов’язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов’язання є прострочення - невиконання зобов’язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п’ятої статті 261 ЦК України за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно з пунктом 4.4 кредитного договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. п. 3.3.2 – 3.3.6, 3.3.10 – 3.3.12, 3.3.15 цього договору, порушення позичальником умов договору, визначеного п.п. 1.3.1 цього договору, протягом більш ніж 5 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов’язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Крім того, згідно п. 4.5 кредитного договору у разі невиконання (належного виконання) позичальником обов’язків, визначених п. 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів підряд, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за п. 1.1 цього договору більш як на 10 (десять) процентів, або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5 (п’ять) процентів суми кредиту за п. 1.1 цього договору, позичальник зобов’язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору, в тому числі кредит, проценти за кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором.

Пунктами 3.3.7, 3.3.8 кредитного договору, до яких відсилає вищезазначений п. 4.5, передбачено, що позичальник зобов’язаний сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному п. п. 2.4, 2.5 цього договору, а також своєчасно та в повному обсязі повертати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання, можливими штрафами та пенею в порядку, визначеному п. 1.1 цього договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що виходячи із аналізу наведених умов договору, порушення строків повернення кредиту та сплати процентів протягом більше, ніж 90 (дев’яносто) календарних днів підряд не призводить до автоматичної зміни строку виконання основного зобов’язання згідно п. 4.4 кредитного договору, а регулюється окремим п. 4.5 кредитного договору та надає кредитору право направити позичальнику вимогу про повернення заборгованості в повному обсязі, після отримання якої останній зобов’язаний погасити заборгованість.

Разом із тим, пункт 4.5 кредитного договору судом першої інстанції в рішенні перекручено та викладено на власний розсуд в неіснуючій редакції, а саме що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов’язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 (дев’яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов’язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Із даних неіснуючих умов договору судом відповідно зроблено помилковий висновок, що оскільки боржник не сплачував кредит та проценти за користування ним з 16 січня 2014 року, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 днів після сплати боржником останнього платежу, а оскільки позов подано в квітні 2017 року, позивач пропустив трирічний строк позовної давності в цілому.

Таким чином, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зміни строку виконання основного зобов’язання і спливу строку позовної давності щодо всіх вимог ПАТ «Укрсоцбанк», не відповідають обставинам справи, рішення ухвалене в результаті неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, відтак не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо підставності позову ПАТ «Укрсоцбанк», апеляційний суд враховує, що між сторонами 04 жовтня 2006 року укладено кредитний договір, в результаті неналежного виконання зобов’язань за яким у відповідача утворилася заборгованість, а отже позивач має право на її стягнення із позичальника.

Як вже було встановлено, згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором, заборгованість в розмірі 11215,16 доларів США складається із заборгованості за кредитом 7009,78 доларів США та заборгованості по відсотках 3311,60 доларів США, а також пені за несвоєчасне повернення відсотків 23964,08 грн. (а. с. 14 – 16).

Апеляційний суд враховує, що відповідач у поясненнях на апеляційну скаргу заперечував порядок нарахування заборгованості, вказуючи, що банк з січня 2012 року самовільно розподіляв сплачені ним кошти, призначені для погашення тіла кредиту, однак ані під час розгляду справи, ані в апеляційній скарзі ОСОБА_2 будь-якого альтернативного розрахунку заборгованості надано не було, клопотань про призначення експертизи для перевірки правильності розрахунку не заявлялось, наданий позивачем розрахунок є чітким, зрозумілим і приймається апеляційним судом за достовірний.

Відповідачем ОСОБА_2 до суду першої інстанції подавалася заява про застосування наслідків спливу позовної давності та додаткові пояснення під час розгляду справи в апеляційному суді, згідно яких, банк знав про своє порушене право, починаючи з 11 грудня 2013 року, проте не заявляв про це, а позов пред’явив лише 21 квітня 2017 року.

Оцінюючи дану заяву, апеляційний суд приймає до уваги, що оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань.

Аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 5 квітня 2017 року у справі 6-522цс17, а також від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж на виконання умов кредитного договору ОСОБА_2 здійснено 16 січня 2014 року, із позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся у квітні 2017 року, а кінцевий термін повернення заборгованості – 03 жовтня 2021 року.

Отже, оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, апеляційний суд вважає за необхідне частково задовольнити його заяву і відмовити в задоволенні позову поза межами трирічного строку позовної давності щодо періодичних платежів та річного строку щодо пені.

Доводи відповідача щодо спливу позовної давності відносно всієї суми заборгованості є безпідставними, враховуючи, що строк виконання основного зобов’язання за кредитним договором спливає лише 03 жовтня 2021 року і в передбаченому договором порядку змінений не був.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ПАТ «Укрсоцбанк» до апеляційного суду, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором за трирічний строк до дня звернення до суду за період з 19 квітня 2014 року по 19 квітня 2017 року складає: сума заборгованості за кредитом – 7009,78 доларів США, за відсотками – 2985 доларів США, всього 9994,78 доларів США, пеня за період з 19 квітня 2016 року по 19 квітня 2017 року складає 20588,74 грн.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволення позову та апеляційної скарги в розмірі 10725,83 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (м. Київ, вул. Ковпака 29, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00039019) заборгованість за кредитним договором та відсотками в розмірі 9994,78 доларів США, пеню в розмірі 20588,74 грн. та судовий збір в розмірі 10725,83 грн.

В іншій частині позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 16 серпня 2018 року.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Сержанюк А.С.

ОСОБА_3