Постанова № 75904001, 14.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9829/18 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державного реєстратора філії КП "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Грусевича Сергія Григоровича, Державного реєстратора філії КП "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Довженка Олександра Володимировича, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бровченко Марини Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати рішення та записи державних реєстраторів у реєстрі прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна №15, №16, загальною площею 482,6 кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 420332880391), а саме:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41193973 від 21 травня 2018 року 13:10:46 прийняте державним реєстратором Філії комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Грусевич Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26237860 від 18 травня 2018 року 12:26:37 щодо реєстрації права власності за ТОВ "Фірма Томас";

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41383912 від 01 червня 2018 року 10:43:51 прийняте державним реєстратором Філії Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради у м. Київ Грусевич Сергієм Григоровичем та внесений на його підставі запис номер 26413552 від 30 травня 2018 року 17:03:53 щодо реєстрації прав власності за ТОВ "Скартек";

- скасувати рішення про припинення обтяження індексний номер рішення 41617921 від 14 червня 2018 року 17:21:21 прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14 червня 2018 року 17:25:45;

- скасувати рішення про припинення іпотеки індексний номер рішення 41614914 від 14 червня 2018 року 15:55:41, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14 червня 2018 року 17:14:06;

- скасувати рішення про припинення обтяження індексний номер рішення 41615692 від 14 червня 2018 року 16:16:56 прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Добробут" Литвинівської сільської ради Київської області Долженко Олександром Володимировичем, відомості про яке внесено до реєстру 14 червня 2018 року 17:16:02;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 41635750 від 15 червня 2018 року 14:36:49, прийняте приватним нотаріусом Бровченко Мариною Олександрівною, Київський міський округ, та внесений на його підставі запис про право власності 26647282 від 15 червня 2018 року 13:50:49 щодо реєстрації права власності за ТОВ "Вікос 2014".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року ОСОБА_9 у відкритті провадження в адміністративній справі - відмовлено у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що дана справа підлягає розгляду та вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки предмет позову не має однак приватноправового позову, а обґрунтований виключно протиправністю дій відповідача як суб'єкта владних повноважень.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов пов'язаний з вирішенням приватноправового спору щодо права власності на нерухоме майно й захист порушеного права позивача можливий за умови визнання (встановлення) судом цього права, з чого випливає необхідність дослідження і надання судом правової оцінки правочинам, на підставі яких здійснювалося набуття і перехід права власності, у зв'язку з чим даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч.2 статті 55 Конституції України та статті 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Так, п.1 2 ч.1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Пунктом 1 ч.1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ч.3 статті 19 КАС України, адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

У постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Згідно ч. 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на те, що спірні правовідносини пов'язані з наявністю спору, що виник з цивільних відносин, які стосуються захисту порушених цивільних прав позивача, тому не відносяться до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відтак, суд першої інстанції в контексті п.1 ч.1 статті 170 КАС України, дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_4.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи апелянта, які стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, що відносяться безпосередньо спору по суті справи та які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції щодо процесуальних норм.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.