Рішення № 75902287, 15.08.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1241/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1Д.) звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить:

- визнати незаконною і протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ) щодо відмови у перерахунку, нарахуванні, виплаті пенсії та виплаті компенсацій за невчасно виплачені суми пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати і виплатити з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року включно доплату за понаднормативний стаж у розмірах як непрацюючому, відповідно до чинного законодавства на кожен місяць вказаного строку, та провести індексацію пенсії, за нормами Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України, в повному обсязі;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області перерахувати з 01.10.2017 року пенсію за віком як непрацюючому за чинними нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України, в повному обсязі, - до наступної зміни норм законодавства, та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін і виплачувати довічно;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняти та розглянути по суті заяву щодо перерахунку пенсії із додаванням стажу, подану представником за довіреністю 19.02.2018 р., та перерахувати з 19.02.2018 р. пенсію за віком із додаванням страхового стажу за період з 01.05.2009 р. по 24.07.2009 р. шляхом збільшення коефіцієнта страхового стажу, основного розміру пенсії та доплати за понаднормативний стаж;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити компенсацію, розраховану за нормами Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Постанови КМУ №159 від 21.02.2001р. “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, за невчасно отримані суми перерахунку та індексації пенсії, як частини доходу, за період невиплати з 01.06.2014 року по дату фактичної виплати сум перерахунку та індексації пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити компенсацію, розраховану за нормами Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Постанови КМУ №159 від 21.02.2001 р. “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, за невчасно отримані суми пенсій у щомісячному розмірі 2079,50 грн. з 01.06.2014 року по 30.09.2015 року включно;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань 5000,00 гривень відшкодування моральної шкоди;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити виплату сум перерахунку пенсій та індексації, сум компенсацій та відшкодування шляхом перерахунку за реквізитами банківського рахунку для виплати поточної пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач є громадянином України, якому по досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу було призначено пенсію за віком, яка виплачувалася до грудня 2013 року. В грудні 2013 року, у зв’язку з виїздом ОСОБА_1 на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплата йому пенсії була припинена, позивачу виплачено суму пенсії за 6 місяців наперед. Постановою Комсомольського районного суду Херсонської області у справі №667/5107/14-а від 26.08.2014 року дії Пенсійного фонду з припинення виплати пенсії визнано протиправними, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.06.2014 року.

Рішення суду виконано відповідачем в жовтні 2015 року. Проте, з довідки Пенсійного фонду, отриманої позивачем у лютому 2018 року ОСОБА_1 стало відомо, що розмір пенсії, яку він отримує був актуальним її розміром станом ще на листопад 2013 року.

Не погоджуючись з розрахунками відповідача, ОСОБА_1 через свого представника 19.02.2018 року звернувся до ГУ ПФУ, пред’явивши оригінал трудової книжки позивача та заяву про перерахування пенсії із додаванням стажу. В подальшому – 20.02.2018 року відповідна заява з додатками була надіслана в адресу відповідача поштою.

Відповідач відмовив представнику позивача, мотивуючи відсутністю у представника належних повноважень для представництва інтересів ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови здійснити перерахунок належної йому пенсії, у зв’язку з чим просить суд зобов’язати ГУ ПФУ вчинити відповідні дії у визначеному ним в позові порядку.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв’язку з наявними в ній недоліками.

13.07.2018 року вимоги наведеної ухвали виконані, у зв’язку з чим ухвалою суду від 13.07.2018 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на підставі розпорядження №77 від 13.07.2018 року та у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дмитрієвої О.О. справу передано до розгляду судді Ковбій О.В.

16.07.2018 року справу було прийнято до провадження, на підставі ч. 14 ст. 31 КАС України, розгляд справи розпочато спочатку.

01.08.2018 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовних вимог, просить суд відмовити в їх задоволенні на підставі наступних аргументів.

Так, відповідач вказує, що виплата пенсії позивачу поновлена з 01.06.2014 року на підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.08.2014 року по справі №667/5107/14-а.

Страховий стаж по 30.04.2007 року позивачу був визначений станом на момент призначення пенсії та склав 43 роки 09 місяців 23 дні.

29.05.2009 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про перерахунок пенсії з додаванням стажу та більшого заробітку. За результатами перерахунку до стажу зараховано періоди роботи по 30.04.2009 року та заробітна плата позивача за відповідні періоди.

Також, відповідач зазначає, що стаж і заробіток позивача з 01.05.2009 по 24.07.2009 року для здійснення перерахунку його пенсії не використовувався, оскільки позивач до органу Пенсійного фонду України з відповідними заявами не звертався. Зазначає, що на його думку, особа – представник, яка зверталася від імені позивача не наділена правом на подачу заяв про перерахунок пенсії ОСОБА_1, оскільки, відповідно п.1.5 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 таким правом наділені лише пенсіонер або його законний представник, а не представник за довіреністю, як у випадку з представником позивача.

Підсумовуючи викладене, відповідач вказує, що ним в повній мірі виконано рішення суду від 26.08.2014 року по справі №667/5107/14-а, згідно якого вчинення будь-яких інших дій окрім поновлення виплати пенсії ним не передбачено.

Стосовно компенсації позивачу втрати частини доходу ГУ ПФУ зазначає, що ним було своєчасно виконано вищезазначену постанову суду, а тому підстав для виплати компенсації немає.

Також, відповідач вважає необґрунтованою вимогу щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., в силу того, що, на його думку, спірні обставини, що зумовили звернення ОСОБА_1 з даним позовом не віднесені до випадків, за яких має відшкодовуватись моральна шкода, передбачених ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України.

Окрім зазначеного ГУ ПФУ вважає, що відшкодування моральної шкоди можливо лише за умови, коли право на дане відшкодування передбачено спеціальним законодавством. Нормами пенсійного законодавства такого відшкодування не передбачено, а тому й право на нього у позивача не з'явилося.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджується копією пенсійного посвідчення №1727901991 від 06.08.2007 року, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, який отримує відповідний вид пенсії з 24.04.2007 року та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

18.11.2013 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України з заявою про виплату пенсії наперед у зв’язку з його виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю.

У листопаді 2013 року, ОСОБА_1 було виплачено наперед пенсію за 6 наступних місяців (за період з 01.12.2013 по 31.05.2014 року).

Не погоджуючись із припиненням виплати пенсії, позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні із заявою про поновлення її виплати. Однак, відповідачем у десятиденний термін поновлення виплати пенсії не здійснено.

20.12.2013 року представник ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в м. Херсоні із заявою про поновлення виплати пенсії.

Відповідачем у десятиденний термін поновлення виплати пенсії не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернувся до Комсомольського районного суду м. Херсона з позовом про визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні щодо відмови у виплаті пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.06.2014 року.

Постановою зазначеного суду від 26.08.2014 року у справі № 667/5107/14-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного суду позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постанова суду набрала законної сили 06.07.2015 року (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень про набрання законної сили ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду).

Розпорядженням відповідача №187 від 07.09.2015 року виплату пенсії ОСОБА_1 поновлено.

Проте, розмір поновленої пенсії перерахований не був та залишався таким самим, як і на момент припинення її виплати – 2079,50.

Вказане викликало у позивача підозру, тому він звернувся до ГУ ПФУ з заявами від 20.02.2018 року, 16.11.2017 року та від 27.04.2018 року.

В подальшому, як зазначено позивачем, листом ГУ ПФУ від 15.12.2017 року №419/Г-1, отриманого ним у січні 2018 року перерахунок пенсії позивачу не проведений. Також, позивачу стало відомо, що не врахованим є його понаднормовий стаж роботи в період часу з 01.05.2009 року.

19.02.2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до ГУ ПФУ, пред’явивши оригінал трудової книжки позивача та заяву про перерахування пенсії із додаванням стажу.

Вповноважені особи органу Пенсійного фонду відмовили представнику позивача в прийнятті від імені позивача заяви про перерахунок пенсії з додаванням стажу.

Відмову мотивували відсутністю у представника належних повноважень для представництва інтересів ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду, зокрема щодо звернення від імені пенсіонера з відповідного роду заявами.

Позивач вважає дії ГУ ПФУ, щодо відмови в перерахунку, нарахуванні, виплаті пенсії та виплаті компенсації за невчасно виплачені суми пенсії ОСОБА_1 протиправними, у зв’язку з чим звернувся до суду з даним позовом та просить захистити його права шляхом задоволення позовних вимог у запропонованій ним редакції.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання. Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч.2 ст. 25 Конституції України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Як встановлено судом з листа ГУ ПФУ №74/Г-99-1 від 22.03.2018 року з моменту призначення позивачу пенсії, а саме, з 24.04.2007 року по дату припинення її виплати (листопад 2013 року), у зв’язку з виїздом ОСОБА_1 за кордон її розмір регулярно перераховувався, згідно вимог ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Після поновлення виплати пенсії позивачу з 01.06.2014 року по теперішній час розмір пенсії не перераховувся жодного разу.

На думку позивача, розмір його пенсії безпосередньо залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та має збільшуватись разом зі збільшенням зазначеного прожиткового мінімуму, а саме на суму, що складає 20 % від нього.

Однак, суд вказує на помилковість таких доводів в силу наступного.

Так, п. 4.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дійсно передбачено, що для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу; збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.

Згідно даних ГУ ПФУ, наразі, загальний стаж позивача становить: 45 років, 9 місяців та 23 дні. Тобто понаднормовий стаж ОСОБА_1 складає 20 років.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам (з урахуванням наведеного вище – 25 років) пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

З викладеного слід зробити висновок, що збільшення пенсії особи, передбачене наявністю у нього понаднормового стажу, розраховується не з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому без зміни зазначеного показника відсутнє й право особи на перерахунок розміру належної йому пенсії.

Однак, суд вказує, що перерахунок пенсії здійснюється в разі наявності підстав, передбачених ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Частиною 2 ст.42 у редакції Закону до 14.05.2013 року підставою для здійснення перерахунку пенсії було зміна розміру середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні.

Після означеної дати середньомісячна заробітна плата штатного працівника в Україні була замінена середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Так, згідно змісту зазначеної статті у новій редакції крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з 1 березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

01.04.2014 року дія нової статті зупинена Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

03.10.2017 року дію ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» відновлено у зміненій редакції.

Так, у редакції статті від зазначеної дати по дату розгляду справи вказано, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Окрім вказаного, ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації, окрім іншого, підлягають пенсії.

Частиною 5 зазначеної статті, викладеній в редакції Закону від 03.10.2017 року, передбачено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

До 03.10.2017 року пенсія згідно положень законів «Про індексацію грошових доходів населення» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була об’єктом індексації. Індексація пенсій, проводилась за рахунок Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підсумовуючи викладене суд вказує на те, що до 31.05.2014 року (дати припинення виплати позивачу пенсії) підвищення її розміру внаслідок зміни розміру середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні, тобто на підставі ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в разі наявності підстав, здійснювалось регулярно. 14.05.2013 року ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» була викладена в новій редакції – підстави для здійснення перерахунку пенсії особам, яким вона була призначена, зокрема, й ОСОБА_1 змінились. Майже одразу після означених змін, дія статті зупинена до 03.10.2017 року.

З викладеного слід дійти висновку, що у період часу з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року законодавчо закріплених підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу не було.

Доводи позивача, щодо доплат за понаднормативний стаж спростовані судом вище.

Проте, суд наголошує, що діючою, зокрема, в період часу з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року, залишалась ч.1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою передбачена індексація пенсій громадян.

У своєму відзиві відповідачем зазначено, що на виконання рішення суду від 26.08.2014 року ним було нарахована та виплачена сума індексації. Проте, на підтвердження зазначеного жодних доказів суб’єктом владних повноважень не надано, незважаючи на зазначення у відзиві про надання розрахунку з урахуванням індексації.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині зобов’язання ГУ ПФУ провести індексацію пенсії ОСОБА_1 за період часу з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року та виплатити відповідну суму індексації з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов’язання ГУ ПФУ перерахувати з 01.10.2017 року пенсію ОСОБА_1 за віком як непрацюючому за чинними нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням при розрахунку усіх чинних на кожен місяць вказаного періоду норм щодо мінімального розміру пенсії, прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунку, індексації, надбавок, підвищень, тощо, як і громадянам, що проживають на території України, в повному обсязі, - до наступної зміни норм законодавства, та перераховувати в подальшому в разі настання таких змін і виплачувати довічно суд зазначає наступне.

Так, як вже було вказано судом вище, згідно положень ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п. 4.3 Прикінцевих положень зазначеного Закону, 03.10.2017 року у позивача з’явилось право на перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Проте, механізм здійснення передбачених виплат встановлений Порядком перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 795 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2017 р. № 486).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

З наведеного вбачається принцип здійснення зазначеного перерахунку виключно за зверненням особи.

16.11.2017 року, 20.02.2018 року та 27.04.2018 року представник позивача звертався до ГУ ПФУ з заявами про перерахунок пенсії позивача, проте у відповідних заявах, представник хоч і просив перерахувати пенсію ОСОБА_1, проте не зазначав конкретного посилання на норми Закону (ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») або на підставу зазначеного перерахунку (середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески).

Також вказані заяви не відповідали вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок), зокрема, п. 2.7 зазначеного порядку, згідно якого до заяви про перерахунок пенсії у зв’язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв’язку зі зміною кількості членів сім’ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Як вбачається з копій перелічених вище заяв наявних в матеріалах справи, вони не містять додатків взагалі.

Отже, наведені заяви суд не може сприймати як заяву, що має ініціювати перерахунок позивачу пенсії у зв’язку зі збільшенням розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Додатково суд зазначає, що викладені висновки не позбавляють позивача можливості звернутись за відповідним перерахунком у передбаченому законом порядку.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання ГУ ПФУ перераховувати пенсію позивача в подальшому, суд вказує, що позовні вимоги спрямовані на майбутнє не можуть бути розглянуті судом, оскільки метою судочинства є захист саме порушених прав особи. Таким чином, право особи на перерахунок, що виникне в майбутньому не може бути порушене станом на дату розгляду зазначеного позову, отже й предметом розгляду даної справи бути не можуть.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняти та розглянути по суті заяву щодо перерахунку пенсії із додаванням стажу, подану представником за довіреністю 19.02.2018 р., та перерахувати з 19.02.2018 р. пенсію за віком із додаванням страхового стажу за період з 01.05.2009 р. по 24.07.2009 р. шляхом збільшення коефіцієнта страхового стажу, основного розміру пенсії та доплати за понаднормативний стаж суд зазначає наступне.

Так, з наявної в справі заяви про перерахунок пенсії зі збільшенням трудового стажу, вбачається, що вона подана представником позивача за довіреністю – ОСОБА_2

Також сторонами визнано, що представник позивача особисто 19.02.2018 року звертався до ГУ ПФУ з відповідною заявою та мав при собі оригінал трудової книжки ОСОБА_1 Проте, орган Пенсійного фонду відмовив йому в прийнятті заяви, посилаючись на приписи п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок), згідно яких заява про перерахунок пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а тому, на думку відповідача, оскільки ОСОБА_2 не є законним представником позивача в розумінні ст. 242 Цивільного Кодексу України, то й права на подачу заяви про перерахунок пенсії від імені ОСОБА_1 він не має.

Суд вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії врегульований не тільки нормами Порядку, на який посилається відповідач, а й ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином нормами Закону, які превалюють над положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнятого на його розвиток, встановлено право особи на звернення до органів Пенсійного фонду, зокрема, з заявою про перерахунок пенсії через представника на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що відмова відповідача прийняти та розглянути заяву про перерахунок пенсії ОСОБА_1 з додаванням стажу з 01.05.2009 року по 24.02.2009 року є протиправною. Тому задоволенню підлягає вимога позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняти та розглянути по суті заяву щодо перерахунку пенсії із додаванням стажу, подану представником за довіреністю 19.02.2018 р.

В той же час вимога позивача зобов’язати ГУ ПФУ перерахувати з 19.02.2018 р. пенсію за віком із додаванням страхового стажу за період з 01.05.2009 р. по 24.07.2009 р. шляхом збільшення коефіцієнта страхового стажу, основного розміру пенсії та доплати за понаднормативний стаж задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем через відмову в прийнятті заяви, фактично не було прийнято рішення про її задоволення або відмову у задоволенні, тобто права позивача таким рішенням не порушені.

Відносно вимоги позивача виплатити компенсацію за невчасно отримані суми перерахунку та індексації пенсії, як частини доходу, за період невиплати з 01.06.2014 року по дату фактичної виплати сум перерахунку та індексації пенсії суд зазначає наступне.

Так, ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказано, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Зазначена позовна вимога є похідною, отже її задоволення залежить від задоволення раніше вирішених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в частині зобов’язання ГУ ПФУ провести індексацію пенсії ОСОБА_1 за період часу з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року та виплатити відповідну суму індексації з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум, то й вимога про присудження компенсації втрати частини доходів підлягає задоволенню тільки в частині зобов’язання ГУ ПФУ виплатити компенсацію, розраховану за нормами Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Постанови КМУ №159 від 21.02.2001р. “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, за невчасно отримані суми індексації пенсії, як частини доходу, за період невиплати з 01.06.2014 року по дату фактичної виплати суми індексації пенсії.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди суд зазначає наступне.

Положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Суд звертає увагу, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов’язковою умовою для присудження стягнення моральної шкоди є надання позивачем доказів перенесених ним моральних переживань.

Позивачем не надано жодного доказу на обґрунтування наявності в нього моральних переживань та розміру нанесеної йому шкоду, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо відмови в прийнятті та розгляді по суті заяви щодо перерахунку пенсії із додаванням стажу, подану представником ОСОБА_1 (Ізраїль, кібуц Ейн-Дор, вул. Ейн-Дор,1, рнокпп НОМЕР_1) за довіреністю 19.02.2018 р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) провести індексацію пенсії ОСОБА_1 (Ізраїль, кібуц Ейн-Дор, вул. Ейн-Дор,1, рнокпп НОМЕР_1) за період часу з 01.12.2013 року по 30.09.2017 року та виплатити,відповідну суму індексації з урахуванням раніше нарахованих та виплачених сум.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) прийняти та розглянути по суті заяву щодо перерахунку пенсії із додаванням стажу, подану представником за довіреністю 19.02.2018 р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) виплатити ОСОБА_1 (Ізраїль, кібуц Ейн-Дор, вул. Ейн-Дор,1, рнокпп НОМЕР_1) компенсацію, розраховану за нормами Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” та Постанови КМУ №159 від 21.02.2001р. “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, за невчасно отримані суми індексації пенсії, як частини доходу, за період невиплати з 01.06.2014 року по дату фактичної виплати суми індексації пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (Ізраїль, кібуц Ейн-Дор, вул. Ейн-Дор,1, рнокпп НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ковбій О.В.

кат. 10.2.4.